Тема 6. Право власності

1. Право власності

1. Загальні положення про право власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності
↓	↓	↓
право володіння	право користування	право розпоряджання

На зміст права власності не впливають

• місце проживання власника;
• місцезнаходження майна.

Суб'єкти права власності
Український народ	ін. учасники цивільних відносин

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

 

2. Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

Право власності Українського народу
Об’єкти	→	Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони
Від імені Українського народу права власника здійснюють			органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Право приватної власності
Суб'єкти	фізичні особи
	юридичні особи
Об’єкти	будь-яке майно, за винятком окремих його видів, які відповідно до закону не можуть їм належати

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Право державної власності
Суб'єкти	держава Україна
Об’єкти	майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Право комунальної власності
Суб'єкти	територіальна громада
Об’єкти	майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Підстави припинення права власності

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції (примусово відчужене у власника майно на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості з метою суспільної необхідності у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за ін. надзвичайних обставин);

10) конфіскації (безоплатне позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення у випадках, встановлених законом);

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

12) в ін. випадках, встановлених законом.

Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

3. Право спільної власності

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Право спільної власності
↓	↓
спільна часткова	спільна сумісна
↓	↓
власність двох чи більше осіб
із визначенням часток кожного з них у праві власності	без визначення часток кожного з них у праві власності
Суб'єктами права спільної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади

 

4. Право власності на житло

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, ін. приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Об’єкти права власності на житло

Житловий будинок	будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, ін. нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Садиба	земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Квартира	ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

 

5. Захист права власності

Засади захисту права власності

-         Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

-         Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

-         Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

6. Речові права на чуже майно

Види речових прав на чуже майно

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

5) ін. речові права на чуже майно.

І. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Воно виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, на ін. підставах, встановлених законом. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

ІІ. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, ін. природних ресурсів (земельний сервітут) або ін. нерухомого майна для задоволення потреб ін. осіб, які не можуть бути задоволені ін. способом.

ІІІ. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

ІV. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору або заповіту, може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.