Усна народна творчість (1)

Тема 2. Суспільно-побутові пісні

У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя. Узяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. У них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.

Жанрово-тематичне розмаїття:

- козацькі;

- чумацькі;

- кріпацькі;

- солдатські;

- бурлацькі;

- заробітчанські.

Козацькі пісні виникли у XV - XVI ст. з появою козацтва і увібрали в себе інформацію про історичні реалії доби: боротьбу з нападниками, перемоги й поразки козацького війська, чужинську неволю, рабство та ін.

Козацькі пісні витворюють ліричний образ козака - тилового представника Запорозької Січі, передають романтику козацької волі.

Найпоширеніші теми козацьких пісень:

- прощання козака з рідними та його від'їзд із дому, мотив ностальгії за рідною домівкою;

- мотив небезпеки, що постійно загрожує козакові;

- тема смерті.

Козацькі пісні: «Гомін, гомін по діброві», «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «А вже літ більш двісті», «Їхав козак містом»,«Козак від'їжджає» та ін.

У цих піснях звеличена воля, воїнська звитяга, патріотичний дух, безстрашність, відданість справі національного визволення; оспівано козацьку славу.

У козацьких піснях використовуються традиційні для українського фольклору сим-воли:

калина - символ України; явір - молодий хлопець, козак, лицар; могила - своєрідний обеліск козацької слави.

Чумацькі пісні. За тематикою й поетикою вони близькі до козацьких. Чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той самий час, що й козацтво. Уже з XV ст. в Україні відомий торгівельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного й Азовського морів. Найпоширенішими предметами торгівлі були сіль, риба, віск, дьоготь, прянощі та ін. Це була важка й небезпечна справа, але водночас овіяна романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Дорогою чумаки співали пісні.

Найпоширеніші теми чумацьких пісень (більшість споріднені з темами козацьких пісень):

- від'їзд у дорогу;

- приготування до тривалої подорожі;

- прощання з родиною;

- пригоди чумаків (тяжка зимівля, повернення додому тощо);

- гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохуватися в чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома (у жартівливих чумацьких піснях) та ін.

Чумацькі пісні:

«Ой у степу криниченька», «Буркун-зілля», «Волики», «Гуляв чумак на риночку», «Їхав чумак із Криму додому», «Над річкою бережком», «Ой у полі криниченька», «Ой ясно, ясно сонечко сходить», «Ох і не стелися, хрещатий барвінку» («Поїхав чумак та в Крим на базар...»), «У Києві на ринку» та ін.

Солдатські та рекрутські пісні. Специфіка рекрутських пісень полягає в зображенні подій, породжених явищем рекрутизації (після зруйнування Запорізької Січі та знищення всіх залишків автономії Гетьманщини Росія запровадила на українських землях загальну військову службу для чоловіків різних верств населення, що стала рекрутською повинністю (уведена наказом Петра 1699 р.); на Західній Україні - вербування українців до австро-угорської армії).

Довідка: за Петра І служба була довічною, у 1793 р. термін скоротили до 25 років, у 1834 р. - до 20 років, пізніше - 12, 15, 10 років. З 1874 p., коли була введена загальна військова повинність, служба тривала 7 років.

Пісні, що супроводжували відхід хлопця до війська, сповнені сумним настроєм (фактично це - голосіння), бо знаменували перехід зі «свого» світу в «чужий», де діють бездушні закони, панує чужа мова, невідоме майбутнє.

Солдатські та рекрутські пісні: «На тій горі, на тій горі», «Ой понад морем, понад Дунаєм», «Била мене мати березовим прутом», «А в неділю рано, рано-ранесенько», «А на горі два явори», «Бідна моя головонька» та ін.

Кріпацькі пісні. Поява пісень зумовлена суспільними явищами: відновлення Росією кріпацтва на українських землях, кріпосне право узаконювало залежність селянина від землевласника (остаточно кріпацтво в Україні було оформлено 1783 р. указом Катерини II). Серед різних видів кріпацької повинності, крім численних податків, була ще й панщина чи відробіткова рента - примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщиків.

Для кріпацьких пісень характерно:

- вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя;

- відсутність романтичних рис (гіперболізації, ідеалізації ліричних героїв, обширних пейзажів, персоніфікації сил природи, фантастичних картин та ін.);

- народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності.

Кріпацькі пісні: «Бодай пану в дворі страшно», «В неділеньку рано», «Гой кувала зозулечка, кувати забула», «Із-за гори вітер віє», «На панщину ходжу, ходжу», «Наступає чорна хмара», «Нема в світі правди, правди не зиськати», «Ой летіла зозуленька, летячи кувала», «Ой служив би я в війську запорозькім» та ін.

Бурлацькі пісні. Бурлацькі пісні сповнені тугою за рідним краєм, родиною; у них передано важку працю бурлаки й зневажливе ставлення хазяїна до нього.

До бурлацьких пісень тематично близькі наймитські й заробітчанські. У них теж ідеться про долю наймита, якого хазяї зневажають, гонять після тяжкої роботи в полі ще й носити воду, пасти худобу, а буває й віддають наймита в солдати замість свого сина.

У суспільно-побутових (соціально-побутових) піснях особливо виразно виявляються волелюбність українського народу, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.

«Гомін, гомін по діброві»(козацькі пісні)

Гомін, гомін, гомін,

Гомін по діброві,

Туман поле покриває;

Мати сина виганяє:

"Іди, сину, іди, сину,

Пріч од мене -

Нехай тебе орда візьме,

Нехай тебе орда візьме!" -

"Мене, мати, мене, мати,

Орда знає -

В чистім полі об'їжджає,

В чистім полі об'їжджає". -

"Іди, сину, іди, сину,

Пріч од мене -

Нехай тебе ляхи візьмуть,

Нехай тебе ляхи візьмуть!" -

"Мене, мати, мене, мати,

Ляхи знають -

Пивом-медом напувають,

Пивом-медом напувають". -

"Іди, сину, іди, сину,

Пріч од мене -

Нехай тебе турчин візьме,

Нехай тебе турчин візьме!" -

"Мене, мати, мене, мати,

Турчин знає -

Сріблом-злотом наділяє,

Сріблом-злотом наділяє". -

"Іди, сину, іди, сину,

Пріч од мене -

Нехай тебе москаль візьме,

Нехай тебе москаль візьме!" -

"Піду, мати! Піду, мати!

Москаль мене добре знає -

Давно уже підмовляє,

Давно мене підмовляє.

У москаля, у москаля

Добре жити:

Будем татар-турків бити,

Будем татар-турків бити!"

Гомін, гомін, гомін,

Гомін по діброві,

Туман поле покриває,

Мати сина призиває:

"Вернись, синку, вернись, синку,

Додомоньку -

Змию тобі головоньку,

Змию тобі головоньку!" -

"Мене, нене, мене, нене,

Змиють дощі,

А розчешуть густі терни,

А висушать буйні вітри!"

«Ой волики ви мої» (чумацькі пісні )

Ой волики ви мої

Да волики половії

Ой і де будем ночувати

Та й у широкій долині

Ой волики ви мої

Да воли круторогі

Ой і що будем вечеряти

Та й кавуни та й дині

Ой волики ви мої

Да волики одномасні

Ой і де будем ночувати

Та й у дівчини Насті

Ой і де будем ночувати

Та й у дівчини Насті

А що будем вечеряти

Та й перепелочку в маслі

Небагато чумак з’їв

Тільки крильця реберця

Заболіло в чумаченька

Коло серця

«Понад морем, Дунаєм»( солдатські та рекрутські пісні)

Понад морем, Дунаєм

Вітер явір хитає,

Мати сина питає:

«Ой сину мій Іване,

Дитя моє кохане!

А чи тебе оженить,

Чи у військо урядить?..

Як я тебе колихала,

Усю ніченьку не спала;

Як я тебе зростила,

Сама себе звеселила;

Як я тебе оженю,

Всю родину звеселю;

Як я тебе в військо дам,

Собі жалю я завдам!»

«Мати ж моя рідная,

Порадонько вірная!

Ісправ мені три труби,

Да й усі три мідяні;

А четвертую трубу

Ісправ мені золоту!

У одну трубу заграю,

Як коника сідлаю;

А в другую заграю, —

На коника сідаю;

А в третюю заграю, —

З твого двора з’їжджаю;

А в четверту затрублю, —

Серед війська стоячи

І шабельку держучи,

Щоб зачула матуся,

До утрені ідучи,

Як голубка гудучи!»

«Ой сину ж мій Іване,

Дитя моє кохане!

Ой коли б же я зозуля,

Я б до тебе полинула!»

«Якби, мати, я сокіл,

Я б до тебе прилетів!»

«Рости ж, синку, в забаву,

Козачеству на славу,

Вороженькам в розправу!»

«На панщину ходжу, ходжу» (кріпацькі пісні)

На панщину ходжу, ходжу,

Нігди панам не догоджу,

Ходжу взимі, ходжу й вліті, —

Не догоджу нігди в світі.

Ото, хлопці, наші злидні,

Тра ходити на день три дні.

Як прийде понеділок, —

Кожен знає своє діло:

Начне сонечко сходити, —

Ми приходим молотити;

В понеділок колотаєм,

А в вівторок витрясаєм,

А в середу б’єм солому,

Опівночі йдем додому.

А як воля настала,

То тогді нам легше стало;

Ходить пан нас просити:

«Прийдіть, хлопці, молотити,

Дам горілки воно пити

Іще й люльки покурити!»

Тепер наші жінки — пані:

Йдуть на ниву хоць не рано,

Серпом гонить, юрком в’яже,

А в полудень спати ляже.

Серпом гонить, юрком душить, —

Заплатити ввечір мусить.

Виїхав пан на нивоньку,

Пошкрабався в голівоньку:

Копів мало й снопів рідко, —

Заплатити нема звідки.

Копи рідко, снопів мало, —

А в кармані легше стало.

«Паноньку, голубоньку,

Не шкрабайся в головоньку,

Сядь на коня, їдь додому,

Лічи гроші, як полову!

Тогді було в карти грати,

Як ходив мужик дурно жати:

Мужик дурно наробився,

А пан його ще й набився».

«Горе, горе тим сиротам»(бурлацькі пісні)

Горе, горе тим сиротам,

А ще гірше тому бурлакові,

Гей, гей, а ще гірше тому бурлакові.

Та бурлак ходе і горює,

Кажуть люди, що гайнує,

Гей, гей, кажуть люди, що гайнує.

А хазяїн нарікає,

Що бурлак п’є та гуляє,

Гей, гей, що бурлак п’є та гуляє.

«Де ти, бурлак, волочився,

Вечеряти опізнився!

Гей, гей, вечеряти опізнився!»

«Не ходив я пить та гулять,

Ходив діла дороблять,

Гей, гей, ходив діла доробляти!

Ходив діла доробляти».

«Лягай, бурлак, і так спати!

Гей, гей, лягай, бурлак, і так спати!»