США У 1945 – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

1. США У 1945 – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

1. США у 1945–1960 рр.

Післявоєнне зміцнення США. Сполучені Штати Америки вийшли з Другої світової війни значно зміцнілими. Вартість промислової продукції США становила 2/3 вартості промислової продукції світу. США зосередили 73% світового золотого запасу. У 1945 р. Сполучені Штати досягли найвищого за свою історію рівня військової могутності. До 1949 р. вони монопольно володіли ядерною зброєю. Саме в цей час відбувається зміна політики ізоляціонізму на прагнення посилити свій вплив у всіх країнах світу. Тому, на погляд правлячих кіл США оптимальною формою устрою післявоєнного світу був би «світ по-американськи» або «мир на американський зразок». 25 червня 1947 р. Конгрес прийняв закон «Про національну безпеку», який вперше в американській історії вводив посаду міністра оборони. Крім того були створені Рада національної безпеки (РНБ) і Центральне розвідувальне управління (ЦРУ). На початку 1946 р. Дж. Кеннаном, радником посольства США в Москві, була запропонована «доктрина стримування». Вона передбачала оборону всього західного світу від можливого проникнення комунізму. У березні 1947 р. була оголошена «доктрина Трумена», яка передбачала боротьбу зі зростанням комунізму в Туреччині та Греції. Про зростання ролі США у світі свідчив і той факт, що під час створення Північноатлантичного блоку (НАТО) у 1949 р. Американські генерали зайняли ключової позиції в керівництві цієї організації.

Внутрішня політика президента Г. Трумена (1945–1953). 12 квітня 1945 р. помер Ф. Рузвельт. Новим президентом став демократ Гаррі Трумен. Він та його уряд прийняли заходи для адаптації до мирного життя демобілізованих військовослужбовців, ухваливши закон «Солдатський білль про права», який колишнім солдатам широкі пільги в сфері освіти та бізнесу. Бажаючи уникнути масового безробіття, адміністрація Трумена розробила систему заходів, що одержали назву «справедливий курс». У 1946 р. було прийнято закон «Про зайнятість». Але у процесі переходу промисловості на мирне виробництво не вдалося уникнути кризових явищ. Спостерігалося зростання безробіття і підвищення цін. У 1947 р. був прийнятий закон «Про відносини робітників і підприємців» (закон Тафта-Хартлі), який значно обмежував право робітників на страйки. Страйки державних службовців були зовсім заборонені. На початку 1950-х рр. США охопив рух маккартизму (від прізвища Джозефа Маккарті), який проводив антикомуністичну політику. У 1950 р. Конгрес прийняв закон «Про внутрішню безпеку» (закон Маккарена-Вуда), який зобов’язував компартію та деякі інші ліві організації зареєструватися в міністерстві юстиції як «підривні організації». Відмова від реєстрації каралася 5-річним терміном ув’язнення і штрафом у розмірі 10 тис. доларів. Багатьох керівників компартії та її активістів заарештували та судили. Понад 2,5 млн. державних службовців пройшли перевірку на «лояльність». Дії сенатора Дж. Маккарті та його помічників отримали назву «полювання на відьом».

Мал. 1. Гаррі Трумен.

Президенство Дуайта Ейзенхауера (1953–1961). На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув республіканець Дуайт Ейзенхауер. У 1953 р. його адміністрація скасувала контроль над цінами і заробітною платою. У 1959 р. уряд ініціював прийняття нових законів, що передбачали зниження податків на доходи від капіталовкладень за кордоном. У 1958 р. у США був прийнятий закон «Про освіту», що передбачав розширення державного фінансування системи шкільної освіти. В країні продовжував діяти рух «маккартизму». У серпні 1954 р. президент підписав закон «Про контроль над комуністичною діяльністю». У зовнішній політиці адміністрація Ейзенхауера прагнула забезпечити гегемонію США у світі. У грудні 1953 р. Ейзенхауер виступив із програмою «Атом для миру», що припускала використання ядерної енергії в мирних цілях. У 1959 р. до США із візитом прибув глава радянського уряду М. Хрущов. Це було певним прогресом у двосторонніх відносинах між США і СРСР.

Мал. 2. Дуайт Ейзенхауер.

2. США у 1960–1970-х рр.

Президенство Джона Кеннеді (1961–1963). На президентських виборах 1960 р. переміг сенатор-демократ від штату Массачусетс Джон Кеннеді. Діяльність Кеннеді ґрунтувалася на концепції «нових рубежів», яка передбачала створення «сильної Америки». Адміністрація президента взяла курс на прискорення економічного росту за допомогою державного регулювання. Програма уряду передбачала збільшення мінімуму погодинної оплати праці, строків виплати субсидій з безробіття, допомогу збіднілим фермерам, розширення житлового будівництва. Дж. Кеннеді говорив: «Не питай, що країна може зробити для тебе, питай, що ти можеш зробити для країни». У сфері зовнішньої політики президент прагнув зміцнити і посилити позиції США у світі. За Кеннеді відбулося найбільше загострення відносини між США і СРСР за весь повоєнний період. Воно вилилось у Карибську кризу 1962 р., причиною якої було невдоволення СРСР розміщенням американських ракет у Туреччині і невдоволенням США таємним розміщенням на Кубі радянських ракет. 22 листопада 1963 р. під час поїздки в м. Даллас (штат Техас) на Джона Кеннеді було здійснено смертельний замах.

Мал. 3. Джон Кеннеді.	Мал. 4. Карикатура. Карибська криза.

 

Президенство Ліндона Джонсона (1963–1969). Після вбивства Дж. Кеннеді новим президентом країни став Ліндон Джонсон. Він завершив податкову реформу в країні. У січні 1964 р. Л. Джонсон проголосив початок «безкомпромісної війни з бідністю в США». У березні 1964 р. він направив у конгрес спеціальне послання «Про війну з бідністю», на підставі якого був прийнятий відповідний закон, що став основним напрямком діяльності адміністрації. Значно знизила авторитет нового президента війна у В’єтнамі. В'єтнам був розколотий на дві частини. На півночі країни, у Демократичній Республіці В'єтнам (ДРВ), владу зосередили у своїх руках комуністи, які спиралися на підтримку СРСР. Південь країни знаходився під контролем проамериканського уряду. Крім того на півдні діяв прокомуністичний Фронт національного визволення Південного В'єтнаму (ФНВПВ). США, вбачаючи загрозу поширення комунізму, вирішили втрутитися у громадянську війну. 10 серпня 1964 р. президент Джонсон підписав «тонкінську резолюцію», що давала президенту США необмежені права для ведення війни у Південно-Східній Азії. У березні 1965 р. адміністрація Джонсона направила військові континенти на територію Південного В'єтнаму. Паралельно з лютого 1965 р. США почали масове бомбардування території ДРВ. Так, США вступили у довготривалу в’єтнамську війну (друга індокитайська війна) 1965–1975 рр. Воєнні дії США в Індокитаї зустріли рішучий протест як у середині країни, так і всьому світі. У січні 1973 р. була підписана Паризька угода, за якою США погоджувалися на виведення своїх військ з В'єтнаму. Війна у країні продовжувалась, але тепер вже лише між Північним і Південним В'єтнамом.

Мал. 5. Ліндон Джонсон.

Негритянський рух у 60-х рр. ХХ ст. Однією з найгостріших проблем США була расова проблема. У 1954 р. Верховний суд США скасував роздільне навчання негрів і білих. Однак, незважаючи на це, в школах та інших закладах спостерігалася расова дискримінація. У 1964–1965 рр. значно активізувалися виступи афроамериканців проти расизму. Лідером антирасистського руху став християнський священик Мартін Лютер Кінг. У 1964 р. йому була присуджена Нобелівська премія миру. У 1964 р. був прийнятий закон про громадянські права. У 1967 р. кількість негритянських виступів досягла значного розмаху. Близько 120 міст були охоплені повстаннями. Найбільше їх відбулося в липні 1967 р. в Детройті. Події цього часу увійшли в історію як «довге гаряче літо». В 1968 р. М. Л. Кінга було вбито найманим вбивцею. Ця подія викликала хвилю піднесення в афроамериканського населення, кількість повсталих невпинно зростала. На їх придушення влада кинула 100 тис. поліцейських. У 1969 р. усі повстання були припинені.

Президенство Річарда Ніксона (1969–1974). На президентських виборах 1968 р. переміг республіканець Річард Ніксон. Протягом 1969–1970 рр. в країні спостерігалася інфляція. З метою оздоровлення економіки 15 серпня 1971 р. Ніксон оголосив проведення «нової економічної політики». У країні був введений надзвичайний стан. Уряд надав компаніям значні податкові пільги, скасував акцизний податок на продаж легкових автомобілів. Було оголошено про скорочення допомоги іноземним державам. За адміністрації Ніксона значного розвитку досягла космічна галузь. У липні 1969 р. НАСА (Національне аерокосмічне агентство США) здійснило запуск першого космічного коробля «Аполлон-11» з метою висадки людини на поверхню Місяця. Двоє астронавтів Н. Армстронг і Е. Олдрін провели на місяці близько 2,5 годин. У 1970 р. НАСА вдалося сконструювати космічний корабель багаторазового використання («Спейс шатл»). У 1972 р. Ніксон здійснив візит до Москви, де між США і СРСР було підписано Договір про запобігання ядерній війні. У 1973 р. відбулося виведення американських військ з В'єтнаму. У 1974 р. спалахнула Уотергейська криза (справа). Її суть полягала в тому, що в червні 1972 р. під час передвиборчої компанії члени штабу республіканської партії були заарештовані поліцією в приміщенні національного комітету демократичної партії (готель «Уотергейт»). У них знайшли апаратуру для підслуховування, портативну рацію та інші компрометуючі докази. Американська преса розцінила цю подію як акт політичного шпигунства зі сторони Білого дому. У 1973 р. юридичний комітет палати представників Конгресу США звинуватив президента у причетності до цієї справи та почав процедуру імпічменту. У цій ситуації 8 серпня 1974 р., не чекаючи завершення процедури, Річард Ніксон подав у відставку. Після Ніксона президентами США були Джеральд Форд (1974–1977) і Джеймс Картер (1977–1981). Їхня політика не змогла вирішити найгостріші соціально-економічні проблеми країни другої половини 70-х рр.

Мал. 6. Річард Ніксон.

3. США у 1980–2013 рр.

Президенство Рональда Рейгана (1981–1989). 4 листопада 1980 р. на чергових президентських виборах переміг Рональд Рейган, представник республіканської партії. Його новий внутрішньополітичний курс, спрямований на стабілізацію соціально-економічної системи, одержав назву «рейганоміка». Вона передбачала: скорочення податків, обмеження урядових витрат за рахунок скорочення соціальних програм, розширення свободи підприємництва, обмеження державного втручання в економіку, проведення твердої кредитно-фінансової політики, спрямованої на подолання інфляції. У сфері соціальної політики була висунута програма нового федералізму. Розділялися функції федеральних органів влади, органів влади штатів і місцевих. Федеральний уряд відповідав за медичну допомогу незаможним, місцеві органи влади – за допомогу багатодітним родинам, здійснення інших 44 соціальних програм було покладено на штати. У соціальній політиці Рейган орієнтувався на середній клас. Завдяки цим заходам в країні вдалося зупинити економічну кризу. Проте, варто відзначити, що у цей час США втратили статус головного світового кредитора, що зберігався з 1917 р.

Мал. 7. Рональд Рейган.

Зовнішня політика США в 1980-х – на початку 1990-х рр. Рональд Рейган оголосив Радянський Союз «імперією зла». США вирішили розмістити ракети середнього радіусу дії у Великій Британії, ФРН, Італії та ін. країнах. У 1981 р. президент Рейган оголосив рішення призупинити польоти літаків «Аерофлоту» у США, обмежити продаж СРСР деяких видів обладнання. Украй загострилися відносини між СРСР і США після того, як у ніч з 31 серпня на 1 вересня 1983 р. радянський військовий літак збив південнокорейський авіалайнер з 269 пасажирами на борті. У березні 1981 р. Рейган виступив з ідеєю розгортання «стратегічної оборонної ініціативи» (СОІ) – довгострокової програми створення широкомасштабної протиракетної оборони з елементами космічного базування. Програма отримала назву «зоряних воєн», на честь славнозвісного фільму. У середині 1980-х рр. широкого резонансу набув скандал у так званій справі «Іран-контрас». Його суть полягала в тому, що частина коштів виручених за постачання зброї Ірану, Білий дім таємно, без санкції Конгресу, перевів як військову допомогу керівникам нікарагуанських «контрас», які вели боротьбу проти прорадянського уряду Нікарагуа. У 1983 р. підрозділи американської морської піхоти окупували острів Гренада в Карибському морі, де при владі був уряд рядянсько-кубинської орієнтації. «Холодна» війна досягла свого апогею. З приходом до влади в СРСР нового керівництва на чолі М. Горбачовим ситуація змінилася. В листопаді 1985 р. в Москві і в жовтні 1986 р. в Рейк'явіку відбулися зустрічі на вищому рівні, які продемонстрували можливість кардинальних змін в американо-рядянських відносинах. 8 грудня 1987 р. у Вашингтоні лідери США і СРСР підписали Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. У 1988 р. президентом США був обраний Джордж Буш (1989–1993). Його президенство позначилось тенденцією співробітництва і взаємодії. 31 липня 1991 р. у Москві між США і СРСР був підписаний Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1).

Президенство Білла Клінтона (1993–2001). У листопаді 1992 р. перемогу на виборах президента здобув лідер демократів – Білл Клінтон. Його адміністрація стала проводити «нову економічну філософію», яка передбачала три основні програми:

• короткострокова програма стимулювання економіки, на яку виділялося 30 млрд. дол. Основне її завдання – збільшення кількості робочих місць через розвиток системи освіти, професійної підготовки, системи господарських робіт;
• чотирьох інвестиційна програма передбачала створення пільг і стимулів для приватних інвесторів, цільові капіталовкладення в найважливіші галузі господарства;
• програма скорочення бюджетного дефіциту на 500 млрд. дол.

Мал. 8. Білл Клінтон.

За перші два роки діяльності адміністрації Клінтона в країні скоротився рівень безробіття та інфляції, було створено 6 млн. нових робочих місць, знизився дефіцит державного бюджету. Наприкінці ХХ ст. в країні спостерігалося стійке економічне піднесення. Із розпадом СРСР Сполучені Штати фактично стали єдиною «наддержавою» у світі. У 1993 р. при сприянні США була підписана мирна угода між Ізраїлем і Організацією звільнення Палестини. За активної участі США в 1995 р. були укладені Дейтонські угоди, спрямовані на припинення громадянської війни в Боснії та Герцеговині. У 1996 р. була представлена концепція формування «Трансатлантичного європейсько-американського співробітництва».

США на початку ХХІ ст. У 2000 р. на президентських виборах переміг Джордж Буш (молодший) (2001–2009). 11 вересня 2001 р. відбувся терористичний акт в Нью-Йорку і Вашингтоні, внаслідок якого було зруйновано Світовий торговий центр і постраждав Пентагон (споруда Міністерства оборони). Під час терористичного акту загинуло близько 3000 осіб. Організатором нападу визнана терористична організація «Аль-Каїда». 7 жовтня 2001 р. збройні сили Сполучених Штатів і їхніх союзників почали здійснення міжнародної антитерористичної операції. Першим на черзі був режим талібів в Афганістані, що став прикриттям терористів Аль-Каїда на чолі з Усама бен Ладеном (організатор терактів 11 вересня). Режим талібів вдалося повалити, проте У. бен Ладен та ряд інших терористів втекли. 20 березня 2003 р. США в Іраку почали військову операцію під кодовою назвою «Шок і трепіт». Вона мала на меті знищити режим Саддама Хусейна. Операція була успішною, С. Хусейна було схоплено і у 2006 р. страчено через повішення.

Мал. 9. Джордж Буш (молодший)	Мал. 10. Теракт 11 вересня 2001 р.

На президентських виборах 2008 р. перемогу отримав республіканець Барак Обама (з 2009) – перший в американській історії темношкірий президент. У тому ж 2008 р. в США почалася фінансова криза, яка згодом охопила весь світ. 17 лютого 2009 р. Обама підписав закон про виділення 787 млрд. доларів, призначених для пом’якшення наслідків рецесії іпотечної та кредитної кризи. Було проведено реформу фінансової системи, яка забороняла банкам проводити операції на фінансових ринках за рахунок власних коштів, а також передбачала обмеження для зростання банків, оскільки занадто великі кредитні установи, що збанкрутували, ставили під удар всю фінансову систему країни. У зовнішньополітичній сфері адміністрація президента почала проводити політику координації дій і доброзичливого тону. У 2011 р. з Іраку були виведені американські війська. В Афганістані не втрачає сили Талібан. США продовжує нарощувати там свою військову могутність. 2 травня 2011 р. американським спецназом було ліквідовано «терориста номер один» Усама бен Ладена. У 2013 р. значно загострилися відносини між США і Сирією, де діє режим Башара Асада. У вересні його було звинувачено у використанні хімічної зброї проти мирного населення. Конфлікт настільки загострився, що Сполучені Штати грозили введенням своїх військ у Сирію, з метою повалення існуючого тут режиму.

Мал. 11. Барак Обама.

Основні терміни, поняття, імена

Основні дати:

12 квітня 1945 р. – смерть Ф. Рузвельта.
1945–1953 рр. – президенство Гарі Трумена.
1946 р. – Доктрина Кеннана («доктрина стримання»).
12 березня 1947 р. – «доктрина Трумена».
5 червня 1947 р. – план Маршалла.
Червень 1947 р. – закон Тафта-Хартлі.
25 червня 1947 р. – Конгрес прийняв закон «Про національну безпеку».
4 квітня 1949 р. – створення Північноатлантичного договору (НАТО).
1950 р. – Конгрес прийняв закон «Про внутрішню безпеку» (закон Маккарена-Вуда).
1953–1961 рр. – президенство Дуайта Ейзенхауера.
8 грудня 1953 р. – Д. Ейзенхауер виступив із програмою «Атом для миру».
17 травня 1954 р. – Верховний суд США скасував роздільне навчання негрів і білих.
Весна 1958 р. – створено Національне управління з аеронавтики та вивчення космосу (НАСА).
Вересень 1959 р. – візити М. Хрущова до США.
1961–1963 рр. – президенство Джона Кеннеді.
1962 р. – Карибська криза.
5 серпня 1963 р. – США приєдналися (разом з СРСР та Великобританією) до безстрокового Договору про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах.
22 листопада 1963 р. – під час поїздки в м. Даллас (штат Техас) на Джона Кеннеді було здійснено смертельний замах.
1963–1969 рр. – президенство Ліндона Джонсона.
8 січня 1964 р. – Л. Джонсон проголосив початок «безкомпромісної війни з бідністю».
Липень 1964 р. – набрав чинності закон про громадянські права.
10 серпня 1964 р. – Л. Джонсон підписав «тонкінську резолюцію».
1964 р. – Мартін Лютер Кінг отримав Нобелівську премію миру.
Березень 1965 р. – США направили свої війська в Південний В'єтнам.
1967 р. – скасовано закон Маккарена-Вуда.
4 квітня 1968 р. – вбивство Мартіна Лютера Кінга.
1968 р. – Л. Джонс підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
1969–1974 рр. – президенство Річарда Ніксона.
Липень 1969 р. – НАСА здійснило запуск першого космічного коробля «Аполлон-11».
Липень 1969 р. – «доктрина Ніксона» («в`єтнамізація», «азіати воюють проти азіатів»).
1970 р. – НАСА вдалося сконструювати космічний корабель багаторазового використання.
15 серпня 1971 р. – Р. Ніксон оголосив проведення «нової економічної політики».
1972 р. – між США і СРСР підписано Договір про запобігання ядерній війні.
27 січня 1973 р. – Паризька угода. США погодилися вивести свої війська з В'єтнаму.
1974 р. – Уотергейська криза (справа).
8 серпня 1974 р. – Р. Ніксон подав у відставку.
1974–1977 рр. – президенство Джеральда Форда.
1977–1981 рр. – президенство Джеймса Картера.
Червень 1979 р. – підписано договір щодо обмеження стратегічних озброєнь ОСО-2.
1981–1989 рр. – президенство Рональда Рейгана.
Березень 1983 р. – Р. Рейган виступив з ідеєю розгортання «стратегічної оборонної ініціативи» (СОІ).
1983 р. – підрозділи американської морської піхоти окупували острів Гренада в Карибському морі.
8 грудня 1987 р. – у Вашингтоні лідери США і СРСР підписали Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності.
1989–1993 рр. – президенство Джорджа Буша.
Грудень 1989 р. – вторгнення американських військ до Панами.
16–17 січня 1990 р. – операція «Буря в пустелі».
31 липня 1991 р. – між США і СРСР підписано Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1).
1993–2001 рр. – президенство Білла Клінтона.
2001–2009 рр. – президенство Джорджа Буша (молодшого).
11 вересня 2001 р. – терористичний акт в Нью-Йорку і Вашингтоні.
7 жовтня 2001 р. - збройні сили Сполучених Штатів і їхніх союзників почали здійснення міжнародної антитерористичної операції.
20 березня 2003 р. – США почали в Іраку військову операцію під кодовою назвою «Шок і трепіт».
2006 р. – страчено Саддама Хусейна.
2009- по сьогодні – президенство Барака Обами.