Друкувати книгуДрукувати книгу

РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ. ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Тема 28. Речення як основна синтаксична одиниця. Види речень у сучасній українській мові: розповідні, питальні, спонукальні; окличні й неокличні; прості й складні; двоскладні й односкладні; непоширені й поширені; повні й неповні. 


Тема 29. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений.

Сайт: Підготовка до ЗНО - Освітній портал "Академія"
Курс: Підготовка до ЗНО з української мови
Книга: РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ. ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Надруковано: Гість
Дата: Friday 6 December 2019 3:40 PM

Тема 28. Речення як основна синтаксична одиниця. Види речень у сучасній українській мові.

Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну та смислову завершеність і служить для спілкування.

1. За будовою речення бувають прості й складні.

Просте речення має одну граматичну основу: Непомітно вечір підіймався. Дедалі більше cіріє. тиша (І. Коваль).

Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше): І вийде день. і знов огорне ніч, по колу підуть зустрічі, прощання (В. Беля). Навіщо має битися серце, якщо його ніхто не чує (В. Думанський).

2. За емоційним забарвленням — окличні й неокличні: Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас! Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас (Л. Костенко).

3. За метою висловлюваннярозповідні, питальні й спонукальні.

 

За метою висловлювання

Розповідні

(речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт, подію)

Питальні

(спонукають співрозмовника до відповіді)

Спонукальні

(речення, у яких виражене спонукання до дії, висловлено наказ, побажання, вимогу, дозвіл тощо) побажання, вимогу, дозвіл тощо)

 

  1. За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.

Односкладні речення мають один головний член — або підмет, або присудок: Йди. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої кайлі (М. Коцюбинський). Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь (II. Тичина). Київ. Старий Поділ. Тиша (В. Підмогильний).

Двоскладні речення мають два головні члени — і підмет, і присудок: вітер вірить мені і в дарунок привітно посилає в пісні запах ніжного цвіту (Г. Чубач). Чужа душа — то, кажуть, темний ліс (Л. Костенко).

  1. За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.

Поширені речення мають один або більше другорядних членів речення: На небі сонце (М. Коцюбинський). Мріють кешами з туману лебеді рожеві (В. Симоненко).

Непоширені речення не містять другорядних членів: Засурмив листопопад (Р. Лубківський). Усі ми не в тім'я биті (Нар, тв.).

6. За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.

Ускладнюються речення звертаннями, вставними і вставленими конструкціями, однорідними членами, відокремленими членами речення: А якою мовою ти плачеш і смієшся? (Л. Таран). Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. тв.).

7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення повні й неповні.

Повне речення містить усі необхідні для розуміння його змісту члени: Поезія згубила камертон (Л. Костенко), Снігопади нарешті припинились (В. Думанський).

У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації мовлення): Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі Про той собор. Про людство. Про війну. Про білий світ, про небо з далиною (Л. Костенко). А довкола — млисто-бузкова далеч (О. Гончар). В останньому реченні присудок домислюється зі змісту другорядного члени (обставини місця довкола); тут присудком можуть бути слова є, розляглася і видніється та ін.

Зауважте!

Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів, проте вважається повним: Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра). Осінь. Київ. Поділ, Слухаю вечорову тишу (І. Коваль).

Двоскладне речення з пропущеним дієсловом - зв'язкою вважається повним: Книги — морська глибина (І. Франко).

Тема 29. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений.

Підмет — головний член речення, що називає предмет або поняття й відповідає на питання хто? що? За будовою підмети поділяються на прості (виражені одним словом) і складені (виражені кількома словами): Вітри з розгону поламали скрипку (Л. Костенко). Багато літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Шевченко).

Способи вираження підмета

Приклади

іменник

Шипшина важко віддає плоди (Л. Костенко).

займенник

Той безперервно стягає поля, сей іноземних заводить телят (Г. Сковорода).

інша частина мови в значенні іменника

Старий [прикметник] підбадьорював своїх дітей енергійними вигуками (0. Гончар). З хвилини на хвилину можуть бити поранені [дієприкметник] (Ю. Збанацький). У великій світлиці за столом сиділо троє [числівник] (Ю. Мушкетик). Це «добре» [прислівник] прозвучало тепер м'яко (Ірина Вільде).

інфінітив

Жити — це не значить тільки брати, а й давати (Д. Ткач).

словосполучення, що узгоджується з присудком у множині

Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги (М. Рильський). Порівняйте: Батько з дочкою вийшли на балкон. Батько з дочкою вийшов на балкон.

словосполучення з двох займенників

Нехай кожен із нас пізнає себе (Ю. Мушкетик). Усі ми прагнемо мири (3 газети).

словосполучення з кількісним значенням

Мільярди вір зариті у чорнозем, мільярди щасть розвіяні у прах (В. Симоненко).

фразеологізм

Бити байдики — улюблена справа ледарів.

складна власна назва

«Так ніхто не кохав» — яскравий зразок інтимної лірики. Андрій Семенович запізнюється.

 

Присудок — головний член речення, що називає дію, стан або змінну ознаку діяча й відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є? За будовою розрізняють простий і складений присудок.

Простий дієслівний присудок може виражатися дієсловом або фразеологізмом: Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня (Л. Костенко). Важко з напруженням дихає кінь, він вибивається з останніх сил (О. Донченко).

Зауважте! Простим дієслівним присудком вважаються аналітичні форми дієслів майбутнього часу: Будуть вишні, акації й клени так привітно, тепло шуміть (В. Сосюра).

Тип присудка

Спосіб вираження

Приклади

Складений дієслівний

допоміжне дієслово + інфінітив: допоміжним дієсловом найчастіше бувають такі слова: починати, продовжувати, закінчувати (фазове дієслово); могти, хотіти, мусити, мати, пробувати, наміритися, уміти (вираження волевиявлення); певен, згоден, ладен, рад (короткі форми прикметників)

Яким вогнем спокутувати мишу хронічну українську доброту?! (Л. Костенко).

 Я менш за все схильний  проповідувати благодушність (М. Рильський).

Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський).

Я для вас рад жити (І. Франко).

Сократ почав промовляти.( Ю. Мушкетик).

 

Cкладений іменний

- дієслово-зв'язка + іменна частина:

- дієслова-зв'язки: бути, являти, становити, ставати, робитися, називатися, вважатися і под.

- іменною частиною може бути іменна частина мови, тобто іменник, прикметник, займенник або числівник у формі називного чи орудного відмінка, а ще — дієприкметник.

Брат став дизайнером.

У нас був дід диже схожий на Бога (О. Довженко).

 Картинками старих дитячих книг здається далеч(М. Рильський).

Зауважте! Дієслово-зв'язку у формі теперішнього часу часто пропускають (на її місці, як правило, ставиться тире): Здоров'я - всьому голова (Нар. тв.).

Зауважте! Не вважаються складеним дієслівним присудком два граматично пов'язаних дієслова, якщо кожне з них означає окрему дію і виконуються ці дії в різний час: Батько пішов косити. Батько спочатку пішов, а лише потім почав виконувати наступну дію — косити. Отже, слово пішов у цьому реченні — простий дієслівний присудок, а косити — обставина мети (з якою метою пішов?).