Друкувати книгуДрукувати книгу

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

Тема 49. Види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Страница


Тема 50. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення. Основні ознаки тексту. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми.

Сайт: Підготовка до ЗНО - Освітній портал "Академія"
Курс: Підготовка до ЗНО з української мови
Книга: РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
Надруковано: Гість
Дата: Sunday 8 December 2019 8:20 PM

Тема 49. Види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування.

Мовленнєва діяльність виявляється в таких видах: говоріння, слухання, читання, письмо.

Мовлення може бути усним і писемним, монологічним (говорить чи пише одна особа) або діалогічним (говорять чи пишуть дві особи або більше).

Мовець, який говорить або пише, — адресант; той, хто сприймає (слухає, читає), — адресат мовлення.

Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі думок і почуттів. У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для даної форми мовлення додаткові засоби.

В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю. У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не тільки літературній нормі, а й вимогам стилю, до якого належить текст.

Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобом для усного мовлення. Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи зрозуміти правильно написане просто неможливо. А. Чехов писав, що знаки служать нотами під час читання написаного.

В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення. Характерною ознакою писемно-го мовлення є повні і закінчені речення, які розміщені у логічній послідовності.

В усному мовленні використову-ються частіше речення прості. У писемному мовленні більшість ре-чень – складні. Прості ж речення, як правило, поширені і ускладнені.

Усне мовлення розраховане на слухача, що знаходиться перед очима оратора. Писемне мовлення розраховане на читача (слухача).

Порядок слів у реченні вільний, зустрічаються повторення окремих слів, словосполучень, частин речень, неповні речення, вставні слова тощо. Порядок слів часто прямий, повто-рення слів автори намагаються уникати.

Зіставлення двох форм мовлення дає підстави стверджувати, що писемне мовлення значно складніше від усного.

Людина, яка хоче успішно використовувати мову, повинна пам'ятати, що  мовлення має бути змістовним, логічно послідовним, багатим, точним, виразним, доречним, правильним.

Поради для тих, хто хоче бути гарним співрозмовником

1. Умійте зацікавлено й уважно вислухати іншого.

2. Під час бесіди дивіться в очі співрозмовникові.

3. Слухайте, не перебиваючи співрозмовника.

4. Не будьте нав'язливими.

5. Говоріть про те, що може бути цікавим і корисним для тих, хто вас слухає.

Тема 50. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення. Основні ознаки тексту. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми.

Текст — зв'язне повідомлення, що характеризується змістовою і структурною цілісністю й завершеністю, орієнтацією автора на певного адресата. Текст складається з речень, пов'язаних за допомогою спеціальних засобів зв'язку.

Тема тексту — коло предметів чи явищ, розглянутих у тексті, це те, про що оповідає текст. Мікротема — частина загальної теми. У тексті може бути більше чи менше мікротем, залежно від складності тексту.

Основна думка — ідея тексту, висвітленню якої підпорядковані всі складники тексту.

У кожному тексті є основна думка, те головне, заради чого твориться текст. Мовець відштовхується від "даного", того, про що вже було сказано, і додає "нове", розвиває думку. "Дане" в тексті служить для зв'язку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення, використовуються повтори слів, займенники, синоніми. "Нове" в реченні містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні "нове" звичайно міститься наприкінці речення.

Речення в тексті поєднуються за допомогою "даного". У "даному" використовуються повтори слів, займенники, синоніми. Саме вони і є засобами зв'язку речень у тексті.

"Нове" в реченні містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні "нове", звичайно, знаходиться наприкінці речення.

"Дане" в тексті служить для зв'язку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення ("нове" або "дане").

У тексті може бути послідовний ("ланцюжком") і паралельний зв'язок. При послідовному зв'язку речень "даним" наступного речення стає "нове" попереднього. Паралельний зв'язок полягає в тому, що "дане" залишається одним і тим же.

Послідовний зв'язок речень використовується у всіх стилях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого повторення слів. Послідовний зв'язок з повторенням слів широко використовується в науковому і діловому мовленні, забезпечуючи точність мовлення.

Існує також контактний — це зв'язок між реченнями чи групами речень, розташованих безпосередньо одне після одного.

Дискантний — це зв'язок, що здійснюється на відстані (наприклад, об'єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах). Дискантні зв'язки пронизують увесь текст, пов'язують заголовок, зачин і кінцівку.

Перспективний зв'язок полягає в тому, що думка, висловлена в якомусь місці тексту, може бути розглянута через кілька абзаців або розділів.

Ретроспективний зв'язок виявляється тоді, коли якийсь фрагмент вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин тексту.

Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Найменша одиниця тексту - надфразна єдність, абзац, що є одиницями різних принципів членування тексту, хоча абзац структурно й композиційно може виокремлювати надфразну єдність.

Надфразна єдність - це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв'язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань й відповідей; репліки й реакції. Синоніми надфразної єдності - складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема й ін.

Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).

Абзац — кілька речень, які конкретизують думку, розкривають, розширюють її, це відносно закінчена і пов’язана єдністю змісту частина тексту від одного абзацного відступу до іншого.

Речення в тексті пов'язані за допомогою таких мовних засобів:

 - лексичний повтор;

 - займенники і прислівники (письменник — він, у давнину — тоді);

 - синоніми, перифрази (лев — цар звірів);

 - контекстуальні синоніми (Стус — дисидент);

 - родові та видові назви (Львів — місто);

 - метафори (морські хвилі — синя одежа моря);

 - метонімія (Євросоюз — Брюссель);

 - вставні слова (таким чином, отже);

 - сполучники (але, адже).

 

Типи мовлення

Розповідь

Опис

Роздум

послідовний виклад подій, фактів, явищ

враження автора від довкілля, змалювання характеристик і властивостей зображуваних предметів

хід міркувань мовця, його ставлення до світу, людей, враження від них