1. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ХVІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ СТ.

1. Італійське Відродження та гуманізм

В ХV ст. в Італії зародилась нова культура – Відродження або Ренесанс. Важливою ознакою Ренесансу стало відродження досягнень античної культури. Саме в епоху Відродження у суспільстві почали поширюватися нові погляди на світ, що дістало назву «гуманізм» (від. лат. – людський). Гуманісти цікавилися перш за все людиною та всім, що її оточувало. Вони наполягали на поширенні загальної освіти, на розвитку національних мов тощо. Відомим гуманістом на поч. ХVІ ст. був Еразм Роттердамський (1469–1536). Відомим є його твір «Похвала Глупоті». Ще одним відомим діячем того часу був англієць Томас Мор (1478–1535). Слави набув його твір «Утопія», в якому автор висловив свої уявлення про ідеальне суспільство та закони розвитку держави. У Франції мрію про гармонійно розвинену людину висловив Франсуа Рабле (1494–1553). У своєму романі «Гаргантюа і Пантагрюель» він описав абатство, куди не було доступу лицемірам і чванливим балакунам. Видатним істориком і політиком був флорентієць Нікколо Макіавеллі (1469–1527). Відомим є його трактат «Державець». Він обстоював ідею об’єднання Італії.

2. Мистецтво епохи Відродження

3. Досягнення науки

Вивчення Всесвіту. Інтерес діячів Відродження до людини та природи сприяв розвитку наукових знань. Із  часів античності в Західній Європі панували геоцентричні погляди на побудову Всесвіту. Його центром вважалася нерухома Земля, навколо якої оберталися Місяць, Сонце і планети. Але польський вчений Миколай Коперник (1473–1543) довів, що саме Земля обертається навколо Сонця. Свою геліоцентричну (геліос – сонце) теорію Коперник виклав у книзі «Про обертання небесних сфер», яка вийшла в 1543 р. Прибічником вчення Коперника був італієць Джордано Бруно (1548–1600), який вважав, що Всесвіт не обмежений однією лише Сонячною Системою. Бруно висловив думку про нескінченність Всесвіту та існування в ньому безліч світів. Галілео Галілей (1564–1642) першим побудував телескоп з 32-кратним збільшенням відкрив гори на Місяці. Він також виявив плями на Сонці. У 1633 р. вчений був засуджений інквізицією, яка змусила його відректися від учення М. Коперника.

Філософія. Англійський філософ Френсіс Бекон (1561–1626) стверджував, що тільки багаторазові експерименти можуть дати підстави для узагальнюючих висновків, тільки дослід становить основу наукових знань. Йому належить відомий афоризм: «Знання – це сила». Інший філософ і математик Рене Декарт (1596–1650) джерелом справжнього знання вважав розум. Він говорив: «Я мислю, отже, я існую».

Математика. Відомим математиком і фізиком був Ісаак Ньютон (1632–1727). Він сформулював закон всесвітнього тяжіння. Також, Ньютон вивчав природу світла, рух планет по орбіті. Німецький вчений Готфрід Лейбніц (1646–1716) стверджував, що світ побудований на основі точних математичних розрахунків і складається з дрібних живих частин – монад.

Медицина. Значний внесок у розвиток анатомії зробив Андреас Везалій (1514–1564). У своєму творі «Про побудову людського тіла» він узагальнив і систематизував анатомічні досягнення, крім того книга містила близько 200 ілюстрацій. Іспанець Мігель Сервет (1511–1553) та англієць Вільям Гарвей (1578–1657) відкрили систему кровообігу. Італієць Джіроламо Фракасторо (1480–1553) вивчав інфекційні хвороби і засоби боротьби з ними.

4. Література і театр

Відомим літератором ХVІ ст. був Мігель Сервантес (1547–1616). Його роман «Дон Кіхот» одразу ж приніс автору славу. Головний герой книги – літній збіднілий дворянин Дон Кіхот, який під впливом рицарських романів втратив розум і разом з вірним слугою Санчо Пансою рушив у рицарський похід, щоб захищати добро та перемагати зло. Розквіт театру пов'язаний з ім’ям видатного англійського драматурга Вільяма Шекспіра (1564–1616). Він був актором у театрі «Глобус». Відомими його п’єсами є: «Річард ІІІ», «Генріх ІV», «Ромео і Джульєтта». Також популярними є його трагедії: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір».

5. Мистецтво доби бароко

На межі ХVІ – ХVІІ ст. на зміну мистецтву Відродження приходить новий художній стиль – бароко (італ. – дивний, вигадливий). Йому притаманні урочистість і розкіш, безліч дрібних деталей, які підкреслюють пишність.

Палац Цвінгер у Дрездені (бароко)