Друкувати книгуДрукувати книгу

КЛАС ПТАХИ

Клас Птахи

Сайт: Підготовка до ЗНО - Освітній портал "Академія"
Курс: Підготовка до ЗНО з біології
Книга: КЛАС ПТАХИ
Надруковано: Гість
Дата: Thursday 28 March 2024 2:45 PM

1. КЛАС ПТАХИ

КЛАС ПТАХИ

Птахи  –  спеціалізований до польоту клас вищих хребетних. Вони живуть у наземно-повітряному середовищі, широко розселені й представлені численними формами. Налічується більше 8500 видів, об'єднаних в 39 рядів (це найчисленніший клас серед наземних хребетних). Клас птахів ділиться на 3 надряди: пінгвіни; бескілеві птахи (африканські страуси, ківі); кілегруді (курячі, голуби, пастушки, журавлі, кулики, яструбині, сови, папуги, дятлові, горобині й ін.).

Особливості зовнішньої й внутрішньої будови птахів пов'язані з їхньою здатністю до польоту. Нелітаючі форми (наприклад, страуси, пінгвіни) удруге втратили цю здатність, але зберегли загальні для птахів риси організації. Розміри й маса птахів дуже різноманітні: від 2 см (колібрі) до 90 кг (страуси).

  

Скелет птаха (голуба):

1  –  череп; 2  –  лопатка; 3, 4  –  кисть; 5  –  передпліччя; 6  –  ребра; 7  –  хвостові хребці; 8  –  куприкова кістка; 9  –  таз; 10  –  стегно; 11  –  цівка; 12  –  стопа; 13  –  пальці стопи; 14  –  гомілка; 15  –  кіль; 16  –  грудина; 17  –  вороняча кістка; 18  –  ключиця; 19  –  грудні хребці; 20 - плече; 21 - шийні хребці; 22 - нижня щелепа; 23 - верхня щелепа

 

 

Тіло в птахів округле, має обтічну форму, голова невелика. Шкіра тонка, суха, майже позбавлена залоз (за винятком куприкової, що виділяє маслянистий секрет, яким птаха змазують оперення) і покрита пір'ям.

 

 

 

Внутрішня будова птаха:

1  –  серце; 2  –  воло; 3  –  стравохід; 4  –  тонка кишка; 5  –  печінка; 6  –  сім’яники; 7  –  дванадцятипала кишка; 8  –  підшлункова залоза; 9  –  клоака; 10  –  сім'япровід; 11  –  сечовід; 12  –  нирки; 13  –  м’язовий шлунок; 14  –  залозистий шлунок; 15  –  легені; 16  –  трахея

 

 

Будова пера. Морфологічно перо являє собою видозмінену рогову луску рептилій. Справжні луски зберігаються в птахів на ногах. Залежно від будови й виконуваних функцій розрізняють контурні (покривні, махові, кермові), пухові пір'я й пух.

Скелет птахів легкий і міцний. Череп з великими очницями. Щелепи вузькі й тонкі, без зубів, покриті роговою речовиною (рогові луски  –  дзьоб). Шия довга й дуже рухлива. Хребці грудного відділу нерухомо зростаються один з одним, у результаті чого утвориться спинна кістка. Добре розвинена грудна клітка. Грудина має виражений кіль  –  місце прикріплення потужних грудних м'язів, що забезпечують рухи крила (нелітаючі птахи  –  страуси  –  не мають кіля). Ключиці зростаються у вилочку. Передня кінцівка перетворена в крило, причому розвинені тільки 3 пальці без пазурів. Пояс задніх кінцівок представлений тазовими кістками, що зчленовуються із крижовими хребцями. Хребці поперекового й крижового відділу зростаються між собою (таке утворення називають складним хрестцем, що служить опорою заднім кінцівкам). Таз у птахів відкритий і широкий, що дозволяє відкладати досить великі яйця. Задня кінцівка складається зі стегнової кістки, гомілки й цівки (додатковий важіль, необхідний для зльоту або посадки). Пальців на ногах 4 (в африканських страусів - тільки 2), причому (частіше) 3 спрямовані вперед, а 1 палець назад.

М'язова система птахів більше диференційована, ніж у рептилій, має ряд особливостей. Великі м'язи, що приводять у рух кінцівки, розташовуються на тулубі, а до кінцівок ідуть сухожилля. Основна маса м’язів зосереджена на грудях (м'язи, що рухають крило).

Дихальна система дуже своєрідна й представлена губчатими легенями й повітряними мішками, що відходять від бронхіол. Частина з них міститься між внутрішніми органами, а інша частина  –  у трубчастих кістках. У птахів вентиляція легенів здійснюється як при вдиху, так і при видиху. Це фізіологічне явище називають подвійним подихом. При вдиху повітря проходить через легені й потрапляє в повітряні мішки (але газообмін відбувається тільки в легенях). При видиху повітря, насичене вуглекислим газом, виштовхується з легенів, а з повітряних мішків спрямовується резервний запас повітря, багатого киснем.

До складу кровоносної системи входять серце й судини. Серце чотирикамерне (2 передсердя й 2 шлуночки), при цьому камери лівої частини серця заповнені артеріальною кров'ю, правої частини  –  чисто венозною кров'ю. У велике коло кровообігу артеріальна кров надходить тільки по одній судині - правій дузі аорти, що відходить від лівого шлуночка, і постачає тіло птахів максимально насиченю киснем кров'ю. У мале (легеневе) коло венозна кров надходить по легеневій артерії, що відходить із правого шлуночка. Усі птахи - теплокровні тварини (мають постійно високу температуру тіла).

Інтенсивна й різноманітна рухова активність птахів сполучена з великою витратою енергії. Травна система складно влаштована, сприяє швидкому перетравлюванню їжі й виведенню залишків назовні. Стравохід веде в воло, де їжа накопичується й піддається початковій хімічній обробці. Оскільки зуби в птахів відсутні, шлунок складається із двох відділів: залозистого й м’язового (у цьому відділі їжа подрібнюється). Зерноїдні птахи заковтують піщини й дрібні камінчики (гастроліти), що виконують функцію жорен. Кишечник довгий, його задній відділ відкривається в клоаку. У пташенят стінка клоаки утворить невеликий виріст - фабрициеву сумку (лімфоїдний орган).

Видільна система представлена тазовими нирками, при цьому сечовий міхур відсутній (виключення становлять африканські страуси), а сечоводи відкриваються безпосередньо в клоаку. Кінцевий продукт білкового обміну - сечова кислота (як й у плазунів). Втрати води при сечовиділенні невеликі, потреби птахів у воді обмежені.

Птахи  –  роздільностатеві яйцекладні  тварини. Чоловічі статеві залози (сім’яники) парні, їхнє збільшення в розмірах носить сезонний характер і наступає в період розмноження (звичайно стимулюючим фактором є тривалість світлового дня). У самок розвинені тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід. Запліднення внутрішнє, йому передують шлюбна гра. Яйця великі, мають 3 оболонки: шкаралупу (вапняну), пергаментну й білкову. На тупому кінці яйця розвинена повітряна камера. Птахи  –  типові амніоти, тому зародок постачений амніотичною і серозної оболонками, а також алантоїсом. Усі птаха піклуються про потомство (висижування яєць).

Розрізняють наступні шляхи постембріонального розвитку пташенят за ступенем їхньої зрілості: гніздовий (народжуються безпомічні, голі, сліпі пташенята, з непостійною температурою тіла: горобині, дятли, стрижі, голуби) і виводкові (народжуються самостійні видючі пташенята, здатні ходити, клювати корм, покриті густим пухом: страуси, курячі, гусячі, дрохви).

Птахи відрізняються високим рівнем розвитку нервової й сенсорної систем. Головний мозок збільшується в розмірах і становить у середньому 5-8% від маси всього тіла. Добре розвинений мозочок, що регулює в основному координацію складних рухів під час польоту. Передній мозок має великі півкулі й зорові частки. Нюхові частки невеликі. Більша частина переднього мозку утворена смугастими тілами. Розвинено первинний звід (древню кору). Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. Орган зору представлений великими очими із повіками, причому очі птахів мають подвійну акомодацію (змінюються кривизна кришталика і його відстань до сітківки). Гострота зору дуже велика (розрізняють кольори й відтінки). Орган слуху представлений зовнішнім, середнім і внутрішнім вухом. Вушні раковини відсутні.

Для птахів характерно складна поведінка. Вони утворять стійкі сімейні пари, у яких функції самця й самки різні, збирають запаси на зиму, роблять міграції. У птахів складний шлюбний ритуал, турбота про потомство, здатність до навчання, нагромадження індивідуального досвіду.

Сезонні явища у житті птахів

 

 

 

 

 

 

 

 

Етапи міграції птахів

1. Збирання птахів у вирій.

2. Зміна оперення на густіше, де більше пуху (осілі, кочові).

3. Швидка поява рульових та махових пер (гуси, качки).

4. Зміна забарвлення пір'я на біле (куріпка полярна).

Мігрують удень  –  лелека, ластівка, граки, вночі  –  зозулі, солов'ї.

 

Різноманітність птахів

Чотири ряди птахів - Страусоподібні, Нандуподібні, Казуароподібні та Ківіподібні - включають представників, нездатних до польоту. Ці птахи пересуваються по землі бігом або крокуючи. Крила та груднім'язи в них розвинені слабко. Кіля немає. Натомість задні кінцівки довгі й міцні. Пташенята - виводкового типу. Мешкають на відкритих просторах з розрідженою рослинністю.

Серед безкільових птахів найбільший представник - африканський страус. Він найбільший із сучасних птахів: заввишки до 270 см, а маса - до 90 кг. Має на ногах усього два пальці, що сприяє швидкому бігу (до 70 км на годину). На пальцях є міцні кігті, які слугують цим птахам для захисту. Шия довга, голова сплощена. Поширені у степово-пустельних регіонах Африки.

Найменші серед безкільових - ківі - поширені на островах Нової Зеландії: їхнє тіло заввишки до 55 см, а маса - до 3,5 кг. На ногах цих птахів чотири пальці, крила майже відсутні. Ківі мають довгий і тонкий дзьоб, за допомогою якого здобувають їжу: безхребетних тварин, що мешкають у ґрунті. На відміну від більшості видів птахів, нюх у ківі розвинений добре. Ці птахи мешкають у тропічних лісах і ведуть нічний спосіб життя, а вдень ховаються у густих заростях.

Ряд Пінгвіноподібні налічує 16 видів, які не можуть літати, хоча в них добре розвинена кіль.

Передні кінцівки пінгвінів видозмінені на еластичні ласти, які слугують для плавання. При цьому рухи крил пінгвінів у воді нагадують рухи крил інших птахів під час польоту. Найбільший серед пінгвінів - імператорський -сягає до 120 см заввишки, найменший - малий пінгвін - заввишки до 40 см. Оскільки пінгвіни не літають, їхні кістки не мають повітряних порожнин. Клила, схожі на плавці допомагають пінгвінам плавати.

До ряду Лелекоподібні належить 118 видів.

Ці птахи мають довгу гнучку шию, довгі ноги та дзьоб. На ногах лелекоподібних чотири пальці, з яких три передні сполучені невеликою перетинкою. Довгі пальці широко розставлені, що дає можливість цим птахам пересуватись по грузкому ґрунту. Живляться вони невеликими тваринами, і лише деякі види (наприклад, африканський марабу) трупоїди. Майже всі види лелекоподібних - перелітні птахи. Поширені Лелекоподібні скрізь, окрім Арктики та Антарктики, мешкають здебільшого у вологих місцях.

В Україні відомо 14 видів лелекоподібних. Зокрема, поширені білий та чорний лелеки. Лелеку білого, або чорногуза, вважають символом миру, щастя, достатку та материнства. Він влаштовує гніздо біля осель людини. Лелеку чорного, коровайку, косара, чаплю жовту занесено до Червоної книги України.

Птахи, що належать до ряду Журавлеподібні, мають довгі шию, дзьоб і ноги, що дають змогу швидко бігати.

Для більшості видів характерна видовжена трахея, яка утворює петлі. Завдяки цьому птахи здатні видавати голосні трубні звуки. Живляться тваринною та рослинною їжею. Журавлеподібні належать до виводкових птахів. Свої гнізда вони влаштовують на землі.

В Україні поширені степовий та сірий журавлі. Ці види занесено до Червоної книги України, оскільки їхня чисельність постійно скорочується.

Життя птахів з ряду Гусеподібні тісно пов'язане з водою.

Вони мають середні або великі розміри, видовжену шию та вкорочені і зсунуті назад ноги. Таке розташування ніг полегшує пірнання за їжею під воду. На ногах чотири пальці, з яких три передні сполучаються плавальною перетинкою.

Характерна ознака гусеподібних - будова їхнього дзьоба. Він широкий, сплощений, вкритий тонкою шкіркою. Всередині на верхній частині дзьоба є рогові пластинки, які слугують для відфільтровування їжі. Гусеподібні мають щільне жорстке оперення і густий пуховий прошарок. Добре розвинена в цих птахів куприкова залоза, секрет якої робить їхнє оперення водонепроникним. Відомо приблизно 200 видів гусеподібних, багато з яких здійснюють сезонні міграції. У фауні України відомо 33 види. Це лебеді, гуси, качки та інші.

Серед лебедів найбільший лебідь-кликун: маса його тіла може сягати 13 кг, а розмах крил - до 2,5 м. Цей красивий і величний птах дуже обережний і тримається далеко від берега.

Одна з найбільших за розмірами качок - це гага звичайна, маса тіла якої сягає до 3 кг. Цей вид - новий для території України. Звичайно він гніздується по морських узбережжях Північної Європи, Азії та Америки, а з середини ХХ століття в Україні, на території Чорноморського біосферного заповідника (Херсонська область).

Багато видів гусеподібних є об'єктами полювання через смачне й поживне м'ясо. Людина також використовує пір'я та пух цих птахів. Крижня та сіру гуску одомашнено, людина створила чимало порід цих птахів. До Червоної книги України занесено червоноволу казарку, лебедя малого, огара, гоголя, гагу звичайну та інші види. 

Ряд Соколоподібні.

Представники ряду різноманітні за розмірами, але їх об'єднують спільні ознаки: короткий і гачкоподібно загнутий дзьоб, призначений для шматування здобичі; міцні загнуті кігті для хапання та утримання здобичі; здатність швидко літати, тривалий час ширяти в повітрі; гострий зір, що дає змогу бачити дрібну здобич з висоти.

Соколоподібні найчастіше полюють на живих тварин, але деякі види (наприклад, гриф чорний, сип) живляться трупами. Серед цих птахів є перелітні, кочові та осілі види. Відомо приблизно 290 видів цих птахів, у фауні України - 34 види.

Найбільші розміри серед соколоподібних фауни України має гриф чорний: його тіло завдовжки до 115 см, а розмах крил до 2,5 м.

Шулік можна розпізнати за вилчастим розрізом хвоста. В Україні поширені шуліка чорний та рудий. Шуліка чорний має майже однотонне, темно-коричневе забарвлення. Живиться дрібними тваринами або їхніми трупами. Гнізда влаштовує на деревах, переважно уздовж водойм. Шуліка рудий має коричнево-руде забарвлення, що й зумовило його назву.

Типовим представником орлів є беркут. Це великий птах з відносно довгими та вузькими крилами. Нагальне забарвлення беркута - темно-буре. Веде осілий чи кочовий спосіб життя. Утворим постійні пари, великі гнізда (до 3 м у діаметрі та до 2 м заввишки) влаштовує на деревах чи скелях. Полює беркут на здобич середніх чи великих розмірів: зайців, лисиць, великих птахів тощо. В Україні цей надзвичайно рідкісний птах ще зберігся у Карпатах, Закарпатті та західній частині Полісся.

Сапсан - дуже красивий і рідкісний представник соколів. Полює переважно в польоті, розвиваючи швидкість до 300 км/год. В Україні сапсан може гніздуватися у містах на високих будівлях (дзвіницях тощо). Вид потребує охорони.

Представники ряду Совоподібні мають великі очі з розширеними зіницями.

Удень сови ховаються у схованках, полюють переважно вночі. У них гачкоподібний дзьоб, міцні та загнуті кігті на пальцях ніг. Голова широка й округла, оперення утворює характерний лицьовий диск. Навколо слухових отворів є пір'я, яке спрямовує звуки до барабанної перетинки. Крила у сов довгі, а хвіст короткий. Живляться сови дрібними та середніми за розмірами ссавцями (зайці, мишоподібні гризуни), птахами, комахами тощо, іноді - рибою чи ракоподібними.

Найбільший вид совоподібних - це пугач: до 72 см завдовжки, розмах крил до 180 см. Полює на дрібних і середніх за розмірами ссавців, переважно гризунів, а також на птахів. Пугач віддає перевагу глухим лісам з густим підліском. Гнізда будує переважно на землі, на виступах скель, під вивернутими стовбурами дерев, зрідка займає гнізда інших видів птахів.

В Україні поширені сова сіра та сова вухата. Це птахи середніх розмірів, живляться переважно мишоподібними гризунами. Сова сіра мешкає в лісах, але трапляється в парках і садах. Гнізда влаштовує у дуплах або ж займає гнізда інших птахів (ворон, соколоподібних тощо).

Роль хижих птахів у природі та житті людини.

Багато видів цих птахів у великій кількості знищує небезпечних шкідників сільського та лісового господарства: мишоподібних гризунів, комах тощо. Види, які живляться трупами тварин, відіграють у природі роль «санітарів».

Деякі види соколоподібних людина намагається використовувані для відлякування птахів від садів і виноградників, а також летовищ. З давніх-давен людина приручала соколів, яструбів та орлів і використовувала їх для полювання. Соколоподібні потребують охорони, зокрема заборони полювання на них. До Червоної книги України занесено 20 видів соколоподібних (шуліка рудий, луні польовий та степовий, орли: карлик, степовий, могильник, змієїд, беркут, орлан-білохвіст, гриф чорний, сокіл-сапсан, боривітер степовий тощо) та 6 - совоподібних (пугач, сич волохатий, сичик-горобець, сови довгохвоста та бородата, сипуха).

Ряд Дятлоподібні включає птахів дрібних і середніх розмірів, спосіб життя яких пов'язаний з деревною рослинністю. На їхніх ногах розташовані чотири пальці, з яких два спрямовані вперед, а два - назад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазіння. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні рульових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібно загнуті, що допомагає птахам утримуватись на стовбурах дерев.

В Україні поширені 10 видів дятлоподібних: великий строкатий, сивий, чорний (жовна), середній, малий дятли тощо.

Ряд Куроподібні об'єднує приблизно 250 видів птахів, з яких у фауні України відомо вісім.

Їхнє тіло масивне, а крила відносно короткі. Ці птахи добре бігають і ходять, але неохоче піднімається у повітря. Лапи у куроподібних мають чотири сильні пальці з товстими та вигнутими кігтями, які допомагають розгрібати ґрунт у пошуках їжі. Живляться куроподібні переважно рослинною їжею, а також безхребетними тваринами.

Гнізда влаштовують на землі. Більшість видів веде осілий чи кочівний спосіб життя, і лише окремі види (перепілка, біла куріпка) здатні до міграцій. Об'єктами полювання є: перепілка, сіра куріпка, тетеруки, рябчики. Крім того, на території нашої країни акліматизовані такі види, як фазан та кеклик.

Ряд Горобцеподібні - найчисленніший за кількістю видів ряд птахів, адже до нього належить майже 2/3 відомих науці видів птахів - 5100. Найдрібніший з них - нектарка, маса тіла якої лише 3-4 г. Найбільший представник горобцеподібних у фауні України - крук, маса його тіла сягає до 1,6 кг.

Більшість видів горобцеподібних живиться комахами, є види, що споживають рослинну їжу, окремі види - хижаки (сорокопути) або всеїдні (наприклад, сіра ворона). Гнізда горобцеподібних різноманітні. Багато видів будує гнізда на деревинній рослинності, рідше - на будівлях (сільська чи міська ластівки), землі (жайворонки) чи у норах, розташованих на уривистих берегах річок (ластівка берегова). Цікаве висяче гніздо синиці-ремеза, яке вона споруджує з рослинності й пуху.

Серед горобцеподібних виділяють групу співочих птахів, які характеризуються добре розвиненими голосовими зв'язками. Усім відомі солов'ї, чий спів зачаровує навесні. Цей вид належить до перелітних птахів: щорічно вони відлітають восени зимувати до Східної Африки. Прилітають до наших країв солов'ї досить пізно: наприкінці квітня чи на початку травня, гнізда влаштовують на землі в густих чагарниках чи гаях. Співати солов'ї починають через декілька днів після прильоту, а припиняють спів після вилуплення пташенят з яєць. Самець починає вигодовувати пташенят, і на спів часу не залишається. Живляться солов'ї переважно безхребетними тваринами, але споживають також ягоди та насіння рослин. Близькими родичами солов'їв є дрозди. В Україні поширені дрозди співочий і чорний.

Одним з найпоширеніших осілих птахів є горобець хатній. Він постійно живе поруч з людиною. Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею. Можуть завдавати певної шкоди зерновим, ягідним та іншим культурам. Але в період вигодовування пташенят комахами горобці приносять людині безсумнівну користь.

 

Птахівництво  –  галузь тва­ринництва, що займається розведен­ням домашньої птиці для отримання м'яса, яєць, а також пуху та пера як сировини для промисловості.

В Україні розводять курей, гусей, ка­чок, індиків.

Порода свійських курей, які найкра­ще несуться,  –  це російські білі кури. Вони добре пристосовані до місце­вих умов, рано починають нестися (у чотири-п'ять місяців) і несуть по 200 – 300 яєць на рік. Однією з найкра­щих м'ясних порід у нас є кохіхниць-кі, вага яких досягає 5 кг. Найкращі породи свійських гусей  –  роменські та переяславські. Поширені також холмогорські, талузькі та борйвські породи.

Розвиток птахівництва має чимале народногосподарське зна­чення. М'ясо птахів  –  цінний дієтич­ний продукт харчування. Свійські птахи розмножуються дуже швидко. Для цього створені спеціальні птахів­ницькі господарства.

 

Роль птахів. З наземних хребетних птахи найбільше широко поширені, вони - обов'язковий компонент практично будь-якого біогеоценозу, виступають у ролі регуляторів чисельності комах, павукоподібних, винищують дрібних гризунів, служать запильниками рослин (колібрі), поширюють насіння, є об'єктом промислу.

Виникнення птахів в еволюції супроводжувалося наступними ароморфозами:

•       прогресивний розвиток нервової системи (кора, мозочок);

•       поява чотирикамерного серця з повним поділом артеріального й венозного кровообігу;

•       формування губчатих легенів;

•       виникнення теплокровності.