Друкувати цей розділДрукувати цей розділ

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ.

1. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

1. Основні причини та привід війни

Основною причиною війни було загострення суперечностей між провідними країнами світу: Великою Британією, Францією, Росією з однієї сторони і Німеччиною, Австро-Угорщиною з іншої. Велика Британія не могла вибачити Німеччині підтримки бурів у англо-бурській війні 1898–1902 рр. Крім того, уже на той час між двома суперниками велася неоголошена економічна та торговельна війна. Обидві країни нарощували свою військову могутність і вели між собою гонку озброєнь. Франція ж прагнула реваншу за поразку від Німеччини у війні 1870–1871 рр., вона прагнула повернути Ельзас і Лотарингію, а також зберегти свої колонії, особливо Північну Африку. Росія претендувала на вільний прохід свого флоту в Середземне море. Вона протидіяла австрійському та німецькому проникненню на Балкани, оскільки сама прагнула встановити свій протекторат над усіма слов’янськими народами. Німеччина як нова імперія Європи прагнула стати лідером на континенті, вона хотіла отримати нові колонії та нові ринки збуту. Австро-Угорщина мала на меті зберегти за собою анексовані в 1908 р. Боснію та Герцеговину, а також посилити свій вплив на Балканах та протидіяти Російському впливу.

Приводом до війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у столиці Боснії м. Сараєво 19-річним студентом Гаврилом Принципом спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда. Гаврило Принцип був членом таємної організації «Молода Боснія», до якої входили вищі офіцери сербської армії. Ця організація боролася за приєднання Боснії до Сербії. Австро-Угорщина поклала відповідальність за трагедію на Сербію. 23 липня 1914 р. вона пред’явила їй ультиматум. Сербія погоджувалася майже на всі пункти, крім тих, що означали пряме втручання в її внутрішні справи. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну.

2. Початок війни

Росія у відповідь на оголошення війни Сербії розпочала 31 липня загальну мобілізацію. Тим часом німецький уряд ще 29 липня попередив, що подальші мобілізаційні дії російської армії приведуть до мобілізації в Німеччині. Уже 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. 3 серпня 1914 р. німецький посол у Парижі передав французькому уряду ноту з оголошенням війни. 4 серпня Велика Британія, у зв’язку із порушенням нейтралітету Бельгії, оголосила їй віну. 6 серпня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Росії, а через декілька днів вона опинилась у стані війни проти всіх держав з якими воювала Німеччина. Італія не вступила у війну 1914 р. Ця країна проголосила нейтралітет. Лише у 1915 р., завдяки територіальним обіцянкам Антанти, Італія взяла участь у війні на її стороні.

3. Бойові дії 1914 р.

2 серпня 1914 р. Німеччина ввела в дію «план Шліффена» (1905 р.). Її війська вторглися в Бельгію і увійшли в Північну Францію. Наприкінці серпня вони опинились за 25 миль від Парижа. Французький президент і уряд 2 вересня залишили столицю і вирушили до Бордо. Протягом 5–12 вересня 1914 р. на р. Марна тривала перша битва на Західному театрі воєнних дій. Французькому генералу Жозеффру вдалося розвинути контрнаступ і змусити відступити німців до річки Єна. Німецький план «блискавичної війни» (план «Шліффена») зазнав невдачі. Після цього на Західному фронті розпочалася позиційна війна.

Тим часом на Східному фронті в середині серпня 1-а і 2-а російські армії на чолі з генералами П. Ранненкампфом і О. Самсоновим вторглися у Східну Пруссію. Але німецькі війська на чолі з генералами Гінденбургом і Людендорфом в битві під Танненбергом розбили росіян, які в середині вересня залишили Східну Пруссію. В той же час протягом 5 серпня по 13 вересня 1914 р. тривала битва в Галичині. 8-а російська армія генерала О. Брусилова атакувала німецькі та австрійські війська і змусила їх відступити. Росіяни увійшли до Львова та оволоділи Галичиною.

На Балканському фронті велася війна між Австро-Угорщиною та Сербією і Чорногорією. Завдяки партизанським методам серби та чорногорці до осені 1915 р. самостійно захищали свої території. 1 листопада 1914 р. у війні на боці Німеччини вступила Туреччина. Після цього виник Кавказький фронт. Ще 30 жовтня 1914 р. німецько-турецький флот розпочав обстріл портів Севастополя, Феодосії, Новоросійська. 2 листопада 1914 р. російська кавказька армія перетнула кордон і вирушила в глиб турецької території. З 22 грудня 1914 р. по 7 січня 1915 р. на Кавказькому фронті тривала Сарикамиська операція. Турки прагнули розгромити російську армію, але 3 січня росіяни перейшли в наступ і 3-тя турецька армія була повністю знищена.

4. Військові дії 1915 р.

22 квітня 1915 р. під бельгійським містом Іпр німецьке командування вперше використало проти англійців отруйні гази (хлор). Протягом 2 травня по 22 червня 1915 р. тривала Горліцька операція. Німецькі війська пішовши у наступ прорвали фронт на 50 км і змусили російську армію відступити. В липні 1915 р. німецькі війська також почали наступ на Варшаву, в серпні – на Ковно, у вересні – на Вільнюс. Російська армія була змушена залишити Польщу, Галичину, Буковину, Волинь, Литву й Курляндію. Лише наприкінці вересня наступ німецьких військ вдалося зупинити. У 1915 р. у війну вступила Болгарія на боці Німеччини та Італія на боці Антанти. У жовтні 1915 р. на Балканах війська німецького блоку здолали Сербію і взяли Белград.

5. Основні битви 1916 р.

З 21 лютого по 18 грудня 1916 р. тривала битва під Верденом, яка увійшла в історію під назвою «верденська м’ясорубка». Німці розгорнули 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами. Об’єктом німецького наступу став Верденський виступ, що прикривав шлях до Парижа. Битва не принесла перемогу жодній стороні, але все ж французам вдалося витримати наступ. Втрати з обох боків сягнули 1 млн. осіб. Тим часом на Східному фронті з 4 червня по 13 серпня 1916 р. велася наступальна операція російської армії на чолі з генералом О. Брусиловим. Росіянам вдалося прорвати лінію оборони австрійських і німецьких військ. Було визволено частину Галичини, Волині та Буковину. Успіхи союзників спонукали Румунію вступити у війну на боці Антанти. 27 серпня 1916 р. румунський уряд оголосив війну Центральним державам. Проте, незабаром її армію було розгромлено, о столицю Бухарест окупували австро-німецькі війська. 1 липня 1916 р. англо-французькі з'єднання почали наступ на р. Соммі. Битва тривала по 18 листопада 1916 р. і завершилася програшем німецьких військ. Саме у цій битві, у вересні, англійці вперше в історії використали танки, що справило величезний ефект на ворогів.

6. Підводна війна

Ще в 1914 р. англійці встановили морську блокаду Німеччині, використовуючи великі крейсери. Німеччина ж почала використовувати підводні човни та топити ворожі кораблі. У 1915 р. німці розгорнули підводну блокаду Британії. 18 лютого 1915 р. німецьке командування офіційно оголосило, що води, які омивають Англію та Ірландію, вважаються воєнною зоною, тому будь-яке судно, зустрінуте в цих водах, підлягатиме знищенню. 7 травня 1915 р. німецький підводний човен «ТІ-20» потопив британський трансатлантичний лайнер «Лузітанія», що йшов із США до Англії. На його борту було 1959 пасажирів, з них загинуло 1198. 31 травня – 1 червня 1916 р. тривала Ютландська морська битва, в якій німецький флот зазнав поразки. Тому, щоб перемогти англійців, 1 лютого 1917 р. німецьке командування розпочало необмежену підводну війну.

7. Події 1917–1918 рр.

Вихід Росії з війни. У березні 1917 р. в Росії розпочалася революція, внаслідок якої царя Миколу ІІ було позбавлено престолу, а в країні встановлено республіканський лад. Владу в країні здійснював Тимчасовий уряд. Але в жовтні 1917 р. був здійснений більшовицький переворот, влада Тимчасового уряду була повалена. Більшовики оголосили «мир без анексій і контрибуцій», що зумовило вихід Росії з війни. 3 березня 1918 р. у м. Бресті-Литовському більшовицька Росія уклала мир з Німеччиною та її союзниками. Згідно з умовами миру німці отримували 1 млн. кв. км. Території колишньої Російської імперії, на якій проживало 62 млн. осіб. Тепер усі свої сили Німеччина зосередила на Західному фронті.

Вступ США у війну. 3 лютого 1917 р. уряд США розриває дипломатичні відносини з Німеччиною, а 6 квітня 1917 р. оголошує їй війну. Приводом до вступу США у війну стала необмежена підводна війна, яку вело німецьке командування проти нейтральних, у тому числі й американських, цивільних суден. Але справжніми причинами вступу у США у війну були: величезні прибутки, які американці отримували від надання матеріальної допомоги країнам Антанти; прагнення послабити Німеччину, яка у разі перемоги могла б перетворитися на сильного конкурента; третя причина, це те, що сама громадськість підштовхувала країну до війни, у зв’язку «необмеженою» підводною війною, внаслідок якої загинуло багато мирних людей.

Воєнні дії 1917–1918 рр. 16 квітня 1917 р. війська Антанти підготували наступ у районі м. Арраса (Зх. фронт). Але англійці та французи потрапили на мінні поля та під артилерійський обстріл, близько 280 тис. осіб було вбито. Загалом військові дії союзників на Західному фронті були безуспішними. Лише на близькому Сході Антанта отримала певні здобутки. Союзні війська зайняли Багдад, а в грудні 1917 р. – Єрусалим, поклавши край пануванню тут турків. Крім того були вигнані німецькі армії з колоній Східної Африки. 18 березня 1918 р. розпочався німецький наступ, німці розбили дві англійські армії, захопили 80 тис. полонених, але захопити Ам`єн їм не вдалося. 27 травня 1918 р. німецькі війська прорвали французьку оборону на р. Єна і вдруге вийшли на р. Марна. В той час головнокомандувачем усіх союзних військ на Західному фронті було призначено маршала Фоша. 8 серпня 1918 р. союзні війська Антанти почали наступ в районі Арраса і, прорвавши фронт, у продовж дня розгромили 16 ворожих дивізій. Цей день Е. Людендорф назвав «чорним днем в історії німецької армії». У вересні війська Антанти перейшли в наступ по всьому фронті. 29 вересня 1918 р. П. Гінденбург і Е. Людендорф поставили перед кайзером вимогу негайно укласти перемир'я. Німецький уряд очолив Макс Баденський, який звернувся до американського президента Вудро Вільсона з пропозицією про перемир'я. Поки тривали переговори, 28 вересня 1918 р. з війни вийшла Болгарія, яка запросила миру. 30 жовтня 1918 р. було укладено перемир'я з Туреччиною, а 3 листопада – мир з Австро-Угорщиною. Після капітуляції всіх союзників становище в Німеччині стало безнадійним. 3 листопада 1918 р. в країні вибухнула революція. Вільгельм ІІ зрікся престолу. 11 листопада 1918 р. в Комп`єнському лісі було підписано перемир'я, яке завершило Першу світову війну 1914–1918 рр. Воно передбачало припинення воєнних дій, евакуацію німецької армії протягом 14 днів з окупованих нею територій у Франції, Бельгії та Люксембургу, звільнення Ельзасу і Лотарингії. Війська Антанти займали лівий берег Рейну, а на правому березі встановлювалася демілітаризована зона. Німеччина повинна була видати Антанті велику кількість озброєння та військової техніки.

8. Паризька мирна конференція (1919–1920 рр.)

Початок роботи конференції. 18 січня 1919 р. президент Франції Р. Пуанкаре офіційно відкрив Паризьку мирну конференцію. Він заявив «панове, рівно сорок вісім років тому у Дзеркальній залі Версальського палацу було проголошено Німецьку імперію. Сьогодні ми зібралися тут для того, щоб зруйнувати та змінити все, що було створено того дня». Спершу відбулося засідання «ради десятьох», а пізніше, з березня 1919 р., її заступила «рада чотирьох» до якої входили прем’єр-міністр Великої Британії Д. Ллойд Джордж, французький прем’єр Ж. Клемансо, президент США В. Вільсон та прем’єр-міністр Італії В. Орландо.

«14 пунктів». 8 січня 1918 р. В. Вільсон оприлюднив свої «14 пунктів», в яких виклав основні принципи побудови повоєнного світу. Вони містили відмову від таємної дипломатії, проголошували свободу торгівлі та мореплавства, визнання прав народів на самовизначення, стверджували необхідність роззброєння. «14 пунктів» також передбачали вивід німецьких військ з усіх окупованих ними територій, надання автономії народам Австро-Угорщини й Османської імперії, відновлення незалежності Польщі, створення Ліги Націй, як єдиного гаранта майбутнього миру.

Американська карикатура. Цей «міст Ліги Націй» спроектовано Президентом США.

Мал. 1. Американська карикатура. Цей «міст Ліги Націй» спроектовано Президентом США.

Версальський договір. 28 червня 1919 р. у Версалі було підписано мирний договір між Німеччиною та державами переможцями. Набрав чинності договір 10 січня 1920 р. Відповідно до статей договору, кордони Німеччини зазнавали значних змін. Французькі провінції Ельзас і Лотарингія, загарбані Німеччиною 1870 р., передавалися Франції. До неї також перейшли копальні в Саарській області. Ліве узбережжя Рейну було на 15 років окуповане союзниками. Зона на схід від Рейну на 50 км. Підлягала повній демілітаризації. Бельгія отримувала округи Ейпен, Мальмеді, Морене. До Данії переходила північна частина Шлезвігу. Польща отримала Познань, райони Померанії, Західної та Східної Пруссії, частину Верхньої Сілезії; Гданськ (Данциг) ставав вільним містом під урядуванням Ліги Націй. Німецькі колонії Того й Камерун перейшли до Великої Британії та Франції. Велика Британія отримала також Танганьїку (колишню Німецьку Східну Африку), Бельгія – Руанду та Бурунді. За Японією було закріплено Маршаллові, Маріанські та Каролінські острови в Тихому океані, а також китайську область Цзяочжоу та концесію в Шаньдуні.За Версальським договором, винуватцями у війні було оголошено Німеччину та її союзників. На них було покладено виплату репарацій. Сума репарацій була узгоджена лише 1921 р. на Лондонській конференції і становила 1З2 млрд. золотих марок. Франція одержувала 52 %, Велика Британія – 22 %, Італія – 10 % загальної суми. Версальський договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй тримати підводний флот, військову та морську авіацію. Чисельність армії, що скликалася на добровільних засадах, не повинна була перевищувати 100 тис. вояків.

Мирні договори із союзниками Німеччини. 10 вересня 1919 р. був підписаний Сен-Жерменський договір з Австрією. За його умовами колишня Австро-Угорська імперія припинила існування. Частина Південного Тіролю переходила до Італії. Чехія та Моравія ставали частинами нової держави – Чехословаччини. Буковина передавалася Румунії. Австрії дозволялося мати 30-тисячну армію, її флот переходив до союзників.

27 листопада 1919 р. у Нейї був укладений договір з Болгарією, частина території якої відходила до Югославії та Румунії. Чисельність армії обмежувалося 20 тис. вояків.

4 червня 1920 р. у Великому Тріанонському палаці у Версалі було укладено мирний договір з Угорщиною, за яким Хорватія, Бачка та західна частина Банату передавалися Югославії; Трансільванія та східна частина Банату – Румунії; Словаччина та Закарпатська Україна – Чехословаччині. Угорщині дозволялося мати армію не більше як 33 тис. вояків.

10 серпня 19120 р. був укладений Севрський договір з Туреччиною. За його умовами оформлювався розподіл Османської імперії, яка втрачала 80% своїх володінь (Палестину, Трансйорданію, Ірак, Сирію, Ліван та ін.). За чорноморськими протоками було встановлено міжнародний контроль країнами Антанти. Протоки роззброювалися, а будь-які нечорноморські держави діставали право безборонного проходу крізь них військових кораблів.

9. Вашингтонська конференція

З 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. відбувалася Вашингтонська конференція, участь в якій брали США, Велика Британія, Китай, Франція, Нідерланди, Бельгія та Португалія. Основною причиною її скликання було врегулювання міжнародних суперечностей на Далекому Сході та в зоні Тихого океану.

13 грудня 1921 р. було укладено Угоду чотирьох держав (США, Великої Британії, Франції та Японії), яка мала на меті об'єднати зусилля проти національно-визвольного руху народів тихоокеанських островів та Далекого Сходу. Передбачалося також ліквідація британо-японського союзу, що був спрямований проти інтересів США у Тихоокеанському басейні.

6 лютого 1922 р. підписано Угоду п’яти держав (США, Великої Британії, Японії, Франції та Італії), яка була скерована на обмеження військово-морських озброєнь та зміну їх співвідношень на користь США. Було ухвалено рішення, згідно з яким заборонялося будувати лінкори водотоннажністю понад 35 тис. т.

6 лютого 1922 р. було укладено Угоду дев'яти держав (США, Великої Британії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю). Угода проголошувала суверенітет і цілісність Китаю. Великі держави перебрали зобов’язання не домагатися поділу Китаю на сфери впливу й дотримуватися принципів «відчинених дверей» та «рівних можливостей». Японія була змушена евакуювати війська з кількох китайських території.

Основні терміни, поняття, імена

Основні дати:

28 червня 1914 р. – вбивство в м. Сараєво ерцгерцога Франца-Фердинанда.
28 липня 1914 р. – Австро-Угорщина оголосила Сербії війну.
1 серпня 1914 р. – Німеччина оголосила війну Росії.
2 серпня 1914 р. – Німецькі війська вторглися в Бельгію.
3 серпня 1914 р. – Німеччина оголосила війну Франції.
4 серпня 1914 р. – Велика Британія оголосила війну Німеччині.
6 серпня 1914 р. – Австро-Угорщина оголосила війну Росії.
5–12 вересня 1914 р. – битва на р. Марна.
5–13 вересня 1914 р. – битва в Галичині.
1 листопада 1914 р. – у війну на стороні Німеччини вступила Туреччина.
22 квітня 1915 р. – використання німцями отруйних газів біля міста Іпр.
7 травня 1915 р. – німецький підводний човен потопив британський лайнер «Лузітанія».
21 лютого – 18 грудня 1916 р. – битва під Верденом («верденська м’ясорубка»).
31 травня – 1 червня 1916 р. – Ютландська морська битва.
1 липня – 18 листопада 1916 р. – битва на р. Соммі.
6 квітня 1917 р. – США оголошують війну Німеччині.
8 січня 1918 р. – В. Вільсон оприлюднив свої «14 пунктів».
3 березня 1918 р. – у м. Бресті-Литовському більшовицька Росія уклала мир з Німеччиною та її союзниками.
8 серпня 1918 р. – «Чорний день в історії німецької армії». Союзні війська Антанти почали наступ в районі Арраса і, прорвавши фронт, у продовж дня розгромили 16 ворожих дивізій.
28 вересня 1918 р. – з війни вийшла Болгарія.
30 жовтня 1918 р. – укладено перемир'я з Туреччиною
3 листопада 1918 р. – союзники Антанти уклали мир з Австро-Угорщиною.
11 листопада 1918 р. – в Комп`єнському лісі було підписано перемир'я між Антантою і Німеччино, яке завершило Першу світову війну 1914–1918 рр.
1919–1920 рр. – Паризька мирна конференція.
28 червня 1919 р. – підписання між Німеччиною та державами переможцями Версальського мирного договору.
10 вересня 1919 р. – укладання Сен-Жерменського договору між союзниками і Австрією.
27 листопада 1919 р. – у Нейї укладено договір між державами Антанти і Болгарією.
4 червня 1920 р. – Тріанонський договір між державами переможцями та Угорщиною.
10 серпня 1920 р. – Севрський договір між Антантою і Туреччиною.
12 листопада 1921 р. – 6 лютого 1922 р. – Вашингтонська конференція.
13 грудня 1921 р. – укладено Угоду чотирьох держав (США, Великої Британії, Франції та Японії).
6 лютого 1922 р. – підписано Угоду п’яти держав (США, Великої Британії, Японії, Франції та Італії).
6 лютого 1922 р. – укладено Угоду дев'яти держав (США, Великої Британії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю).