ШКІРА ТА ВИДІЛЬНА СИСТЕМА

1. Шкіра та видільна система

ВИДІЛЕННЯ

Виділення  –  це виведення з організму продуктів обміну речовин.

Функцію виділення виконують легені, шкіра, органи травлення та сечовидільна система. До сечовидільної системи людини належать нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник.

Функціонально сечовидільна система поділяється на відділ утворення сечі та її виведення

Сечовидільна система

Функції видільної системи:

1)виведення продуктів обміну речовин з організму;

2)підтримування концентрації солей у крові (регуляція осмотичного тиску);

3)контроль об'єму крові, що циркулює.

 

Характеристика відділу утворення сечі

Орган	Будова	Функції
Нирка	Парний орган бобоподібної форми, розташований з обох боків хребта на рівні поперекового відділу. Нирки вкриті фіброзною капсулою. Ворота нирки розташовані на ввігнутому боці. Через них у нирку входять артерія, нерви; виходять  –  вена, лімфатичні судини, сечовід Ниркова речовина складається з двох шарів: кіркового, розташованого на периферії, і внутрішнього  –  мозкового. Мозкова речовина складається з 15 – 20 пірамід, вершини яких впадають у порожнину  –  ниркову миску. У воротах нирки ниркова миска звужується й переходить у сечовід	1)Утворення первинної та вторинної сечі; 2)синтез речовини  –  реніну, який бере участь у підтримуванні артеріального тиску; 3)утворення еритропое-тину, що стимулює утворення еритроцитів; 4)виділення тканинного гормону простагландину
Нефрон	Нефрон є структурно-функціональною одиницею нирки. Ниркове тільце нефронів розташоване в корковій речовині й виконує функцію фільтрації	Фільтрація та реабсорбція крові

 

 

Будова нефрону

 

Характеристика відділу виведення сечі

Орган	Будова	Функції
Сечовід	Вузькі довгі трубки діаметром 6 – 8 мм. Довжина сечоводу в дорослої людини становить 25  –  30 см. Утворені непосмугованою м'язовою та сполучною тканинами	Ритмічне скорочення мускулатури приводить до порційного надходження сечі в сечовий міхур
Сечовий міхур	Порожнистий м'язовий орган. Розташований у порожнині малого таза. Утворений сполучною м'язовою та слизовою оболонками. М'язова оболонка складає три шари. Внутрішня порожнина  Накопичення сечі міхура вистелена складчастою слизовою оболонкою. Під час наповнення складки розправляються	Накопичення сечі
Сечівник	У місці виходу із сечового міхура м'язовий шар сечового міхура утворює стовщення  –  внутрішній стискач сечівника. Канал являє собою трубку, що закінчується сечовипускальним отвором	Виведення сечі з організму

 

 Механізм утворення сечі

Утворення сечі має дві фази: фільтрації та реабсорбції (зворотного всмоктування).

Фільтрація (утворення первинної сечі)  –  це проходження води та розчинених у ній речовин із капілярів клубочка в капсулу Шумлянсько-го – Боумена під дією різниці тиску з обох боків мембрани. У клубочках нирки відбувається фільтрація плазми крові з капілярів клубочка в порожнину капсули Шумлянського – Боумена. Фільтрація в клубочках відбувається завдяки високому тиску в їхніх капілярах, що дорівнює 60 – 70 мм рт. ст. У результаті утворюється первинна сеча, яка містить продукти розпаду (сечовину, сечову кислоту та ін.) і всі речовини плазми крові, крім білків. За добу утворюється 150 – 180 л первинної сечі.

Реабсорбція (утворення вторинної сечі)  –  зворотне всмоктування деяких речовин із первинної сечі. Первинна сеча з капсули надходить у ниркові канальці, де й відбувається реабсорбція. У кров знову всмоктуються вода, глюкоза, амінокислоти, вітаміни, солі. Первинна сеча в ході реабсорбції сильно концентрується, й у результаті утворюється 1,5 – 1,8 л вторинної сечі.

 

Регуляція роботи нирок

Регуляція
Нервова	Гуморальна
Парасимпатичний нерв розширює кровоносні судини, збільшує утворення первинної сечі. Симпатичний нерв звужує кровоносні судини, зменшує утворення первинної сечі	Антидіуретичний гормон вазопресин звужує кровоносні судини, зменшує утворення вторинної сечі. Адреналін звужує кровоносні судини. Альдостерон регулює зворотне всмоктування солей Na і K
Антидіуретичний гормон уповільнює утворення сечі	Альдостерон зменшує виділення сечі

 

 

 

ШКІРА

Будова шкіри

Шкіра  –  це зовнішній покрив між довкіллям і внутрішнім середовищем тіла, що становить бар'єр організму.

 

Функції шкіри:

1)захисна  –  шкіра захищає тканини організму від механічних і хімічних ушкоджень, а також має бактерицидну властивість;

2)рецепторна  –  на поверхні шкіри розташовані численні рецептори, здатні сприймати інформацію (тактильна чутливість, тепло, холод, біль тощо) з довкілля;

3)дихальна  –  шкіра здатна поглинати кисень, виділяти вуглекислий газ, вона здійснює 15 % загального газообміну;

4)терморегуляція  –  забезпечує регулювання теплообміну організму із зовнішнім середовищем;

5)видільна  –  шкіра бере участь у регуляції водно-сольового балансу організму, обміні жирів. Потові залози шкіри забезпечують виділення сечовини, мінеральних солей і води.

 

Характеристика шкіри

Шар шкіри	Будова	Властивості й функції
Епідерміс (зовнішній шар)	Утворений багатошаровим плоским епітелієм. Є верхній (роговий) шар і внутрішній  –  ростковий. Клітини росткового шару постійно діляться й займають місця зроговілих клітин верхнього шару, які злущуються. Епідерміс містить пігментні клітини з меланіном. Пігмент визначає колір шкіри й захищає її від ультрафіолетових променів. В епідермісі локалізуються нервові закінчення. Похідним епідермісу є ніготь  –  рогова пластинка, що лежить у нігтьовому ложі	Механічний, хімічний захист, перешкоджання проникненню всередину організму мікробів і знищення їх, захист від ультрафіолетового випромінювання
Дерма (власне шкіра)	Виділяють сосочковий і сітчастий шари. Сосочковий шар складається зі сполучної тканини, містить колагенові волокна, кровоносні та лімфатичні судини, нерви й нервові закінчення, рецептори. Сітчастий шар розташовується глибше й містить потові, сальні залози та волосяні сумки. Похідним дерми є волосся. Волосина складається з волосяної сумки (волосяного фолікула), волосяної цибулини, кореня та стрижня	Терморегуляція, видільна функція
Підшкірна жирова клітковина	Складається зі сполучної тканини, що містить численні жирові клітини	Терморегуляція, депонування жиру

 

Механізм терморегуляції

Механізм теплообміну

Теплообмін  –  це процес об міну тепловою енергією між організмом і середовищем, що об'єднує два процеси: теплотворення й тепловіддачу.

Температура тіла здорової людини становить 36,6 – 36,7 °С.

Температура різних ділянок шкіри нестала й неоднакова. Вона залежить від кровопостачання, температури повітря, його вологості та руху, захищеності одягом.

У людини суворо сталою зберігається тільки температура мозку та внутрішніх органів.

Протягом доби температура тіла коливається в межах 1 °С, що зумовлено змінами інтенсивності процесів відновлення речовин.

Найвища температура тіла фіксується о 16 – 19-й год, найнижча  –  о 2 – 4-й годині ночі.

Загартовування являє собою тренування терморегуляторних процесів шляхом повторюваних регуляторних термічних подразнень (повітряні ванни, водні процедури, сонячні ванни). Процедура загартовування підвищує стійкість організму до впливу несприятливих чинників середовища