Друкувати книгуДрукувати книгу

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Вища нервова діяльність

Сайт: Підготовка до ЗНО - Освітній портал "Академія"
Курс: Підготовка до ЗНО з біології
Книга: ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Надруковано: Гість
Дата: Thursday 18 August 2022 8:32 PM

1. Вища нервова діяльність

ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ

(ОСНОВИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ)

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Вища нервова діяльність  –  це сукупність нервових процесів, що визначають поведінку й психічні характеристики індивіда. Є проявом умовно-рефлекторної функції кори головного мозку, яка забезпечує адаптацію організму до умов зовнішнього середовища, що змінюються.

Рефлекс  –  це специфічна реакція нервової системи організму у відповідь на дію подразника. розрізняють природжені (безумовні) та набуті (умовні) рефлекси.

Характеристика рефлексів

Рефлекс

безумовний (природжений)

умовний (набутий)

Генетично закріплений, передається в спадок, є видовим

Генетично не закріплений, формується індивідуально

Однотипний вияв у різних індивідів

Вияви індивідуальні

Формується в головному мозку до народження дитини, утворення не залежить від умов

Осередки рефлексів утворюються протягом життя, утворення залежить від низки умов:

1) дія умовного подразника має за часом збігатися з дією безумовного;

2) умовний подразник має неодноразово підкріплюватися дією безумовного;

3) дія умовного подразника має передувати дії безумовного

Стійкий, конкретна програма рефлекторних дій зберігається протягом життя. Кількість обмежена

Мінливі, у разі відсутності умов виявлення та подразника рефлекси можуть загасати, за необхідності формуються нові

Рефлекторні дуги сталі, замикаються в спинному мозку та стовбурі головного мозку

Рефлекторні дуги тимчасові, замикаються в передньому мозку

Центри рефлексів розташовані в підкіркових ядрах, стовбурі мозку та спинному мозку

Центри рефлексів розташовані в корі великих півкуль

Біологічне значення: забезпечують виживання після народження, є основою для формування умовних рефлексів, підтримують гомеостаз організму, забезпечують узгодженість функцій органів і систем

Біологічне значення: забезпечують пристосування організму до нових умов середовища

 

Загальна схема безумовного рефлексу

Їжа → Харчовий центр → Слиновидільний центр → Виділення слини

 

Загальна схема умовно-рефлекторної дуги

 

Класифікація рефлексів

Рефлекси

безумовні

умовні

Харчові: ковтання, смоктання, секреція травних соків

Штучні: вироблені на подразник, що не належить до безумовних (світло, звук)

Захисні: чхання, кашель, моргання, відсмикування кінцівки в разі ушкодження

Натуральні: вироблені на подразники, які тісно пов'язані з безумовним подразником або є його властивістю (смак, запах їжі)

Дихальні: дихальні рухи, що забезпечують вдих і видих

Життєві: харчові, захисні та ін.

Орієнтувальні: повертання голови, тулуба в бік специфічного подразника

Рефлекси саморозвитку: ігровий, дослідницький тощо

Статеві: статева поведінка, розмноження й турбота про потомство

Позитивні: мають безумовне підкріплення, викликають відповідну реакцію. Негативні: безумовне підкріплення відсутнє, не викликають адекватної реакції, гальмують її

Інстинкт: складна система безумовних рефлексів, генетично закріплена послідовність дій

Екстрацептивні: ґрунтуються на зорових, слухових, тактильних, температурних, смакових, нюхових умовних сигналах. Інтероцептивні: ґрунтуються на механічних, хімічних та інших умовних сигналах

 

Гальмування умовних рефлексів

Гальмування   –   це  процес,  що веде  до  ослаблення  або  зупинки проведення  збудження  нервовими волокнами,  а  також  до  припинення  певних  реакцій  організму.  За характером  процесів  розрізняють зовнішнє  (безумовне)  і  внутрішнє (умовне) гальмування.

Зовнішнє гальмування формується у відповідь на дію більш сильного, біологічно значущого чи несподіваного нового подразника. При цьому в корі головного мозку утворюється новий осередок збудження, вияв попереднього рефлексу слабшає або припиняється. Зовнішнє гальмування забезпечує адекватну реакцію у змінених умовах

Внутрішнє гальмування виникає в разі стійкої відсутності підкріплення умовного подразника безумовним, дозволяє набувати нових умовних рефлексів і позбавлятися старих, що втратили своє значення для організму

 

ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП. НАВИЧКИ, ЗВИЧКИ

Зовнішній світ діє на організм не поодинокими подразниками, а системою одночасних і послідовних подразників. Якщо ця система часто повторюється, то це призводить до утворення динамічного стереотипу. Динамічний стереотип, фізіологічне поняття, що позначає відносно стійку систему реакції організму на дію зовнішнього середовища. Вироблення стереотипу - приклад складної синтезуючої діяльності кори.

Динамічний стереотип - основа утворення звичок, вироблення умінь і навичок, режиму дня. Ходьба, біг, стрибки, катання на лижах, гра на скрипці, письмо - це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів в корі великого мозку. Стереотипи зберігаються багато років і становлять основу поведінки людини.

Навички є результатом формування й закріплення умовно-рефлекторного зв'язку. Розрізняють рухові, розумові, сенсорні та навички поведінки. Рухові навички забезпечують закріплення та виконання певної послідовності рухів (писемна мова, їзда на велосипеді й ковзанах). Розумові навички є елементом розумової діяльності, виявляються під час вивчення матеріалу, спостереження, розподілу та концентрації уваги. Сенсорні навички сприяють формуванню різноманітних видів сенсорної чутливості, наприклад навичка сприймати текст у вигляді звукових сигналів (абетка Морзе). Навички поведінки є одним з основних компонентів формування особистості. Формуються з дитинства і виявляються в нормах поведінки в конкретних умовах

Звички це внутрішня потреба здійснювати певні дії. Розрізняють позитивні та негативні звички. До позитивних належать: звичка дотримання правил особистої гігієни, розпорядку дня і харчування, вони чинять позитивний вплив на організм людини та розвиток його особистості. Негативна звичка  –  це потреба у виконанні дій, які несприятливо впливають на стан здоров'я людини, його особистість, стан у суспільстві. До негативних звичок належать паління, наркоманія та ін.

 

МОВА, МИСЛЕННЯ, СВІДОМІСТЬ

Сигнальна система  –  це сукупність нервових процесів, у ході яких людина сприймає, обробляє й передає певну інформацію. Розрізняють першу і другу сигнальні системи Сигнальна система забезпечує взаємодію організму із зовнішнім середовищем.

Характеристика сигнальних систем

Сигнальна система

Перша

Друга

Чинники зовнішнього середовища, що діють безпосередньо через органи чуттів

Інформація у вигляді слів, знаків, формул, які мають певне значення

Є основною для формування умовних рефлексів

Є системою умовних рефлексів

Подразниками можуть бути всі чинники навколишнього середовища

Подразником може бути тільки слово в трьох формах: вимовлене, побачене (письмо), почуте (усне мовлення)

Значення:

можливість аналізу сигналів із довкілля

Значення:

можливість сприймати та обробляти інформацію у вигляді слів

 

Мовлення  –  це спосіб передачі думки, властивий тільки людині. За допомогою мовлення відбувається обмін спілкування людей та інформацією. Розрізняють усне і письмове мовлення.

Усне мовлення. Здійснюється за допомогою слів, вимовлених уголос одним індивідом, і слухового аналізатора іншого індивіда. Усне мовлення може мати вигляд монологу (один індивід мовить протягом певного часу) і діалогу  –  розмови, у якій беруть участь двоє і більше людей

Письмове мовлення. Спосіб обміну інформацією за допомогою спеціальних знаків, літер і символів

Мислення  –  це процес, у ході якого за допомогою слів і образів в індивіда формується своє ставлення до певних предметів, станів тощо.

Фізіологічною основою мислення є взаємодія нервових клітин, формування тимчасового зв'язку й ансамблів нервових клітин у корі головного мозку.

Процес мислення складається з низки розумових операцій: аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення й конкретизації.

Свідомість  –  функція людського мозку, яка полягає у віддзеркаленні об'єктивної реальності через відчуття, мислення, увагу, почуття. Характерною межею свідомості є суб'єктивність віддзеркалення світу  –  усе, що переживається людиною, усвідомлюється нею (людина усвідомлює себе як володаря певних психічних властивостей). Водночас тварини, очевидно, не усвідомлюють своїх суб'єктивних станів, не виділяють себе з навколишнього середовища. Людська свідомість виникла на базі другої сигнальної системи

 

СПРИЙНЯТТЯ. УВАГА. ПАМ'ЯТЬ

Сприйняття  –  це складний психофізіологічний процес, що забезпечує формування в мозку людини уявлення про навколишній світ. До  процесу  сприйняття можуть бути залучені всі сенсорні системи; обов'язково в ньому бере участь кора головного мозку.

Властивості сприйняття

Властивість

Характеристика

Активність

Людина здатна активно сприймати та обробляти певну інформацію для набуття досвіду

Цілісність

Людина сприймає предмети навколишнього світу як єдине ціле, зважає на всі їхні характеристики та властивості

Вибірковість

Органи чуттів постійно сприймають нові дані, але найточніше людина сприймає найбільш значущу для неї інформацію

 

Види сприйняття

Вид

Характеристика

Сприйняття

руху

Відображення змін розміщення об'єкта в просторі з плином часу

Сприйняття простору

Сприйняття просторових властивостей предметів, їхньої форми, об'єму, величини, взаємного розташування й напрямку

Сприйняття часу

Відображення послідовності явищ і швидкості їхніх змін. Спеціалізованої сенсорної системи, що сприймає час, в організмі людини немає. Для цього задіюються нервові процеси, на основі яких формуються умовні рефлекси на час

Ілюзія

Тип сприйняття, за якого в мозку формується викривлене відображення предмета

 

Увага  –  це чинник, що регулює процес сприйняття тієї чи іншої інформації.

Розрізняють довільну увагу (цілеспрямовану, яка виникає в результаті вольових зусиль) і мимовільну увагу (не залежну від свідомості й волі індивіда).

Концентрація  –  це усвідомлене зосередження на об'єкті. Фізіологічною основою є провідна ділянка кори головного мозку.

Розподіл  –  це здатність людини усвідомлено сприймати кілька об'єктів або виконувати багатоопераційну роботу. Основою цієї властивості є збудження кількох зон кори головного мозку.

Обсяг  –  це здатність індивіда сприймати з однаковою якістю певну кількість об'єктів.

Перемикання  –  це здатність швидко перемикати увагу з одного об'єкта на інший.

 

Пам'ять

Пам'ять  –  це сукупність психофізіологічних процесів у центральній нервовій системі, що забезпечують збереження, накопичення інформації і, як результат, формування індивідуального досвіду.

Часові види пам’яті

Короткочасна. Характеризується нетривалим зберіганням інформації після одноразового й недовгого сприйняття. Фізіологічною основою є передача нервового імпульсу нервовим клітинам

Проміжна. Інформація зберігається нетривалий час. Така пам'ять є етапом перетворення короткочасної пам'яті на довготривалу. Фізіологічна основа  –  передача інформації у вигляді специфічних речовин, що синтезуються в нервовій клітині у відповідь на подразнення

Довготривала. Зберігає інформацію тривалий час. Фізіологічною основою є структурні зміни мембрани нервової клітини

Характеристика процесів пам'яті

Процес

Характеристика

Запам'ятовування

Це процес стійкого закріплення інформації в пам'яті

Збереження

Утримання протягом певного часу в пам'яті отриманої інформації

Відтворення

Це процес використання інформації, що зберігається у пам'яті

 

Види запам'ятовування

Вид

Характеристика

Механічний

Формується багаторазовим повторенням інформації без осмислення. Характеризується недовготривалістю й вимагає значних зусиль

Осмислений

Формується в результаті уважного прочитання матеріалу, його осмислення та розуміння. Дозволяє запам'ятати великий обсяг інформації, відтворити її через тривалий час і застосувати для розв'язання завдань

Мимовільний

Відбувається в результаті сильного емоційного збудження й сприйняття найбільш цікавої інформації

Довільний

Вимагає свідомих зусиль людини

 

Види пам'яті

Вид

Характеристика

Моторна

Запам'ятовує та відтворює рухи

Емоційна

Зберігає й відтворює пережиті емоційні стани

Образна

Залежно від типу сприйнятої та збереженої інформації розрізняють зорову, слухову, тактильну, смакову й нюхову пам'ять

Словесно-логічна

Це тип збереження та відтворення інформації, прочитаної або почутої в усному мовленні

 

ЕМОЦІЇ

Емоції  –  це специфічне індивідуальне ставлення людини до навколишньої дійсності, що виявляється у вигляді радості, страху, - гніву, задоволення, незадоволення, подиву тощо.

Виявлення емоцій

Виявлення

Характеристика

Емоційна реакція

Виникає в результаті певних умов. Нетривала, імпульсивна

Емоційні стани

Тривалі переживання. Це мінливі психічні явища. До них належать пригніченість (депресія), гнів, збудження, тривога

Настрій

Тривалий специфічний емоційний стан. Умовами формування настрою можуть бути всі чинники навколишньої дійсності

Емоційне ставлення

Мають чітко визначений об'єкт. До їх різновидів належать любов, ворожнеча, ненависть, ревнощі, заздрість тощо

 

Типи темпераменту

Темперамент  –  це вияв індивідуальних особливостей вищої нервової діяльності у вигляді швидкості оцінювання ситуації, формування емоційної реакції на певну подію. Фізіологічною основою темпераменту є властивості процесів гальмування та збудження в окремих індивідів, зокрема сила, рухливість і врівноваженість. Людей за типом темпераменту поділяють на сангвініків, меланхоліків, флегматиків і холериків.

Реакції людей із різними типами темпераменту на однакову ситуацію


Особистість  –  це поняття, вироблене для відображення біосоціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.

Не слід змішувати поняття «особистість» та «особа». Під особою розуміють людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності. Ці два поняття  –  особа як цілісність людини (лат. persona) і особистість як її соціальний і психологічний образ (лат. personalitas)  –  термінологічно цілком різні.

СОН І СНОВИДІННЯ

Сон - періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. Цикл сон  –  активність належить до циркадіанних (добових) ритмів людини. На підставі електрофізіологічних досліджень (записи електроенцефалограми (ЕЕГ) у піддослідних) виділяють дві стадії фізіологічного сну: повільний сон, під час якого на ЕЕГ реєструються хвилі малої частоти, і швидкий (парадоксальний) сон, у цей період ритми ЕЕГ нагадують такі ж, як і у людини, яка не спить, і спостерігаються швидкі рухи очей сплячого. Протягом ночі послідовігіст стадій сну повторюється в середньому 3 – 5 разів, а один цикл повільний  – швидкий сон триває 90 –  100 хв.

Сновидіння. Характерною особливістю сну є сновидіння. У більшості випадків сновидіння відзначалося у людей, розбуджених під час стадії швидкого сну. Розмови уві сні, сноходіння (лунатизм) спостерігаються виключно на стадії повільного сну.

Механізми сну досі не зрозумілі. Відповідно до теорії пасивного засинання сон  –  це пасивне явище, яке настає внаслідок стомлення нервової системи. Згідно з іншою точкою зору, сон  –  активний процес, необхідний для обробки інформації, переведення її в довготривалу пам'ять або стирання. У стані сну мозок працює набагато швидше, ніж під час неспання  –  цим і пояснюється фантастичне поєднання реальних і вигаданих подій. Хімічна теорія сну передбачає, що в період неспання у крові накопичуються специфічні речовини  –  пептиди сну і серотонін, які викликають засипання. Жодна з теорій досі не отримала чітких експериментальних підтверджень. Центральне місце в контролі ритму сон  –  активність посідає стовбур мозку  –  ретикулярна формація, ядра довгастого мозку. Активну участь у регуляції циклу сон  –  активність бере кора великих півкуль, яка відіграє важливу роль у зміні окремих фаз сну.

Функції сну. Нині вважається, що сон  –  етап обробки інформації, яка надійшла під час неспання. Сон необхідний для відпочинку нейронів, відновлення ресурсів усього організму.

Летаргійний сон (уявна смерть)  –  схожий на сон стан нерухомості з відсутністю реакцій на подразнення, пригніченням усіх ознак життя, зниженням рівня обміну речовин. Про природу летаргії нічого не відомо. Описані окремі випадки, коли летаргійний сон тривав роки та десятиліття.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ ТА ЇХНЯ ПРОФІЛАКТИКА

Характеристика гігієни та захворювань зорової сенсорної системи 

Гігієна

Захворювання

У разі тривалого навантаження очам необхідний десятихвилинний відпочинок не рідше, ніж один раз на дві години. Під час читання та писання освітлення має бути яскравим і розташовуватися ліворуч (для лівші – праворуч). Відстань між очима і книгою, зошитом або монітором комп'ютера має бути не меншою за 30 – 35 см. Телевізор не рекомендується дивитися з відстані менш як два метри. Не

 можна читати в транспорті, що рухається. Порушення зору може бути наслідком браку вітаміну А

Короткозорість – зображення фокусується перед сітківкою, чітко видно тільки близько розташовані предмети.

Далекозорість – зображення фокусується за сітківкою, близькі предмети видно розпливчасто.

Для корекції короткозорості використовуються окуляри з двоввігнутими лінзами, для далекозорості – із двоопуклими

 

 

 

Подпись: короткозорість
зображення фокусується перед сітківкою, корекція вігнутою лінзою

Подпись: далекозорість
зображення фокусується за сітківкою, корекція опуклою лінзою

Подпись: астигматизм
зображення не фокусується через деформацію рогівки, корекція лінзою спеціальної форми

 

 

Характеристика гігієни та захворювань слухової сенсорної системи

Гігієна

Захворювання

Вплив звуку силою 80 децибелів (дБ) понад 40 хвилин є небезпечним. Тривалі коливання барабанної перетинки з великою амплітудою призводять до її розтягання та втрати пружності, наслідок цього – виникнення глухоти. Чинником ризику так само є шум, який постійно оточує людей у великих містах. Для збереження слуху необхідно дотримуватись особистої гігієни: регулярно мити вуха теплою мильною водою, видаляти сірку

Отит – запальне захворювання середнього вуха. Причиною може бути недотримання особистої гігієни слуху й ускладнення після грипу та ангіни. У барабанній порожнині накопичуються гнійні маси, що ушкоджують барабанну перетинку та слухові кісточки

 

 

 

Характеристика захворювань органів дихання та їх профілактика

Гігієна

Захворювання та профілактика

Дихальна система функціонує нормально в разі правильної організації умов побуту, праці, навчання, відпочинку. Вдихання забрудненого або погано вентильованого повітря шкодить не тільки дихальній системі, але й усьому організмові. Робочі та навчальні приміщення необхідно обладнати системою очищення й вентиляції. Негативно діє на дихальну систему куріння. Токсичними для організму є не тільки нікотин, але й різні смоли. Останні осідають на стінках альвеол, які через це втрачають еластичність і можливість брати участь в обміні газів

Туберкульоз – це запальне хронічне захворювання. Збудником є бактерія – туберкульозна паличка. Потрапивши в організм, збудник може викликати туберкульоз нирок, кісток, частіше – легенів. Туберкульозна паличка стійка до чинників зовнішнього середовища, здатна тривалий час зберігатись у вологих умовах. Проникаючи в організм, не завжди викликає захворювання, частіше виявляється в осіб із ослабленим імунітетом, недостатнім харчуванням, поганими умовами побуту. Профілактикою туберкульозу є вакцинація, регулярна флюорографія й дотримування правил особистої гігієни. Бронхіт, пневмонія є інфекційними запальними захворюваннями. Їх збудники – бактерії. Захворювання характеризуються виснажливим кашлем, високою температурою, погіршенням загального стану

 

 

Характеристика захворювань шлунково-кишкового тракту й гігієна харчування

Гігієна

Захворювання та профілактика

 

Головною умовою нормальної роботи травної системи є раціональне харчування. Його принципи – відповідність енергетичної цінності їжі енерговитратам організму; надходження в організм певного набору харчових речовин в оптимальному співвідношенні; правильний режим харчування (їсти необхідно 3 – 4 рази на день у той самий час); різноманітність споживаних харчових продуктів; помірність у їжі. Необхідно мити руки перед їдою, їсти тільки миті овочі та фрукти, а м'ясо й рибу – у термічно обробленому вигляді. Не слід уживати сиру воду. Негативно впливають на травну систему куріння та зловживання алкоголем

Карієс – захворювання зубів. Причиною є недотримування правил особистої гігієни. Під впливом мікроорганізмів ротової порожнини та решток їжі порушується цілісність зубної емалі, утворюється мікротріщина. Це призводить до підвищеної чутливості зуба, болю та утворення зони карієсу.

Гастрит – запальне захворювання слизової оболонки шлунка. Причиною може бути недотримування режиму та правил раціонального харчування. Відсутність лікування й дієти може призвести до утворення виразок на всіх оболонках шлунка

 

 

Характеристика захворювань органів сечовидільної системи та їх профілактика

Гігієна

Захворювання та профілактика

Нирки чутливі до токсичного впливу. Шкідливі речовини (отрути, алкоголь, лікарські препарати, наркотики), потрапляючи в кров, виводяться через нирки, спричиняючи порушення їхньої роботи. Деякі речовини накопичуються в нирках і стають причиною виникнення сечокам'яної хвороби. Здоровий спосіб життя, дотримування правил техніки безпеки, раціональне харчування дозволяють запобігти можливим порушенням функціонування нирок

 

Нефрит – запалення ниркових клітин, викликане бактеріями.

Ниркова недостатність – зменшення об'єму первинної сечі. Причиною ниркової недостатності може бути порушення кровопостачання нирки або гостра серцева недостатність. Сечокам'яна хвороба – утворення каменів у нирках. Причинами є інфекції, застій сечі, її нетиповий склад. Камені не тільки ускладнюють відтік сечі, але й, просуваючись сечовивідними шляхами, травмують їх, викликаючи дуже сильний біль. У зоні травми може з'явитись інфекція, що ускладнить перебіг сечокам'яної хвороби.

Цистит – запальне захворювання слизової оболонки сечового міхура. Умовами виникнення циститу можуть бути переохолодження, хвороботворні мікроорганізми

 

Характеристика захворювань серцево-судинної системи та їх профілактика

Гігієна

Захворювання та профілактика

Умовою нормальної діяльності серцево-судинної системи є достатнє постачання серцевого м'яза киснем і поживними речовинами. Для цього необхідні тренування серцевого м'яза: фізичні вправи, ходьба, біг на свіжому повітрі. На серцево-судинну систему несприятливо діють нікотин, алкоголь

 

Ішемічна хвороба серця – порушення кровопостачання міокарда. Наслідком ішемії є зниження сили скорочень, і серце не може перекачувати необхідний для організму об'єм крові.

Інфаркт міокарда – повне припинення надходження крові до ділянки серцевого м'яза. В умовах кисневого голодування клітини не можуть скорочуватись і невдовзі гинуть, у результаті на місці відмерлої ділянки виникає сполучнотканинний рубець

 

ПЕРША ДОПОМОГА В РАЗІ ТРАВМ І НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

Тепловий, сонячний удар.

Тепловий і сонячний удар – це стан, що виникає після інтенсивного тривалого впливу високої температури та сонця.

 

Характерні ознаки

У хворих відзначається сильний головний біль, блідість шкіри, загальне погане самопочуття, іноді з'являються нудота й блювота

Перша допомога

Потерпілого треба перенести в тінь, розстебнути або зняти верхній одяг, підняти йому голову й покласти змочену у воді косинку на голову та ділянку серця

 

Переохолодження та обмороження

Переохолодження   та   обмороження настають у результаті тривалого перебування в умовах низької - температури.

Характерні ознаки

Потерпілі після переохолодження відчувають загальну слабкість, у них підвищується загальна температура тіла, з'являються ознаки застуди. Відмороження, як правило, має локальний характер. У місці ураження шкірні покриви бліді, хворобливі. Під час занять спортом відморожуються відкриті ділянки тіла (ніс, щоки, мочки вух, пальці рук і ніг)

Перша допомога

У разі сильного переохолодження необхідно якнайшвидше перенести потерпілого в тепле приміщення, зігріти за допомогою ковдр, грілок, давати тепле питво. Відморожені ділянки тіла категорично не можна обтирати снігом або холодною водою: це може призвести до появи тріщин, виразок і запалення. Потерпілого слід госпіталізувати

 

Вивихи

Вивих – це повне зміщення суг лобних поверхонь кісток, що призводить   до розриву зв'язок, що втримують суглоб, дисфункції суглоба. Вивих виникає внаслідок падіння на витягнуту кінцівку, різкого повороту.

 

Характерні ознаки

Після вивиху кінцівка набуває неприродного, вимушеного положення, з'являються біль і обмеження активних та пасивних рухів

Перша допомога

Фіксуючою тугою пов'язкою забезпечують нерухомість ушкодженої кінцівки та потерпілого. У разі ушкодження руки накладають пов'язку косинкою; коли ушкоджена нога, на неї накладають шину. Категорично забороняється самостійно вправляти вивих суглоба! Це може призвести до постійної невідновлюваної деформації суглоба, а отже – до порушення рухомості кінцівки. Якщо розтягнуто зв'язки суглоба, необхідно охолодити ділянку ушкодження й накласти м'яку пов'язку. У разі надривів і розривів зв'язок і м'язів потрібні холод і знеболювальні засоби, потім слід накласти фіксуючу пов'язку

Удари

 

Удари – це пошкодження м'яких тканин без порушення цілісності загального шкірного покриву

Характерні ознаки

У місці пошкодження відчувається біль, з'являється припухлість, у результаті підшкірного крововиливу змінюється колір шкіри, вона стає червонувато-синього кольору, порушується функція пошкодженої кінцівки

Перша допомога

Потерпілому необхідно забезпечити повний спокій. Пошкоджену кінцівку треба зафіксувати та знерухомити. Для профілактики розвитку гематоми і зменшення больових відчуттів на місце удару кладуть міхур із льодом (снігом, холодною водою), рушник, змочений у холодній воді й злегка віджатий, після чого накладають стискаючі пов'язки. Знеболювання проводять із використанням спеціальних мазей та гелів із знеболюючою дією. У випадку наявності садна і ран, їх обробляють розчином йоду або брильянтової зелені

 

Переломи

Перелом – це повне або часткове  порушення  цілості  кістки.  Залежно від ступеня ушкодження кістки,  покривних  і  м’яких  тканин розрізняють  переломи  закриті  (без ушкодження загального покриву та слизових оболонок), відкриті (з ушкодженням покриву), без зміщення (відламки  кістки  залишаються  на місці) і зі зміщенням (відламки кістки зміщуються в напрямку дії сили ушкодження та в напрямку скорочення м’язів).

Характерні ознаки

У місці ушкодження виникає різкий біль, що спричиняє втрату кінцівкою рухомості. Виникає сильна припухлість, змінюється колір шкірного покриву: шкіра набуває синюшного забарвлення. Зміщення кістки може призвести до вкорочення кінцівки й анатомічно невластивого положення. Відкриті переломи характеризуються наявністю рани або тріщини шкірного покриву в місці перелому, іноді в рані видно відламки кістки

Перша допомога

Необхідно забезпечити повний спокій і нерухомість ушкодженої кінцівки. Для цього застосовують спеціальні шини, у разі їх відсутності – імпровізовані шини з підручного матеріалу: дошки, палиці, лижі, парасольки. Кінцівку фіксують на шині вище й нижче від перелому, щоб забезпечити нерухомість принаймні двох суглобів. У разі відкритого перелому на рану накладають стерильну пов'язку. Категорично не можна вправляти або видаляти видимі відламки кістки! Якщо немає підручного матеріалу для шини, ушкоджену руку прибинтовують до тулуба, а ушкоджену ногу – до здорової ноги. Потерпілого необхідно якнайшвидше доправити до лікувального закладу

 

 

ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Куріння та його вплив на організм людини

Смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, що не курять.

Курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше – на виразкову хворобу шлунка.

Курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Смертельна доза нікотину для людини – 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні.

До складу тютюнового диму близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, чадний газ та ін.

Тютюновий дим, який вдихає курець, насамперед потрапляє у верхні дихальні шляхи, а потім – у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок.

Внаслідок подразнення слизової оболонки бронхів і трахеї тютюновим димом розвивається їх хронічне запалення (бронхіт і трахеїт).

 

Наркотики. Наркоманія – це хворобливий психічний стан, який зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними речовинами і характеризуються психічною або фізичною залежність від них.

Вживання наркотиків нищівно руйнує імунітет наркомана, його серцево-судинну систему, внутрішні органи. Бранця "білої смерті" видає зовнішній вигляд: його шкіра, зуби, волосся. Життя наркоманів ділиться на дві фази: перша, в якій знаходяться під дією наркотиків, і друга фаза, коли шукають чергову дозу. Нічим іншим наркоман не може займатися, бо починається жахлива "ломка". На жаль, хвороба настільки змінює особистість, що наркомани, навіть після тривалого лікування, беруться за старе, бо не можуть адаптуватися до існуючих умов. Неспроможні подолати побутові чи соціальні проблеми.

 

Алкоголь. За смертністю алкоголізм з його наслідками посідає третє місце після захворювань серця та судин і злоякісних пухлин.

Половина транспортних аварій зі смертельними наслідками, убивств і самогубств пов'язані з пияцтвом і алкоголізмом.

Молоді люди гинуть від раптової смерті (травма, зупинка серця, гострого отруєння алкоголем), а в старшому віці вмирають від цирозу печінки, захворювань серця і судин, алкогольних психозів, запалення легень, раку гортані і глотки тощо.

При зловживанні алкогольними напоями знижується продуктивність праці, втрачаються трудові навики і кваліфікація, занепадає трудова дисципліна.