Сільське господарство України
1. Сільське господарство України
Сільське господарство - одна з найважливіших галузей виробничої сфери, яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. Головним засобом виробництва у сільському господарстві є земля. Одночасно вона є і предметом праці, який завдяки родючості дає можливість вирощувати культурні рослини. Тобто земля є природним ресурсом, на якому базується сільськогосподарське виробництво.
Земельний фонд. З усієї земельної площі (60,4 млн. га) на землі сільськогосподарського призначення припадало на початок 2010 року 41,9 млн. га, або 69,2 %. У тому числі рілля займала площу майже 77,7 %, сіножаті - 5,7%, пасовища - 13,2%, сади і виноградники - понад 1%, решта землі під паром. У структурі сільськогосподарських угідь є істотні територіальні відмінності. Найбільша частка посівних площ у Степу і Лісостепу (близько 70 %), сіножатей і пасовищ - на Поліссі та в Українських Карпатах.
Сільськогосподарські угіддя потребують систематичного поліпшення: зрошення на Півдні, захисту грунтів від ерозії в Лісостепу та розвіювання на Поліссі. Комплекс заходів, спрямованих на збереження та поліпшення земельних угідь, називається меліорацією. В Україні площа зрошуваних земель становить понад 2 млн. га, осушених - близько 3 млн. га. На меліоративні роботи витрачено величезні кошти, але через недостатню наукову обґрунтованість, нераціональне використання зрошуваних та осушуваних земель, продуктивність їх невелика.
Крім того, екстенсивний шлях розвитку АПК впродовж XX ст. призвів до надмірного освоєння загальної земельної площі (у Франції частка сільськогосподарських угідь становить 42 %, у ФРН - 33 %), а також розораності території, порушення пропорцій між ріллею, луками, водою. У нашій країні розорані навіть захисні смуги вздовж річок та озер, схили значної крутизни. Таке збільшення орних земель, використання важкої ґрунтообробної техніки, зменшення площ лісосмуг призвели до посилення ерозії ґрунтового покриву.
Рослинництво. Зернові культури. На продукцію рослинництва в 2010 р. припадало близько 59 % продукції сільського господарства. Воно спеціалізується на вирощуванні різноманітних культурних рослин, що дають продукти харчування, сировину для легкої і харчової промисловості, корми для тварин, ліки тощо. Рослинництво за способом використання земель поділяють на такі галузі:
а) рільництво (вирощування польових культур на орних землях);
б) плодівництво (розведення багаторічних насаджень - садів, ягідників, виноградників);
в) луківництво (використання і поліпшення природних лук, створення штучних сіножатей і пасовищ).
У рільництві, враховуючи значення продукції, що виробляється, виділяють:
а) зернове господарство;
б) виробництво технічних культур;
в) картоплярство, овочівництво і баштанництво;
г) вирощування кормових культур.
Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур - пшениці й жита; продовольчих круп'яних - гречки, проса, рису; фуражних (що використовуються як корм для тварин) - ячменю та вівса, кукурудзи; зернобобових - гороху, квасолі тощо.
Провідне місце у рослинництві займає вирощування зернових. Під зерновими культурами в Україні зайнято понад 57% посівних площ. Традиційно найважливішою зерновою культурою в Україні є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає добрі врожаї (у 2012 р. середня урожайність з гектара пшениці склала 28,5 ц/га, що є найвищим з показників за роки незалежності). Озиму пшеницю висівають восени, щоб використати осінню і весняну вологу в грунті. Вона займає третину всієї площі зернових. Вирощують озиму пшеницю переважно у степовій і лісостеповій зонах. Посіви ярої пшениці займають незначні площі у східних областях України, де клімат континентальніший і взимку випадає мало снігу, який не може захистити посіви від вимерзання. Загальний збір пшениці складає 21,5 млн. т.
Жито є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних ґрунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу. Частка земель, зайнятих житом, на межі ХХ-ХХІ ст. значно скоротилася і зараз сильно поступається пшениці, ячменю та кукурудзі. В 2011 р. валовий збір складав 1,5 млн. т. при врожайності 19 ц/га. Найбільше кукурудзи на зерно висівають у степовій і лісостеповій зонах, а також у Закарпатті. Починаючи з 90-х рр. XX ст. їх площі, зайняті під кукурудзою, збільшуються. Вона ж має найвищу врожайність серед зернових в Україні - близько 47 ц/га.
Ячмінь - один із невибагливих скоростиглий, посухостійкий злаків, з дуже коротким вегетаційним періодом (60-90 днів). Завдяки цим особливостям, посіви його розміщені в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірних і гірських районах Карпат. У роки вимерзання озимої пшениці ячмінь висівають на півдні Лісостепу. Посіви ярого ячменю сьогодні перевищують 5 млн. га.
Важлива фуражна культура - овес. Його посіви поширені в поліських та передкарпатських областях, оскільки рослина ця вологолюбна і невибаглива до грунту.
Із круп'яних культур в Україні виділяються просо, гречка і рис Просо, завдяки його посухостійкості, вирощують переважно в степових областях. Гречка, навпаки, дуже важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях, на вологих піщаних ґрунтах. Рис почали сіяти в 30-х рр. XX ст. на півдні Херсонської області, у степовому Криму, на заплавних землях Дунаю й Південного Бугу. Культивують його переважно при штучному зрошенні, найчастіше з постійним затопленням поля.
Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя) - важливі продовольчі й кормові культури, їхні посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу. Посівні площі зернобобових в Україні складають 0,5 млн. га.
Вирощування технічних культур. Технічними називаються культури, які переважно є сировиною для харчової та легкої промисловості. За значенням їх поділяють на волокнисті - льон-довгунець, коноплі; цукроноси - цукрові буряки; олійні - соняшник, льон-кудряш, соя, ріпак; ефіроолійні - троянда, кмин, м'ята тощо; лікарські - валеріана, горицвіт та ін.
Провідною технічною культурою в Україні є цукрові буряки, під якими зайнято 26% площі, відведеної під технічні культури (раніше близько 14%). Цукрові буряки потребують родючих грунтів, багато сонячних і теплих днів, значного зволоження. Тому основним районом їх вирощування є Лісостеп (понад 85 % виробництва цукрових буряків), а також прилеглі до нього райони Степу і Полісся. В останні роки урожайність цукрових буряків дещо знизилася і коливається в межах 170-190ц/га.
Соняшник - світлолюбна, посухостійка культура, що потребує багато тепла і родючих грунтів. Найкращі умови для його вирощування є в степовій і частково лісостеповій зонах країни. На посіви соняшнику припадало у 2010 році понад 70 % усієї площі, відведеної під технічні культури. З інших олійних культур вирощують ріпак (на Поліссі і в Лісостепу), льон-кудрявець, арахіс, рицину й сою (у Степу).
Основною волокнистою культурою у нашій країні є льон-довгунець, який потребує вологого неспекотного літа, довгого дня. Він добре росте на родючих суглинистих і підзолистих ґрунтах у Поліссі та передгір'ях Карпат. Дуже скоротилися площі давньої волокнистої культури - коноплі. Менш теплолюбні її сорти вирощують на сході Полісся і в Придніпров'ї. Південні сорти коноплі переважно на насіння, вирощують у Миколаївській та Одеській областях.
Лікарські та ефіроолійні культури вирощують на Правобережжі Лісостепу та Криму. З інших технічних культур важливе значення в Україні мають хміль, тютюн. Хміль дає цінну сировину - шишки, які використовуються в пивоварній, дріжджовій, хлібопекарській галузях промисловості. Найкращими грунтами для нього є сірі лісові грунти, а тому вирощують хміль у Житомирській області (75 %) та в інших районах Полісся (Рівненська, Львівська, Волинська області). Тютюн - технічна теплолюбна культура, листя якої використовують для виробництва цигарок. Вирощують його в Криму, Придніпров'ї та на Закарпатті.
Вирощування картоплі і овочів, садівництво, ягідництво і виноградарство. Рослинництво займається вирощуванням також картоплі та овоче-баштанних культур. Картоплю часто називають другим хлібом. Частка її у загальній посівній площі становить близько 6%. Третина посівних площ картоплі зосереджена на Поліссі, близько половини - у Лісостепу. Також її вирощують в Прикарпатті. Найвищі врожаї картоплі збирають на Поліссі, оскільки тут достатня кількість вологи, супіщані ґрунти з добрим доступом повітря. Власне врожайність картоплі є стабільно високою і перевищує 120 ц/га.
Найпоширенішими овочевими культурами на Україні є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Баштанні рослини є різновидністю овочевих культур, до них відносяться кавуни, дині, гарбузи.
Вирощування овочів (близько 40 видів) поширене на всій території країни, але найбільше у господарствах степової та лісостепової зон.
Помідори, перець, баклажани культивують у південних областях, а огірки та інші види городини для консервування та соління - в північній частині Лісостепу і на Поліссі.
Баштанні культури (кавуни, дині) вирощують у південних районах Степу (Херсонська, Миколаївська, Одеська області).
Більшість плодових рослин світлолюбні і вологолюбні. Вони вимагають дренованих грунтів, тому краще ростуть на територіях з горбистим рельєфом, особливо на схилах. Загальна площа садів в Україні перевищує 350 тис. га. Основні масиви зерняткових насаджень (яблука, груша, айва) зосереджені в Лісостепу і на Поліссі, а кісточкових (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича) і горіхоплідних (волоський горіх) - у Степу.
Найрозвинутіший район товарного садівництва - Правобережжя Лісостепу, особливо Придністров'я, а також Закарпаття і Крим.
Ягідники розмішуються, в основному, на Поліссі та в Лісостепу, де вирощують полуницю, смородину, у Степу - посухостійку малину.
Важлива товарна галузь плодівництва - виноградарство. В Україні вирощують близько 50 сортів винограду. Основні площі виноградників зосереджені у південній і центральній частині Степу, передгір'ях Криму і Закарпаття. Площі, зайняті під виноградниками складають близько 100 тис. га при врожайності 40 ц/га.
Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерн, конюшина, тимофіївка та ін.) і однорічних трав, кукурудзи на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква тощо).
Плодівництво охоплює садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишні, абрикосів, персиків, волоських горіхів); ягідництво (вирощування полуниць, малини, смородини, порічок, аґрусу); виноградарство.
Найбільша питома вага кормових культур у посівних площах південних і південно-східних областей країни, а найменша - у поліських областях та передгірних районах Карпат. Причина зниження частки площ, зайнятих кормовими культурами, пов'язана значною мірою з тим, що у Поліссі, Карпатах, а також у Лісостепу збереглися значні площі природних лук - сіножатей і пасовищ.
Кормовими культурами засіяно близько 16 % орних земель. Із них половину займають однорічні та багаторічні трави, близько 25% - кукурудза на силос і зелений корм, а решта припадає на кормові коренеплоди і кормові баштанні культури.
Тваринництво. У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 42 % (2010 р.). Основні його галузі - скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринництва також належать рибництво, конярство, бджільництво, шовківництво, кролівництво. У цілому завдання тваринництва полягають у виробництві висококалорійних продуктів харчування (м'яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м'яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, шовку-сирцю, воску, пуху тощо).
Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного і промислового виробництва кормів. До польового кормовиробництва належить вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов'язане з використанням природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ.
Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми - це суміш збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. На комбікормових заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м'ясної, рибної промисловості.
Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин, без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості і важливо їх раціональніше використовувати.
Скотарство - одна з найважливіших галузей тваринництва. Воно поширене у всій території України (поголів'я, на початок 2008 року становило 7 млн. голів). Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше - у Степу.
Розрізняються скотарство молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямків. М'ясо-молочними прийнято вважати такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50 % від усієї реалізації. Якщо на м'ясо припадає понад 75 % і більше від вартості продукції скотарства, то господарство належить до м'ясного напрямку.
Загалом в Україні переважає скотарство молочно-м'ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів - 65-90%) розвивається переважно навколо великих міст, де є споживач і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м'ясний напрям (корови становлять 40-50% поголів'я). Він характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. Хоч яловичина при молочно-м'ясному напрямі є супутнім товарним продуктом, але саме тут виробляється її найбільше.
М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглася у господарствах південно-східних частин посушливих областей (Миколаївської, Херсонської), степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де трави влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.
М'ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих господарствах на вирощуванні молодняка, які виникли при цукрових, крохмальних, патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормам. Останнім часом створюють тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.
Друга за значенням галузь тваринництва - свинарство (поголів'я на початок 2008 року становило 6,1 млн. голів). Воно виробляє понад третину м'яса і орієнтується на споживача. Має повсюдне розміщення, бо використовує різноманітні корми: зерно, картоплю, відходи від харчової промисловості і харчування людей. Найрозвинутіше воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища, ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і бурякоконцентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м'ясо-сальна. У Степу, де висока частка в кормах дешевих концентратів, переважає сальне свинарство.
Вівчарство поширене, головним чином, у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. Для вівчарства використовують у Степу сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу завглибшки до 20 см. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.
Птахівництво розвинене у всіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для отримання м'яса і яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.
Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибальство. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка зустрічається у гірських річках.
Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.
Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) розвинене в деяких степових і лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.
У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.