Економічний потенціал

1. Економічний потенціал

Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.

Виробничий потенціал формується основними виробничими фонда­ми, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устатку­вання тощо. В Україні існувало понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мали застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані осно­вні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування.

Трудоресурсний потенціал характеризується кількістю і якістю ро­бочої сили. Тривалий час приріст трудових ресурсів різної кваліфікації в Україні задовольняв інтереси її економіки, частина робочої сили була задіяна в інших республіках колишнього СРСР. В останнє десятиріччя чисельність трудових ресурсів у країні зменшується, що є наслідком несприятливої демографічної ситуації, тоді як якість робочої сили за­лишається високою (зокрема, зростає частка осіб з вищою освітою).

Економічна криза в країні спричинила появу безробіття і неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як у Росію, так і в країни Європи, Америки, інших регіонів світу. Серед тих, хто виїжджає на заробітки, велика кількість висококваліфікованих спеціалістів, які в нових умовах не реалізовують своїх професійних можливостей.

Природно-ресурсний потенціал складають усі види природних ресурсів, що є на території країни чи в підконтрольній їй частині Світового океану: мінерально-сировинні, земельно-ґрунтові, агро-кліматичні, водні, гідроенергетичні, біологічні (в т. ч. лісові), природно-рекреаційні. За сумарними запасами деяких з них Україна посідає одне з провідних місць в Європі (наприклад, мінеральних, ґрунтових, рек­реаційних). Натомість відчувається загальний дефіцит водних, гідрое­нергетичних, лісових ресурсів.

Фінансовий потенціал країни визначається сукупністю грошових фондів підприємств, громадян, держави. Фінансові можливості Украї­ни поки що дуже скромні. Річний державний бюджет країни менший, аніж бюджети окремих міст розвинених країн Заходу. Велика кількість українських підприємств є фінансовими боржниками або перебувають на межі банкрутства, а значна кількість громадян країни отримують доходи, нижчі від встановленого прожиткового мінімуму.

Багато фінансових операцій відбувається поза легальними рамками економіки, встановленими законодавством, тобто в "тіні". Все це не сприяє нормальному функціонуванню національної економіки.

Науковий потенціал України базується на розгалуженій мережі нау­кових інститутів, науково-дослідних закладів, які існують у системі Національної академії наук, міністерств і відомств. Їх працівниками є десятки тисяч спеціалістів вищої категорії — докторів і кандидатів наук. У деяких напрямах науки Україна проявила себе як один зі світових лідерів, наприклад, у кібернетиці, електрозварюванні металів, кардіохірургії, космічній техніці. Однак у багатьох галузях наукової діяльності, що стосуються розробки високопродуктивної техніки і новітніх технологій, відставання вітчизняної науки суттєве. В наш час ситуація ускладнюється недостатнім фінансуванням і нестабільною діяльністю наукових організацій, виїздом спеціалістів високої кваліфі­кації за кордон.

Ефективність використання економічного потенціалу в країні зале­жить від господарського механізму. Недосконалість останнього може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу.

Економічні показники. Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації еко­номічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що ха­рактеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний дохід (ВНД).

Валовий внутрішній продукт держави — це сукупна вартість за рин­ковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підпри­ємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на тери­торії даної країни.

Валовий національний дохід відрізняється від ВВП тим, що врахо­вує доходи фірм І громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяль­ністю в даній країні.

Показники ВВП і ВНД насамперед розраховуються в національній валюті. Для міжнародних порівняльних оцінок Світовий банк обчислює ВВП і ВНД країн світу у єдиних валютах — доларах США і т. зв. "міжнародних доларах".

У першому випадку розраховані в національній грошовій одиниці показники переводяться у долари США за середньорічним обмінним курсом валют із врахуванням рівнів інфляції у даній країні і провід­них країнах світу (США, Японії, Великобританії і країнах Європейсь­кого Союзу, які входять у зону євро).

За даними Світового банку ВВП України (обчислений за такою методикою) складав у 2011 р. понад 165 млрд. дол. За цим показником наша країна займала 54-є місце у світі і 22-е — в Європі. Лідерами серед країн світу за обсягами ВВП є США (14,9 трлн. дол.), Китай (7,2 трлн. дол.), Японія (5,8 трлн. дол.), Німеччина (3,6 трлн. дол.), Великобританія, Франція та Бразилія  (2,7 — 2,0 трлн. дол.).

При обчисленні ВВП і ВНД країн у "міжнародних доларах" врахо­вуються не тільки обмінні курси національних валют щодо долара США, а й купівельна спроможність населення у даній країні і США. Валові показники у цій грошовій одиниці отримують шляхом зістав­лення цін на основні товари і послуги, що виробляються у даній країні, з цінами на аналогічну продукцію у США.

Ще переконливіші показники рівня доходів — ВНД на душу насе­лення, які є основними критеріями класифікації національних еконо­мік. У 2011 р. цей показник для України становив 3500 доларів США, тобто країна перебувала на 120-му місці серед майже 200 країн, що вивчалися Світовим Банком. Вона входила до групи країн з рівнем доходів, нижчим від середнього у світі.

Серед країн колишнього СРСР вищі від України показники середньодушового доходу мали Естонія, Латвія, Литва, Росія, Білорусь, Ка­захстан і Туркменистан. Найвищі показники (від 80 до 186тис. дол. США на особу) характерні для Люксембургу, Норвегії, Швейцарії, Монако, Ліхтенштейна. Натомість у Демократичній Республіці Конго, Ефіопії, Ліберії, Бурунді цифри не перевищують 220 дол. Це — найнижчі у світі показники.

Використовуються й інші показники для характеристики стану на­ціональних економік:

— темпи росту ВВП за рік, що розраховуються у відсотках;

— рівень безробіття, розрахований як відношення кількості безро­бітних до економічно активного населення ;

— інфляція — процес знецінення грошей, пов'язаний зі зростанням цін на товари і послуги.

— дефіцит бюджету — перевищення державних видатків над дохо­дами, що веде до зростання державного боргу;

— рівень державного боргу (розмір державного боргу у % до ВВП), баланс зовнішньоекономічних операцій (різниця між видатками і надхо­дженнями, пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю країни) та багато інших.