Тема 1. Загальні положення

1. Загальні положення

1. Поняття цивільного права як галузі права.

Цивільне право – це галузь права, норми якого регулюють майнові відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням матеріальними благами, і деякі особисті немайнові відносини, пов'язані з відповідними нематеріальними благами, тобто без економічного змісту.

Основним документом цивільного права є Цивільний Кодекс України (ЦКУ), який складається з 6 книг, які об’єднують 90 глав та 1308 статей. Він набрав чинності 1 січня 2004 року.

Цивільне законодавство регулює відносини
↓	↓
особисті немайнові	майнові
засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільне законодавство не застосовується (якщо інше не встановлено законом) до майнових відносин, заснованих на адміністративному або ін. владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, до податкових, бюджетних відносин.

Учасники цивільних відносин	→	фізичні особи
	→	юридичні особи
	→	держава Україна,
		Автономна Республіка Крим,
		територіальні громади,
		іноземні держави,
		ін. суб'єкти публічного права.

Загальні засади цивільного законодавства

- неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом;

- свобода договору;

- свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

- судовий захист цивільного права та інтересу;

- справедливість, добросовісність та розумність.

 2. Джерела цивільного права:

-         Конституція України;

-         Цивільний кодекс України (далі ЦКУ);

-         закони України;

-         акти Президента України;

-         постанови Кабінету Міністрів України;

-         нормативно-правові акти, видані ін. органами державної влади України.

Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Акти цивільного законодавства

-         регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності;

-         не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Цивільні відносини регулюються також:

Договором	1) укладається сторонами;
	2) може бути не передбачений актами цивільного законодавства;3) повинен відповідати загальним засадам ЦКУ;
	4) сторони мають право врегулювати свої відносини, які не врегульовані на власний розсуд згідно ЦКУ.
Звичаєм	Звичай – правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (ст.7).-         може бути зафіксований у відповідному документі.-         не може суперечити договору або актам цивільного законодавства.
Аналогією	Аналогія права (цивільні відносини регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства).Аналогія закону (цивільні відносини регулюються відповідно до правових норм ЦКУ, ін. актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини).
Міжнародним договором	Чинний міжнародний договір, є частиною національного цивільного законодавства України,якщо ВР України дала згоду на його обов'язковість,якщо містить інші правила, ніж ті, що встановлені актами цивільного законодавства.

 

3. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків:

• договори та інші правочини;
• створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
• завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
• інші юридичні факти.

Здійснення цивільних прав

Особа	здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
	може відмовитися від свого майнового права.
	може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Виконання цивільних обов'язків

- Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

- Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

- Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

- Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

 

4. Захист цивільних прав та інтересів

Кожна особа має право на захист свого

-         цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

-         інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом

Захист цивільних прав та інтересів можуть здійснювати:

Суд	Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб
Президент України		здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України.
Органи державної влади, органи влади АРК, органи місцевого самоврядування		здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Нотаріус		здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Самозахист		Самозахист – застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

 

5. Відшкодування збитків

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки
↓	↓
реальні збитки	упущена вигода
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права	доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується

-         грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом із врахуванням вимог розумності і справедливості.

-         незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

-         одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фізична особа.

1. Загальні положення про фізичну особу.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов'язки. Її мають усі фізичні особи.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи	виникає	у момент її народження
	припиняється	у момент її смерті

У випадках, встановлених законом,

• охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини;
• здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням відповідного віку.

Фізична особа

-         має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦКУ;

-         здатна мати усі майнові права, що встановлені ЦКУ, ін. законом;

-         здатна мати ін. цивільні права, що не встановлені Конституцією, ЦКУ, ін. законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства;

-         здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України	складається із	прізвища
		власного імені
		по батькові

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

Місце проживання фізичної особи є
житловий будинок,	у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає	постійно,
квартира,		переважно,
інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо)		тимчасово

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

 

2. Цивільна дієздатність фізичної особи –

це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

цивільна дієздатність фізичної особи	яка не досягла 14 років (малолітня)	часткова
	у віці від 14 до 18 років (неповнолітня)	неповна
	яка досягла 18 років	повна

Фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право:

Вчиняти правочини, передбачені для малолітніх осіб, а також

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або ін. доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору,

• укладеного нею самостійно відповідно до закону;
• укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

повна цивільна дієздатність	набувається фізичною особою, яка не досягла повноліття, у разі реєстрації шлюбу
	може бути надана фізичній особі,	яка досягла 16 років і працює за трудовим договором
		яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю
		неповнолітній, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться

за рішенням	органу опіки та піклування	за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника
	суду	у разі відсутності письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо

• вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;
• вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також ін. осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Інші правочини вчиняються за згодою піклувальника.

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи у разі

• її видужання або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність;
• припинення зловживання нею спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

За позовом опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

 3. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою, померлою

Фізична особа може бути
визнана судом		оголошена судом
безвісно відсутньою		померлою
якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування		якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років,якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6 місяців,якщо вона пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, – після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій.
Якщо фізична особа, яка була
визнана безвісно відсутньою		оголошена померлою
з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про
визнання фізичної особи безвісно відсутньою.		оголошення фізичної особи померлою.

 

4. Акти цивільного стану –

це події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Актами цивільного стану є

-         народження фізичної особи,

-         встановлення її походження,

-         набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата,

-         досягнення відповідного віку,

-         надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною,

-         шлюб, розірвання шлюбу,

-         усиновлення,

-         зміна імені,

-         інвалідність,

-         смерть тощо.

 

5. Опіка та піклування

Опіка	Піклування
встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів осіб, які не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
встановлюється над
- малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування,- фізичними особами, які визнані недієздатними	- неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування,- фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання

фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника

Суд	встановлює	опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.
		піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності
		опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування
Орган опіки та піклування		опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, зазначених вище.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун або піклувальник призначаються

- лише за їх письмової заяви;

- переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун
має право	зобов'язаний
вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави	- дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням;- дбати про виховання малолітньої особи, навчання та розвиток;вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного;- вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Піклувальник
має право	зобов'язаний
дає згоду на вчинення підопічним правочинів	- дбати про створення для неповнолітньої особи необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток;- дбати про лікування фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, створення необхідних побутових умов;- вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Звільнення опікуна та піклувальника від повноважень здійснює

Орган опіки та піклування			суд
-         за заявою особи;-         за заявою особи, над якою встановлено піклування.			за заявою органу опіки та піклування суд у разі-         невиконання ними своїх обов'язків,-         поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
Припинення
опіки		піклування
у разі1) передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);2) досягнення підопічним 14 років;3) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.		у разі:1) досягнення фізичною особою повноліття;2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника. Помічником може бути дієздатна фізична особа. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.

 

Юридична особа

1. Загальні положення про юридичну особу.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Види юридичних осіб залежно від порядку створення

1) створені шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи
приватного права	публічного права
створюється
на підставі установчих документів.	розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

2) створені шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

Організаційно-правові форми юридичних осіб

Юридичні особи
↓		↓	↓
товариства		установи	ін. форми, встановлені законом.
↓		↓
організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом		організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
↓	↓
підприємницькі	непідприємницькі

 

Товариства
підприємницькі				непідприємницькі
здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками				товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
↓	↓			↓	↓
господарські товариства		виробничі кооперативи	споживчі кооперативи		об'єднання громадян тощо

Непідприємницькі товариства та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. 

Підприємницькі товариства
↓					↓
господарські товариства					виробничі кооперативи
повне	командитне	з обмеженою	з додатковою	акціонерне
		відповідальністю

Порядок створення юридичної особи

1. Розробка її учасниками (засновниками) установчих документів, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчі документи
товариства	товариства, створеного однією особою	установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками).
↓	↓
затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.	статут, затверджений цією особою

Вимоги до змісту установчих документів

У статуті	товариства	вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені ЦКУ або ін. законом.
У засновницькому договорі		визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені ЦКУ або ін. законом.
В установчому акті установи		вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою.

Найменування юридичної особи має містити інформацію

• про її організаційно-правову форму;
• про характер її діяльності;
• може мати крім повного найменування скорочене;
• підприємницьке товариство може мати комерційне (фірмове) найменування.

Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

2. Державна реєстрація юридичної особи. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Цивільна правоздатність юридичної особи	виникає	з моменту її створення
	припиняється	з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

 

2. Особисті немайнові права юридичної особи

• недоторканність її ділової репутації,

• на таємницю кореспонденції,

• на інформацію

• та ін. особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Юридична особа може мати філії та представництва.

Філія	Представництво
відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює
всі або частину її функцій	представництво і захист інтересів юридичної особи
Не є юридичними особами. Наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідальність юридичних осіб

1. Самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

2. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Управління товариством

Управління товариством здійснюють його органи.

Органи управління товариством
↓	↓
загальні збори його учасників	виконавчий орган

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. Учасники товариства, що володіють не менш як 10 % голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати з усіх питань діяльності товариства

рішення приймаються загальними зборами	з усіх питань діяльності товариства	простою більшістю від числа присутніх учасників
	про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 % і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства	більшістю не менш як у 3/4 голосів.

Виконавчий орган товариства створюють та встановлюють його компетенцію і склад загальні збори товариства. Може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути “правління”, “дирекція” тощо.

Право участі у товаристві

1. Є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

2. Учасники товариства мають право вийти з товариства.

3. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Управління установою

Засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов'язково створюється правління. Установчий акт може передбачати створення також ін. органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.

Наглядова рада здійснює нагляд за

• діяльністю установи
• управлінням майном установи,
• додержанням мети установи
• її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

Припинення юридичної особи

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа припиняється в результаті
передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам				ліквідації
злиття	приєднання	поділу	перетворення
здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами або за рішенням суду чи відповідних органів державної влади

 

3. Підприємницькі товариства.

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарські товариства
повне	командитне	з обмеженою	з додатковою	акціонерне
		відповідальністю

Загальна характеристика господарських товариств

Повним товариством є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Акціонерним товариством є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Виробничий кооператив – це добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

 

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Учасники господарського товариства мають право:

1) брати участь в управлінні товариством;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

6) ін. права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

4) ін. обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.