Друкувати цей розділДрукувати цей розділ

Лекція 2. Формування менталітету українського селянства.

3. Роль землеробства у формуванні традицій, світогляду, характеру українських селян.

Земля для українського селянина – це джерело достатку: «В кого віл та коса, в того й грошей киса». Найзаповітнішою мрією селянина у пореформенний період було отримати надільну землю у власність, порівно і без викупу. Земля була мірилом при утворенні сім’ї, якій обов’язково дарували частку землі. Земельні суперечки в сім’ї чи між сім’ями вирішували на найавторитетнішому зібранні селян - сільських сходах. У селах великою повагою користувалися ті, хто дбав про землю, добре її обробляв. Господар – це звучало гордо, який «не по землі бродить, а за плугом ходить». І навпаки, була зневага до неробів, голоти: «І це ти, голото, рівняєшся на мене!». Втрата землі могла призвести до пияцтва, сварки в сім’ї і то була найбільша трагедія. «Крізь землю» бачили державу, Бога. Землеробство було сутністю українського селянина, основним засобом існування і достатку.

Український селянин настільки «вріс в землю», що зовсім не сприймав підприємницької діяльності, вважав її чимось таким, що засвідчувало про нескромність і навіть аморальність такої людини. Земля цінувалася більше, ніж гроші. Тоді казали так: «Гроші круглі розкотяться, а хліб прогодує». Селяни використовували гроші переважно на купівлю землі, утримання кас взаємодопомоги (на випадок неврожаю), допомоги бідним, для створення притулків. Зайва копійка в сім’ї йшла на горілку, церкву, вчителя. Селяни неохоче позичали будь-кому гроші і самі не часто вдавалися до кредитних операцій. Більшість селян так і не стали клієнтами акціонерних банків, бо не розуміли, що то таке відсотки. В селах торгували росіяни, євреї. Українці не перейняли їхнього досвіду. Селяни аж до ХХ ст. були практично поза кооперативним рухом. Кооператорів вони вважали шахраями Наприклад, на 7 млн. населення Волині було 5 кооперативів, а в Бельгії на 6 млн. осіб було 960 кооперативів.

Український селянин був переконаний в перевагах одноосібного господарювання, його можливостях гарантованого забезпечення сім’ї продуктами харчування і запобігання голоду. Причому землі мало бути стільки, скільки може обробити сім’я (плюс угіддя). Так само і тяглової сили мало бути рівно стільки, щоб обробити свою землю. І це вважалося вищим показником справедливості. І коли цей баланс порушувався, селяни вдавалися до самовільного захоплення земель. Лише велике бажання до збільшення земельного наділу призвело до використання селянами земельно-орендних відносин.

Отож, головним чинником, який впливав на формування ментальності українських селян було землеробство, яке здійснювалося на засадах одноосібного господарювання.