ФОНЕТИКА. ГРАФІКА

Тема 1. Фонетика як розділ мовознавчої науки. Голосні звуки. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі. Алфавіт.

Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос.

Поділ голосних на групи за положенням язика має два критерії: підняття (рух угору-вниз) та ряд (рух уперед-назад). Рядів є всього три: передній, середній та задній. В українській мові фонем середнього ряду немає. До переднього ряду належать [і],[и],[е], а заднього, відповідно, - [а],[о],[у].

Розрізняють також три види підняття язика: низьке, середнє, високе. Голосні звуки [і],[у] творяться за допомогою високого підняття, [и] дещо зниженого, порівняно з попередніми, але вищим за середнє підняття, до якого належать фонеми [е] та [о], тому підняття [и] класифікують як високо-середнє. Низьке підняття має [а].

Класифікація голосних

Ряди

 

Підняття

Передній

Задній

Високе

[і], [и] — неогублені (нелабіалізовані)

[у] — огублений (лабіалізований)

Середнє

[е] — неогублений (нелабіалізований)

[о] — огублений (лабіалізований)

Низьке

[а]

[а] — неогублений (нелабіалізований)

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. Приголосні звуки можуть бути:

Приголосні

1.

сонорні

шумні (дзвінкі і глухі)

2.

губні, язикові та глоткові

3.

тверді і м'які

4.

свистячі, шиплячі та носові приголосні

В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.

Сонорні і шумні приголосні

Сонорні приголосні

Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:

Cонорні приголосні

[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л'], [р], [р ]

Легко запам'ятати сонорні за допомогою вислову: «Ми винили рій».

Шумні приголосні

Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі.

Дзвінкі і глухі приголосні

Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки.

При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.

 

Шумні приголосні

Дзвінкі приголосні

[б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']

Глухі приголосні

[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]

Акустичні пари

Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):

Акустичні пари

[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с],

[з']-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц'].

Глухі приголосні можна легко запам'ятати за допомогою вислову: «Хоч фокус – це шепіт»

Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.

Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.

Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.

Губні, язикові та глоткові приголосні

За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:

Губні приголосні

[б], [п], [в], [м], [ф]

Язикові приголосні

[д], [д'], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р],

[р' ], [л], [л'], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж],[ґ], [й]

Глоткова приголосна

[г]

Тверді і м'які приголосні

За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:

Тверді приголосні

[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]

М’які приголосні

[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л'],[н' ], [р ]

Окремі приголосні за ознакою "м’якість - твердість” утворюють пари:

Тверді - м'які приголосні

[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз'],

[ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ]

Запам'ятати м'які приголосні легко за допомогою вислову: «Де ти з'ї[йі]си ці лини, дз, р».

[й] – завжди м’який.

Свистячі, шиплячі та носові приголосні

Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.

Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.

Свистячі приголосні

[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]

Шиплячі приголосні

[ж], [дж], [ч], [ш]

Носові приголосні

[м], [н], [н' ]

Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки — літери. Сукупність літер мови, розташованих у певному усталеному порядку, називають алфавітом. Слово «алфавіт» належить грецькій мові,— це фактично перелік перших літер грецького алфавіту, «альфи» і «бети» (віти). Українським варіантом цієї назви є «абетка».

В українській абетці для передачі на письмі звуків існує 33 літери, два типи накреслення: велика літера й мала літера. Голосні звуки позначаються а, о, у, и, є, і, а також є, ю, я, ї, які передають використані 10 літер на позначення голосних.

На позначення приголосних звуків уживаються 22 літери (2 африкати дз, дж). Кожна літера має свою назву. Наприклад: в — ве, м — ем, ф — еф.

 

Аа

Бб

Вв

Гг

Ґґ

Дд

а

бе

ве

ге

ґе

де

Ее

Єє

Жж

Зз

Ии

Іі

е

йе

же

зе

и

і

Її

Йй

Кк

Лл

Мм

Нн

йі

йот

ка

ел

ем

ен

Оо

Пп

Рр

Сс

Тт

Уу

о

пе

ер

ес

те

у

Фф

Хх

Цц

Чч

Шш

Щщ

еф

ха

це

че

ша

ща

Ьь

Юю

Яя

 

 

 

знак м'якшення

йу

йа

 

 

 

Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґликтощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.