ФОНЕТИКА. ГРАФІКА
Тема 1. Фонетика як розділ мовознавчої науки. Голосні звуки. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі. Алфавіт.
Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.
Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.
За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. Приголосні звуки можуть бути:
|
Приголосні |
|
|
1. |
сонорні шумні (дзвінкі і глухі) |
|
2. |
губні, язикові та глоткові |
|
3. |
тверді і м'які |
|
4. |
свистячі, шиплячі та носові приголосні |
В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.
Сонорні і шумні приголосні
Сонорні приголосні
Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:
|
Cонорні приголосні |
[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л'], [р], [р ] |
Легко запам'ятати сонорні за допомогою вислову: «Ми винили рій».
Шумні приголосні
Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі.
Дзвінкі і глухі приголосні
Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки.
При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.
|
|
Шумні приголосні |
|
Дзвінкі приголосні |
[б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз'] |
|
Глухі приголосні |
[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ] |
Акустичні пари
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):
|
Акустичні пари |
|
[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з']-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц']. |
Глухі приголосні можна легко запам'ятати за допомогою вислову: «Хоч фокус – це шепіт»
Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.
Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.
Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.
Губні, язикові та глоткові приголосні
За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:
|
Губні приголосні |
[б], [п], [в], [м], [ф] |
|
Язикові приголосні |
[д], [д'], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р], [р' ], [л], [л'], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж],[ґ], [й] |
|
Глоткова приголосна |
[г] |
Тверді і м'які приголосні
За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:
|
Тверді приголосні |
[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р] |
|
М’які приголосні |
[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л'],[н' ], [р ] |
Окремі приголосні за ознакою "м’якість - твердість” утворюють пари:
|
Тверді - м'які приголосні |
|
[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз'], [ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ] |
Запам'ятати м'які приголосні легко за допомогою вислову: «Де ти з'ї[йі]си ці лини, дз, р».
[й] – завжди м’який.
Свистячі, шиплячі та носові приголосні
Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.
Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.
|
Свистячі приголосні |
[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ] |
|
Шиплячі приголосні |
[ж], [дж], [ч], [ш] |
|
Носові приголосні |
[м], [н], [н' ] |
Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки — літери. Сукупність літер мови, розташованих у певному усталеному порядку, називають алфавітом. Слово «алфавіт» належить грецькій мові,— це фактично перелік перших літер грецького алфавіту, «альфи» і «бети» (віти). Українським варіантом цієї назви є «абетка».
В українській абетці для передачі на письмі звуків існує 33 літери, два типи накреслення: велика літера й мала літера. Голосні звуки позначаються а, о, у, и, є, і, а також є, ю, я, ї, які передають використані 10 літер на позначення голосних.
На позначення приголосних звуків уживаються 22 літери (2 африкати дз, дж). Кожна літера має свою назву. Наприклад: в — ве, м — ем, ф — еф.
|
Аа |
Бб |
Вв |
Гг |
Ґґ |
Дд |
|
а |
бе |
ве |
ге |
ґе |
де |
|
Ее |
Єє |
Жж |
Зз |
Ии |
Іі |
|
е |
йе |
же |
зе |
и |
і |
|
Її |
Йй |
Кк |
Лл |
Мм |
Нн |
|
йі |
йот |
ка |
ел |
ем |
ен |
|
Оо |
Пп |
Рр |
Сс |
Тт |
Уу |
|
о |
пе |
ер |
ес |
те |
у |
|
Фф |
Хх |
Цц |
Чч |
Шш |
Щщ |
|
еф |
ха |
це |
че |
ша |
ща |
|
Ьь |
Юю |
Яя |
|
|
|
|
знак м'якшення |
йу |
йа |
|
|
|
Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґликтощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.