ФОНЕТИКА. ГРАФІКА

Тема 2. Звукове позначення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Звукове позначення букв я, ю, є, ї, щ.

Букви я, ю,є можуть позначати як один так і два звуки. Два звуки я, ю, є позначають лише у трьох випадках:

1. Коли вони стоять на початку слова: слово «яблуко» транскрибується наступним чином - [йáблуко]; Єреван – [йеревáн].

2. Два звуки я, ю, є позначають всередині слова після голосного: маяк – [майáк], Аюдаг – [айудáг].

3. Після апострофа і м'якого знака я, ю, є також позначають два звуки: здоров'я – [здорóвйа], Мольєр – [мол'йéр]

Увага: в тестах ЗНО з української мови минулих років зустрічалося різне написання букви «й» в транскрипції: звичне - [й] і латинізоване - [j]. Обидва варіанти є правильними і абсолютно ідентичними для транскрипції: слово «рай» можна транскрибувати і так: [рай], і так [раj]. Те саме стосується і транскрипції я, ю, є – [jа], [jу], [jе] або [йа], [йу], [йе].

В усіх інших випадках я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного і транскрибуються наступним чином ['а], ['у], ['е].

Увага: м'який знак в транскрипції позначається значком м'якості ['].

У випадку з пом'якшенням приголосних, яке позначають на письмі букви я, ю, є, то в транскрипції на пом'якшеність вказує значок м'якості [']. Стосується він саме приголосного, а не голосного звука, бо голосні пом'якшуватись не можуть. Отже, слово «малюють» в фонетичному записі виглядатиме так: [мал'ýйут'].

Буква ї завжди позначає два звуки – [йі]. Наприклад, їжак – [йіжáк]; заїзд – [зáйізд].

Буква щ також завжди позначає два звуки – [шч]. Наприклад, щастя – [шчáс'т'а]; Пирогоща – [пирогóшча].

Написання  "дж" й "дз" разом і роздільно

Відповідно до українського правопису  буквосполучення "дж" й "дз" для переносу розривати не можна,  крім випадків,  коли "д" є частиною префікса, а "з" чи "ж" кореня. Наприклад: ушко-дження, але під-звітний.

Склад. Складоподіл

Склад вважається найменшою одиницею мовлення, складові елементи якої тісно пов'язані між собою через акустичне звучання й артикуляцію.

Склад — це один голосний звук або декілька звуків у слові, які в процесі мовлення вимовляються за допомогою єдиного поштовху повітря.

Склад утворюється з одного й більше звуків, головною вимогою є обов'язкова наявність у складі голосного. Голосні звуки вважаються складотворними. Від кількості голосних у слові залежить кількість складів. Інші звуки мовлення можна вважати нескладотворчими (нескладовими).

Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові й багатоскладові.

Наприклад: сова — со-ва, корова — ко-ро-ва, схил — схил, висвітлити — ви-світ-ли-ти.

Відкритий

Закритий

Прикритий

Неприкритий

закінчується на голосний

закінчується на приголосний

починається з приголосного

починається з голосного

ма - ма

бать - ків

хлі - ба

а – ле - я

Склади у слові бувають відкритими, закритими, прикритими або неприкритими.

В українській мові переважає кількість відкритих складів. Це робить мову більш милозвучною.

У процесі мовлення не всі приголосні вимовляються з однаковою звуковою інтенсивністю. Наголос — це виділення одного зі складів слова за допомогою додаткового посилення голосу.

Склад, на який припадає наголос, називається наголошеним (сильним). Усі інші склади в слові — ненаголошеними (слабкими). Наголос у складі надає йому більшої інтенсивності й тривалості при вимові. Голосні й приголосні наголошеного складу вимовляються чітко й виразно.

Уподібнення приголосних звуків.

Для того, щоб краще і легше вивчити спрощення приголосних, слід запам'ятати 5 основних правил уподібнення.

1.Дзвінкі приголосні не оглушуються, тобто не змінюються. Якщо ви бачите в тестовому завданні ЗНО щось подібне: діжка [д'íшка], то це не правильно, адже [д] – дзвінкий, а [к] – глухий. За правилом дзвінкі перед глухими не змінюються. Дзвінкі та глухі приголосні складають пари, які варто запам'ятати, це знадобиться Однак є кілька винятків, які слід завчити напам’ять. У словах: легко, вогко, кігті, нігті, дьогтю дзвінкий [г] міняється на глухий [х]. Тобто транскрибується так: легко [лéхко]. Проте таких слів-винятків усього кілька.

2. Глухі приголосні перед дзвінкими – одзвінчуються, тобто міняються на свою дзвінку пару. Наприклад, футбол – [фудбóл]. Винятків з цього правила немає.

Увага! І перше, і друге правило впливають на правильне вирішення не лише тестових завдань на уподібнення, а й на завдання з наступними формулюваннями: «чи всі приголосні глухі в рядку», «чи всі приголосні дзвінкі в рядку». А також деколи на завдання «знайдіть рядок з однаковою кількістю звуків і букв у кожному слові» в тому випадку, якщо через уподібнення звук став подовженим. Наприклад, у слові «отже» - [óджe] глухий [т] переходить у дзвінкий [д] і зливається із [ж] і переходить в африкату [дж]. Відповідно, кількість букв у цьому слові – 4, а звуків – 3.

3. У префіксах «з» перед глухими переходить в [с]. Це стосується таких префіксів: з, роз, без, через. Наприклад, безперечно – [беиспеирéчно].

4. Приголосні: Де Ти З’їСи Ці ЛиНи + дз перед м’якими приголосними пом’якшуються. Це уподібнення ще називають уподібнення за м’якістю. Наприклад, пісня – [п'íс'н'а]. Приголосний [с] став м’яким через сусідство із м’яким.

Вони мають відповідні тверді пари [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р].

Увага: Приголосний [й] завжди є м'яким, тому скісної рисочки біля нього писати не треба.

В певних позиціях деякі інші тверді приголосні можуть бути напівпом'якшеними, крім вищезгаданих (що можуть бути і м'якими, і твердими). Напівпом'якшеність позначається комою вгорі після звука:

Напівпом'якшеними стають: губні: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], глотковий [г’], задньоязичні [х’], [ґ’], [к’], шиплячі [ж’], [ш’], [дж’], [ч’] – у випадку, якщо вони стоять перед [і], або «я», «ю», «є».)

5. Складні випадки уподібнення.

У цьому правилі узагальнено ті випадки, які легше просто запам’ятати:

- шся – [с':а]

(робишся – [рóбиес':а])

- ться – [ц':а]

(носиться – [нóсиец':а])

- жся – [з'с'а]

(розважся – [розвáз'с'а])

- чся – [ц'с'а]

(не скалічся – [не скалíц'с'а])

- шці – [с'ц'і]

(ромашці - [ромáс'ц'і])

- жці – [з'ц'і]

(мережці – [меирéз'ц'і])

- зж – [ж:]

(зжати–[ж:áти])

- зч – [шч]

(з чим – [шчим])

- здж – [ждж]

(з джурою – [жджýройу])

- зш; - сш – [ш:]

(зарісши – [зáр'іш:и])

- тч; - тш – [ч:]

(братчик – [брач:ик])

Спрощення в групах приголосних.

Іноді при творенні слова або його відмінюванні виникає важкий для вимови збіг кількох приголосних звуків. Тому в процесі мовлення один з приголосних (переважно середній) випадає, тобто відбувається спрощення.

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають д і т:

тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.

Але в словах: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.

Примітка: у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: баласт - баластний, компост -компостний, контраст - контрастний, форпост – форпостний.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-: бризк - бризнути, брязк - брязнути, тріск - тріснути, але випуск - випускний, виск – вискнути, пропуск – пропускний та ін.

3. –шчк- спрощується на –шк-: дощок – дошка, зморщок – зморшка, витріщити – витрішки.

4. Спрощення відбувається також у групах приголосних –стц-, -лнц-, -рдц-, -сткл-, -рнц-, -стк-: місце (від мьстьце), сонце (від "солнце"), серце (від "сердце"), скло (від "стекло"), чернець – ченця, місто – міський.

5. У групі приголосних -слн- випадає л : масло - масний, мисль - умисний, ремесло - ремісник.

Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Чергування — це закономірна зміна голосних чи приголосних звуків під час творення нового слова або словозміни у тій самій морфемі.

Чергування голосних

Чергування голосних

Умови чергування

Приклади

о, е (у відкритому складі)

з і (в закритому складі)

за словозміни

кінь — коня, сім —семи, осіб—особа

за словотворення

будівник (nop. будова) сільський (nop. село) вільний (nop. воля)

о , е не переходить в і

коли ці звуки вставні або випадні

земля —земель, вікно —вікон

у групах -ор-, -ер-, -ов-, -ол- між приголосними

хорт —хорта, шовк — шовку, виняток: погірдний (nop. по­горда)

у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ер-, -еле-

город, шелест, колос, терен, виняток: моріг, оберіг, поріг, сморід

у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн(я)

значень, положень, передбачень

в абревіатурах і в похідних утвореннях

колгосп, торгпред

у словах іншомовного походження

агроном, інженер

Відхилення в чергуванні о, е з і, е з і

і наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою

у формі називного відмінка однини

дзвінок (дзвінка, дзвінку, дзвінком)

у формі родового відмінка множини

вікон (вікно)

у пестливих формах іменників

кілочок, місточок

у групах із повноголоссям –оро-, -оло-, -ере- о, е  переходять в і

у формі родового відмінка множини

іменників жіночого роду

борона — борін, борінка

у формі родового відмінка множини іменників середнього роду

болото — боліт, болітце

у деяких похідних іменниках середньо­го роду з подовженими приголосними

Запоріжжя, підборіддя

Чергування голосних

Умови чергування

Приклади

о, е наявні в закритому складі

у непрямих відмінках іменників чоловічого роду

котел — котла

у групах із повноголоссям -оро-, -оло- зі сталим наголосом в іменниках жіночого роду

сорок, огорож

у формі родового відмінка множини іменників жіночого роду

вод, будов, основ, меж

у прикметниках, утворених від власних імен на -ов-, -ев-, -єв-

малишевськш (бо. Малишев)

під наголосом у коренях -вод-, -воз-, -нос-, -роб-

хлібороб, водовоз, діловод

у ряді слів книжного походження

вирок, пророк, народ

чергування е з о після ж, ч, ш, щ, дж, й

перед м'яким приголосним, складом з е, и — пишеться е

вечеря, учень, щетина

перед твердим приголосним, складом з а, о, у, и — пишеться о

іграшок, чорний, копійок

о пишеться замість е перед м'яким приголосним в іменниках жіночого роду (третьої відміни) в суфіксі -ост-

безкрайості, пекучості

у давальному та місцевому відмінках однини деяких іменників

бджолі, у пшоні

о пишеться замість е перед м'яким приголосним у похідних утвореннях

вечоріти, чорніти

о пишеться замість е перед м 'яким приголосним у закінченнях родового та орудного відмінках прикметників, займенників, числівників прикметникового типу жіночого роду

гарячої, першою, нашої

чергування голосних у дієслівних коренях

чергується о з а, якщо наступний склад має наголошений [а]

гонити — ганяти,

ломити — ламати,

виняток: вимовляти, прощати

е (невипадний) пишеться в префіксаль­них морфемах дієслів доконаного виду; /(невипадний) — недоконаного

вигребти — вигрібати, .летіти -—літати

і (невипадний) пишеться в коренях дієслів із суфіксом -ува-, -юва-

брехати — набріхувати

е (випадний) чергується з и перед л, р

беру— брати — вибирати, завмер — замри — завмирати

 

Чергування приголосних звуків відбувається як за словозміни, так і за словотворення. Найпоширенішими є такі:

Чергування приголосних

Типи чергувань

Випадки реалізації

[г] - [ж| - [з']

книга— книжка—у книзі

[к] – [ч] - [ц']

рука — ручка — у руці

[х] - [ш| - [с']

капелюх — капелюшок —у капелюсі

[г]-[ж]

допомогти — допоможу

[з]-[ж]

возити — вожу

[к] – [ч]

кликати — кличу

[х]-[ш]

колихати — колишу

[д] - Ідж]

радити —раджу

[зд] - [ждж]

їздити — їжджу

[т] - [ч]

крутити — кручу

[с] - [ш]

писати — пишу

[ст] – [шч] (щ)

пустіти — пущу

[б] – [бл]

робити—роблю

[п] - [пл]

ліпити—ліплю

[в] - [вл]

висловити — висловлю

[м] – [мл]

відмовити — відмовлю

[ф] – [фл]

розграфити — розграфлю

[б] - [бй]

бити — б'ю

[п] - [пй]

пити — п 'ю

[в] - [вй]

олово — олов 'яний

[м] - [мн]

солома — солом'яний

[ф] - [фй]

торф — торф 'яний

[р] – [рй]

матір — матір 'ю

[д] - Ід']

ходити — ходіть

[т]-[ті]

пливти— пливіть

[з]-[зі]

возити — возіть

[с]-[с']

семи — сім

[ц]-[ц']

стільцем — стілець

[л]-[л']

білий — білявий

[н] - [н']

вікно — на вікні

[дз] — [дз']

ґедзем — ґедзь

[р]- [р']

двір—у дворі

 

Зміни за збігу приголосних

Кінцеві приголосні основи

Суфікси

Кінцевий приголосний

Приклади

1. -цьк-+

-ин-

чч:

вояцький — вояччина,

виняток: галицький — Галичина

2. -ськ-, -ск-, -сок- +

-ин-

щ:

віск — вощина, полтавський — Полтавщина, пісок — піщина

3. -ск-, -шк- +

-ан- (-ян-)

щ:

дошка — дощаний, ляск — лящання

4. -ск-, -ст- +

за творення

II дієвідміни дієслів

щ:

вереск — верещати

виняток: простиш, простить

5. -зк- +

за творення

II дієвідміни дієслів

жч:

брязк — бряжчати

6. -ськ-, -зьк- +

за творення

прізвищ на -енко, -ук

щ:

Васько — Ващенко, Ващук

7. -ск-, -ськ-, -жк-, +

-шк-

у присвійних

прикметниках від власних імен

сч, сьч, жч, щ:

Параска — Парасчин, Палажка — Пала- жчин, Мелашка — Мелащин

8. -к-, -ч-, -ц- +

-ськ, -ств-

-дьк-, -цтв-:

парубок — парубоцький, ткач — ткацький

9. -г-, -ж-, -з- +

-ськ-, -ств-

-зьк-, -зтв-:

Париж — паризький, Рига —ризький

10. -х-, -ш-, -с- +

-ськ-, -ств-

-ськ-,-ств-: . птах—птаство, товариш —- товариство

Інші приголосні перед суфіксами -ськ-, -ств- не чергуються: багатий — багатство, студент — студентство. Винятки!

Ясський, баскський, казахський, перемишльський, цюрихський, тюркський, ла-маншський, нью-йоркський.

11. -г-, -ж-, -з- +

-ш-

за творення ступенів порівнян­ня прикметників і прислівників

жч: - дужий — дужчий, дорогий—дорожчий, вузький —- вужчий

12. -с- +

-ш-

за творення ступенів порівняння прикметників і прислівників

щ:

високий — вищий

13.-к-,-ч-,-ц- +

-н-

ч:

безпека — безпечний

виняток: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні бідолаш­ний) соняшник, торішній

Фонетичний запис (транскрипція) передає на письмі точну вимову звуків з тими змінами, яких звук зазнає у процесі мовлення. Для транскрибування тексту використовують літери алфавіту й додаткові позначки.

Основні правила й позначки транскрипції такі:

1. У транскрипції немає великих літер, усі слова пишуться з малої літери.

2. Текст чи слово, що транскрибується, береться у квадратні дужки [ ].

3. [′ ] — скісна рисочка над голосним або після нього позначає наголос: [голова′], [лі′тера], [ду′мка].

4. [´ ] — менша скісна рисочка вгорі після приголосного позначає м'якість попереднього приголосного: [ден´], [т´ін´], [н´іс], [л´іто].

5. Кожен звук слід позначати одним окремим знаком (літерою), і кожна літера має позначатися тільки одним звуком. Тому в транскрипції немає йотованих літер я, ю, є, ї і літери щ, які позначають два звуки [йа, йу, йе, йі, шч]: яма — [йама], юність — [йун´іс´т´], єдність — [йед´н´іс´т´], їжак — [йіжак], щастя — [шчас´т´а].

6. Знак [' ] після приголосних передає напівпом'якшення: [в'ітер], [ж'інка].

7. На позначення довготи звука вживається двокрапка [:]: [жит:´а], [знан:´а], [розр´іс:´а].

8. Для позначення злитої вимови африкатів [дз, дж] використовується дужка вгорі над літерами: [дзв´інок], [джм´їл´].

9. [еи, ие] — маленькі літери збоку вгорі вказують,до якого звука наближається звучання: [сеило], [чеирвоні], [виешнева].

10. [|] - [| |] — одна вертикальна риска показує звичайну паузу (на місці коми, тире), дві вертикальні риски через рядок показують тривалу паузу на межі речень: [йак парос´т´ винограднойі лози | плеикайтеимову | пи˘л´но й неинастан:о пол´і'т´ бурйа'н].

Послідовність фонетичного розбору слова

1. Назвати аналізоване слово.

2. Указати кількість складів; визначити, які з них закриті, які — відкриті.

3. Указати наголошений склад.

4. Назвати голосні звуки, особливості їхньої вимови.

5. Назвати й охарактеризувати приголосні звуки, особливості їхньої вимови.

6. Указати кількість звуків у вимовленому і кількість букв у записаному слові, прокоментувати співвідношення між ними.

Зразок фонетичного розбору слова

1. Берешся — [беирес:´а].

2. У слові три склади: бе-ре-шся, усі відкриті.

3. Наголос падає на другий склад.

4. Голосні звуки: [еи], [є], [а]; [еи] — звучання є наближається до и.

5. Приголосні звуки: [б], [р], [с:´]. Звуки [б], [р] — дзвінкі, тверді, [с:´] — глухий, м'який, подовжений.

6. У слові 7 літер, б звуків, буквосполучення шс позначає один подовжений звук [с:].

Чергування голосних та приголосних у в, і й.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

  • між приголосними: наш учитель, десь у хлібах кричав перепел;
  • на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
  • незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, те, хв і под.: сидимо у вагоні;
  • після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрап-кою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати -у неї вчись (Б. Олійник).

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

  • між голосними: У нього в очах засвітилася відрада (Панас Мирний);
  • на початку речення перед голосним: В очах його жила надія;
  • після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко).

у – в не чергуються:

  • у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (удача, уклад, управа, уступ – з іншим значенням); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і т. ін.; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність та ін,;
  • у власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Вла-дивосток, Угорщина, Удовиченко, увертюра, утопія та ін.

Сполучник “і” та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.

“І” вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важкого для вимови:

  • після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, дужками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко);
  • на початку речення: І долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко);

“Й” уживається, щоб уникнути збігу голосних:

  • між голосними: У садку співали Ольга й Андрій;
  • після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов).

Чергування і – й не відбувається:

  • при зіставленні понять: дні і ночі, батьки і діти;
  • перед словом, що починається на й, є, і, ю, я: Ольга і Йосип – друзі;
  • після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).