ЗАЙМЕННИК

Тема 15. Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками.

Займенник — це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об'єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? Є різна тиша — тишина, у кожної— свій звук і колір (А. Демиденко). Думи мої молодії—Понурії діти І ви мене покинули!..(Т. Шевченко).

Займенники виражають граматичні категорії відмінка, а також роду й числа (ті, що вказують на ознаки); у реченні виконують синтаксичні функції підмета, означення, додатка; у словосполученні можуть бути— головним і залежним словом.

За значенням займенники поділяють на такі групи (розряди):

 

пор.

Група (розряд)

Значення

Приклади

1

Особові

Указують на осіб, інших істот, предмети, явища

я, ми, ти, ви; він, вона, воно, вони.

2

Зворотний

Указує на того, хто виконує дію

себе (не має форми називного відмінка)

3

Відносні

Виконують функцію сполучних слів у складних реченнях

хто, що, який, чий, котрий, скільки

4

Питальні

Слугують для оформлювання запитання про особу, предмет, ознаку, кількість

хто? що? який? чий? котрий? скільки?

5

Заперечні

Указують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості

ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки

 

6

Присвійні

Указують належність предмета особі

мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його

 

7

Вказівні

Вказують на предмет, ознаку, кількість

той, цей, такий, стільки

 

8

Означальні

Вказують на узагальнену ознаку предмета, явища

весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний

 

9

Неозначені

Вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки, кількості

дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь- що, будь-який, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що, казна-хто, невідь- хто, невідь-що, невідь-який

 

Синтаксична роль займенника залежить від того, з якою частиною мови він співвідносний. Не допустимо, щоб займенник співвідносився водночас із різними словами, бо це зумовлює двозначність, знижуючи культуру мови.

Займенники мають свою парадигму відмінювання.

Займенники, співвідносні з іменниками

Н.

я

ми

він

вони

будь-кого

ніщо

Р.

мене

нас

його (до нього)

їх (до них)

себе

будь-кого

нічого

Д.

мені

нам

йому

їм

собі

будь-кому

нічому

Зн.

мене

нас

його (у нього)

їх (у них)

себе

будь-кого

ніщо

Ор.

мною

нами

ним

ними

собою

будь-ким

нічим

М.

(на) мені

(на) нас

(на) ньому, нім

(на) них

. (на) собі

(на) будь-кому

ні на чому

 

Займенники пишуться разом, через дефіс чи окремо, залежно від уживання часток і прийменників з ними.

Разом

Через дефіс

Окремо

3 частками ні-, аби-, де-, -сь: ніхто, абиякий, котрийсь

3 частками будь-, (-будь), -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, невідь-:

будь-що, який-небудь, казна-хто, невідь-чий

Якщо прийменник стоїть між часткою і займенником (у непрямих відмінках):

ні в кого, будь з чим, невідь у скількох: аби в чому (але: в нікого, у хтозна-чому, до декого та ін.)

 

Займенники, співвідносні з прикметниками

Н.

чий

абиякий

нікотрий

мій

цей

всякий

Р.

чийого

абиякого

нікотрого

мого

цього

всякого

Д.

чийому (чиєму)

абиякому

нікотрому

моєму

цьому

всякому

Зн.

чий, чийого

абиякий,

абиякого

нікотрий,

нікотрого

Н. або Р.

Н. або Р.

Н. абоР.

Ор.

чиїм

абияким

нікотрим

моїм

цим

всяким

М.

(на) чийому (чиєму), чиїм

аби на якому, (на) абиякому

ні на котрому

(на) моєму, моїм

(на) цьому, цім

(на) всякому, всякім

 

Займенники, співвідносні з числівниками

Н.

жодний

стільки

казна-скільки

ніскільки

Р.

жодного

стількох

казна-скільки

ніскількох

Д.

жодному

стільком

казна-скільком

ніскільком

Зн.

Н. або Р.

Н. або Р.

Н.абоР.

Н.абоР.

Ор.

жодним

стількома

казна-скількома

ніскількома

М .

(на) жодному, жоднім

(на) стількох

казна на скількох (на) казна-скількох

ні на скількох, на ніскількох

 

Пильну увагу слід приділити наголошенню окремих займенників:

1)   наявність чи відсутність прийменника при особових та зворотному займенниках у непрямих відмінках змінює місце наголосу:

—   без прийменника наголошується другий склад : мене, тебе, себе, його, її;

—   за наявності прийменника — перший: без мене, про тебе, за неї, на себе, від нього;

2)   заперечні займенники ніхто, ніщо у непрямих відмінках мають подвійний наголос:

—   на другому складі у значенні «немає кого, чого»: нікому не радий, нічого не знає;

—   на передньому складі у значенні «абсолютно відсутній» : нікого спитати, нічого робити;

3)   подвійне наголошення у непрямих відмінках має неозначений займенник декілька без зміни лексичного занчення: з декількох питань, декільком учням, декількома варіанталш.

Займенники можуть втрачати узагальнене значення, переходячи в інші частини мови, зокрема:

—   в іменники: У всякого своя доля І свій шлях широкий... (Т. Шевченко). Хто мовчить, а всіх лк: навчить?,(Нар. тв.);

—  в частку (займенники що, щось, та, усе, саме, воно, собі): Була саме обідня пора (І. Нехода). Ж: - собі дід та баба (Нар. тв.);

—   у прислівники (займенники все(усе), щось): А зорі все падали і все за обрій, начебто хотіли трапити в ту далеку ціль, яку так старанно ховав овид (Я. Дияк) — постійно, тривалий час, довго.

Стилістична функція займенників полягає в тому, що вони слугують для зв'язності тексту і допомагають уникнути повторів.

Схема морфологічного розбору займенника

  1. Аналізоване слово.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма (Н. в. одн.).
  4. З якою частиною мови співвідносний.
  5. Розряд за значенням.
  6. Відмінок, рід, число, особа (якщо визначається).
  7. Синтаксична функція.
  8. Орфограма.