ДІЄСЛОВО

Тема 17. Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на –но, -то). Безособові дієслова.

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо.

Діслово може означати

  • переміщення у просторі: бігти, йти;
  • процес мовлення: говорити, теревенити;
  • стан особи чи предмета: сидіти, висіти;
  • ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати;
  • процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати;
  • конкретну фізичну дію: вмиватися, читати;
  • процес мислення: думати, мудрувати;
  • бажання: хотіти, прагнути, воліти;
  • зміни: молодіти, сивіти.

 

Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка: Про все ти співаєш: про сльози і сміх, Про молодість, битвами грізну...

(В. Сосюра)

 

Дієслівні форми

Інфінітив (неозначена форма)

Безособові дієслова

Дієприкметник

Безособові форми на -но, -то

Дієприслівник

незмінювана форма, яка, називаючи, дію або стан предмета, не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити?

означають дію без відношення до будь-якої особи

світає, морозить, думається

особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка?, яке? які?

зів'яле (листя), освітлена (кімната)

вказують на дію, виконану невідомою особою

зроблено, написано

особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

любити, судити

читаючи, співаючи

 

Зауважте!

-         інфінітив завжди має суфікс –ти (-ть);

-         інфінітив має морфологічні ознаки  - вид(доконаний чи недоконаний), а також перехідність або неперехідність;

-         у двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення;

-         безособові дієслова виконують роль головного члена в односкладних безособових реченнях;

-         інфінітив, безособові дієслова, дієслівні форми на –но, то - , дієприслівник – незмінювані форми дієслова.

Безособові дієслова

Деякі дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи (предмета). Такі дієслова називаються безособовими:

Світає, морозить, вечоріє, дощить.

У таких реченнях не може бути підмета.

Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому й майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (морозить), а в минулому — форму однини середнього роду (посутеніло, не спалося).

Безособові дієслова означають явища природи, психічний або фізичний стан людини.

Деякі дієслова можуть вживатися і в особовому, і в безособовому значенні:

Повіває прохолодою (повіває — безособове дієслово). Вітерець повіває (3-тя особа однини).

Тягне на подвір'я (безособове). Мураха тягне соломину (3-тя особа однини).

Дієслова

Перехідні

(означають дію, що переходить або спрямована на предмет)

  • при них стоїть прямий додаток, виражений іменником (займенником) у знахідному відмінку без прийменника: доглядати сад, відвідати друга
  • значенням частини від цілого: насипати цукру, випити кави

 

Неперехідні

(означає дію, що не переходить на предмет)

  • не вимагають додатка: стояти, плакати
  • усі дієслова з постфіксом -ся (-сь): розрісся, хвилюватися