СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ.ПРИЙМЕННИК

1 Тема 23. Службові частини мови. Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: похідні й непохідні. Групи прийменників за будовою: прості, складні та складені. Правопис прийменників.

Службові слова — це неповнозначні слова, які не називають реалій, а тільки вказують на відношення між ними.

Службові слова

прийменник

сполучник

частка

в, на, під, поміж

і, й, але, що, щоб, де

би, б, ж, же, казна-, не

 

До службових частин мови належать прийменник, сполучник і частка. На відміну від повнозначних слів, їм не властива номінативна функція, тобто вони не виступають назвами предметів, дій, ознак, кількості, а тому на питання не відповідають і членами речення не бувають.

Службові частини мови служать тільки для вираження різних відношень між словами (прийменники), між словами і реченнями (сполучники) або ж надають словам і реченням різних відтінків (частки).

Прийменник

Прийменник — службова частини мови, яка разом з формою непрямого відмінка іменників, а також деяких числівників і займенників виражає відношення між предметами, відношення дії, стану чи ознаки до предмета.

Службова роль прийменників полягає в диференціації значень відмінкових форм:

вбігла в хату — означає напрямок об'єкта дії;

від чого осміхнулись — означає причинові відношення;

стіни під стелею — означає просторові відношення;

зробив з паперу — означає ознаку предмета за його відношенням до матеріалу;

взялися в боки — означає спосіб дії.

 

 Групи прийменників за походженням

Непохідні (первинні)

Похідні (вторинні)

прийменники, які не походять від інших частин мови

утворені складанням двох чи кількох непохідних прийменників

утворені поєднанням іменників та прислівників з непохідними прийменниками

утворені переходом слів інших частин мови в прийменники

у, на, до, з, без, для

задля, поміж, з-за

під час, назустріч, відповідно до

близько, кінець, шляхом

 

За будовою:

  • прості: у, по, про, над;
  • складні (утворені поєднанням кількох простих): понад, з-посеред;
  • складені (утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом): з метою, відповідно до.

Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але разом з повнозначними частинами мови, здебільшого іменниками, може бути у структурі підмета, присудка, додатка, обставини, неузгодженого означення. Ми пішли до лісу (обставина), минаючи сухі балки та невеличкі болітця.

Уживання прийменників

  • З родовим відмінком уживаються прийменники від, із, з, у, замість, задля, з-над, зі, зо, з-перед, з-поміж, з-посеред, за, із-за, побіля, поміж, поперед, всередині, наприкінці, поблизу, позаду, під час, у напрямку, на відміну від, до, від, для, біля : визирнути з вікна, запитати у нього, дістатися до міста, звістка від матері, підбіг до нього.
  • З давальним відмінком уживаються прийменники завдяки, всупереч, наперекір, услід, назустріч, навстріч, на противагу, навперейми.
  • Зі знахідним відмінком уживаються з, у, крізь, поза, близько, понад, попід, попри, проміж, зважаючи на, біля, у відповідь на, коло, під тощо: зазирнути в очі, перебував з місяць.
  • 3 орудним відмінком уживаються прийменники під, з, за, між, поза, проміж,услід за, згідно з, нарівні з, одночасно з, побіг з, порівняно з, поруч із, разом із, слідом за, у зв'язку з: розмовляти з колегою, хліба з салом, лантух з вівсом, сидимо під вербою.
  • З місцевим відмінком уживаються прийменники в, у, на, по, при: був на Кавказі, зловити в озері.