Підготовка до ЗНО з української мови

Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну та смислову завершеність і служить для спілкування.

1. За будовою речення бувають прості й складні.

Просте речення має одну граматичну основу: Непомітно вечір підіймався. Дедалі більше cіріє. тиша (І. Коваль).

Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше): І вийде день. і знов огорне ніч, по колу підуть зустрічі, прощання (В. Беля). Навіщо має битися серце, якщо його ніхто не чує (В. Думанський).

2. За емоційним забарвленням — окличні й неокличні: Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас! Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас (Л. Костенко).

3. За метою висловлювання — розповідні, питальні й спонукальні.

 

За метою висловлювання
Розповідні (речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт, подію)	Питальні (спонукають співрозмовника до відповіді)	Спонукальні (речення, у яких виражене спонукання до дії, висловлено наказ, побажання, вимогу, дозвіл тощо) побажання, вимогу, дозвіл тощо)

 

4. За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.

Односкладні речення мають один головний член — або підмет, або присудок: Йди. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої кайлі (М. Коцюбинський). Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь (II. Тичина). Київ. Старий Поділ. Тиша (В. Підмогильний).

Двоскладні речення мають два головні члени — і підмет, і присудок: вітер вірить мені і в дарунок привітно посилає в пісні запах ніжного цвіту (Г. Чубач). Чужа душа — то, кажуть, темний ліс (Л. Костенко).

5. За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.

Поширені речення мають один або більше другорядних членів речення: На небі сонце (М. Коцюбинський). Мріють кешами з туману лебеді рожеві (В. Симоненко).

Непоширені речення не містять другорядних членів: Засурмив листопопад (Р. Лубківський). Усі ми не в тім'я биті (Нар, тв.).

6. За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.

Ускладнюються речення звертаннями, вставними і вставленими конструкціями, однорідними членами, відокремленими членами речення: А якою мовою ти плачеш і смієшся? (Л. Таран). Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. тв.).

7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення — повні й неповні.

Повне речення містить усі необхідні для розуміння його змісту члени: Поезія згубила камертон (Л. Костенко), Снігопади нарешті припинились (В. Думанський).

У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації мовлення): Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі Про той собор. Про людство. Про війну. Про білий світ, про небо з далиною (Л. Костенко). А довкола — млисто-бузкова далеч (О. Гончар). В останньому реченні присудок домислюється зі змісту другорядного члени (обставини місця довкола); тут присудком можуть бути слова є, розляглася і видніється та ін.

Зауважте!

Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів, проте вважається повним: Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра). Осінь. Київ. Поділ, Слухаю вечорову тишу (І. Коваль).

Двоскладне речення з пропущеним дієсловом - зв'язкою вважається повним: Книги — морська глибина (І. Франко).