Підготовка до ЗНО з української мови

 

Ускладнення речень
Однорідними членами	Відокремленими членами	Звертаннями	Вставними компонентами	Вставленими компонентами
І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене(В. Сосюра).	Я люблю українське село, повне шуму, повне дум(В.Сосюра).	Сонце! Сонце! Це тебе, довічний світе, стріваючи, вітає земля(Панас Мирний).	Правда, Чіпка мій моторний, удатний(Панас Мирний).	Радика мама(тата в нього не було) була вчителька музики(Ю.Яновський)

 

У реченні можуть бути не тільки члени речення, з'єднані між собою підрядним зв'язком (способом узгодження, керування, прилягання), але й члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком і утворюють у реченні ряди (групи) з кількох рівноправних, незалежних один від одного членів, тобто утворюють ряди однорідних членів речення.

Однорідними називаються члени речення, які з'єднані сурядним зв'язком, стосуються одного й того самого члена речення, належать до однієї й тієї ж частини мови, відповідають на те саме питання і характеризують предмет (дію, явище) з одного боку: Серед хвиль і піни, й шуму чайка утлая несеться (П. Тичина).

Зауважте!

1. Нерідко однорідні члени мають при собі залежні (пояснювальні) слова, тобто є поширеними: Дніпрогес з його крилатими щоглами, могутньою греблею, арками мостів відпливав вдалину(М.Бажан).
2. Іноді в реченні може бути не один ряд однорідних членів, а два і більше.
3. Однорідні члени речення з’єднуються один з одним та інтонацією або сурядними сполучниками, або (рідше) лише інтонацією: Кожна професія цікава, потрібна, захоплююча(О.Копиленко). А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море(Т.Шевченко).
4. Неоднорідними є означення, які характеризують той самий предмет з різних боків: Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать(Леся Українка).
5. Однорідними є означення тоді, коли:

а) перше з них підсилюється або уточнюється другим і дальшими означеннями: Високо серед неба стояв ясний , блискучий, повний місяць(І.Нечуй - Левицький);

б) коли означення стоїть після означуваного слова: Він, упевнений, рішучий, серйозний, вирішив підкорити цю гору;

в) коли в ролі означень виступають означення – синоніми або означення – антоніми: Ми не пропаща, а чудесна сила(М.Стельмах).

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, до якої звернена мова: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевчен ко). Звертання, як правило, має форму кличного відмінка, рідше називного (форма називного відмінка в звертаннях не відповідає нормам української мови). Звертання не є членом речення.

Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і кількома словами (поширене): Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (В. Сосюра). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський).

Звертання обов'язково відокремлюють на письмі з обох боків комами. Якщо звертання стоїть на початку речення, то при окличній інтонації після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери: Земле рідна! Мозок мій світліє і душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє (В. Симоненко).

Зауважте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки: О слово! Будь моїм мечем! (О. Олесь)

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією й паузами, а на письмі — відповідними розділовими знаками, називають відокремленими: На відстані метра від мене на вікні сиділо галченя, майже доросле (О. Копиленко).

Відокремлені члени речення
означення	прикладки (як різновид означення)	додатки	обставини
Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою(М.Коцюбинський)	Бійці, здебільшого вусаті статечні чоловіки, зриваються на ноги, нагледівши офіцерів, і завмирають у готовності(О.Гончар).	Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих(Я.Баш).	Розплющивши очі, леонід побачив над собою каламутне небо(О.Гончар).

 

Здебільшого відокремлюють означення, що виражені дієприкметниковим зворотом чи прикметниками. Означення, як правило, відокремлюють комами, рідше — тире.

Зауважте! Для відокремлення означень визначальними стають такі критерії:

 - чим виражене означення (прикметником, дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом; іменником у непрямих відмінках);

 - кількість означень (одне чи кілька);

 - місце означення щодо означуваного слова (перед ним, після нього чи на відстані від нього);

Означення, виражені	Відокремлюються	Не відокремлюються
Узгоджені означення
Дієприкметниковим зворотом	Після означуваного слова: День, залитий сонячним теплом, поволі згасав (І. Коваль).	перед означуваним словом: Залитий сонячним теплом день поволі згасав.
кількома прикметниками чи дієприкметниками	після означуваного слова, якщо перед ним уже є означення: Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).	якщо перед означуваним словом немає означення, то відокремлення залежить від бажання автора: Огні переможні, урочі прорізали темряву ночі і Огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (такі означення частіше відокремлюють, ніж не відокремлюють)
прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом	як перед, так і після означуваного слова, вираженого особовим займенником: Вона, стримана й чемна, була дуже вродливою з лиця (О. Гончар). Стримана й чемна, вона була дуже вродливою з лиця. Щасливі, ми покидали футбольне поле (3 газети). Означуване слово-займенник може бути пропущене: Окрилений, покидаю своє весняне пристанище й вирушаю додому (І. Коваль).
прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом	якщо між означенням і означуваним словом стоять інші члени речення: Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (0. Довженко). Зорі спадали з неба, білі, непрозорі, і клалися в намети (Леся Українка).
Неузгоджені означення
іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками чи без них)	як перед, так і після означуваного слова: В окулярах і в чорному платті, трохи манірна, Ліда нагадувала класну наглядачку старих часів (О. Донченко). Вийшов з хати дід Грииай. в одній сорочці, в крамних синіх штанях (І. Нечуй- Левицький).
інфінітивом	перед яким можна поставити а саме: Це вже звичка в мене така — поговорити! (Б. Харчук).	перед яким не можна поставити а саме: Стала наближатися година вирушати в дорогу  (С. Васильченко)

 

Зауважте! Означення, вираження дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означуваним словом, відокремлюється комами лише тоді, коли воно має обставинний відтінок причини (перед означенням можна поставити слова будучи, бувши): Знесилений, кінь зупинився. Налякані громом, курчата збилися докупи.

Зауважте! Перед непоширеними означеннями, що стоять у кінці речення, ставиться, як правило, тире: Великі асигнування передбачено на розвиток металургії — чорної та кольорової (3 газети).

Прикладка — різновид означення, тож і відокремлюється вона в тих же випадках, що й означення:

поширені прикладки після означуваного слова (коми)	Солов'ї, ці невтомні співці весни і кохання, заливисто перетьохкуються у вербах (О. Гончар).
поширені прикладки, що стоять перед означуваним словом і мають обставинний відтінок причини (коми)	Оптимістка за характером, Соломія знала лише один спосіб перемогти — зробити краще (В. Врублевська).
поширені прикладки в кінці речення, якщо перед ними можна вставити а саме (тире)	Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх (М. Коцюоинський).
прикладки, уведені словами або, тобто, чи, наприклад, особливо, на ім’я, на прізвище, як-от, а саме (коми)	Лінгвістика, або мовознавство, допомагає пізнавати закони мислення(3 газети).
прикладки, що відносяться до особового займенника (коми)	Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні (Л. Костенко).
прикладки, що починаються словом як, якщо мають обставинний відтінок причини (коми)	Як досвідчений драматург, Кочерга будує свій твір на контрастному поєднанні драматичних і підкреслено комічних сцен (3 підручника).

 

Зауважте! Не відокремлюються прикладки із сполучником як, коли вони не мають відтінку причини (такі прикладки відповідають на питання у ролі кого? у ролі чого?): Тут ідеться про Шевченка як художника.

Зауважте! Не відокремлюються власні назви, якщо вони стоять після означуваного слова: Космонавт Леонід Каденюк відвідав Технічний ліцей НТУУ «КПІ» м. Києва. Відокремлення таких власних назв можливе, якщо вони вживаються для уточнення, пояснення загального іменника: Мій сусід, Григорій Шиян, вирішив узагалі не покидати старої хати на високім пагорбі (О. Довженко).

Вставні слова, словосполучення й речення виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання й не несуть нової інформації, лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Вставні слова, словосполучення й речення не є членами речення.

Вставлені слова, словосполучення й речення вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов'язані з ним (отже, як і вставні конструкції, вони не є членами речення).

Вставні конструкції відокремлюють на письмі комами.

Групи вставних слів за значенням	Найуживаніші вставні конструкції	Приклади
упевненість чи невпевненість	безумовно, безперечно, без сумніву, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, може, мабуть, певно, очевидно, здається, сподіваюся та ін.	Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду (М. Рильський).
емоційна оцінка (задоволення чи незадоволення) мовця	на щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго та ін.	Треба пакуватись, а тут, як на лихо, приїхав Мишанецький (М. Коцюбинський).
вказівка на джерело інформації	кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку за висловом ... та ін.	Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).
активізація уваги співрозмовника	бачиш, бач, вірите, знаєш, уявляєш, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, між нами кажучи, слово честі, чуєте та ін.	Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п'єси (О. Довженко).
зв'язок між думками	по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, коротко кажучи, зрештою та ін.	Додому я не йшов, а летів, бо, по-перше, міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи, а по-друге, треба було збігати в ліс (М. Стельмах).

 

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомоги яких виражається ставлення мовця до висловленої ним думки.

Зауважте! Вставлені конструкції беруться у дужки, рідше відокремлюють з обох боків за допомогою тире: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині! (Т. Шевченко).