ОРФОГРАФІЯ.ОРФОЕПІЯ

Тема 43. Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Сполучення йо, ьо.Правила вживання м’якого знака.

Орфографія (від грец. orthos— прямий, правильний, рівний і graphо — пишу) — розділ мовознавства, який вивчає систему правил передавання звукової мови (слів і форм) на письмі. Орфографія як система написань у буквеному письмі містить кілька розділів, кожен із яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах (позначення звуків мови буквами), написання слів окремо, разом чи через дефіс; вживання великої літери; графічне скорочення слів; правопис запозичених слів.

Орфограма — унормоване написання, що відповідає чинним правилам правопису.

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні е, и, о

Написання слів з ненаголошеними звуками е, и, о перевіряється на­голосом. Треба змінити форму слова або дібрати спільнокореневе слово так, щоб сумнівний голосний став наголошеним: великий — велич, поми­ритися — мир, розумний — розум. Якщо не можна перевірити написання слова за допомогою наголосу, застосовуємо правила.

Пишеться е

Пишеться и

Пишеться о

у буквосполуках -ере-еле-: пелена, черевики

у буквосполуках -ри- -ли-:

блищати, тривога

у буквосполуках -оро-, -оло-:

дорога, колосся

якщо е при зміні випадає або чергується з і:

осені — осінь, серпень — серпня

у суфіксах: -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-: палець, велетень, учитель, п'ятеро, довжелезний; -ен-: здійснений, кошеня, письме­на; -енн-\ мислення, оголошен­ня; -еньк-, -есеньк-ечок-, -ечк-\ рідненький, тонесенький, вершечок, горлечко

у суфіксах: -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ: столик, вули­ця, вогнище, посміхо­висько; -ив(о) в ім.: печиво, мереживо (виняток: марево, зарево); -ин-: чужина, киянин, мамин; -ичок-ичк- (від -ик, -иц(я): вуличка, бо вулиця

У словах: гончар, корявий, погано, лопата, товар, монастир, богатир (силач), борсук, отаман, але: яблуко, яблуня, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати

У деяких словах написання літер не можна перевірити: левада, прези­дент, кишеня, директор. Тоді треба звертатися до орфографічного словника.

Зауважте!

В окремих дієслівних коренях [е] чергується з [и]. Букву и пишемо, якщо далі стоїть наголошений суфікс -а-(-я): терти, але стирати; забе­ру, але забирати.

 

ЙО, ЬО

1. Йо пишеться для позначення звукосполучення й + о:

а) на початку слова й після голосного: його, йому, завойований, район, чийого;

б) після приголосного, переважно на початку складу: батальйон, бульйон, вйокати, Воробйов, курйоз, мільйон, серйозний, Соловйов.

2. ЬО пишеться після приголосного для позначення м’якості приголосного перед о: всього, Ковальов, Линьов, льон, сьогодні, сьомий, трьох, цього.

Вживання м'якого знака

М'який знак пишуть:

 

М'який знак не пишуть:

 

1) після м'яких приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

2) після м'яких приголосних усередині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

3) у суфіксах -ськ(о, ий), -зьк(о, ий), -цьк(о, ий), -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: Військо, сільський, близько, близький, хвацька, дивацький, людськість, тоненько, сторононька, тонесенький, гарнісінький, малюсінький;

4) після м'якого приголосного л перед приголосним: вільний, польський, сільський.

За винятком груп -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: футболка — футболці, спілка — спілці, спілчанський;

5) у родовому відмінку множини іменників жіночого й середнього роду на -н, -нн(я), -ц(я, е): їдалень, друкарень, крамниць, дільниць, матриць, працівниць, колгоспниць, рахівниць, залізниць, знань, вмінь, місць, сердець або серць;

6) у дієсловах на -ться, а також у дієслівних формах дійсного, наказового способу: будується, робиться, роблять; будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.

 

1) після р у кінці складу або слова: перевірте, договір, секретар, тепер, інженер, тренер, Харків;

2) після губних приголосних б, п, в, м, ф: дріб, короп, кров, верф і після шиплячих ж, ч, ш, щ: піч, наріжте, дишеш, кущ;

3) після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): кінчик, тонший, банщик, інженер, громадянський, громадянство, селянство;

4) після м'яких приголосних, крім л, якщо за ним ідуть інші м'які приголосні: кінцівка, ланцюг, радість, кузня, свято, цвях;

5) після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): держално, ціпилно;

6) між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття, знаряддя;

7) у прізвищах після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Безбатченко, Панченко, Радчук, Федчишин, Грінчишин;

8) після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц та ін.