ОРФОГРАФІЯ.ОРФОЕПІЯ

Тема 44. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких і збігу однакових приголосних звуків.

Правила вживання апострофа

Роздільність вимови я, ю, є,ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.

Зауважте! Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях; але: верб’я, торф’яний, черв’як.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Зауважте! Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука; але з власними назвами — через дефіс: пів-Європи тощо.

Зауважте! Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

У сучасній українській літературній мові довгі приголосні звуки позначають на письмі двома однаковими літерами, що зумовлено: 1) збігом приголосних на межі морфем (значущих частин слова): осінній, туманний; 2) прогресивною асиміляцією, тобто уподібненням давнього суфіксального [й] до попереднього приголосного: колосся, миттю, ллється.

 

Подвоюються:

Подовжуються:

  • приголосні на стику двох префіксів (возз'єднати), префікса і кореня (ввічливий), кореня і суфікса (годинник), двох суфіксів (письменник), основа дієслова і постфікса -ся (розрісся), частин складноскороченого слова (юннат — юний натураліст);
  • н у наголошених прикметникових та прислівникових суфіксах -енн-, -анн- (-янн-): численний, священний, незрівнянний, невблаганний;
  • приголосні у словах:бовван, Ганна, лляний, овва, ссати та в похідних словах.
  • м'які та напівпом'якшені приголосні звуки [д'], [т'], [з'І, [с'], [ц'], [л'], [н'],[ж'], [ч'], [ш'] між голосними:

 - в іменниках середнього роду II відміни (крім родового відмінка множини): зілля, збіжжя, угіддя;

- в окремих іменниках чоловічого та жіночого роду I відміни: стаття, рілля, Ілля;

- в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни: розкішшю, тінню, віссю;

- у деяких прислівниках: навмання, попідвікон ню, зрання;

  • звук [л'] в особових формах дієслова лити та в похідних дієсловах: ллю, виллють, зіллєш

 

Не подвоюються:

Не подовжуються:

  • н у дієприкметникових, суфіксах: вихований, сказаний, зроблений;
  • н у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан-, -ин-, -ін-: морквяний, бджолиний, зміїний;
  • н у прикметниках шалений, жаданий, довгожданий, буквений, потомствений, насильствений;

 

•приголосні [д'], [т'], [з'] [с'], [ч'], [л'], [н'], [ж'], [ч'], [ш'] у позиції між приголосним і голосним: повістю, пригорщю, щастя, радістю;

губні тверді приголосні [б], [п], [м], [ф], [в] та [р]: ім 'я, матір’ю, верф 'ю; приголосні у словах: кутя, попадя, свиня,у числівниках третя, третє та ін..