Усна народна творчість(2)

Тема 7. Балада "Ой летіла стріла"

Літературний рід: ліро-епос. 

Жанр: народна балада.

Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого. 
Основна думка: Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, / Поки не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачить… 

Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.  

Образ зозулі є символічним, оскільки тільки зозуля „уміє вічно тужити”, як і матір. 

В українському фольклорі зозуля є образом суму, туги, нещастя.

Композиція балади: Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль.Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької, смерть героя. Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.

Зміст твору: зіставлення почуттів людей різних родинних зв'язків — розкритий через трагічну ситуацію: оплакування вбитого: «Де матінка плаче, там Дунай розлився; // Де плаче сестриця, там слізок криниця;// Де плаче миленька, там земля сухенька». Завдяки прийому поетичної градації, що використовується у творі чотири рази, балада й нині, долаючи віки, вражає сучасного читача. Початок твору нагадує народні голосіння з його риторикою, вигуками, уявним діалогом: «Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі. //Кого ж вона вбила? — Вдовиного сина.//Немає нікого плакати по ньому». Фінал балади несподіваний: удова «в суботу сваталась, в неділю вінчалась, // А у понеділок нагайка шуміла, // Нагайка шуміла коло її тіла».

Балада "Ой летіла стріла" (стисло)

Ой летіла стріла
З-за синього моря.
Ой де ж вона впала?
— На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?
— Вдовиного сина.
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла;
Друга прилетіла.
Край серденька сіла;
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла —
То матінка рідна;
Сіла край серденька —
То його миленька;
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче.
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця;
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Ой матінка плаче.
Поки жити буде;
А сестриця плаче.
Поки не забуде;
А миленька плаче.
Поки його бачить...