ОДНОКЛІТИННІ ТВАРИНИ.ТИП ГУБКИ ТА КИШКОВОПОРОЖНИНІ

1. ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ

ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ (НАЙПРОСТІШІ)

До одноклітинних відносяться тварини, тіло яких складається з однієї клітини, яка за своїми функціями є самостійним організмом.

Загальне число видів найпростіших перевищує 30 тис. Форма тіла різноманітна, постійна (джгутикові, інфузорії) або мінлива (амеби). Відносна сталість форми тіла в найпростіших обумовлене наявністю багатошарової зовнішньої оболонки, до складу якої входять фібрили. Розміри цих організмів коливаються від 2—4 мкм до 1,5 мм (інфузорії),

Органелами руху є псевдоніжки, джгутики або війки.

Дихають найпростіші всією поверхнею тіла. Харчування авто-трофное або гетеротрофне. Основні компоненти тіла найпростіших: цитоплазма і ядро. У цитоплазмі перебувають органоіди, властиві всім клітинам: мітохондрії, рибосоми, ендоплазматична сітка, апарат Гольджі й спеціальні органоїди: травні й скорочувальні вакуолі, опорні волоконця й ін.

У найпростіших є одне або кілька ядер, однакових або різних за формою й функціями. Основна форма поділу ядра найпростіших — мітоз. Поряд з безстатевим розмноженням шляхом поділу спостерігається статевий процес, що полягає або в утворенні зиготи з наступним безстатевим розмноженням шляхом мітозу, або у формі обміну генетичним матеріалом при контакті двох особин.

 

Амеба звичайна :

1 — псевдоні жка;

2 — ядро;

3 — цитоплазма;

4 — фагоцитоз і утворення травної вакуолі ;

5 — скоротлива вакуол я ;

6 — зовнішня мембрана

 

 

 

Евглена зелена:

1 — жгутик;

2 — ковтки;

3 — вічко;

4 — хлоропласт;

5 — ядро з ядерцем

 

 

 

 

 

 

Інфузорія- туфелька:

 

1 — клітинний рот;

2 — порошиця;

3 — війка;

4 — мале ядро;

5 — велике ядро;

6 — цитоплазма;

7 — травна вакуоля;

8 — скоротлива вакуоля

 

 

Важлива біологічна особливість найпростіших — здатність переносити несприятливі умови у вигляді цист. Середовище перебування найпростіших надзвичайно різноманітні (вільний спосіб життя, живуть у морі й прісних водах, у вологому ґрунті). Широке поширення одержав паразитизм. Багато видів паразитичних найпростіших викликають важкі форми захворювання людини, домашніх і промислових тварин, а також рослин. Відомі хижі найпростіші, нападаючі на представників інших видів.

Класифікація

До підцарства Одноклітинних відносять наступні типи.

Тип саркожгутиконосці включає

клас саркодовые (корененіжки) — типовий представник амеба звичайна,

клас джгутикові — евглена зелена.

Тип інфузорії — типовий представник інфузорія-туфелька.

Рух амеби відбувається за допомогою ложноножек. Живлення й виділення - за допомогою фагоцитозу й пиноцитозу.

У клітинах джгутикових є джгутики. Евглена зелена сполучає гетеротрофне живлення з автотрофним (шляхом фотосинтезу).

Для інфузорій характерна наявність війок, постійна форма тіла, більше двох ядер, ротовий отвір і порошиця, травна й скорочувальна вакуолі, безстатеве й статеве (кон’югація) розмноження.

 

Колоніальною формою одноклітинних є вольвокс.

Вольвокс

Морські організми

Форамініфери — є мешканцями морів. Тіло форамініфери міститься в захисній черепашці, зазвичай вапняній. Через устячко й численні пори, якими пронизані стінки черепашки, висовуються псевдоніжки. Переплітаючись між собою, вони утворюють ловильну сітку для здобування дрібних організмів, які є їжею форамініфер.

З черепашок форамініфер сформувалися вапняки, крейда та інші осадкові породи, які використовуються в будівництві, сільському господарстві. Викопні форамініфери мають велике значення при пошуках нафти та інших корисних копалин.

Радіолярії  –  амебоподібні   найпростіші , які утворюють складні мінеральні  скелети , звичайно з центральною капсулою, що ділить клітину на внутрішню і зовнішню частини ( ендоплазма  і  ектоплазма ). Вони живуть у океанській воді як частина планктону , і завдяки швидкій еволюційній видозміні є важливим хронологічним фактором при вивченні  скам'янілостей . Радіолярії відомі починаючи з  Кембрійського періоду . Скелети їх утворюють глибоководний  радіолярієвий мул радіолярит .

Радіолярії мають багато голко-подібних  псевдоподій , аксоподій, які використовуються для живлення. Вони також мають колючі відростки, які допомагають при плаванні.  Ядра  і більшість  органел  знаходяться в ендоплазмі, тоді як ектоплазма наповнена  вакуолями  і крапельками  ліпідів , утримуючи радіолярій на плаву. Часто вони живуть у  симбіозі  з  водоростями

 

Значення одноклітинних.

1. входять до ланцюгів живлення;  

2. є складовою частиною бентосу і планктону;

3. є поживою для інших, особливо водних тварин;

4. є індикаторами визначення санітарного стану водойм;

5. форамініфери відіграють роль в утворенні відкладів крейди та вапняку;

6. форамініфери разом із молюсками, чиї рештки добре збереглися у геологічному літописі, мають значення “керівних копалин” для визначення геологічного віку порід;

7. радіолярії протягом сотень мільйонів років беруть участь в утворенні осадових порід, з них утворилися опали, яшма…;

8. найпростіші грунту разом з іншими організмами беруть участь у процесах ґрунтоутворення;

9. інфузорії-ентодініоморфи у шлунку жуйних копитних слугують джерелом поживних речовин;

10. паразитичні (дизентерійна амеба, трипаносома, лейшманії, лямблії, малярійний плазмодій…) спричиняють хвороби, і цим завдають шкоди людині та іншим тваринам.

Хвороби викликані паразитичними найпростішими:

Дизентерійна амеба – дизентерія

Трипаносома – сонна хвороба

Лейшманії – лейшманіоз

Лямблії – лямбліоз

Малярійний плазмодій – малярія

 

 

Підцарство Багатоклітинні

Багатоклітинні характеризуються тілом з безлічі клітин, диференційованих за формою й функціями. Характерна особливість — складний індивідуальний цикл розвитку, у процесі якого із заплідненої яйцеклітини (при партеногенезі — з незапліднений ний) утворюється дорослий організм. Серед сучасних багатоклітинних виділяють дві великі групи: променисті , або двошарові, і двосторонньосиметричні, або тришарові. Окремо стоять найбільш примітивні багатоклітинні — пластинчасті й губки.

Для променистих характерні кілька площин симетрії й радіальне розташування органів навколо головної осі тіла. У тілі променистих існує одна головна вісь симетрії, навколо якої в радіальному порядку розташовуються органи тварин. Від числа повторюваних органів залежить порядок симетрії. Через тіло променистої тварини можна провести кілька площин симетрії (2, 4,6, 8). У процесі онтогенезу в них утворяться лише два чітко виражених шари клітин: ектодерма й ентодерма, тоді як третій зародковий листок перебуває в зародковому стані й представлений желеподібною речовиною - мезоглеєю. До променистих відноситься тип кишковопорожнинні.

Двосторонньосиметричні володіють однією площиною симетрії, з обох сторін якої розташовуються різні органи. Крім ектодерми й ентодерми в цих тварин завжди є третій зародковий листок (мезодерма), за рахунок якого розвивається значна частина внутрішніх органів.

ТИП ГУБКИ

Відомо близько 5000 видів губок, в Україні – 30 видів. Тип поділяють на 3 класи: вапнякові губки, скляні губки та звичайні губки. Більшість їх живе на дні морів, але існують і прісноводні. Найпоширенішою прісноводною є бодяга. Вона зустрічається в наших річках, озерах, заплавах…

За будовою тіла губки – примітивні тварини, тому що тканини і органи у них не виражені. Тіло діаметром від кількох мм до 2м глечикоподібної, кулястої або циліндричної форми. Складаються з ектодерми, ентодерми і мезоглеї. Все тіло пронизане великою кількістю тонких канальців. Місцями ці канальчики розширяються, утворюючи просторі камери. Внутрішня поверхня вислана шаром клітин, що мають довгі рухливі джгутики. Рух цих джгутиків викликає рух води. Вода входить у найдрібніші отвори – пори, якими пронизане тіло всієї губки, а виходить вода через більші отвори – устя. Вода приносить кисень та поживний матеріал – бактерії та дрібні залишки, що утворюються при розпаданні мертвих тіл тварин. Джгутикові клітини губок захоплюють харчові частинки і переварюють їх всередині своєї цитоплазми. Тобто, ніякої травної порожнини у них немає.

Між зовнішнім шаром клітин і клітинами, які вистилають канали і камери всередині тіла, знаходиться проміжний желеподібний прошарок. В ньому розсіяні окремі клітини, які виділяють тверді скелетні частинки у вигляді дрібних кремнієвих голочок, склеєних між собою в пучки. Такі пучки перехрещуються між собою і утворюють міцну сітку – скелет, який дозволяє губкам зберігати певну форму тіла. Крім того, ці голочки слугують надійним захистом від поїдання. І, звичайно, неприємний запах робить їх неїстівними.

Розмножуються бодяги так: на початку літа у желеподібному шарі утворюються яйця і після запліднення там же і розвиваються в маленьких багатоклітинних личинок. Зовнішні клітини цих личинок мають джгутики, за допомогою яких вони на протязі кількох годин плавають. Вільно плаваючі личинки – амфібластула, паренхімула. Потім личинка прикріплюється нерухомо до якогось підводного предмету і перетворюється в молоду губку, при цьому джгутикові клітини з поверхні входять всередину тіла і утворюють вистилаючи поверхню камер.

Крім розмноження яйцями і бруньками бодяга може розмножуватися ще й так: на осінь у нижній частині тіла в желеподібному шарі утворюються маленькі шароподібні брунечки розміром 0,5 мм, що вкриті міцною оболонкою. З наступанням холоду стара колонія губки гине, а молоді брунечки можуть перенести мороз. Весною із оболонки виповзає вміст, що складається з групи з’єднаних між собою клітин, з яких утворюється нова губка.

Таким чином, губки мають статеве розмноження і дві форми безстатевого: шляхом бічного брунькування, з якого розростається великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок, що здатні пережити несприятливі умови.

Значення:

- бодягу висушують і використовують у медичних цілях;

- раніше натирали шкіру для приливу крові;

- у природі фільтратори та індикатори забрудненості водойм.

 

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ

Включає нижчих багатоклітинних тварин (більше 9 тис. видів). Кишковопорожнинні ведуть водний спосіб життя (у морях). Серед них є вільноплаваючі й прикріплені до дна форми.

Тіло циліндричної форми (у гідри) або сплощено в напрямку головної осі (медузи). Ротовий отвір, оточений щупальцями, веде в сліпо замкнуту травну порожнину. Неперетравлені залишки їжі віддаляються через ротовий отвір. Поряд з порожнинним зберігається внутрішньоклітинне перетравлення харчових часток ентодермою (фагоцитарні клітини).

Прісноводний поліп — гідра:

а — поздовжній розріз; б — поперечний розріз;

1 — ротовий отвір; 2 — кишкова порожнина; 3 — ектодерма; 4 — ентодерма; 5 — мезоглея; 6 — горбок зі сперматозоїдами; 7 — горбок з яйцеклітиною; 8 — жалка клітина; 9 — нервова клітина; 10 — «брунька»; 11 — щупальце; 12 — підошва

 

Стінка тіла утворена двома шарами клітин: ектодермою, що виконує покривну й рухову функції, і ентодермою, клітини якої постачені джгутиками й виконують травну функцію. Ектодерма й ентодерма розділені безструктурною мезоглеєю.

Характерна риса кишковопорожнинних - наявність жалких клітин в ектодермі.

У кишковопорожнинних уперше з'являється дифузійна нервова система, що складається з розкиданих нервових клітин, з'єднаних відростками й утворюючох нервову сітку.

Подих здійснюється всією поверхнею тіла.

Розмноження статеве й безстатеве. Гамети виводяться у воду, запліднення зовнішнє. Роздільностатеві, зустрічаються й гермафродити. Живуть у вигляді окремих особин або утворять колонії.

Тип кишковопорожнинних включає класи:

Гідроїдні – гідра ,

Сцифоїдні – медузи,

Коралові поліпи.

Відомі нам гарні корали — це кістяк коралових поліпів. Поліпи — схожі на гідру істоти, які будують для себе вапняний кістяк. У деяких цей кістяк містить у собі з'єднання заліза, які забарблюють його в гарний червоний колір. Коралові поліпи живуть у морі.

Значення кишковопорожнинних

Утворення кораловими поліпоми рифів

Корали очищують воду

Попередження шторму – «вухо медузи»

Біологічне значення кишковопорожнинних велике також у зв'язку з їхнім місцем у ланцюгах живлення.

Кишковопорожнинні є також об'єктами промислу. Засолених медуз використовують як їжу. їхній промисел має місцеве значення, в основному в Японії та Китаї.

Чорний та червоний корали використовуються в ювелірній промисловості.

Коралові вапняки — прекрасний будівельний матеріал. Окрім того, з них отримують вапно.

Деякі гідроїдні поліпи добувають з метою отримання біологічно активних речовин для медицини