ПОЛОЖЕННЯ ЛЮДИНИ В СИСТЕМІ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

1. Положення людини в системі органічного світу

ПОЛОЖЕННЯ ЛЮДИНИ В СИСТЕМІ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ.

Людина як біологічний вид відноситься до типу хордових, підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів. Ряд приматів складається з трьох підрядів: напівмавпи (лемурові), долгопяти (тарзієві) і антропоїдні (людиноподібні). До останнього підряду відносяться широконосі південноамериканські мавпи і вузьконосі мавпи Старого Світу. У свою чергу, секція вузьконосих мавп підрозділяється на групи нижчих і вищих . До нижчих вузьконосих мавп відноситься сімейство церкопітекових (мавпи, павіани, макаки). Група вищих вузьконосих мавп включає два сімейства антропоморфні (людиноподібні) і сімейство гомініди (люди). До сімейства людиноподібних відносяться гібони, орангутанг, що живуть у Південно - Східній Азії, і африканські види  –  горила і шимпанзе. До сімейства гомінід відноситься рід Homo, куди входить єдиний нині існуючий вид  –  Homo sapiens і ряд викопних форм. Отже, людина як біологічний вид належить до типу Хордових, підтипу Хребетних, класу Ссавців, ряду Приматів, підряду Людиноподібних, секції Вузьконосих, надродини Вищих вузьконосих, родини Гомінід, роду Людини, виду Homo sapiens.

 

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

Антропогенез  –  це процес по ходження й формування людини в ході еволюції, що супроводжується розвитком її трудової діяльності, розуму, свідомості, виразного мовлення, прямоходіння та формуванням первісних форм суспільства.

Основні етапи антропогенезу

Рушійні сили антропогенезу

Біологічні  –  боротьба за існування, природний добір на ос нові спадкової мінливості

Соціальні  –  Суспільний спосіб життя, мислення, мова, трудова діяльність

Особливості еволюції людини

Раса  –  це група індивідів, що історично сформувалася в певних геологічних умовах і має спільні спадково зумовлені морфологічні та фізіологічні ознаки.

Народність  –  це група людей, що історично сформувалась і характеризується спільною територією, мовою та культурою.

Нація  –  спільнота людей, що історично сформувалася на основі спільної економіки, території, мови, особливостей поведінки, культури й традицій.

 

ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Екологія людини  –  це наука,  предметом вивчення якої є взаємодія людини з навколишнім середовищем.

Екологічні чинники  –  це чинники   навколишнього середови        ща, що впливають на організм людини.

Характеристика екологічних чинників

Екологічні фактори

Біотичні

Абіотичні

Антропогенні

Сукупність чинників живої природи, здатних впливати на організм людини

Компоненти і явища неживої природи. До них належать: світло, повітря, тиск, температура, рівень вологості тощо

Види діяльності людини, що спричиняють зміни навколишнього середовища

 

Вплив на організм людини чинників навколишнього середовища

Фактор

Вплив

Температура

Зміни температури змушують організм пристосовуватися до умов. Адаптація до змін температури забезпечується терморегуляцією через тепловіддачу й теплопродукцію

Атмосферне повітря

Найбільш шкідливими для людини є його забруднення, смог, дірки в атмосфері. Забруднення атмосферного повітря призвело до виникнення парникового ефекту. Результатом є підвищення концентрації вуглекислого газу та середньої температури. Дірки в озоносфері призводять до зниження захисту від ультрафіолетового випромінювання. Смог провокує напади бронхіальної астми, захворювання легень і очей

Ґрунт і вода

Забруднення ґрунту спричиняє зміну концентрацій речовин у підземних водах, вирощених плодах. Уживання такої води та їжі може викликати різні захворювання

Радіаційне випромінювання

Природний радіаційний фон не є шкідливим для організму людини. Небезпечним є штучний радіаційний фон (результат діяльності людини  –  промислові викиди, випробування ядерної зброї, використання атомної енергії). Радіаційне випромінювання здатне викликати зміни генетичного матеріалу, ушкодження клітин, злоякісні новоутворення

 

ТКАНИНИ ОРГАНІЗМУ

Тканина  –  це система клітин і неклітинних структур (міжклітинної  речовини), що мають спільне походження, будову й спеціалізовані для виконання певних функцій.

Тканини тварин та людини поділяються на:

1.     Епітеліальну

2.     Нервову

3.     М’язову

4.     Сполучну

Епітеліальні тканини

Епітелій являє собою шар клітин, що щільно прилягають одна до одної. Розрізняють одношаровий і багатошаровий епітелій. В одношаровому епітелії усі епітеліальні клітини прилягають до базальної мембрани. Клітини, що його складають, можуть мати різну форму. У багатошаровому епітелії клітини розташовуються в кілька шарів.

Характеристика епітеліальної тканини

Тип епітелію

Характеристика

Одношаровий

Плоский

Вистеляє поверхню серозних оболонок очеревини, плеври, перикарда. Через нього відбуваються обмінні процеси між рідиною і кров'ю

Кубічний

Вистеляє канальці нирок, вивідні протоки залоз і дрібні бронхи. Забезпечує виділення секретів і виведення продуктів розпаду

Залозистий

Має здатність виділяти речовини  –  секрети

Багатошаровий

Плоский

Вистеляє рогівку ока, порожнини ротаі стравоходу, поверхню шкіри. Виконує захисну функцію

Кубічний

Вистеляє слинні залози. Бере участь у секреторній функції

Війчастий

Вистеляє дихальні шляхи, порожнину маткових труб і спинномозковий канал. Забезпечує пересування частинок у певному напрямку й перешкоджає проникненню чужорідних об'єктів

 

М'язові тканини

Усі типи м'язової тканини утворюються з мезодерми і складаються зі спеціалізованих клітин та волокон, здатних до скорочення. За типом будови м'язових волокон розрізняють непосмуговані, посму   говані скелетні та посмуговані серцеві м'язи.

Характеристика м'язової тканини

Тип м'язової тканини

 

Характеристика, функції

Непосмугована

Утворена веретеноподібними клітинами, які здатні до ритмічного повільного скорочення. Робота непосмугованої мускулатури регулюється вегетативною нервовою системою. Складає м'язи внутрішніх органів, вистеляє стінки кишечнику, кровоносних і лімфатичних судин

Посмугована серцева

Утворена посмугованими м'язовими клітинами, що за допомогою вставних дисків поєднуються в м'язові комплекси. Така система поєднання забезпечує скорочення міокарда як одного цілого. Формує міокард

Посмугована скелетна

Утворена посмугованими м'язовими волокнами. Здатна до тетанічного скорочення. Скорочується довільно у відповідь на імпульси, що надходять із мозку. Утворює скелетні м'язи, м'язи рота, глотки, частково стравоходу та ін.

 

Нервова тканина

Нервова тканина є структурним компонентом нервової системи. Складається з нервових (нейрони) і гліальних (нейроглія) клітин.

Нейрони мають специфічну властивість  –  збудливість і властивість проводити нервовий імпульс. Функцією нервової тканини є здійснення взаємозв'язків тканин і органів та зв'язку організму з навколишнім середовищем.

Характеристика нервової тканини

 

Елемент нервової тканини

Характеристика, функції

Нейрон

Має тіло та відростки  –  дендрити й аксон. Дендрити короткі, сильно розгалужені, передають нервовий імпульс від інших нейронів. Аксон  –  довгий відросток, не розгалужується, передає нервовий імпульс від нейрона іншим нервовим клітинам. Має ядро й набір органоїдів, характерний для еукаріотичних клітин. Функція  –  проведення збудження в нервовій системі

Гліальні клітини

Заповнюють проміжки між нейронами.

Оточують нейрони й виконують живильну, опорну, захисну та секреторну функції

 

Сполучна тканина

Сполучна тканина утворена структурними клітинами й великою кількістю міжклітинної речовини. Переважно виконує трофічну, механічну та пластичну функції.

Характеристика сполучної тканини

Тканина

 

Характеристика

Функції

Хрящова

 

 

Складається з клітин  –  хон-дроцитів, оточених великою кількістю міжклітинної речовини. Залежно від будови міжклітинної речовини розрізняють гіалінову, еластичну й колагеноволокнисту хрящові тканини

Формує хрящі організму

Кісткова

 

Утворюється з клітин і міжклітинної речовини, яка складається з волокон і основної речовини, що містить неорганічні солі (солі Кальцію). Органічна речовина кістки  –  осеїн  –  надає кістці пружності та гнучкості. У кістковій тканині наявні три види клітин: остеобласти, остеоцити й остеокласти

Формує кістки організму

Жирова

 

Складається із жирових клітин  –  ліпоцитів, що містять краплини жиру. Утворює підшкірний жировий шар, сальник тощо

Є місцем накопичення запасних поживних речовин. У жировій тканині активно йдуть процеси обміну речовин: утворення жирів і вуглеводів

Кров і лімфа

 

Кров складається з рідкої міжклітинної речовини  –  плазми  –  та формених елементів крові  –  еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів

Виконує транспортну, дихальну, захисну, терморегуляторну, гомеостатичну й регуляторну функції

Лімфа  –  прозора рідина, за хімічним складом подібна до плазми крові

Забезпечує обмінну функцію й імунітет

 

Орган  - відособлена сукупність різних типів клітин і тканин, що виконує певну функцію в живому організмі.

Орган являє собою функціональну одиницю в межах організму, відокремлену від інших функціональних одиниць даного організму. Органи одного організму пов'язані в своїх функціях між собою таким чином, що організм є сукупністю органів, які часто об'єднуються в різні системи органів.

Органом називається лише та сукупність тканин і клітин, яка має стійке положення в межах організму і чий розвиток простежується в межахембріогенезу ( органогенез).

Органна організація клітин і тканин характерна як для тварин, так і для рослин і грибів.