ДИХАЛЬНА І ТРАВНА СИСТЕМИ

1. Дихальна і травна системи

ДИХАННЯ

Дихання  –  це процес газообміну між організмом і навколишнім середовищем, що здійснюється органами дихання.

Органи дихання  –  повітроносні шляхи та власне дихальний (респіраторний) відділ.

До повітроносних шляхів належать носова порожнина, глотка, гортань, трахея, бронхи та бронхіоли. У них вдихуване повітря  зігрівається, очищається від різних частинок і зволожується.

Структура та функції повітроносних шляхів

Орган

Будова

Функції

Носова порожнина

Складається з двох половин  –  правої та лівої, у кожній із них розташовані три носові раковини (верхня, середня й нижня) і три носові ходи (верхній, середній і нижній). Внутрішня поверхня порожнини вистелена миготливим епітелієм, слизовою оболонкою з рецепторами нюхового аналізатора

Очищення повітря, зігрівання та зволоження. Ідентифікація запахів

Глотка

Носоглотка, ротоглотка

Забезпечення проходження повітря з носової та ротової порожнини в гортань

Гортань

Утворена хрящами, м'язами, вистелена слизовою оболонкою, має лійкоподібну форму. До її складу входять три непарні хрящі (щитоподібний, перснеподібний і надгортанник) і три парні (черпакуваті, ріжкоподібні, клиноподібні). Від черпакуватих і щитоподібного хрящів відходять голосові зв'язки, між ними розташована голосова щілина

Забезпечення проходження повітря в нижчі відділи дихальної системи. Формування звуків

 

Трахея

Розташована в грудній клітці. Починається нарівні 6 – 7 шийного хребця. Є трубкою з 16 – 20 хрящових півкілець, з'єднаних сполучнотканинною перетинкою з непосмугованими м'язовими волокнами. Довжина  –  10 – 13 см. Внутрішня поверхня вистелена слизовою оболонкою, що містить миготливий епітелій, залози й лімфовузли. Нарівні п'ятого грудного хребця ділиться на два бронхи  –  правий і лівий

Забезпечення проходження повітря в нижчі відділи дихальної системи. Очищення та зволоження повітря

Бронхи

Складаються із хрящових півкілець. Бронх, що входить у праву легеню, ділиться на три гілки, а той, що входить у ліву легеню, –  на дві (часткові бронхи)

Забезпечення проходження повітря

 

Бронхіоли

 

 

 

Часткові бронхи діляться на сегментарні. Подальше розгалуження формує кінцеві бронхіоли, потім  –  дихальні бронхіоли

Забезпечення проходження повітря

 

 

 

Структура та функції дихального відділу

Структура

Будова

Функції

Альвеоли

Дихальні бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких розташовані численні тонкостінні пухирці  –  альвеоли, вкриті густою мережею капілярів

Діаметр альвеоли  –  0,2 – 0,3 мм. їхні стінки складаються з одношарового епітелію й тонкого шару еластичних волокон. Внутрішня поверхня альвеоли вкрита шаром білків, фосфоліпідів і глікопротеїдів

Між стінками альвеол і капілярів відбувається газообмін

Шар білків внутрішньої поверхні альвеоли підтримує поверхневий натяг стінки альвеоли, перешкоджаючи її надмірному розтяганню під час входу газів і спаданню під час виходу, а також виконує захисну функцію завдяки бактерицидній властивості

Легені

Парний орган. Розташований у порожнині грудної клітки. Права легеня складається з трьох часток, ліва  –  із двох. Зовнішня поверхня легені вкрита епітеліальною оболонкою  –  легеневою плеврою. Плевра складається з двох листків  –  зовнішнього (пристінкового), що вистеляє грудну клітку зсередини, і внутрішнього, що вкриває легеню. Простір між цими листками утворює плевральну порожнину, заповнену плевральною рідиною.

У кожної легені є ворота  –  місце входу бронха, легеневої артерії, нервів, лімфатичних судин і виходу легеневої вени

Плевральна рідина зменшує тертя листків під час вдиху та видиху

Основна функція легень  –  забезпечення газообміну між зовнішнім середовищем і організмом

 

Газообмін

Газообмін  –  це процес обміну газом між організмом і зовнішнім середовищем, а також між кров'ю і тканинами організму.

Розрізняють тканинне і легеневе дихання. Перше являє собою процес використання кисню в клітинах, друге  –  газообмін у легенях.

 

 

 

Газообмін у легенях між кров'ю                   Газообмін у тканинах

й альвеолярним повітрям

 

Механізм дихання

Дихальні рухи  –  це ритмічні зміни об'єму грудної клітки через скорочення дихальних м'язів.

Під час вдиху скорочуються зовнішні міжреберні м'язи, збільшується об'єм грудної клітки, падає тиск у плевральній порожнині, розширюються легені.

Падіння тиску в альвеолах у результаті розширення легень спричинює нагнітання в них повітря  –  відбувається вдих.

Під час видиху скорочуються внутрішні міжреберні м'язи, діафрагма повертається у вихідне положення, збільшується тиск у плевральній порожнині, стискаються легені. В альвеолах підвищується тиск, і повітря з них струмує назовні  –  відбувається видих.

Частота дихальних рухів становить у спокійному стані 13 –  16 разів за хвилину.

Регуляція дихання

§                   Нервова

o  Рефлекторна - вдих викликає видих, і навпаки

o  Передній мозок  –  сповільнення і прискорення рухів, що забезпечують вдих і видих

o  Довгастий мозок, дихальний центр  –  скорочення і розслаблення дихальних м'язів. Регулює ритмічність і узгодженість скорочень дихальних м'язів

o  Вегетативна нервова система  –  симпатична посилює вентиляцію легень, парасимпатична пригнічує.

§                   Гуморальна. Концентрація гормонів у крові регулює збудження дихального центру, частоту і глибину дихання

Голосовий апарат

Голосовий апарат - Орган мови (другої сигнальної системи людини). Голосовий апарат розташований в гортані і складається з двох голосових зв'язок, між якими знаходиться голосова щілина. Натяг голосових зв'язок змінюється завдяки скороченню прикріплених до них м'язів, при цьому голосова щілина розширюється або звужується. Звук утворюється від коливання голосових зв'язок, коли голосова щілина звужена.

Голос утворюється в гортані: потік повітря, що видихається з легень, проходячи через зімкнуті голосові зв'язки, викликає їх коливання. Слабкий звук, який при цьому виникає, посилюється потім з допомогою так званого верхнього резонатора (порожнинами рота, глотки, носа і додаткових пазух) і набуває індивідуального колориту (тембру). Залежно від тиску потоку, тиску голосових зв'язок і амплітуди їх коливань голос може бути сильним або слабким; довжина і частота звукових хвиль зумовлює висоту голосу.

У 12 – 14 років у хлопчиків на місці з'єднання пластинок щитовидного хряща починає рости кадик, подовжуються голосові зв'язки, вся гортань стає ширше і довше, ніж у дівчаток. У цей період і відбувається зміна голосу.

 

ТРАВЛЕННЯ І ЖИВЛЕННЯ

Травлення  –  це процеси механічного й хімічного перетворення їжі, що відбуваються в травному тракті. Результатом такого перетворення є розщеплення складних поживних речовин до простих  –  таких, що організм здатний засвоїти. Механічне оброблення їжі відбувається в ротовій порожнині й полягає в її подрібненні та змочуванні. Хімічне оброблення здійснюється специфічними речовинами  –  ферментами. Травний тракт людини складається з травної трубки та залоз, що беруть участь у перетворенні їжі.

Функції травлення

Функція

Характеристика

Секреторна

Виділення секретів залоз травлення, жовчі, шлункового й кишкового соків

Моторна

Механічне оброблення їжі, пересування вмісту шлунково-кишкового тракту травним каналом, виділення решток їжі

Усмоктування

Транспортування продуктів розщеплення їжі в кров через слизові оболонки шлунка й кишечнику

 

Органи травної системи

Розщеплення органічних речовин під час процесу травлення

Білки → амінокислоти,

Вуглеводи → моносахариди,

Жири → до гліцерин та жирні кислоти.

Характеристика травної трубки

Орган

Будова

Функції

Ротова порожнина

Складається з губ, м'язів дна ротової порожнини, щік, піднебіння (твердого і м'якого), ясен, зубів і язика. М'яке піднебіння має складки  –  піднебінні дужки та піднебінні мигдалини. Язик утворений посмугованою м'язовою тканиною, вкритий слизовою оболонкою. Складається з кореня, тіла, кінчика. На поверхні розміщені смакові сосочки й температурні рецептори. Зуби розташовані в комірках щелеп. Вони відрізняються будовою та функціями. Зуб складається з коронки, шийки та кореня. На слизовій оболонці ротової порожнини є залози, що секретують слиз, слину

1)Механічне оброблення їжі за допомогою зубів і язика;

2)ідентифікація їжі;

3)хімічне оброблення їжі, що здійснюється ферментами слини;

4)зволоження їжі й формування харчової грудки;

5)язик бере участь у ковтанні, а також в усному мовленні людини

Глотка

Трубка завдовжки 15 см. Виділяють три відділи: носоглотка, ротова й гортанна глотки. У ротовій частині глотка через зів сполучається з ротовою порожниною, гортанна частина відкривається в гортань і стравохід, носоглотка сполучена з носовою порожниною слуховими (євстахієвими) трубами. Глотка утворена посмугованими м'язами та слизовою оболонкою, вкритою війчастим (в області носоглотки) і багатошаровим (у ротовому й гортанному відділах) епітелієм

1)Ковтання харчової грудки;

2)проходження повітря в трахею та бронхи

Стравохід

М'язова трубка завдовжки 25  –  30 см. Складається з м'язів двох видів: у верхній третині  –  посмугованих, решта  –  непосмугованих. Спереду прилягає до трахеї

Транспортування харчового клубка з ротової порожнини до шлунка

Шлунок

Є найширшим відділом шлунково-кишкового тракту. Розташований у верхній частині черевної порожнини, під діафрагмою. Утворений трьома видами тканини: слизовою, м'язовою та сполучною. Сполучна тканина формує зовнішню оболонку шлунка, що вкриває його. М'язова тканина утворена трьома шарами: поздовжнім, кільцевим і косим. Місце переходу шлунка в дванадцятипалу кишку має стовщення з м'язів кільцевого шару (пілоричний сфінктер). Поздовжній і косий шари беруть участь у перистальтиці шлунка. У слизовій оболонці шлунка розташовані залози трьох типів: головні  –  виділяють ферменти шлункового соку (пепсин і хімозин), обкладкові  –  виділяють хлоридну кислоту, додаткові  –  виділяють слиз

1)Травна  –  механічне оброблення їжі завдяки скороченням шлункової стінки, розщеплення білків на пептиди й усмоктування певної кількості води та вітамінів;

2)захисна  –  низьке значення рН перешкоджає проникненню хвороботворних мікроорганізмів у кишечник;

3)транспортна  –  оброблений у шлунку хімус (напіврідка маса, що складається з частково перетравленої їжі) порціями транспортується в тонкий кишечник

Тонкий кишечник

Шлунок впадає в тонкий кишечник. Початковий відділ тонкого кишечнику  –  дванадцятипала кишка, має вигляд підкови, у неї відкриваються протоки печінки та підшлункової залози. Із дванадцятипалої кишки їжа надходить у порожнисту та клубову кишки. У тонкому кишечнику здійснюються два типи травлення: внутрішньоклітинне та порожнинне. Порожнинне полягає в обробленні їжі в порожнині тонкого кишечнику, внутрішньоклітинне  –  у всмоктуванні продуктів травлення через ворсинки й мікроворсинки кишечнику.

1)Травна  –  розщеплення пептидів, вуглеводів і ліпідів до мономерів та їх усмоктування;

2)транспортна  –  просування речовин далі травним каналом

Товстий кишечник

Товстий кишечник є продовженням тонкого. Він починається сліпою кишкою, продовжується ободовою, далі сигмоподібною й закінчується прямою кишкою. У товстому кишечнику відбувається основне всмоктування води, мінеральних солей. Товстий кишечник густо заселений мікроорганізмами (лактобактеріями, біфідобактеріями, кишковою паличкою, гнильними бактеріями), що беруть участь у кінцевому етапі травлення

1)Трофічна  –  усмоктування води та мінеральних речовин;

2)видільна  –  виведення продуктів розпаду

Будова язика

 – Утворений посмугованою м'язовою тканиною.

 – Вкритий слизовою оболонкою.

 – На поверхні розташовані смакові сосочки й температурні рецептори.

 – Бере участь у ковтанні.

Бере участь в усному мовленні людини.

 

Будова зуба

Травлення в ротовій порожнині

Їжа

 

 

 

 

 

Механічне оброблення

 –            зуби

 –            язик

 

Хімічне оброблення

 –    ферменти секретів слинних залоз: амілаза (розщеплює крохмаль до мальтози)

і мальтаза (розщеплює мальтозу до глюкози);

 –    лізоцим  –  має бактерицидну властивість, сприяє регенерації епітеліальної тканини ротової порожнини

 

Ковтання

Частково перетравлена їжа змішується з муцином, формується харчовий клубок, що за допомогою м'язів м'якого піднебіння просувається в напрямку до глотки. Ковтання  –  це рефлекторний акт за участю надгортанного хряща язика та м'язів глотки.

Травлення в шлунку

Харчовий клубок, що надійшов   із ротової порожнини, через глотку та стравохід потрапляє в шлунок, де на нього діють хлоридна кислота   та ферменти шлунка.

Харчовий клубок

 

 

 

 

 

Механічне оброблення

 –  Перистальтика

 –  М’язи шлунка

 

Шлунковий сік:

 – пепсин (білки до пептидів);

 – ліпаза (емульгатор жирів);

 – хімозин (зсідання білків молока); хлоридна кислота (створює кислу реакцію шлункового соку, активує ферменти);

 – муцин (перешкоджає ушкодженню слизової оболонки шлунка)

 

Травлення в кишечнику

Мембранне, або пристінкове, травлення займає проміжне положення між внутрішньоклітинним і позаклітинним травленням. Воно відбувається завдяки дії ферментів структур клітинної мембрани. У вищих тварин мембранне травлення відбувається на поверхні мембран мікроворсинок кишкових клітин і являє собою основний механізм проміжних і прикінцевої стадії травлення, забезпечуючи зближення травних і транспортних процесів травлення.

 

Хімус

 

 

 

 

 

Перистальтика кишечнику

 

Хімічне оброблення

Підшлунковий сік:

 –       трипсин і хімотрипсин (розщеплюють поліпептиди до амінокислот);

 –       ліпаза (розщеплює нейтральний жир до гліцерину та жирних кислот);

 –       амілаза й мальтаза (вуглеводи  –  до глюкози). Жовч: бере участь у розщепленні жирів.

Кишковий сік: містить ферменти, що розщеплюють компоненти їжі

 

Кишкова ворсинка

 

Травні залози

Залоза

Характеристика

Функції

Печінка

http://www.spu.pl.ua/files/news/2010-12-30/liver/1.jpg

Печінка має дві частки  –  праву й ліву. На нижній поверхні печінки розташовані так звані ворота, через які проходять судини, нерви та жовчні протоки. На тій самій поверхні розташований жовчний міхур.

Секреторна  –  виробляє жовч,

Синтезуюча  –  білки фібриноген та протромбін.

Метаболічна  –  участь у обміні білків та вуглеводів

Антитоксична  –  знешкодження шкідливих  речовин

Жовчний міхур

http://www.doctora.info/wp-content/imeges/001/peretyazhka-zhelchnogo-puzyrya.jpg

Це тонкостінний орган темно-зеленого кольору об'ємом 50 см3, який вміщає 40-70 мл жовчі, що має форму видовженого мішка, завдовжки 8-12 см, завширшки - 3-5 см

Резервуар, де накопичується жовч

Підшлункова залоза

http://www.surgery.usc.edu/hepatobiliary/graphics/pancreaticsurgery1.jpg

Підшлункова залоза ділиться на головку, з гачкоподібним відростком, тіло, і хвіст.

Основна маса  –  пірамідки, що утворюють травні ферменти та протоки.

Частина  –  острівці Лангергасса, що виробляють інсулін

Зовнішньосекреторна - секреція підшлункового соку;

Внутрішньосекреторна - секреція гормонів (інсуліну, глюкагону, соматостатину, серотоніну, гастрину тощо).

Слинні залози

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/Illu_quiz_hn_02.jpg/220px-Illu_quiz_hn_02.jpg

Великі слинні залози - привушні, підщелепні і під'язикові - паренхіматозні органи. Їх строма утворена сполучною тканиною, що створює зовні капсулу, від якої усередину органу відходжують септи, які ділять залози на часточки, а паренхіма представлена епітеліальною тканиною секреторних (кінцевих) відділів, вставних і поперечносмугастих внутрішньочасткових проток, а також міжчасточкових вивідних проток

Травна функція  – змочування їжі та перетравлення крохмалю амілазою.

Мінералізуюча функція слини зводиться до підтримки хімічного складу твердих тканин зуба, особливо емалі.

Захисна функція  –  антибактеріальні властивості, утворення сполук для захисту оболонок шлунка.

Регуляторна функція слини обумовлена здатністю підтримувати гомеостаз порожнини рота при участі власних гормонів, пептидів і інших біорегуляторів, синтезованих у слинних залозах.

 

ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ

Обмін речовин  –  це послідовність хімічних і фізичних перетворень речовин в організмі.

Катаболізм (дисиміляція)  –  це розщеплення складних речовин, які надходять в організм із їжею, до простих, що їх організм здатний засвоїти. Процес розщеплення складних речовин супроводжується виділенням енергії.

Анаболізм (асиміляція)  –  це синтез власних біополімерів із простих речовин, одержаних у ході катаболізму. Відбувається він із поглинанням енергії.

Обмін білків

Білки їжі в травному тракті розщеплюються на амінокислоти, які в тонкому кишечнику всмоктуються в кров і транспортуються з нею до клітин тканин. У клітинах з амінокислот утворюються специфічні для конкретного організму білки. Частина білків, клітин і тканин, і амінокислоти, не використані для синтезу білків, розпадаються з вивільненням 17,6 кДж енергії на 1 г речовини. Кінцеві продукти розпаду білків  –  вода, вуглекислий газ, аміак, сечова кислота й ін.

Обмін жирів

У ході травлення жири їжі розщеплюються на складові  –  гліцерол і жирні кислоти. Із них складається новосинтезований жир (специфічний для конкретного організму), який синтезується в епітеліальних клітинах ворсинок тонкого кишечнику. Утворений жир надходить у лімфу, звідки потрапляє в кров. Надлишок жиру відкладається в жирових депо (підшкірна жирова клітковина, сальник та ін.). Жири становлять запас енергії. У процесі розпаду 1 г жиру виділяється 38,9 кДж енергії.

Обмін вуглеводів

У травному тракті вуглеводи їжі розщеплюються до глюкози. Глюкоза всмоктується в тонкому кишечнику в кров, з нею надходить в усі органи та печінку. У печінці надлишок глюкози перетворюється в глікоген, що в разі потреби знову трансформується в розчинну глюкозу й надійде в кров. Вуглеводи є основним джерелом енергії в організмі. У процесі розщеплення 1 г вуглеводів вивільняється 17,6 кДж енергії.

Обмін води та мінеральних солей

Мінеральні речовини надходять в організм разом із їжею, входять до складних органічних сполук. У разі надлишкового надходження мінеральних речовин можуть утворюватися їх запаси в різних органах. В організмі мінерали входять до складу клітин і тканин, гормонів (тироксин), білків, беруть участь у процесах кровотворення, клітинного дихання, регулюють активність ферментів.

Регуляція обміну речовин

Тип регуляції

Нервова

Гуморальна

У гіпоталамусі розташований центр харчової поведінки, що складається з центру голоду й центру насичення. Хеморецептори центру голоду реагують на концентрацію глюкози та не-депонованих поживних речовин у крові. У разі її зниження центр голоду збуджується, формується почуття голоду

Забезпечується гормонами залоз внутрішньої секреції: гіпофіза, щитоподібної залози, надниркових залоз і статевих залоз

 

 

ВІТАМІНИ

Вітаміни  –  це органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів. 

Характеристика основних груп вітамінів

Вітамін

Дія в організмі

Основне джерело

Водорозчинні

Вітамін С (аскорбінова кислота)

Бере участь в окисно-відновних процесах, поліпшує кровотворення, підвищує захисні функції організму

Плоди цитрусових, яблука, смородина, шипшина, цибуля, капуста

Вітамін B1 (тіамін)

Впливає на процеси центральної та периферичної нервової системи

Горіхи, крупи, бобові, м'ясо, вироби з грубо змеленого борошна

Вітамін B2 (рибофлавін)

Є основою окисно-відновних процесів. Бере участь у транспортуванні гемоглобіну, сприяє світловому й колірному зору

Яйця, капуста, морква, печінка, дріжджі

Вітамін B

6

(піридоксин)

Бере участь в обміні амінокислот, кровотворенні, утворенні шлункового соку

Яловичина, картопля, капуста, риба, крупи

Вітамін РР

Активізує вуглеводний обмін. Необхідний для нормального функціонування центральної нервової системи, травних органів, шкірних покривів

Бобові, яйця, овочі

Жиророзчинні

Вітамін А (ретинол)

Є основою для нормального функціонування зорового аналізатора

Попередники вітаміну А містяться в печінці, яйцях, молоці, городині й садовині червоного, помаранчевого та жовтого кольорів

Вітамін D (кальциферол)

Забезпечує нормальну структуру й міцність кісток. Його брак спричиняє рахіт

Печінка, ікра, жовток яйця. Вітамін може синтезуватися в організмі під дією ультрафіолету (сонячного світла)

Вітамін Е (токоферол)

Регулює роботу ендокринної системи (особливо гіпофіза), надниркових залоз, статевих залоз і щитоподібної залози

Олія, печінка, яєчний жовток

 

Авітаміно́зи  –  захворювання людей і тварин, що розвиваються внаслідок тривалого недостатнього забезпечення одним (моноавітамінози) або кількома (поліавітамінози) вітамінами.

Гіповітаміноз  –  це хворобливий стан, що виникає при порушенні відповідності між витрачанням вітамінів і надходженням їх в організм (вітамінна недостатність).

·                     для авітамінозу С (цинги): виражена кровоточивість ясен; крововиливи в м'язи, суглоби, окістя і в шкіру

·                     для авітамінозу D (рахіту): розм'якшення кісток черепа і в області великого тім'ячка у дітей, деформація голови; затримка розвитку і прорізування зубів; викривлення хребта; ноги шаблевидної форми

·                     для авітамінозу А: порушення сутінкового зору ("куряча сліпота"), погане розрізнення кольору, зроговіння шкіри, випадіння волосся

·                     для авітамінозу В1 (бері-бері): при сухій формі хвороби - стоншування, сухість шкіри, зниження чутливості нижніх кінцівок до тепла, холоду і болю; хворобливість литкових м'язів; ураження нервової системи (неврити); при набряковій формі - ураження серцево-судинної системи (серцебиття, задишка, набряки)

·                     для авітамінозу РР (пелагри): червоні плями з явищами набряку і запалення на шкірі кистей рук; шорстка, темно-коричневого кольору шкіра, яка лущиться; збільшений набряклий язик малинового кольору; проноси; ураження нервової системи

·                     для авітамінозу В6 (арібофлавіноза): тріщини губ, червоний, блискучий болючий язик з відбитками зубів; суха, шкіра, яка лущиться; зниження гостроти зору і розрізнення кольору, кон'юнктивіт

·                     для авітамінозу B12 характерний розвиток фолієводефіцитної анемії: зменшення вмісту еритроцитів у крові (недокрів'я); поколювання, печіння мови, почервоніння його кінчика, зниження кислотності шлункового соку; порушення ходи і чутливості шкіри і м'язів кінцівок

·                     для авітамінозу К: зниження згортання крові, підвищена кровоточивість

Гіпервітаміноз  –  вид патології, що виникає при надмірному надходженні вітамінів до організму. Вважається, що стан Г. характерний після прийому високих доз жиророзчинних вітамінів.

 

Вимоги до раціонального харчування

Рацiональне харчування   –  це фiзiологiчно повноцiнне харчування здорових людей iз врахуванням їх вiку, статi, характеру працi та iнших факторiв. Рацiональне харчування сприяє збереженню здоров’я, опiрностi шкiдливим факторам навколишнього середовища, високiй фiзичнiй та розумовiй працездатностi, а також активному довголiттю. Вимоги до рацiонального харчування складаються iз вимог до:

1) харчового рацiону;

2) режиму харчування;

3) умов прийому їжi.

Вимоги до харчового рацiону:

1) енергетична цiннiсть рацiону повинна покривати енергозатрати органiзму;

2) належний хiмiчний склад  –  оптимальна кiлькiсть збалансованих мiж собою поживних речовин;

3) добра засвоюванiсть їжi, яка залежить вiд її складу i способу приготування;

4) високi органолептичнi властивостi їжi (зовнiшнiй вигляд, консистенцiя, смак, запах, колiр, температура);

5) рiзноманiтнiсть їжi за рахунок широкого асортименту продуктiв i рiзних прийомiв їх кулiнарної обробки;

6) здатнiсть їжi (склад, об’єм, кулiнарна обробка) створювати вiдчуття насичення;

7) санiтарно-епiдемiчна безпечнiсть.

Режим харчування включає час i кiлькiсть прийомiв їжi, iнтервали мiж ними, розподiл харчового рацiону за енергоємкістю, хiмiчним складом i масою по прийомах їжi.

Умови прийому їжi: вiдповiдна обстановка, сервiровка столу, вiдсутнiсть вiдволiкаючих вiд їжi факторiв.