Промисловість України
3. Електроенергетика України
Електроенергетика, її структура, розвиток і розміщення основних типів електростанцій. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу. Теплові електростанції спалюють паливо, нагрівають воду, перетворюючи її на пару, яка подається під тиском на газові турбіни. Як паливо використовується низькосортне вугілля, торф, мазут, природний газ.
Теплові електростанції (ТЕС) поділяються на: конденсаційні та теплоелектроцентралі (ТЕЦ). На перших відпрацьована водяна пара конденсується і вода надходить у котел. Такі станції виробляють тільки електроенергію якою забезпечують великий район країни. Тому їх інколи називають ДРЕС (державна районна електростанція). ТЕЦ виробляють одночасно електричну і теплову енергію (гарячу воду або пару), яку спрямовують трубами для обігрівання житлових будинків, підприємств. Радіус дії ТЕЦ становить до 35 км.
ДРЕС, як правило, мають значну потужність і розміщуються у районах видобутку палива, поблизу річок, що дають воду для охолодження. Це економічно вигідно, оскільки перевозити паливо у декілька разів дорожче, ніж передавати електроенергію. Великі теплові електростанції побудовані на Донбасі - Луганська, Слов'янська, Старобешівська, Вуглегірська (найпотужніша - близько 4 млн. кВт); у Придніпров'ї - Придніпровська, Криворізька, Запорізька; у західних областях - Добротвірська, Бурштинська, а також поблизу Харкова (Зміївська), Києва (Трипільська), Вінниці (Ладижинська).
Поблизу великих міст, промислових підприємств будують ТЕЦ, які забезпечують електроенергію та тепло. Найбільші серед них побудовані у Києві, Одесі, Харкові.
Проблеми теплових електростанцій пов'язані з тим, що вони є великими забруднювачами атмосфери. При спалюванні низькосортного вугілля з домішками сірки, утворюється сірчистий газ, який, сполучаючись з водяною парою в повітрі, спричиняє кислотні дощі. Вугілля, до того ж, не повністю згоряє, що зумовлено використанням застарілих технологій спалювання палива. Економічно невигідним і таким, що негативно позначається на довкіллі, є спалювання мазуту. Тому важливим для ТЕС є їхнє модернізація, налагодження очистки викидів у атмосферу, а також використання у господарстві золи і шлаку, які нагромаджуються на цих ТЕС. В 2002 р. на ТЕС було вироблено понад 82 млрд. кВт год електроенергії.
Позитивною стороною АЕС є невеликі обсяги палива, які вона споживає (декілька вагонів за рік), а також те, що Україна багата на ядерне паливо (уранові руди). У нашій державі в даний час діє чотири АЕС - Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька і Запорізька (найпотужніша - 4 млн. кВт). У 1986 р. на Чорнобильській АЕС стався вибух реактора, що вважається найбільшою техногенною катастрофою на планеті. У зв'язку з небезпекою експлуатації Чорнобильська АЕС закрита у грудні 2000 року. У 80-ті роки XX ст. планувалося спорудження Харківської, Чигиринської, Кримської, Одеської АЕС.
Частка атомної енергетики в паливному балансі країни щорічно зростає і вже наближається до 50 %. В 2004 р. на АЕС було вироблено 87 млрд. кВттод електроенергії.
Проблеми галузі полягають у тому, що в Україні необхідно перейти на використання ядерних реакторів з високим ступенем надійності, пристосованих до роботи на низькозбагаченому урані.
Важливо налагодити роботу підприємств, які завершуватимуть переробку уранових руд у готове паливо для АЕС. Поки що воно імпортується з Росії, куди надходить руда з українських родовищ. Невирішеними залишаються поховання і утилізація відходів АЕС. Вони зберігають радіоактивність впродовж сотень років, а тому потребують спеціальних сховищ, які поглинають радіацію. У нашій країні таких сховищ поки що немає.
ГЕС дають найдешевшу енергію. Однак в Україні вони переважно споруджені на рівнинних річках і водосховища затоплюють великі площі, тому втрати від затоплення родючих земель і поселень значно перевищують вартість виробленої енергії. Україна зараз використовує лише 20% свого гідроресурсного потенціалу. Щорічно також різко зменшується частка ГЕС в енергетичному балансі країни (в 2004 р. - 6,5 %). Більшість ГЕС споруджено на Дніпрі - Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська та Каховська ГЕС, які разом, щоправда, мають меншу потужність, ніж Бурштинська ДРЕС. Дніпрогес-2 (поблизу Запоріжжя) є найпотужнішою (0,8 млн. кВт) з усього каскаду.
До великих ГЕС можна віднести також Дністровську і Теребле-Ріцьку. Всі гідроелектростанції використовуються, в основному, як пікові, тобто включаються у роботу в період найбільшого споживання енергії. Щоб краще використати гідроенергію, поблизу ГЕС будують ГАЕС (гідроакумуляційні електростанції). Суть цього комплексу полягає в тому, що в період малих навантажень на енергосистему, електроенергія ГЕС затрачається на роботу насосів, що перекачують воду на певну висоту у спеціальне водосховище. Під час найбільших (пікових) навантажень вода випускається і крутить додаткові турбіни ГАЕС. Такий комплекс діє на Київській ГАЕС, планується запустити Ташлицьку ГАЕС біля Южноукраїнська.
Гідроенергетика України у 2004 р. дала 11,9млрдкВтгод електроенергії.
У перспективі повинно зрости число ГАЕС, а також невеликих ГЕС на середніх і малих річках. Це дасть можливість повніше використати наявні гідроресурси. Мало використовується енергія Сонця, вітру, надр Землі. Сонячна електростанція діє тільки в Криму, а вітрові - у Криму та на Львівщині. Потужність їх поки що незначна.
Електроенергія передається лініями електропередач (ЛЕП). Електростанції України об'єднані в одну енергетичну систему. Її формування завершилося на початку 90-х років, коли вона охопила всю територію держави.
Створено надпотужну ЛЕП Донбас - Вінниця - Бурштин - Альбертірша (Угорщина). Друга така лінія ЛЕП з'єднує Хмельницьку та Чорнобильську АЕС, простягається до польського міста Жешува (Рюшева). По них Україна передає за кордон частину виробленої електроенергії.