Транспорт і зовнішньоекономічні зв'язки України

1. Транспорт і зовнішньоекономічні зв'язки України

Роль і значення транспорту. Основні види транспорту і особливості їхнього розміщення. Транспорт є сектором національного господарства, який забезпечує переміщення вантажів і населення, а тому він належить до виробничої сфери і сфери послуг.

Транспорт - специфічна галузь господарства. Він не створює, як інші виробничі сектори, нових матеріальних цінностей. Результатом роботи транспорту є переміщення вантажів і людей. Вантажний транспорт належить до виробничої сфери. Пасажирський, здійснюючи перевезення людей, належить до обслуговуючих галузей. Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв'язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини й продукції. Велика роль галузі у підвищенні рівня життя населення. Зайнято у транспорті близько 6% працівників господарського комплексу України.

Транспортний комплекс складається із сухопутного, водного та повітряного видів. У сухопутному виділяється автомобільний, залізничний і трубопровідний; у водному - морський, річковий. Специфічною галуззю транспортного комплексу є міський пасажирський транспорт.

При аналізі транспортного комплексу виділяється сукупність показників. Одним серед них є обсяг перевезень, тобто кількість перевезених вантажів (пасажирів) за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Для обчислення роботи транспорту береться до уваги й відстань перевезень.     Добуток     обсягу     перевезень    на    відстань     їхнього транспортування     називається     вантажо-     або     пасажирообігом    й визначається відповідно у тонно-кілометрах і пасажиро-кілометрах.

Вони мають різну середню відстань перевезень, що визначається відношенням вантажообігу до обсягу перевезених вантажів (пасажирообігу до обсягу перевезених пасажирів) і виражається у кілометрах. У залізничному транспорті України становить близько 500 км, трубопровідного і авіаційного - понад 700 км, річкового - близько 200 км, морського - понад 5000 км, автомобільного — понад 15 км. Використовується у транспорті і поняття собівартості перевезень, що розраховується як витрати на одиницю транспортовані продукції. За допомогою цієї величини можна оцінити доцільність використання транспорту при перевезенні різних вантажів. Так, транспортування нафти водним транспортом у 3 рази, а лісу - у 5 разів дешевше, ніж залізницею.

Ще до середини XIX ст. в Україні розвивалися тільки водні види транспорту та гужовий (кінний), який певною мірою є попередником автомобільного. У другій половині XIX ст. почав використовуватися залізничний транспорт, а у XX ст. найбільша частка у вантажообігу України припадала на залізничний транспорт. Поступово частка його скоротилася, що було зумовлено більшими темпами розвитку автомобільного та трубопровідного видів транспорту. У пасажирообігу значно зросла питома вага автомобільного та повітряного видів транспорту, помітно знизилася роль водного транспорту.

Такі зміни зумовлені, значною мірою, виробничими особливостями окремих галузей транспортного комплексу. Переваги залізничного транспорту полягають у тому, що залізниці можна прокладати у будь-якому напрямку. Він забезпечує швидкий і регулярний рух незалежно від пори року. Для залізничного транспорту характерна масовість і порівняно низка собівартість перевезень. До його недоліків необхідно віднести низьку маневреність, необхідність додаткових робіт при довезенні вантажів іншими видами транспорту, а також досить високу вартість прокладання залізниць.

Для автомобільного транспорту характерна висока маневреність, що робить вигідним його використання на коротких відстанях. Трубопровідний транспорт, який забезпечує транспортування рідких і газоподібних вантажів, має найнижчу собівартість перевезень.

Морський транспорт теж характеризується малою собівартістю транспортування. Негативним для його використання є порівняно невелика швидкість переміщення та залежність від погодних умов. Розрізняють перевезення каботажні і закордонні. Каботаж: - це плавання між портами однієї країни. В свою чергу розрізняють великий каботаж - перевезення між портами різних морів у межах однієї держави і малий каботаж - перевезення між портами однієї держави в межах одного моря.

Річковий транспорт вимагає незначних затрат на впорядкування природних шляхів, проте працює сезонно, а напрямки шляхів не завжди співпадають з потребами.

Перевагою повітряного транспорту є велика швидкість перевезень, недоліком - висока вартість, а тому він є переважно пасажирським.

Поєднання взаємопов'язаних видів транспорту, які задовольняють потреби господарства й населення у перевезенні вантажів та пасажирів, утворюють своєрідну транспортну систему країни. Вона утворена лінійними (шляхами сполучення всіх видів транспорту) і точковими елементами (пунктами зосередження вантажо-розвантажувальних робіт), рухомим складом (автомобілями, тепловозами тощо), службою перевезень. Серед точкових елементів виділяють транспортні пункти (залізничні станції, річкові пристані, річкові і морські порти, автостанції, аеропорти) й транспортні вузли (місця сполучення різних чи однакових транспортних шляхів).

Залізничний транспорт в Україні посідає друге місце за вантажообігом і перше за пасажирообігом. Експлуатаційна довжина залізниць загального користування дорівнює близько 22,1 тис. км. Перша залізниця (Львів - Перемишль) побудована у 1861 р. У 1865 р. прокладено залізницю Одеса - Балта, яка, пізніше, продовжена до Кременчука. Будували її, передусім, з метою полегшення експорту хліба з центральних районів України. До 1913 р. довжина залізничних магістралей становила близько 16 тис. км.

З 30-х рр. XX ст. розпочато електрифікацію залізниць. Зараз електрифіковані всі основні залізничні колії. Паровози замінені тепловозами та електровозами. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров'ї й західній частині Лісостепу. Для України середня щільність залізниць становить 36 км на 1000 км2; У Донбасі - 52 км на 1000 км2, а на півдні - 27 км на 1000 км2.

Серед залізниць, які забезпечують внутрішні зв'язки, важливе значення мають: Донбас - Кривий Ріг, Харків - Сімферополь, Київ - Львів, Львів - Одеса, Харків - Херсон, Львів - Чоп. Із міжнародних залізничних магістралей основні: Донбас - Ростов-на-Дону, Харків - Вітебськ, Київ - Москва, Володимир-Волинський - Катовіце, Львів - Краків, Чоп - Прага, Чоп - Будапешт. Найбільші залізничні вузли - Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Фастів, Жмеринка, Козятин та інші.

Основну частку в перевезеннях залізницями становлять промислові вантажі: залізна руда, кам'яне вугілля, будівельні матеріали, ліс, цемент.

Нафтопроводи нині поставляють 94% усієї нафти, яку споживає Україна. В державі діє 12 нафтопроводів загальною протяжністю 2,6 тис км з діаметром труб 720 мм.

Серед газопроводів внутрішньодержавне значення мають Шебелинка - Київ, Шебелинка - Харків, Шебелинка - Дніпропетровськ - Кривий-Ріг - Одеса, Угерське - Івано-Франківськ, Глібівка - Сімферополь. Через територію України проходять міжнародні газопроводи: "Братерство", "Союз" і "Прогрес", які постачають газ з Росії в Угорщину, Словаччину та країни Західної Європи. У нашу країну газ подається з родовищ Росії та Туркменистану. Загальна довжина газопроводів - 33 тис км.

Умовами для розвитку морського транспорту в Україні є прямий вихід до Чорного та Азовського морів, що з'єднують українську територію з Атлантичним океаном. Загальна довжина морської берегової лінії понад 2000 км.

Морське судноплавство у нашій країні бере свій початок ще з IV-VI ст. Особливого розвитку воно набуло в часи Київської Русі (X-XIII ст.). У другій пол. XVІІІ ст. були збудовані порти в Херсоні, Севастополі, Одесі. Сприяли розвитку вигідне транспортно-географічне положення, зокрема вихід до країн середземноморського басейну, порівняно неглибокі підходи до портів, тривалий період навігації. Чорне море (окрім Одеської затоки) не замерзає, а тому судноплавство на ньому (частково за допомогою криголамів) можливе впродовж усього року, а на Азовському - протягом 8-9 місяців.

Морський транспорт використовує судна різних типів: пасажирські, вантажопасажирські (в т. ч. пароми), суховантажні (лісовози, контейнеровози) паливні (танкери), а також комбіновані, риболовні, службово-допоміжні тощо (флот в Україні нараховує 21 тис. суден).

Сучасні чорноморський і азовський флоти складаються з вантажних суден великої вантажопідйомності й швидкісних пасажирських суден, у тому числі на підводних крилах. Для того, щоб морський транспорт надійно працював, потрібне добре оснащене портове господарство, здатне здійснювати досить дорогі на сучасному етапі навантажувально-розвантажувальні операції. Це зумовлює доцільність використання цього виду транспорту на далекі відстані (понад 900 км).

В останні роки збільшилося перевезення цим видом транспорту нафти та нафтопродуктів, зерна, машин, устаткування, продуктів харчування. Серед нетрадиційних вантажопотоків можна виділити імпорт зрідженого газу, експорт марганцевої руди, цементу, сірки, мазуту.

Порти мають свою спеціалізацію, тобто пристосовані до прийому чи навантаження певних видів вантажів (лісові, насипні, наливні). Всього в Україні є 18 морських торгових портів і чотири рибних.

Головний порт Чорного моря - Одеса, його вантажообіг становить понад 20 млн. т (20 % вантажообігу морського транспорту України). Другий за значенням, але першим за рівнем технічного оснащення, є Іллічівський порт. Транспортується з цих портів сировина, продукція машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч.

У тісній взаємодії з морським і залізничним транспортом працює річковий. Він має важливе значення для внутрішніх перевезень (75 % загального обсягу) хоч значно поступається залізничному і морському за вантажообігом У структурі перевезень переважають будівельні матеріали (96 %), а також руди, кам'яне вугілля, нафтопродукти, метал, зерно тощо.

Загальна довжина водних судноплавних шляхів, що експлуатуються в Україні, помітно скорочується. На 2010 р. загальна протяжність складала тільки 2,4 тис. км (для порівняння - 1990 р. - понад 4 тис км). Найдовша водна артерія - Дніпро - 1200 км.

До основних водних шляхів належать Дніпро з Десною і Прип'яттю, а також Південний Буг, Сіверський Донець, Дністер, Дунай. Дніпром з притоками, Дунаєм здійснюються міждержавні зв'язки з Румунією, Словаччиною і т. ін. На решті річок переважають внутрішньообласні перевезення, де, інколи, 100% становлять будівельні вантажі. Найбільшими річковими портами (всього 13) є Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл, Рені.

Важливе значення має повітряний транспорт країни. Основна його перевага - велика швидкість перевезень. Для сучасних літаків вона перевищує 900 км/год. Тому, авіацію використовують для перевезення пасажирів, поштових та інших цінних вантажів, а також таких, що швидко втрачають свою якість.

Найбільші серед аеропортів України розміщені у Києві (Бориспіль, Жуляни), Харкові, Львові, Сімферополі, Донецьку.

Понад 60 % повітряних перевезень припадає на міжнародні авіарейси. Так, Київ сполучений авіалініями з 55 країнами. Серед них держави Європи і Близького Сходу, Росія, США, Канада тощо. Здійснюють авіаційні перевезення в Україні три великі компанії: "Авіалінії України", "Аеросвіт", "Міжнародні авіалінії України".

Для подальшого розвитку повітряного транспорту важливим є широке оснащення аеропортів автоматичними системами посадки і злету літаків, модернізація всього комплексу обслуговування. Необхідно розширити кількість аеропортів міжнародного сполучення, знизити собівартість внутрішніх перевезень пасажирів.

Україна і світове господарство. Зв'язки держави з іншими країнами світу називають зовнішніми. За змістом серед них виділяють політичні, економічні, культурні, гуманітарні, наукові та інші.

Політичні зв'язки виникають у результаті зустрічей керівників держав, парламентів, урядів, а також представників владних структур, громадських організацій. Важливу роль відіграють стосунки з міжнародними організаціями, членом яких на сьогоднішній момент Україна уже є (ООН, Європарламент та ін.), або прагне вступити чи співпрацювати на певних умовах. Налагодження і зміцнення політичних стосунків створюють сприятливі умови для розвитку всіх інших видів співробітництва між країнами.

Особливо велике значення мають економічні зв'язки, які здійснюються у формі зовнішньої торгівлі, міжнародної спеціалізації та кооперування, вкладення капіталів, обміну робочою силою, науково-технічною інформацією, послугами.

Зовнішня торгівля - одна з найдавніших форм економічних, зв'язків між країнами, яка полягає у вивозі одних товарів за межі держави (експорт) та ввезенні інших із закордону (імпорт). Обсяги її, як правило, визначаються зовнішньоторговельним обігом, тобто сумою експорту та імпорту, виражених у грошовій формі.

Міжнародна спеціалізація і кооперування здійснюються між підприємствами різних країн. Найхарактерніші вони для машинобудівного комплексу при спільному виробництві деталей, вузлів, готової продукції.

Вкладення капіталів полягає у наданні коштів чи матеріальних ресурсів підприємцями однієї країни для будівництва, переобладнання господарських об'єктів іншої, створення спільних підприємств.

Обмін робочою силою відбувається у результаті виїзду громадян на роботу в інші країни.

Все більшої ваги у наш час набирає обмін науково-технічною інформацією, тобто найновішими досягненнями у науці, техніці, технології.

Важливу роль в економіці країн відіграють міжнародні послуги, серед яких найпоширеніші такі: транспортні, надання фінансових кредитів, обмін туристськими групами і т. ін.

З моменту проголошення незалежності України, при сприянні української діаспори та деяких міжнародних організацій, нашій держави надавалася значна гуманітарна допомога. Наприклад, безкоштовне надання лікарських препаратів, новітнього медичного обладнання, стажування викладачів та студентів у зарубіжних вузах, учнів у школах США, сприяння розвитку видавничої справи, виданню шкільних та вузівських підручників тощо. Найбільшу роль у здійсненні гуманітарної допомоги в Україні відіграють Канада, США, ФРН.

За тривалістю зовнішні зв'язки бувають епізодичні та постійні. Налагодження різноманітних за змістом і формою взаємовигідних, довготривалих зв'язків є важливою передумовою для виходу України з економічної кризи й повноцінного входження у світове співтовариство.

Основною складовою зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з країнами світу. Зовнішньоторговий обіг після проголошення Україною незалежності помітно знизився. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України дорівнював у 2008 р. 50 млрд. доларів США. Характерно, що обсяги експорту та імпорту в Україні є зрівноваженими і складають по 25 млрд. дол. США.

Провідне місце в експортних операціях України продовжує займати Росія (18,7 %), а також Німеччина (6,2 %) та Італія (5,5 %), а в імпортних - Росія (37,6 %), Німеччина (9,9 %), Туркменистан (7,6 %).

Серед інших торгових партнерів України помітними імпортерами її продукції є Італія, США, Туреччина, Білорусь, Польща, Угорщина й Болгарія, а експортерами в Україну - США, Білорусь, Китай та Італія.

Експортує Україна переважно продукцію чорної металургії (залізну та марганцеву руди, чавун, сталь, прокат), хімічної промисловості (самородну сірку, мінеральні добрива), агропромислового комплексу (цукор олію, масло, м'ясо, овочі, фрукти), а також деякі машини та обладнання (автобуси, тепловози, вагони, судна, літаки, трактори, прокатні стани, турбіни алмази та алмазні інструменти, металообробні верстати).

Серед імпортованої продукції основними є нафта, газ, концентрати кольорових металів, промислове устаткування, сільськогосподарська техніка, медичне обладнання, товари хімічної, легкої промисловості, бавовна, ліс, папір, цитрусові, кава та ін.

Дуже важливе значення у зовнішній торгівлі має співвідношення у експорті та імпорті сировини й готових виробів, їхній асортимент. Найвигідніше для країни, коли в експорті переважає наукомістка готова продукція, а в імпорті - сировинна група товарів.

Сьогодні ще збереглась, утверджена у 90-і роки XX ст. тенденція росту частки сировини й продукція з низьким ступенем переробки. Вона перевищує 80 % обсягу вивозу товарів. Це зумовлено тим, що продукція обробної промисловості (машини, обладнання, товари широкого вжитку тощо) переважно неконкурентноспроможна на "західному" ринку, а тому її купують, в основному, пострадянські країни. Так, частка в товарній структурі експорту продукції машинобудівного комплексу залишається низькою порівняно з країнами з розвинутою ринковою економікою. Тільки близько 15% вироблених у країні машин та обладнання експортується.

Для структури імпорту в Україну, навпаки, характерне зростання питомої ваги товарів народного споживання. Це пояснюється не тільки тим, що товари, які ввозяться, мають вищу якість і є дешевшими порівняно з вітчизняними, але й потребами в імпортуванні обладнання для модернізації підприємств різних галузей.

Швидкими темпами нарощуються міжнародні коопераційні зв'язки між вітчизняними та підприємствами різних країн, утворюються спільні підприємства з участю іноземних капіталів. Однак, поки що тільки близько 10% з них зайняті виробництвом продукції, а решта діють переважно у торгівлі та галузях сфери послуг.

Значно зросла чисельність українських громадян, що виїжджають на роботу в інші країни.

Щодо обміну науково-технічною інформацією, то Україна належить до держав, що переважно отримують наукові послуги. Хоча за міжнародними оцінками, науковий потенціал України є другим за значенням національним багатством після виробничого, однак структура наукового комплексу неефективна, а тому тільки 10% його працює на світовому рівні.

Подібна ситуація і з обсягами міжнародного туризму, які потребують значного розширення, відповідно до значного рекреаційного ресурсного потенціалу країни. Провідне місце у структурі експорту послуг (84 %) займали транспортні послуги.