Світове господарство

3. Географія вугільної, нафтової і газової промисловості

Нафтова промисловість. За розвіданими запасами нафти серед регіонів світу на першому місці знаходиться Близький Схід (56,2 %), на другому - Латинська Америка (13,5 %), на третьому - Східна Європа і Росія (11,5 %). Серед основних типів країн за запасами нафти виділяються країни, що розвиваються, - 86 %, частка країн-членів ОПЕК - 77 %.

Щодо видобутку нафти, то її географія під кінець століття значно змінилася. На початку XX ст. нафту видобували у 20 країнах світу, у середині сторіччя їх число перевищило 40. Наприкінці XX ст. уже нараховувалось 80 нафтовидобувних країн. На сьогоднішньому етапі за видобутком нафти у світі виділяються країни Південно-Західної Азії, зокрема Саудівська Аравія, Іран, ОАЕ, Кувейт, Ірак, США і Китай. Серед інших країн світу значним видобутком нафти виділяються: Росія, Китай, Мексика, Венесуела, Норвегія, Великобританія, Індонезія, Лівія та ін.

Загалом країни, що розвиваються, видобувають понад половину сирої нафти світу, а країни ОПЕК - близько 40 %. Основна, частина експорту (понад 80%) теж припадає на цю групу країн.

У світі функціонує понад 700 нафтопереробних заводів з потужністю, що перевищує 3,6 млрд. т.

Нафтопереробні підприємства виробляють із сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні матеріали, розчинники, шляхове покриття, нафтотехнічна сировина тощо. Вони розташовані в основному у провідних розвинених країнах Європи - 22 %, США - 21%, Японія - 6%. Виділяються райони зосередження нафтопереробної промисловості - узбережжя Мексиканської затоки, район Нью-Йорка, Роттердам у Нідерландах, Південна Італія, узбережжя Токійської затоки в Японії, узбережжя Перської затоки, Венесуели, Поволжя у Росії, Україна, Азербайджан, Румунія та ін.

Останнім часом потужності нафтопереробних підприємств США, високорозвинених країн Європи і навіть Японії зменшуються. В Європі за останніх 10 років вони скоротилися майже наполовину, а у США — на 20%. Це пов'язано зі зростанням імпорту в ці країни готових нафтопродуктів. Зате потужності нафтопереробних заводів у країнах, що розвиваються, зростають. За останніх тридцять років їх потужність зросла більше, ніж утричі, сягнувши понад 40% світових потужностей нафтопереробних заводів.

Вугільна промисловість. Роль вугілля у паливно-енергетичному балансі світу в XX ст. поступово зменшувалася. Цей процес тривав з середини 70-х рр. XX ст., коли у зв'язку з підвищенням цін на нафту знову зросла роль традиційних джерел енергії, яким завжди було вугілля, і цей час припадає збільшення його видобутку для використання на теплових електростанціях. Так, якщо у 1955 р. на вугілля припадало 52 %, а 1970 р. - 32 %, то вже у кінці XX ст. - 33 % у структурі світового споживання енергоресурсів. Розвідані запаси вугілля у світі оцінюються понад 1,2трлн. т. Понад 46% цих запасів припадає на Східну і Центрально-Східну Європу, майже 27 % - на Північну і Південну Америку і 10 % - на Західну Європу. Приблизно 66 % із кількості розвіданих запасів припадає на економічно розвинені країни.

У 2010 р. у світі було видобуто до 4,3 млрд т вугілля, у тому числі частка Азії становила майже 42 %, Північної Америки - 25, Європи - 22, Африки - 5, Австралії і Океанії - майже 5 і Південну Америку - понад 1 %. Серед країн світу найбільшими продуцентами кам'яного вугілля у світі є Китай - 3050 млн. т, США - 973 млн. т, Індія - 557 млн. т, Росія - 297 млн. т, Україна - 81 млн. т. Значні можливості для розвитку вуглевидобутку мають Бразилія, Венесуела, ПАР, Мексика, Туреччина й інші країни.

Найбільші країни - виробники вугілля є і найбільшими його споживачами. Тому обсяг зовнішньоторговельних поставок вугілля відносно невеликий. На світовий ринок надходить до 10 % загального видобутку вугілля.

Вуглевидобуток зазнав значних територіальних змін. Так, у США видобуток вугілля змістився на захід - у гірські штати. У Китаї значно зріс видобуток вугілля у приморських районах, які наближені до морських портів. Індія характеризується високою концентрацією вугільної промисловості на північному сході півострова. В Європі не відбулось якихось особливих територіальних зрушень. Хіба що закриваються нерентабельні шахти на відпрацьованих пластах і будуються нові, більш потужні та високомеханізовані. Перед такою проблемою, зокрема, стоять вугільні шахти українського Донбасу.

Газова промисловість. Найважливішим конкурентом вугілля в останні десятиріччя став природний газ. Частка природного газу у структурі світового споживання енергоресурсів на поч. XXI ст. становила 18,0%. Особливе значення природний газ має для Північної Америки (25 % у структурі споживання енергоносіїв), Західної Європи, а також для країн Близького Сходу. Використання природного газу пов'язане зі значними перевагами, порівняно з іншими видами палива: невеликі витрати на видобуток, дешевизна транспортування, незначне забруднення довкілля при спалюванні. У Західній Європі на його основі виробляють аміак та азотні добрива, метанол, ацетилен (Франція, Італія), сажу (Франція, Нідерланди) і т.п.

Світовий видобуток природного газу має тенденцію до постійного зростання.

Серед окремих країн за обсягом видобутку природного газу у першу десятку входять: Росія, США, Канада, Нідерланди, Алжир, Великобританія, Індонезія, Саудівська Аравія. Норвегія, Мексика. В Україні рівень видобутку складає 20 млрд. м3 природного газу. Головним резервом нарощування газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ та запровадження найновіших технологій.

Основна частина видобутку природного газу зосереджена у промислово розвинених країнах. Тим часом, у розвинені країни світу одна третя необхідного їм газу ввозиться. Основними експортерами природного газу у світі є Нідерланди, Росія, Норвегія, Канада, Алжир, Бруней, Індонезія, Узбекистан, Туркменистан.

Серед окремих країн найбільшим споживачем природного газу є США, Росія, Україна, найрозвиненіші країни Європи (Німеччина, Великобританія, Франція). Японія, на відміну від інших країн, менше використовує природного газу, хоча займає третє місце за імпортом зрідженого природного газу. Перевезення такого газу здійснюється танкерами-газовозами, що коштує утроє дорожче від транспортування еквівалентної кількості нафти у звичайних танкерах. Морське транспортування зрідженого газу тільки розпочинається. Воно становить 1,5 % загального тоннажу танкерів.