2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ХІМІЇ

2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ХІМІЇ

2.3. Сучасна українська хімічна номенклатура

У 1992 р. комісія Верховної Ради України затвердила Національну комісію України з хімічної термінології та номенклатури, яка запропонувала нові принципи української хімічної номенклатури та термінології, що у 1995 р. набули значення Державного стандарту.

Хімія починається з хімічного елемента, що є “цеглинкою” будови будь-якої сполуки. Коротко зупинимось на основних принципах номенклатури елементів і простих речовин.

Хімічна номенклатура – сукупність правил утворення назв сполук, а також самі назви. Роль хімічної назви нагадує роль власного імені у житті людини – назвавши сполуку хімік дає їй “путівку в життя”.

Першу хімічні номенклатуру у 1789 р. запропонував А. Лавуазьє, включивши у неї відомі на той час 33 елементи (включаючи тепло і світло).

Назва хімічного елемента – це власна назва типу атома (аналогічно з назвами планет – Земля, Марс, географічних назв – Харків, Тернопіль), тому цю власну назву, як і символ хімічного елемента слід писати з великої літери: Н – Гідроген, Не – Гелій, О – Оксиген.

Більшість назв хімічних елементів історично пов’язані з джерелами добування (Нітроген, Кальцій), характерними властивостями (Флуор, Хлор) назвами країн (Ітербій, Рутеній, Францій), іменами вчених (Лоуренсій, Менделєєвій) тощо (додаток А).

Систематичні назви[1]* хімічних елементів, як правило, відтворюють латинську назву елемента (N – Нітроген, S – Сульфур, C – Карбон), а інколи – вимову його симовола (Cu – Купрум, Fe – Ферум, Au – Аурум, Ag – Аргентум) і тому легко сприймаються. Паралельно використовуються традиційні українські назви (табл. 2.2, виділено курсивом), оскільки існують вдалі терміни, побудовані на них: зневоднення, окиснення, азиди, вуглеводні, вуглеводи.

Назва простої речовини, що складається з одного або багатьох атомів того ж елемента – це загальна назва. Вона може збігатись, а може бути й іншою, ніж назва хімічного елемента: Не – гелій, О2кисень тощо.

Таблиця 2.2

Українські назви елементів та утворених ними простих речовин*

Символ та його вимова

Латинська назва елемента

Українська назва елемента

Українська назва простої речовини

Ag

аргентум

Argentum

Аргентум

Срібло

срібло

As

арсен

Arsenicum

Арсен

(миш’як)

арсен

Au

аурум

Aurum

Аурум

Золото

золото

Bi

бісмут

Bismuthum

Бісмут

(вісмут)

бісмут

C

це

Carboneum

Карбон

Вуглець

вуглець, алмаз, графіт, карбін

Cu

купрум

Cuprum

Купрум

Мідь

мідь

F

фтор

Fluorum

Флуор

(фтор)

флуор,

фтор

Fe

ферум

Ferrum

Ферум

Залізо

залізо

H

аш

Hydrogenium

Гідроген

Водень

водень

Hg

гідраргірум

Hydrargirum

Mercurium

Меркурій

Ртуть

ртуть

I

йод

Iodum

Йод

Іод

йод

Mn

манган

Manganum

Манган

(марганець)

манган

N

ен

Nitrogenium

Нітроген

Азот

азот

Ni

нікель

Niccolum

Нікол

Нікель

нікель

O

о

Oxygenium

Оксиген

Кисень

кисень,

озон

Pb

плюмбум

Plumbum

Плюмбум

(свинець)

свинець

S

ес

Sulfur

Сульфур

Сірка

сірка

Sb

стибій

Stibium

Стибій

(сурма)

стибій

Si

силіцій

Silicium

Силіцій

(кремній)

силіцій

Sn

станум

Stannum

Станум

(олово)

олово

Примітка. У дужках наведені назви хімічних елементів, які раніше зустрічалися у літературі і сьогодні не застосовуються.

 

Номенклатуру основних класів хімічних сполук розглянуто у відповідних розділах курсу.



[1]* В табл. 2.2 виділено напівжирним шрифтом.