13. ОСНОВНІ КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

13. ОСНОВНІ КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

13.3. Оксиди

Серед складних неорганічних речовин виділяють оксиди, гідроксиди, кислоти, солі та комплексні сполуки.

Оксиди – складні речовини, що складаються з двох елементів, один з яких Оксиген у ступені окиснення –2. В оксидах не існує зв’язку між атомами Оксигену. Сполуки, у яких є такий зв’язок, називають пероксидами, ступінь окиснення Оксигену у них –1, їх відносять до класу солей гідроген пероксиду Н2О2 (табл. 13.5).

Хімічну (систематичну назву) оксидів складають з двох слів: перше – назва елемента у називному відмінку, друге – оксид. Якщо елемент може утворювати кілька оксидів, то у назві оксиду, після назви елемента вказують у дужках його ступінь окиснення (римською цифрою, без знаків “–” чи “+”). Іноді оксиди складу ЕО називають монооксидами, ЕО2 – діоксидами тощо. Деякі оксиди мають тривіальні назви (табл. 13.5).

Таблиця 13.5

Деякі бінарні сполуки елементів з Оксигеном

Формула

Графічна формула

Назва

Н2О

 

гідроген оксид,

вода

СО­2

 

карбон (IV) оксид, карбон діоксид, вуглекислий газ

N2O5

нітроген (V) оксид, нітроген пентаоксид, нітратний ангідрид

Н2О2

 

гідроген пероксид

BaO2

 

барій пероксид

Основні способи одержання оксидів

  1. Взаємодія простих речовин з киснем, що супроводжується виділенням тепла і світла – горіння:

а) металів: 4Al + 3O2 = Al2O3;                  2Сu + O2 = 2CuO;

Таким способом неможливо одержати оксиди лужних металів, які при взаємодії з киснем утворюють пероксиди або надпероксиди (супероксиди):

2Na + O2 = Na2O2,                            К + O2 = КO2,

тому оксиди таких елементів одержують іншими методами:

Na2O2 + 2Na = 2Na2O;            4КO2 = 2К2O + 3O2

б) неметалів: 2Н2 + O2 = 2Н2O;                 С + О2 = СО2.

2. Взаємодія складних речовин з киснем:

а) неорганічних: 2H2S + 3O2 = 2H2O + 2SO2;   2SO2 + O2 = 2SO3;

б) органічних: СН4 + 2O2 = СО2 + 2Н2O; С2Н5ОН + 3O2 = 2СО2 + 3Н2O.

3. Термоліз складних речовин:

а) оксидів: 2PbO2 = 2PbO + O2;                2N2O5 = 4NO2 + O2;

а) гідроксидів: Сu(OH)2 = CuO + H2O;    2Fe(OH)3 = Fe2O3 + 3H2O;

а) кислот: 4НNO3 = 4NO2 + 2H2O + O2;   H2SO3 = SO2 + H2O;

а) солей: СаСO3 = СаO + СO2;                 NH4NO3 = N2O + 2H2O;

Існують специфічні способи добування деяких оксидів, їх розглянуто при вивченні відповідних елементів.

Класифікація оксидів

Усі оксиди поділяють на солетвірні і несолетвірні (індиферентні) (схема 13.1).

Несолетвірні (індиферентні) оксиди не утворюють солей у реакціях з кислотами і основами. Таких оксидів 4: карбон (ІІ) оксид СО, силіцій (ІІ) оксид SiO, нітроген (І) оксид N2O, нітроген (ІI) оксид NO. Однак, відомий спосіб одержання натрій форміату базується на реакції:

СО + NaOH = HCOONa (тиск 15 атмосфер).

Солетвірні оксиди у реакціях з кислотами або основами утворюють солі:

СаО + H2SO4 = CaSO4 + H2O;                   CO2 + 2NaOH = Na2CO3 + H2O.

Серед солетвірних виділяють основні, кислотні та амфотерні оксиди.

Основні – оксиди, гідрати яких – основи. Основними є оксиди лужних (Li, Na, K) і лужноземельних (Ca, Sr, Ba) металів, а також оксиди Cu (II), Fe (II) та Fe (III). У них переважно реалізується іонний хімічний зв’язок, за н. у. усі вони – тверді речовини.

Фізичні властивості оксидів

За н.у. оксиди перебувають у газоподібному (N2O, CO2), рідкому (H2O, SO3) або твердому (оксиди металів) стані.

Хімічні властивості основних оксидів

1. Взаємодія з водою з утворенням лугів:

Na2O + H2O = 2NaOH;           CaO + H2O = Ca(OH)2.

Оксиди Cu (II), Fe (II) та Fe (III) з водою не взаємодіють.

2. Взаємодія з кислотами з утворенням солей та води:

Li2O + 2HCl = 2LiCl + H2O;             СuO + H2SO4 = CuSO4 + Н2О.

3. Взаємодія з кислотними та амфотерними оксидами з утворенням солей:

K2O + CO2 = K2CO3;     Na2O + Al2O3 = 2NaAlO2;

FeO + SO3 = FeSO4;      BaO + ZnO = BaZnO2.

4. Взаємодія з амфотерними гідроксидами з утворенням солей та води:

Na2O + Al(OН)3 = 2NaAlO2 + 3Н2О.

5. Участь в окисно-відновних реакціях:

Fe2O3 + 2Al = Al2O3 + 2Fe;              3CuO + 2NH3 =3Cu + N2 + 3H2O.

Кислотні – оксиди, гідрати яких кислоти. Ці оксиди ще називають ангідридами кислот. Кислотними є оксиди неметалів та металів у високих (+5 – +7) ступенях окиснення. В кислотних оксидах реалізується ковалентний полярний хімічний зв’язок, за н.у. вони перебувають у газовому (СО2, SO3), рідкому (N2O5, Cl2O7) або твердому (Р2О5, Mn2O7) стані.

Хімічні властивості кислотних оксидів.

1. Взаємодія з водою з утворенням кислот:

SO3 + H2O = H2SO4;               P2O5 + 3H2O = 2H3PO4.

Кислотні оксиди, утворені елементами, що перебувають у проміжному ступені окиснення у цьому випадку утворюють дві кислоти:

2N+4O2 + H2O = HN+3O2 + HN+5O3;           2Cl+6O3 + H2O = HCl+5O3 + HCl+7O4.

2. Взаємодія з лугами з утворенням солей:

СO2 + Ca(OH)2 = Ca(HCO3)2;                    SO3 + 2NaOH = Na2SO4 + H2O.

Кислотні оксиди, утворені елементами, що перебувають у проміжному ступені окиснення у цьому випадку утворюють дві солі:

2N+4O2 + 2NaOH = NaN+3O2 + NaN+5O3 + H2O.

3. Взаємодія з основними та амфотерними оксидами з утворенням солей:

P2O5 + 3Na2O + = 2Na3PO4;             SO3 + ZnO = ZnSO4.

4. Взаємодія з амфотерними гідроксидами з утворенням солей та води:

3N2O5 + 2Al(OН)3 = 2Al(NO3)3 + 3Н2О.

5. Взаємодія у розчинах із середніми солями відповідних кислот з утворенням кислих солей (якщо це можливо):

СO2 + СаСО3 + Н2О = Са(НСO3)2.

6. Участь в окисно-відновних реакціях:

С+4О2 + С0 = 2С+2О;      4Cr+6O3 + C–42H5OH = 2Cr+32O3 + 2C+4O2 + 3H2O;

S+4O2 + 2H2S–2 = 3S0 + 2H2O; Mn+4O2 + 4HCl–1 = Mn+2Cl2 + Cl02 + 2H2O.

Амфотерні оксиди – залежно від умов виявляють властивості основних або кислотних оксидів. Їх утворюють лише метали побічних підгруп, які перебувають у проміжних ступенях окиснення, а також берилій Be та алюміній Al. В амфотерних оксидах реалізується іонно-ковалентний хімічний зв’язок, за н.у. – усі вони тверді речовини.

Хімічні властивості амфотерних оксидів

  1. З водою не реагують, амфотерні гідроксиди одержують іншими методами (див. Амфотерні гідроксиди).
    1. Аналогічно з основними, реагують з кислотами та кислотними оксидами, утворюючи солі:

Al2O3 + 6HCl = 2AlCl3 + 3H2O;                 Cr2O3 + 3SO3 = Cr2(SO4)3.

  1. Аналогічно з кислотними, реагують у розплаві з основами та основними оксидами, утворюючи солі:

ZnO + 2KOH = K2ZnO2 + H2O;                 Al2O3 + Na2O = 2Na2AlO2.

Воду теж можна розглядати як амфотерний оксид, оскільки вона при дисоціації утворює іони Н+ і ОН:

Н2О ↔ Н+ + ОН, або Н2О + Н2О  Н3О+ + ОН,

і реагує з кислотними та основними оксидами з утворенням кислот або основ відповідно.

Застосування оксидів розглянуто при вивченні хімії елементів.