Підготовка до ЗНО з математики. Алгебра.

- наука про властивості цілих чисел.

- результат ділення.

- невід’ємне число, квадрат якого дорівнює а.

- невід'ємне значення кореня парного або непарного степеня з невід'ємного числа.

- знаходження кореня якого-небудь числа.

- корінь другого степеня.

 - число, квадрат якого дорівнює а.

- корінь, значення якого є число дійсне.

- корінь третього степеня.

- відстань від по­чатку відліку до точки, яка зображує число на координатній прямій.

- абсолютне значення.

- корінь, який має наближене значення.

- нерівність, правильна для всіх до­пустимих значень змінних, що входять у цю нерівність.

- математична дія, що супроводжується появою нової змінної.

- множину точок координатної площини, координати яких є розв’язками цього рівняння.

- вираз, складений із коефіцієнтів рівняння, який дорівнює 0 тоді й лише тоді, коли серед коренів цього рівняння є однакові.

- операція, результатом якої є математичний вираз з іншою змінною, еквівалентний даному.

- операція, результатом якої є математичний вираз з іншою змінною, еквівалентний даному.

- операція, яка доз­воляє записати рівняння в канонічному вигляді.

- рівняння виду ах+bу=с, де х і у – змінні, а, b, с – числа.

- два вирази зі змінною (невідомим), між якими стоїть один зі знаків нерівності: > (більше), < (менше), ≥ (більше або дорівнює; не менше); ≤ (менше або дорівнює; не більше).

 - два вирази, які сполучені знаком ≥ або ≤.

- величина, що входить у математичну формулу і збері­гає своє постійне значення лише за цих умов.

- рівняння, у яких множин розв'язків збігаються.

- рівняння із двома змінними, які мають одні і ті самі розв’язки.

- системи рівнянь із двома змінними, які мають одні й ті самі розв’язки.

- рівнясть, яка містить невідоме.

- рівність, яка містить дві змінні.

- знайти всі її розв’язки або довести, що розв’язків немає.

- знайти його корені або довести, що їх немає.

- знайти всі її розв’язки або довести, що розв’язків немає.

- значення змінної, яке перетворює нерівність на правильну числову нерівність.

- значення змінної, при підстановці якого в рівняння одержують правильну числову рівність.

- пару значень змінних, які перетворюють це рівняння на правильну числову рівність.

- значення змінної, при якому кожна нерівність перетворюється на правильну числову.

- пару значень змінних, яка перетворює кожне рівняння системи на правильну рівність.

- декілька нерівностей з однією змінною, відносно яких поставлено завдання знайти всі спільні розв’язки.

- декілька рівнянь із двома змінними, відносно яких поставлено завдання знайти всі спільні розв’язки.

- корінь, однаковий для кількох рівнянь.

- корінь, який не є розв'язком рів­няння за тих чи інших умов (найчастіше тому, що значення не входить до області визначення рівняння).

- два вирази, які сполучені знаком > або <.

 - якщо обидві частини нерівності – числа.

- проміжок, на якому функція залишається неперервною.

- число, яке визна­чає положення деякої точки на площині або у просторі відносно осі X у прямокутній сис­темі координат.

- незмінна величина.

- пряма, яка не має жодної спільної точки з певною кри­вою, що необмежено наближається до цієї прямої.

- частина графіка функції, з певними властивостями, що може розглядатися окремо.

- зображення за допомо­гою ліній різних залежностей.

- всі ті точки координатної площини, координати якої зодовільняють равнянню функції.

- найбільше та найменше значення функції.

- способи, за якими можна однозначно відокре­мити одну функцію від інших.

- значення залежної змінної при певному зна­ченні аргумента.

- значення, яке є найменшим, мінімаль­ним.

- значення, яке немає обмежень.

- значення аргументу, при яких функція дорівнює 0.

- множина тих значень, яких може набувати х, тобто таких х, за яких формула має зміст (усі дії, указані формулою, можна виконати).

- множина значень функції, які вона приймає для усіх значень аргументу з області її визачення.

- множина, що складається з усіх чисел f(x) таких, що х належить області визначення функції f.

- функція, яка набуває кожного свого значення в єдиній точці області визначення.

- значеня, що усереднює всі отримані.

- значення, яке може бути знайдене в таблиці.

- залежність, яка може бути виражена за допомогою функції.

-  це функція, області визначення і значень якої є підмножинами числових множин - як правило, безлічі дійсних чисел R або безлічі комплексних чисел C.

- залежність, яка може бути виражена за допомогою лінійної функції.

- нерівність, в яку змінна входить в пер­шому степені.

- функція виду y=kx+b, де k і b – дійсні числа.

- рівняння, яке містить змінні лише в першому степені.

- залежність, за якою збільшення од­нієї величини призводить до зменшення іншої пропорційно (або навпаки).

- окремий випадок рівняння чет­вертого степеня, в якому відсутні непарні сте­пені.

-  представляти тричлен у ви­гляді суми квадрата двочлена та числа.

- квадратне рівняння, у якого перший коефіцієнт дорівнює числу 1.

- нерівність, в яку змінна вхо­дить в другому степені (в квадраті).

- многочлен другого степеня виду у=ах²+bх+с.

- значення змінної, при якому значення цього тричлена дорівнює нулю.

- квадратне рівняння, у якого хоча б один з коефіцієнтів – b або с – дорівнює нулю.

- графік квадратичної функції.

- функція, рівняння якої — дріб, а чисельник і знаменник — мно­гочлени.

- елементарні функції, утворені в результаті скінченного числа ариф­метичних операцій над однією або кількома змінними і довільними сталими числами. 

- рівняння виду f(x)=g(x), якщо f(x) і g(x) – раціональні вирази.

- послідовність чисел (членів прогресії), кожне з яких, починаючи з другого, виходить з попереднього додаванням до нього постійного числа d.

- послідовність відмінних від 0 чисел, кожний член якої, починаючи з другого, дорівнює попередньому члену, помноженому на одне й те саме число.

- стале для даної послідовності число q.

- прогресія, кожний наступний член якої більше попереднього.

- прогресія, яка має нескінченне число членів.

- нескінченна геометрична прогресія, знаменник q якої за модулем є меншим за 1, тобто |q|<1.

- ряд чисел, які збільшуються або зменшуються так, що різни­ця або відношення між кожними двома сусід­німи числами зберігає сталу величину.

- стале для даної послідовності число d.

 - прогресія, кожний наступний член якої менше попереднього.

- математична послідовність, елементами якої є числа.

- міра вимірювання кутів, один градус складає 1/360 від повного центрального кута.

- абсциса точки Р_α, утвореної поворотом точки Р₀(1;0) навколо початку координат на кут α радіан.

- відношення косинуса числа α до його синуса.

- лінія, на якій розташовані всі значення котангенсу довільних кутів.

- лінія, на якій розташовані всі значення тангенсу довільних кутів.

- коло радіуса 1 із центром у початку координат.

- центральний кут, для якого довжина відповідної дуги дорівнює довжині радіуса.

- міра вимірювання кутів, один радіан дорівнює близько 57°.

- ордината точки Р_α, утвореної поворотом точки Р₀(1;0) навколо початку координат на кут α радіан.

- відношення синуса числа α до його косинуса.

- таблиця значень триго­нометричних функцій при різних значеннях кута.

- формули, які виражають співвідношення тригонометричних функцій, задають залежність функцій між собою.

- число з проміжку [0; π] косинус якого дорівнює a, і позначається  arccos a.

- число з проміжку (0; π), котангенс якого дорівнює а.

- графік функції y=sin x.

- хвиляста крива лінія, що графічно зображає зміни синуса за­лежно від зміни кута.

- графік функції y=tg x.

- крива лінія, що графічно відображає зміни тангенса залеж­но від зміни кута.

- розділ математики, що вивчає тригонометричні функції.

- частка двох чисел.

- операція, яка при додаванні та відні­манні звичаиних дробів дозволяє записати їх з однаковим знаменником.

- дріб, чисельник і знаменник якого є натуральними числами

- показує, на скільки рівних частин поділили цілу величину.

- числа, які мають цілу частину і дробову частину, яка є звичайним дробом.

- звичайний дріб, чисельник якого більший за знаменник або дорівнює знаменнику.

- сума цілої і дробової частини.

- якщо чисельник і знаменник дробу помножити або поділити на одне і те саме число, відмінне від нуля, то одержимо дріб, який дорівнює даному.

- звичайний дріб, чисельник якого менший від знаменника.

- дріб, в якому чисельник і знаменник мають спільний дільник.

- ділення чисельника і знаменника дробу на спільний дільник чисельника і знаменника дробу, більший за 1.

 - найменше спільне кратне всіх знамен­ників.

- показує, скільки таких частин узяли.

- нерівність, що містить тригонометричні функції змінної.

- тотожність, що міс­тить тригонометричні функції.

- число, n-й степінь якого дорівнює α.

- вираз, який міститься під коренем.

- нерівність, що містить змінну під знаком кореня.

- функція, у якої аргумент знахо­диться під знаком радикала (кореня).

- рівняння, що містить змінну під знаком кореня (радикала).

- функція, де аргумент стоїть в основі степеня.

- цифра чи літера, що вказує, до якого степеня підноситься число або вираз.

- нерівність, в якій показник степеня входить як невідоме.

- функція, де аргумент стоїть у по­казнику степеня.

- рівняння, в якому показник сте­пеня входить як невідоме.

- логарифм з основою 2.

- логарифм з основою 10.

- лінійка, за допомогою якої можна визначити значення десяткового логарифму.

- показник степе­ня, до якого потрібно піднести число-основу, щоб одержати дане число.

- формули, які виражають влас­тивості логарифмів.

- нерівність, в яку змінна входить під знаком логарифма.

- таблиця значень логарифма за значенням логарифмічного виразу.

- тотожність, що містить ло­гарифми функції.

- рівняння, до складу якого вхо­дить змінна під знаком логарифма.

- знаходити логарифм числа.

- логарифм з основою е.

- проміжок, на якому збігається послідовність, інтеграл та ін.

- зна­чення, якого набуває функція, коли її аргумент наближається до певної точки.

- значення функції, коли аргумент прий­має межове значення.

- функція, що є результатом двох послідовних операцій диференціювання даної функції.

- значення, яке відповідає екстремуму (функції).

- значення, яке є найбільшим.

- значення, яке приймає функція на границі.

 - похідна, порядок якої вище другого.

- функція, що є результатом послідов­них операцій диференціювання даної функції.

- границя відношення приросту фун­кції до приросту аргументу, якщо приріст ар­гументу прямує до нуля.

- різниця між фіксованим і поточним зна­ченням аргументу, збільшення аргументу.

- довіль­ний приріст незалежної змінної величини.

- дія знаходження похідної або диферен­ціала.

- ціла величина як сума її ж нескінченно малих частин.

- властивість функції, коли її можна проінтегрувати. 

- проміжок, на яко­му ведеться інтегрування.

- інтеграл, модуль якого збігається.

- інтеграл, границі якого задані.

- операція, результа­том якої є зміна порядку слідування інтегралів.

- кінці проміжку, на якому ведеться інтегрування.

- набір прийомів, який дозволяє викона­ти інтегрування.

- інтеграл, границі якого не за­дані. Те саме, що первісна.

- вираз, який міститься під знаком інтеграла.

- функція, похідна якої дорівнює даній функції, невизначений інтеграл.

- значення якого може бути знайдене в таблиці інтегралів.

 - фігура, яка знизу обмежена віссю абсцис, зліва прямою х = а, справа прямою х = Ь, а зверху графіком функції.

- сума чи різниця двох ал­гебричних величин (виразів), що звуться його членами; двочлен.

- фор­мула, за допомогою якої довільний двочлен підносять до натурального степеня.

- роз­діл математики, який вивчає сполуки довіль­них предметів, елементів.

- сполучення, поєднання або розташування чого-небудь (однорідного) у певному порядку.

- будь-яка підмножина з m елементів даної множини, яка містить n елементів.

- будь-яка впорядкована множина, яка складається з n елементів.

- будь-яка впорядкована множина з m елементів даної множини, яка містить n елементів, де m≤n.

- дріб, знаменник якого є ціла міра числа 10.

- дане число заміняємо на інше число, близьке за значенням до даного.

- наближене представлення числа в деякій системі числення за допомогою кінцевої кількості цифр.

- подія, що може відбутися з достатньою мірою ймовірності.

випробування, у яких імовірність результату кожного з них не залежить від того, які результати має чи матиме решта випробувань.

- подія, що може відбутися, а може не відбутися.

- перевірка властивостей, якостей.

- умови, за яких відбувається (чи не відбувається) подія.

- характерис­тика величини, яка виражає кількісну оцінку можливості появи випадкової події.

- значення, яке відбувається з най­більшою ймовірністю.

- випробування, результат якого не залежить від попереднього та наступного.

- подія, що не може відбутися.

- обчислення степеня.

- множина таких подій, коли в результаті кожного випробування обов’язково має відбутися хоча б одна з них.

- явище, про яке можна сказати, що воно відбувається або не відбувається за певних умов. 

- події, кожні дві з яких не можуть відбутися одночасно.

- події, кожна з яких не має ніяких переваг, щоб з’являтися частіше за іншу під час багаторазових випробувань, що проводяться за однакових умов.

- гра, результати якої сприяють гравцю.

- подія, яка позитивно впливає на що-не-будь, створює відповідні умови для здійснення, виконання і т. ін. чогось.

- розділ математики, що вивчає законо­мірності випадкових явищ.

- значення, яке отримали, здійснюючи вибірку.

- розділ математики, присвя­чений математичним методам систематиза­ції, обробки та дослідження статистичних даних.

- середнє арифметичне двох чисел, що стоять посередині.

- це число, яке ділить навпіл упорядковану сукупність усіх значень вибірки, тобто середня величина змінюваної ознаки, яка містить в середині ряду, розміщеного в порядку зростання або спадання ознаки.

- вимірю­вання центральної тенденції розподілу зна­чень.

- середнє арифметичне всіх її значень.

- наука, яка вивчає кількісні зміни у розвитку людсь­кого суспільства, економіки і займається об­робкою цих числових досліджень з науковою і практичною метою.

- це спланований, науково-організований збір масових даних про соціально-економічні явища та процеси.

- перелік варіант і відповідних їм частот або відносних частот.

- раціональні та ірраціональні числа.

- дріб, у якого період починається не відразу після коми.

- десятковий дріб, у якому нескінченно повторюється певна група цифр.

- мінімальна група цифр, яка повторюється.

- рівність двох відношень.

- натуральні числа, їм протилежні числа і число 0.

- дріб, у якого період починається відразу після коми.

- результат ділення однієї величини на іншу.

- результат розв'яза­ння математичної задачі.

- соту частина будь-якої величини або числа. 

- відношення вели­чини довжин зображення (на карті, креслени­ку тощо) до величини довжин самого зображу­ваного предмета. 

- математична дія множення двох однакових множників.

- число n у стандартному записі числа.

- матема­тичний знак на позначення дії добування коре­ня, а також результату цієї дії.

- добуток кількох рівних множників.

- запис, у якому числа і букви з’єднано знаками дій.

- числовий множник одночлена стандартного вигляду.

- добуток чисел, змінних та їх натуральних степенів, а також самі числа, змінні та їх натуральні числа.

- одночлен, який містить тільки один числовий множник, що стоїть на першому місці, і степені з різними буквеними основами.

- вираз не містить ніяких інших дій, крім додавання, віднімання, множення, піднесення до натурального степеня і ділення.

- суму показників степенів усіх буквених множників, що входять до одночлена.

- раціональний вираз, який не містить ділення на вираз зі змінною.

- спрощення многочлена, коли алгебрагічна сума подібних членів замінюється одним членом.

- збирати в групу, розподіляти за групами.

- квадрату першого виразу мінус подвоєний добуток першого і другого виразів плюс квадрат другого виразу.

- квадрат першого виразу плюс подвоєний добуток першого і другого виразів плюс квадрат другого виразу.

- алгебрагічна сума кількох одночленів.

- однакові одночлени, або одночлени, запис яких у стандартному вигляді відрізняється лише коефіцієнтами.

- добуток різниці двох виразів і їх суми.

- добуток різниці двох виразів на неповний квадрат їх суми. 

- запис многочлена у вигляді добутку многочленів.

- запис многочлена, усі члени якого мають стандартний вигляд і серед них немає подібних.

- степінь тотожно рівного йому многочлена стандартного вигляду.

- найбільший зі степенів одночленів, із яких складається многочлен.

- добуток суми двох виразів на неповний квадрат їх різниці. 

- формули, за допомогою яких деякі дії з многочленами спро­щуються.

- залежність, яка може бути ви­ражена за допомогою алгебраїчного виразу.

- математичний вираз, який скла­дається з чисел, змінних, їх степенів і знаків математичних дій.

- дріб, у якому чисельник і знаменик - многочлени.

- використання розподільної властивості множення у вигляді a(b+c).

- при множенні чисельника і знаменника дробу на один і той самий алгебрагічний вираз одержуємо дріб, що дорівнює даному дробу.