Підготовка до ЗНО з математики. Геометрія.

- дорівнює добутку двох його суміжних сторін.

- дорівнює половині квадрата його діагоналі, помноженої на синус кута між діагоналями.

- дорівнює квадрату його сторони.

- дорівнює половині квадрата його діагоналі.

- дорівнює добутку його сторони (основи) на висоту, проведену до неї.

- дорівнює добутку двох його суміжних сторін на синус кута між ними.

- дорівнює половині добутку його діагоналей на синус кута між ними.

- дорівнює добутку квадрата його сторони на синус кута ромба.

- дорівнює півдобутку його діагоналей.

- дорівнює добутку півсуми основ на висоту.

- дорівнює добутку середньої лінії на висоту.

- відрізки, послідовно з'єднані один з одним через вершини під різними кутами.

- ламана, яка не має точок самоперетину.

- ламана, кінці якої збігаються.

- проста замкнена ламана, сусідні ланки якої не лежать на одній прямій.

- відрізки, що з’єднують несусідні вершини многокутника.

- многокутник із n вершинами (із n сторонами).

- скінченну частину площини, обмежену многокутником.

- многокутник, що лежить по один бік від кожної прямої, яка містить його сторону.

- кут, утворений його сторонами, які сходяться в цій вершині.

- кут, суміжний із внутрішнім кутом многокутника при цій вершині.

- многокутник, у якого всі сторони і всі кути рівні.

- перпендикуляр, проведений із центра правильного многокутника на його сторони.

- задається двома взаємно перпендикулярними осями (вісь ОХ – вісь абсцис, вісь ОУ – вісь ординат), які мають спільний початок О (початок координат) і однаковий масштаб осей.

- кожній точці площини за певним правилом ставиться у відповідність пара чисел – абсциса та ордината (х;у).

- дорівнює квадратному кореню із суми квадратів різниць однойменних координат.

- рівняння із двома невідомими х, у (із трьома невідомими х, у, z), які задовольняють координати будь-якої точки фігури, і тільки вони.

- число, яке визна­чає положення деякої точки на площині або у просторі відносно осі X у прямокутній сис­темі координат.

- сукуп­ність аксіом даної науки, приведена в певну систему.

- одна з декартових координат точки у просторі; вісь Z.

- промінь, що виходить із вершини кута і ділить його на дві однакові частини.

- один із мно­гокутників, які складають многогранник і не є його основами.

- напрямлений відрі­зок; величина, що характеризується розміром, напрямом.

- один із векторів, які лежать на одній прямій або на паралельних прямих.

- один із векторів, які лежать в одній або в паралельних площинах.

- вектор, що має нормовану (визначену) довжину, найчастіше одиничну.

- вектор, що має одиничну довжину.

- вектор, що є перпендикулярним до чого-небудь.

- вектор, який є колінеарним і про­тилежно напрямленим даному й має таку саму довжину.

- величина, що, окрім свого числового зна­чення, характеризується напрямком у просторі.

- спільний початок променів, що утворюють кут.

- вершина довільного кута трикутника.

- вершина, що лежить проти його основи.

- відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії.

- довжи­на перпендикуляра, який проведений з верши­ни конуса до площини його основи.

- довжина перпендикуляра, який проведений з довільної вершини паралелепіпе­да до протилежної основи; в загальному випад­ку — відстань між основами паралелепіпеда.

- довжина перпендикуляра, який проведений з вершини піраміди до площини її основи.

- довжина перпендикуляра, який проведений з вершини прямокутника до проти­лежної сторони.

- довжина перпендикуляра, який проведений з довільної точки однієї основи циліндра до площини іншої.

- плос­ка геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює вісім кутів.

- перетворення, за якого кожній точці площини (простору) ста­виться у відповідність інша точка (образ даної), що лежить на прямій, яка з'єднує дану точку з якоюсь фіксованою точкою (центром).

- одиниця виміру плос­кого кута, що дорівнює 1/90 частині прямого кута. 

- одиниця виміру дуги кола, що дорівнює 1/360 довжини кола.

- сукупність умов, що визначають положення точки на площині, у просторі.

- пряма лінія між двома несуміжними вершинами много­кутника або між двома вершинами много­гранника, які не знаходяться на одній його грані.

- відрізок прямої, яка сполучає дві протилежні точки кола або сфери і проходить через його центр.

- операція на векторах у просторі, ре­зультатом якої є вектор.

- математична операція над вектора­ми, результатом якої є число.

- логічна форма встановлення істинності будь-якого су­дження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою.

- доведення, в основі якого лежить допущення, що вірним є твер­дження, протилежна умові.

- векторна операція, результатом якої є вектор, початок якого є початком першого, а кінець — кінцем останнього.

- дотик, при якому криві або тіла знахо­дяться по один бік від січної.

- до­тик, при якому криві або тіла знаходяться по різні боки від січної.

- пряма, що має одну спільну точку з колом.

- частина кола, розміщена між двома будь-якими його точками.

- кут, що утворюється однією зі сторін многокутника і продовженням суміжної сторони.

- одна з двох сторін, що утворюють прямий кут у прямокутному три­кутнику.

- паралелограм, у якого всі сторони і всі кути рівні між собою. 

- скалярний добуток вектора самого на себе.

- части­на площини, що розташована між двома кон­центричними колами.

- замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від однієї, яка називається центром.

- рів­ність геометричних фігур.

- тіло, отримане об'єд­нанням усіх променів, що мають спільний по­чаток і проходять через плоску поверхню.

- час­тина конуса, яка утворилася при перетині ко­нуса площиною, паралельною основі.

- конус, основа якого — еліпс.

- конус, основа якого — коло.

- ко­нус, в якому проекція вершини не збігається з центром основи.

- конус, в якому висота збігається з віссю.

- конус, в якому висота збігається з віссю, а основа — коло.

- конус, в якому рівні твірні.

- два кола, які мають спільний центр і лежать в одній площині.

- число, яким визначають положення точки на прямій або кривій лінії, на площині, поверхні, у просторі тощо. 

- координата, яка визначає розташування точки відносно початку заданої системи координат.

- три числа, які характеризують по­ложення точки у просторі (абсциса, ордината, апліката).

- геометрична фігура, яка складається з усі точок площини, відстань від яких до даної точки не перевищує заданої.

- частина круга, обмежена хордою.

- час­тина круга, обмежена двома його радіусами.

- правильний шестигранник, усі грані якого — квадрати. 

- геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо свого діаметра.

- один із кутів при перетинанні двох пря­мих січною.

- кут, який утворює одна сторона фігури з іншою (суміжної до неї).

- кут, вершина якого належить колу, а сторони перетинають коло.

- кут, який утворюють дві площини, що перетина­ються.

- кут, що доповнює даний до повного (180°).

- характе­ристика двогранного кута.

- кут, який утворюють кілька площин.

- кут, який утворюється будь-якою площиною.

- кут між прямими на площині.

- послідовність відрізків, в якій кінець кожного відрізка є початком на­ступного відрізка.

- твердження, яке визнане істинним і яке використовують для до­ведення іншого твердження.

- лінія, яка не має спільних точок з ін­шою лінією.

- спільна лінія кількох тіл, фігур та ін.

- лінія, що не співпадає з горизонтальною та верти­кальною лініями.

- пряма лінія, проведена з вершини кута трикутника до середини протилежної сторони.

- одиниця вимірювання кутів.

- одиниця вимірювання відрізків.

- многогранник, всі вершини яко­го належать іншій поверхні (її називають опи­саною).

- многогранне геометричне тіло; гео­метрична фігура, частина простору, обмежена замкненою поверхнею, що складається з пев­ної кількості плоских многокутників.

- фігура, утворена замкнутою ламаною лінією, ланки якої створюють більше чотирьох кутів.

- многокутник, довкола якого описане коло.

- многокутник, у якого хоча б один внутрішній кут більший, ніж 180°.

- многокутник, в який вписане коло.

- многокутник, який лежить в од­ній півплощині відносно будь-якої прямої, що проходить через сусідні вершини многокутни

- многокутник, всі сторони та всі кути якого рівні.

- сторона довільного трикутника не може бути більша чи рівна сумі двох інших його сторін.

- величина чого-небудь, вимірювана в кубічних одиницях. 

- одне з двох (трьох) чисел, що визначають положення точки на площині (у просторі) відносно прямокутної системи координат.

- одиничний вектор.

- шес­тигранник, гранями якого є паралелограми (з попарно паралельними бічними гранями).

- плос­кий чотирикутник, протилежні сторони якого попарно паралельні.

- влас­тивість прямих та площин розташовуватися паралельно (не мати спільних точок).

- перетворення, при яко­му всі лінійні розміри збільшуються в однако­ву кількість разів.

- перетворення, що відбувається за лінійним законом.

- геометричне перетворення на пло­щині або в просторі, при якому зберігаються кути, але всі лінійні виміри змінюються в де­кілька разів.

- довжина замкне­ного контуру або сума довжин усіх сторін за­мкненого багатокутника на площині.

- пря­ма, що перетинає дану пряму або площину під прямим кутом.

- половина гео­метричної кулі, а також предмет такої форми. 

- багатогранник, основою якого є многокутник, а бічні грані — трикутники, що мають спільну вершину.

- частина площини, обмежена замкнутою ламаною або кривою лінією. 

- площина, яка містить дві го­ризонтальні прямі, що перетинаються.

- площина, яка має з поверхнею єдину спільну точку (точку дотику).

- пло­щина, на якій нанесені дві взаємно перпенди­кулярні числові осі зі спільним початком та однаковим одиничним відрізком.

- площина, яка є перпендикулярною.

- площина, яка не має спільних то­чок.

- площина, на якій розміщується зображеня, виконане з використанням правил про­ектування (паралельного або ортогонального).

- площина, що перетинає задану фігуру.

- геометричне тіло, яке утворюється обертанням деякої плоскої фігури навколо не­рухомої осі.

- вектор у багатовимірному просторі.

- фігу­ра, утворена замкнутою ламаною лінією, лан­ки якої створюють більше чотирьох кутів.

- усяка пряма, що перетинає іншу пряму або площину під кутом,відмінним від прямого та нульового.

- радіус, від якого починається відлік кутів. Найчастіше збігається з додатним напрямком осі абсцис.

- нуль на числовій осі.

- точка перетину осей координат.

- се­редня частина сфери, отримана перетином її двома паралельними площинами.

- многогранник із дво­ма рівними паралельними основами — много­кутниками та боковими гранями — паралелог­рамами.

- призма, в якій основою є n-кутник.

- призма, в якій бічні ребра не перпендикулярні основам.

- пряма призма, в основі якої лежить правильний многокутник.

- призма, в якій бічні ребра перпендикулярні основам.

- проекція фігури або тіла на го­ризонтальну площину.

- проекція фігури або тіла на площину, при проектуванні прямі, в напряку яких ведеться перетворення, перпендикулярні площині зображення.

- чотири­кутник, у якого всі кути прямі.

- плоске геометричне тіло, яке має п'ять граней. 

- плоска геометрична фігура, замкнута ламана лінія яка утворює п'ять кутів.

- відрізок прямої, що спо­лучає будь-яку точку кола або сфери з центром. Віддаль від певної точки кола або сфери до цен­тру.

- вектор, спрямований у визначувану точку з певної на­перед заданої точки, полюса.

- лінія перетину двох пло­щин.

- відрі­зок, що сполучає вершину піраміди з верши­ною основи.

- відрізок, що сполучає відповідні вершини основ.

- рівняння, членами якого є вектори.

- розгорнута по­верхня будь-якої геометричної фігури.

- паралелограм з рівними сторонами.

- геометричне перетво­рення, при якому зберігаються кути і лінійні розміри фігури.

- частина круга, обмежена дугою та хордою, а також частина кулі, відокремлена січною площиною.

- частина круга, об­межена дугою і двома радіусами.

- ко­нус, з вершиною в центрі кулі, основою якого є частина поверхні кулі.

- конус, з вершиною в центрі сфери, осно­вою якого є частина поверхні сфери.

- властивість геометричної фігури за певних змін свого по­ложення накладатися на себе так, що не всі її точки займають початкове положення.

- по­слідовність аксіом, яка складає фундамент на­уки.

- сукупність умов, що визначають по­ложення точки на прямій, на площині, у про­сторі.

- площина або пряма, яка перетинає геометричне тіло.

- величина, яка, на відміну від векторної, повністю визначається числовим значенням (дійсним числом), без урахування напрямку.

- грані, які ма­ють спільне ребро.

- замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра. 

- лінія, що своїм рухом утворює якусь поверхню.

- правильний чо­тиригранник, кожна грань якого являє собою правильний трикутник; трикутна піраміда.

- точка, в якій відбувається дотик.

- трапеція, одна бічна сторона якої перпендикулярна основам.

- геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутника навколо одного з його боків.

- циліндр, основою якого є еліпс.

- геометричне тіло, що складається з двох кіл, які співпадають при паралельному перенесен­ні, та всіх відрізків, що з'єднують відповідні точки цих кіл.

- циліндр, у якого твірна не перпендикулярна основам.

- циліндр, у якого твірна та вісь перпендику­лярні основам.

- циліндр, у якого твірна пер­пендикулярна основам, а основою є коло.

- гео­метрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути.

- многогранник, всі грані якого дотикаються до іншої поверхні (її називають вписаною).

- многогранник з двадцятьма гранями.

- тіло, обмежене вісьмома трикутними площи­нами.

- відрізок прямої перетину двох бічних граней.

- многогранник, всі грані якого правильні многокутники.

- відрізок прямої перетину двох бічних граней.