— стильова течія модернізму першої чверті XX ст., у якій основними принципами стають суб'єктивність, експеримент і новизна. Особливої важливості набуває відмова від вимоги зображувати дійсність об'єктивно. Мистецтво цієї стильової течії проникнуте відчуттям повсякденного болю, страхом за майбутнє людини, чиє життя спрямовують соціальні механізми, що загрожують людині безглуздою загибеллю.