Підготовка до ЗНО з української літератури

- невеликий віршовий твір, у якому поетизується сільське життя (Т.Шевченко «Садок вишневий коло хати»).

 — стильова течія модернізму, що виникла наприкінці XIX ст. в Європі (спочатку в образотворчому мистецтві, згодом — у літературі). Творам цього стилю властиві такі ознаки: психологізм у змалюванні персонажів, прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити миттєві враження, особливий лаконізм прози, її ритмічність, багатство зорових (кольори) і слухових (звуки) образів, увага до яскравих деталей і водночас відмова від великих соціальних проблем.

 - народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.

- зумисне надмірне повторення однакових приголосних, звуків з метою створення звукового образу зображуваного або посилення інтонаційної виразності мови.

- інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.

- техніка настінного живопису, яка полягає в нанесенні водяної фарби на вологу штукатурку. 

Алюзія - натяк на загальновідомий історичний, літературний або побутовий факт, уживаний у художньому творі як стилістична фігура.

 — трискладова стопа з наголосом на другому складі.

 — трискладова стопа з наголосом на третьому складі.

- особливо підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, думок, людських характерів.

- прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень. 

- усталений короткий влучний оригінальний вислів: Людина — коваль свого щастя (Г. Сковорода).

- вірш, у якому відсутнє римування, але зберігається чіткий ритм. 

- невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліро-епосу.

 -службова трискладова стопа з трьома ненаголошеними складами.

- невеликий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного або героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом. 

- руські народні епічні пісні про богатирів та їх подвиги.

- жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, про «низьке» говориться піднесено, урочисто.

- один із видів віршів, ритмічна єдність якого ґрунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків. Не поділяється на строфи, рядки мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих.

- невелика, часто одноактна весела п'єса, в основу якої покладено анекдотичну подію і в якій розмови героїв чергуються з жартівливими піснями, танцями; характерні проста композиція, динамічний сюжет, дотепність, гострота реплік. 

- урочистий твір символічно-програмового змісту.

 - художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра). 

— найвище піднесення людського духу, відданість загальнолюдським ідеалам добра і справедливості, що виявляється у саможертовній боротьбі за їхню перемогу.

 — сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, на перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Це вищий ступінь комічного. 

- вид комічного, коли про серйозне говориться із посмішкою, коли доброзичливому осміянню піддаються вади в характері, поведінці, зовнішньому вигляді людей, беззлобно-добродушне, жартівливе зображення смішних явищ (наприклад, Г. Квітка-Основ'яненко «Сватання на Гончарівці», І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»).

 - невеликий віршовий, прозовий або драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. В такому творі сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі. 

 – трискладова стопа з наголосом на першому складі.

 - спосіб, форма організації мовної і літературної діяльності, уживається як індивідуальний стиль .

- основна, панівна ідея, головний, панівний принцип, основна ознака або найважливіша складова частина чого-небудь.

- драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, напружену боротьбу й складні переживання персонажів, але розв'язка не має трагічного характеру, відсутня свідома настанова на комічне (Т. Шевченко «Назар Стодоля», І. Франко «Украдене щастя»). 

 - драматичний твір з казково-фантастичним сюжетом і персонажами (Леся Українка «Лісова пісня»). 

- великий ліро-епічний твір переважно героїчного змісту про важливі історичні події (найчастіше про боротьбу українського народу проти іноземних загарбни-ків), близький до історичних пісень і билин.

— стильова течія модернізму першої чверті XX ст., у якій основними принципами стають суб'єктивність, експеримент і новизна. Особливої важливості набуває відмова від вимоги зображувати дійсність об'єктивно. Мистецтво цієї стильової течії проникнуте відчуттям повсякденного болю, страхом за майбутнє людини, чиє життя спрямовують соціальні механізми, що загрожують людині безглуздою загибеллю. 

- лірична пісня-роздум з перевагою відтінку суму.

 - звільнення від якої-небудь залежності, скасування якихось обмежень. 

- невеликий дотепний вірш з несподівано, граційно завершеною кінцівкою, у якому висміювали певні вади людей чи суспільства. 

 - весільний вірш на честь молодих. 

- надмогильний поетичний напис, що вшановував покійного. 

—художнє означення: пишний сад, золоті руки. 

- художній твір, у якому зміст розкривається у формі авторської розповіді про події зовнішнього світу, основним предметом художнього відтворення є соціальне буття людей у його найрізноманітніших проявах і причинно-наслідкових зв'язках.

- один із трьох родів літератури, у творах якого життєвий зміст розкривається у формі авторської розповіді про людей і події. 

 - повторення однакових слів чи синтаксичних конструкцій на початку і в кінці твору або його частини.

 — сценарій, перероблений для читання; жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно (фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових вражень, монументалізм образів) і повісті (епічність і психологізм, метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини та авторські відступи).

- пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями.

 — сатиричний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. Пов'язана із зоровими образами.

— світоглядно-естетична концепція П. Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. 

 - напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., найбільшого розквіту досяг у Франції (XVII ст.), був притаманний усім європейським літературам до першої чверті XIX ст., в Україні не розвинувся як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (травестійна поема, комедія, байка, епіграма). 

 - естетична категорія, яка поєднує в собі смішне в житті та способи його відображення в художній творчості; це життєва суперечність, що стає у мистецтві об'єктом емоційно й естетично забарвленої критики -осміяння.

- драматичний твір, у якому сатиричними й гумористичними засобами відображається смішне в житті, висміюються потворні суспільні й побутові явища, негативні риси людей .

- зіткнення протилежних інтересів і поглядів, характерів і обставин, яке покладено в основу дії: може відбуватися між особою та суспільством, між персонажами, у свідомості героя; може бути явним чи прихованим, зовнішнім чи внутрішнім. 

– вірші, які мають незвичайний зовнішній вигляд (акровірші, азбучний вірш, фігурний вірш тощо).

- поряд з епосом і драмою один з основних літературних родів, у якому життя відображається через передачу почуттів, переживань, думок людини в певних обставинах; під впливом певних подій.

 — відступ від розгортання сюжету, у якому письменник, перериваючи розповідь про події, виявляє своє ставлення до героїв, висловлює їм співчуття чи дає поради тощо.

- особа, думки і почуття якої виражаються в ліриці. 

віршовий художній твір, у якому показуються вчинки персонажів (наявний сюжет) і разом з тим у прямій формі виявляється ставлення автора до цих вчинків (ліричні відступи).В одному творі поєднуються епічні сюжетно-розповідні елементи і властива ліриці емоційність, віршова форма і ліризм.

- хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської Русі й козацтва. Очевидцем подій був сам автор, також він міг про них дізнатися з письмових джерел, почути від когось. 

- масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд. 

 - поетичне міркування над проблемами життя і смерті, над сутністю людської душі. 

 - повчально-моралізаторський, підкреслено емоційний драматичний твір з гострою фабулою, в якому персонажі різко діляться на добрих і лихих, виняткові почуття і страждання викликають розчулення, щаслива кінцівка - почуття радості.

- перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна.

- троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними. 

— один із тропів: поетичний вислів, у якому одна назва замінюється іншою, що перебуває з нею в якомусь зв'язку: читати Франка — читати твори Франка; Харків вітав переможців — люди, які мешкають у Харкові, вітали переможців.

 — об'єднання українських письменників в еміграції з метою консолідувати українських літераторів, які після Другої світової війни опинилися в таборах для переміщених осіб переважно в Німеччині та Австрії. Об’єднання засноване 1945 р. в Німеччині. Головою об'єднання був Улас Самчук.Представники:І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, Т. Осьмачка та ін.

 - філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX - XX ст. і об'єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті. Проголошували переважну увагу до індивідуальних, а не суспільних цінностей, зосередження на складності й неоднозначності сучасної дійсності.

 - невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір,, у якому автор зображує взяті з життя факти, події, людей.

 - стильова тенденція модернізму, що характеризується (порівняно із класицизмом) глибоким психологізмом і ліризмом, філософським осмисленням життя, поєднанням з документальною достовірністю зображення.

  - стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою «новоромантизмом». Генетично пов'язана з романтизмом.

- один із видів епічних творів, близький за розміром до оповідання, але відмінний від нього надзвичайною стислістю у викладі, напруженістю розвитку сюжету, несподіваністю розв'язки; властивий глибокий психологізм у розкритті внутрішнього світу персонажів, відступи від норм усталеної побудови.

 — об'єднання українських поетів- емігрантів, засноване 1958 р. Ця група поетів усвідомлювала «необхідність піднести українську лірику на новий щабель, переосмислюючи традиції рідного мистецтва слова і спираючись на модерні стилі й форми». До цієї групи входили Богдан Бойчук, Богдан Рубчак, Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Патриція Килина, Віра Вовк та ін.

- хвалебна пісня або вірш про якусь видатну особу чи подію .

 - свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій - не своїй землі (Т. Шевченко). 

 - невеликий епічний твір про одну чи декілька подій з життя персонажа, що відіграють важливу роль у його долі. Характерні відсутність широкої мотивації подій, стиглість або відсутність описів, представлення персонажів переважно у сформованому вигляді.

- службова двоскладова стопа з обома ненаголошеними складами.

 - невеликий поетичний твір, призначений для співу. 

 - старовинний рукопис, звичайно пергаментний, на якому витирали первісний текст, щоб написати на ньому новий. 

— паралельне зображення явищ із різних сфер життя, показ одних явищ па фоні інших, зіставлення їх переважно за ознакою дії.

- текст, слово, усне висловлювання, літературний твір, перекладені з однієї мови на іншу з максимальним збереженням стилю письменника, мовних особливостей. Немає імпровізації.

- вільний переклад віршами; те, що є повторенням відомого, сказаного, написаного; це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору.

- парні рядки римуються з парними, непарні - з непарними (абаб).

 - надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх. 

 - надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх. 

 - розповідний прозовий твір, більший за обсягом від оповідання, менший від роману, має однолінійний сюжет, головних і другорядних персонажів.

 - великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується ліричними відступами.

 — багатоголосся, при якому одночасно гармонійно поєднуються й розвиваються кілька самостійних мелодійних ліній (голосів). У літературі цей термін використовується в переносному значенні.

— художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось на нього подібним:

 — умовна назва українських поетів міжвоєнного двадцятиліття, які творили переважно в Празі й Подєбрадах: Є. Маланюк, Ю. Дараган, Л. Мосендз, Юрій Клен, Н. Лівицька-Холодна,Лятуринська, О. Ольжич, О. Теліга. 

- реально існуюча конкретна особа, життя, характер, діяльність якої покладені письменником в основу створеного ним художнього образу. 

— літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ; провідний критерій художності - вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності, «відтворення» життя у формах самого життя.

- відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, виразів, деталей тощо з широко відомого твору іншого автора, перегукування з ним. При цьому вислови, запозичені в попередників, переосмислюються і набувають нового висвітлення. 

 - авторське пояснення для режисера й акторів, у якому описано обстановку на сцені, зовнішність героїв, їхні дії, жести, інтонації тощо.

 - кожне окреме висловлювання персонажа п'єси. 

- розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань. 

 - повторення однакових слів чи виразів, віршованих рядків чи строф у творі з метою звернення на них особливої уваги читачів, підкреслення мелодійності, ритмічності.

- співзвучність закінчень у суміжних та близько розташованих словах у рядках (явище звукове, а не графічне: збігаються звуки, а не букви).

 - особливість розташування рим у віршованому творі, інтервал між ними. 

 - великий за обсягом епічний твір, у якому зображено важливі суспільні події та численні дійові особи. 

 — роман, в основу якого покладено історичний сюжет, що відтворює у художній формі певну епоху, певні історичні події. В ньому поєднані історичні факти та особи з фактами та особами вигаданими.

 - різновид змішаного жанру, якому властиві багатопроблемність, поєднання епічних принципів розповіді з суб'єктивним началом, притаманним ліричним творам. Дія в ньому, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

 - складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об'єднаних спільним задумом.

 - літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. В Україні розвинувся у 20 - 60-ті роки XIX століття як реакція проти наявних бурлескних і травестійних традицій, передусім, під впливом поглибленого вивчення народної творчості.

— їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. На відміну від іронії виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення. 

 -  (від фр. «почуття», «чутливість») - напрям в літературі другої половини XVIII - початку XIX ст., що розвивався як заперечення класицизму. Основна увага приділялася почуттям і пристрастям простої людини ; мета - розчулити читача, викликати співчуття до нещасної долі героїв. Головну роль відіграє психологічне вмотивування поведінки персонажів.

- предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явищі., наприклад: весна - символ життя, молодості та ін.

- стильова тенденція модернізму, що виникла у Франції в 70-х роках XIX ст., в українській літературі поширилася на початку XX ст. Головним художнім засобом є символ як спосіб вираження незбагненної суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця (символ -поза межами чуттєвого сприймання, дає право тлумачити його по-своєму).

 троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, наприклад: сто разів вам казав! 

- старовинна канонічна форма вірша, складається з чотирнадцяти рядків 5-стопного або 6-стопного ямба, двох чотиривіршів (катренів) і двох тривіршів (терцетів).

 - вид епічного твору, головна увага якого зосереджується на розкритті суперечностей і закономірностей суспільного життя, соціальній зумовленості дій і вчинків персонажів, зображенні їх у побутовому середовищі.

 - роман, у якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

- службова двоскладова стопа з обома наголошеними складами.

- поєднання наголошених і ненаголошених складів, які повторюються в рядку.

 - найбільша ритмічна одиниця віршованого твору, група віршованих . рядків, об'єднаних однією думкою, інтонацією та порядком римування.

-римування у строфі першого рядка з другим, третього з четвертим (аабб).

–пісні, в яких відтворене життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало їх заради миру, спокою й добробуту своїх родин покидати домівки та йти в козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві.

 - віршова форма з трирядкових строф, у якій римуються між собою перший і третій рядки, а другий рядок римується з першим і останнім рядками наступної строфи.

- яскравий художній образ - персонаж, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним.

 — різновид жартівливої бурлескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом і відповідною формою переробляється на твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

 - драматичний твір, у якому поєднані риси трагедії і комедії (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»).

 - зображення у художньому творі нещастя, страждання, безвихідного становища або загибелі людини.

- драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, незвичайний герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і часто гине. 

 - процес зосередження населення, економічного та культурного життя в містах; поширення рис і особливостей міського життя.

- різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов'язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відступами.

 - поданий у причинно-часовій послідовності ланцюг подій, змальованих у художньому творі (ключова одиниця - подія).

  - невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо. 

 - жіночий рух другої половини XIX ст. за зрівняння жінок у правах з чоловіками.

 – двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

- узагальнена картина людського життя і навколишнього світу (людина, природа, предмет, подія, явище), утілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою письменника.

 - художнє узагальнення певних життєвих явищ у конкретних, індивідуальних образах і картинах. Відбираючи істотне, суттєве, властиве багатьом людям і явищам, письменник за допомогою образної уяви і художнього вимислу втілює це типове в індивідуальному образі. 

— творче молоде покоління шістдесятих років XX ст., сформоване в період тимчасової «відлиги» радянського режиму. Найповніше воно проявилося в літературі, що зазнала оновлення художніх форм, патетики романтизованого гуманізму. Творче покоління не обмежується одним десятиліттям. До них належать автори, які ввійшли в літературу в 50-х роках (Д. Павличко, Л. Костенко) або розкрили можливості свого таланту на межі 60-70-х років (Б. Олійник). 

– двоскладова стопа з наголосом на другому складі.