Світове господарство
8. Географія сільського господарства
Галузева структура. Сільське господарство є особливою галуззю економіки. Воно пов'язане з забезпеченням населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. Специфікою сільського господарства є те, що головним засобом виробництва виступає земля, а предметом праці - живі організми (худоба, птиця, рослини та ін.). Природно-кліматичні умови дуже часто зумовлюють сезонність виробництва. Усе це впливає на асортимент і обсяг вирощуваної продукції.
За останні десятиріччя знизилася частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті світу. Нині цей показник для розвинених країн коливається від 2 % (Англія, Німеччина, США, Бельгія, Австрія, Японія) до 6% (Італія, Австралія, Нідерланди, Фінляндія). У країнах, що розвиваються, сільськогосподарське виробництво відіграє значно більшу роль. Так, для більшості азіатських країн вона становить 20-40%, а для країн Центральної Африки - понад 40 %.
Тваринництво - галузь сільського господарства, що займається розведенням і вирощуванням сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції. У розвинених країнах тваринництво займає провідне місце у сільськогосподарському виробництві, у них поширене інтенсивне молочно-м'ясне тваринництво з високим використанням концентрованих кормів. Цей тип господарювання характерний для Західної Європи (крім середземноморських країн), для Північного Сходу США, а також для Канади, Нової Зеландії і Південно-Східної Австралії.
У засушливих районах світу та в більшості країн, що розвиваються, де є великі пасовища, переважає екстенсивне пасовищне тваринництво (Австралія, Африка, Південна Америка).
Провідною галуззю продуктивного тваринництва є скотарство.
Поголів'я основних видів продуктивної худоби розміщене на земній кулі нерівномірно. Найбільше худоби зосереджено в Азії (понад третину від загальної кількості), Південній Америці, Африці, Європі. Найбільші поголів'я худоби серед країн світу мають Бразилія і Аргентина.
За кількістю худоби на одного жителя попереду Австралія, Південна і Північна Америка.
Найпродуктивнішу молочну худобу розводять у країнах Західної Європи, США, Канаді. Найбільше молока виробляється в Європі (35,0 %), країнах Центрально-Східної Європи (21,5 %) і Північної Америки (18,3%). Худобу чисто молочного напрямку утримують в економічно високорозвинених країнах переважно у приміських зонах великих міст та агломерацій.
М'ясо-молочне скотарство поширене в помірному поясі з інтенсивним сільським господарством, а також у засушливих районах.
М'ясний напрямок скотарства розвивається там, де природні умови мало сприяють розведенню молочної худоби. Воно може бути більш екстенсивним (Аргентина, більша частина Австралії) і інтенсивним (США), але у наведених країнах скотарство характеризується високою товарністю.
Щодо виробництва м'яса, то серед регіонів світу переважає Північна Америка (26,4 %) і Європа (21,1 %).
Свинарство - галузь тваринництва, що займається розведенням свиней для отримання м'яса, сала, а також сировини для промисловості (шкура, щетина, жири та ін.). Поголів'я свиней у світі постійно зростає. Найчисленніше воно в Азії, зокрема в КНР, в Західній Європі, США.
Вівчарство - галузь тваринництва для отримання вовни, шкіри і м'яса. У світі нараховується близько 350 порід овець. Розрізняють тонкорунний, напівтонкорунний, грубововняний, м'ясо-вовняний і каракулевий напрямки вівчарства. Найціннішою для промисловості є вовна тонкорунних овець. Вона використовується для виготовлення вищих сортів вовняних тканин.
Більша частина овець випасається в напівпустельних і пустельних районах світу (значна частина Австралії, Північна і Південна Америка, Західний Китай, Туреччина, Іран, Афганістан). Отари овець світу нараховує понад 1 млрд. голів.
Перспективною галуззю тваринництва є спеціалізоване інтенсивне птахівництво м'ясного і яєчного напрямку. Воно зосереджене в країнах з певними традиціями споживання цієї продукції та в районах з міцною кормовою базою (розвинені країни світу). Побічний продукт галузі - пух, пір'я.
У рослинництві виробляється значна частина продукції, що безпосередньо споживається людиною (близько 30 % органічної маси) та використовується для годівлі тварин (солома, полова, висівки, жом тощо), які, у свою чергу, дають цінні продукти харчування.
Найважливішою галуззю рослинництва є зернове господарство. Нині у світі виробляється понад 2,0 млрд. т зерна. У структурі світового виробництва збіжжя провідне місце належить кукурудзі (29,1 %), рису (28,5 %), пшениці (28,0 %). Серед інших злакових - ячмінь, овес; жито, просо і сорго та інші культури.
Найбільше зернових виробляється в Азії, у Північній Америці і в Європі, що складає понад чотири п'ятих світового виробництва.
Технічні культури вирощують, щоб отримати сировину для промислового виробництва: прядивні, або волокнисті (бавовник, льон, джут), олійні, каучуконосні, цукристі (цукрова тростина, цукровий буряк), лікарські (валеріана, рум'янок) культури, частково картопля, чайний кущ, кавове дерево, дерево какао та ін.
Найголовнішою з волокнистих і основною технічною культурою є бавовник, який культивується у 80 країнах світу. При його переробці, крім волокна, паперу, із насіння одержують бавовняну олію, яка використовується і для харчування, і для технічних цілей. Основними районами поширення бавовнику є засушливі субтропіки між 20° і 40° пн. ш. Ця культура потребує під час росту багато вологи, а в процесі дозрівання високої температури і сухого повітря. Найбільшими його виробниками є країни Азії (65 % світового виробництва), Північної Америки. Найбільші виробники - Китай, США, Пакистан, Індія, Узбекистан, Бразилія, Туреччина, Аргентина, Туркменистан, Греція, Єгипет і Австралія (понад 85 % бавовнику світу).
Найбільшими регіонами вирощування бавовнику є Східна і Південна Азія, Південь США, деякі країни Латинської Америки (Бразилія, Аргентина й ін.) та африканські країни, переважно на північному сході континенту (Єгипет, Судан та ін.).
Льон. Серед видів льону найбільше поширений льон-довгунець, який вирощується на волокно, і льон-кудрявець, з насіння якого виготовляють олію. Найбільші площі льону-довгунця займає Росія, Україна, Білорусь, а також Китай, Аргентина, Індія та Канада.
Серед технічних культур популярною у світі є соя, яка вирощується для отримання кормового білка. Крім протеїну, вона містить жири, мінерали, цукор і крохмаль. Відходи від переробки сої використовуються для відгодівлі худоби. Найбільшими виробниками сої є США (майже половини світового виробництва), Бразилія, Аргентина, Китай. Важливою олійною культурою є соняшник. Його батьківщина - південна частина Північної Америки. Найбільшими виробниками є Аргентина, Україна, Росія, Франція, Індія, Китай, США.
Важливе місце серед технічних культур займають каучуконоси. Вони накопичують у своїх тканинах молочний сік - латекс, який використовується для виробництва натурального каучуку. Уперше натуральний каучук отримали з соку дикої бразильської гевеї. Основну масу натурально каучуку дає культурна гевея, яку вирощують на плантаціях Південно-Східної Азії. Найбільшими його виробниками залишаються Індонезія, Таїланд і Малайзія.
Серед цукроносних найбільш популярними у світі є цукрова тростина і буряк, переробка котрого здійснюється в місцях виробництва. Вони дуже різняться за місцем проростання. Якщо цукрова тростина - культура тропіків і субтропіків, то цукровий буряк - помірного поясу. Вирощування цукрової тростини відбувається переважно у країнах, що розвиваються (Бразилія, Індія, Кита Таїланд, Мексика), а цукровий буряк - у розвинених країнах - Франції, США, Німеччині, Україні. Великі площі цукрового буряка знаходяться в Китаї, Туреччині, Польщі, Росії.
Географія виробництва цукру не завжди збігається з виробництвом цукроносних. Так, якщо за виробництвом цукру і цукроносних зберігають перші місця відповідно Бразилія та Індія, то решта найбільших виробників дуже розходяться за зайнятим місцями. На третьому - п'ятому місцях за виробництвом цукру йдуть США, Китай і Таїланд, а за вирощуванням цукроносних - відповідно Пакистан, Китай, Таїланд і т.д.
Картопля завезена в Європу з Південної Америки. Вона використовується як сировина для крохмалепатокової, спиртової промисловості, корм для худоби, а також є цінним харчовим продуктом. Нині головні масиви картоплі розміщуються у Центрально-Східній та Західній Європі, Російській Федерації, Китаї, Польщі, США, Україні.
Чай - напій із листя спеціальних кущів, що здавна використовувався як ліки, належить до найбільш поширених у світі легкотонізуючих напоїв. Батьківщина чаю - Китай. Найбільшими виробниками є Індія, Китай, Шрі-Ланка, Кенія, Індонезія, Туреччина. В середньому в світі в останні роки виробляється близько 3 млн. т чаю.
Кава (арабське слово - кахва) - плід зеленого кольору, росте на тропічних кущах, походить з Африки (Ефіопія), де ще й нині є дикі зарості кущів кави. Світове річне виробництво - понад 6 млн. т. Найбільшими виробниками бобів кави є Бразилія - 1,6 млн. т, Колумбія - 672 тис. т, Індонезія - 455 тис. т, Мексика - 303 тис. т, Ефіопія - 232 тис. т, Уганда - 216 тис. т. Отже, основними районами виробництва кави є країни Південної Америки, які дають понад 1/3 його світового виробництва.
Какао - невелике шоколадне дерево, росте у тропіках. Зони його поширення майже збігаються з розміщенням кави. Батьківщиною какао є Мексика, а найбільшим виробником у світі - Кот-д'Івуар. Нині великими виробниками бобів какао є Індонезія, Бразилія, Гана.