Цивільне право

1. Поняття зобов'язання

Зобов'язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони у зобов'язанні

1) боржник	можуть бути одна або одночасно кілька осіб
2) кредитор

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений ін. особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Боржник	Кредитор
зобов'язаний
виконати свій обов'язок	прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту

Строки (терміни) виконання зобов'язання

Якщо у зобов'язанні строк (термін) його виконання	встановлений	воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
	визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати,	підлягає виконанню з настанням цієї події
	не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги	кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

за зобов'язанням	про передання нерухомого майна	за місцем	знаходженням цього майна;
	про передання товару (майна) на підставі договору перевезення		здавання товару (майна) перевізникові;
	про передання товару (майна), що виникає на підставі ін. правочинів,		виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
	грошовим		проживання кредитора, чи за її місцезнаходженням юридичної особи на момент його виникнення
	іншими		проживання (місцезнаходженням) боржника.

 

Види забезпечення виконання зобов'язання	Неустойка
	Порука
	Гарантія
	Застава
	Притримання
	Завдаток

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

1. Неустойка (штраф, пеня) – це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф	Пеня
це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми	це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання	несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предмет неустойки
↓	↓	↓
грошова сума	рухоме	нерухоме майно

2. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Він має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

3. За гарантією банк, ін. фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

4. Завдаток –– грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається

авансом.

5. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед ін. кредиторами цього боржника, якщо ін. не встановлено законом (право застави).

Іпотека	Заклад
застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи	застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі

6. Притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

2. Припинення зобов'язання

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється:

• виконанням, проведеним належним чином;
• переданням відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами;
• зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
• за домовленістю сторін;
• внаслідок звільнення (прощенням боргу);
• поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
• неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;
• смертю фізичної особи, якщо зобов'язання нерозривно пов'язане з нею;
• ліквідацією юридичної особи

3. Відповідальність за порушення зобов'язання

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди. 

Боржник	Кредитор
вважається таким, що прострочив, якщо він
не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом	відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

 

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність ін. особи.

4. Поняття та умови договору

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

договір	односторонній	одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони
	двосторонній	правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Зміст договору
умови (пункти)	умови
↓	↓
визначені на розсуд сторін і погоджені ними	обов'язкові відповідно до актів цивільного законодавства

Змішаний договір – договір, в якому містяться елементи різних договорів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строк договору – час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір є чинним з моменту його укладення.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У встановлених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договір приєднання – договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або ін. стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона

позбавляється прав, які звичайно мала,

якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання

містить ін. умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Договір на користь третьої особи – договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із суті договору.

Укладення, зміна і розірвання договору

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є

-  умови про предмет договору,

-  умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

-  умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом
пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти)	прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття	відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Момент укладення договору

	договір є укладеним з моменту	одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції
Якщо для укладення необхідні передання майна або вчинення ін. дії		передання відповідного майна або вчинення певної дії
Якщо підлягає нотаріальному посвідченню або (і) державній реєстрації		його нотаріального посвідчення або (і) державної реєстрації

Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо ін. не встановлено договором.

Змінити або розірвати договір

• можна за згодою сторін;
• за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в ін. випадках.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

 5. Недоговірні зобов'язання

Публічна обіцянка винагороди. Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:

1) закінчення строку для передання результату;

2) передання результату особою, яка першою виконала завдання.

Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

Конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу). Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації.

Засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому. Предмет конкурсу:

• результат інтелектуальної, творчої діяльності,
• вчинення певної дії,
• виконання роботи тощо.

За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення. Умовами конкурсу має бути передбачено строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії.

 

ВЧИНЕННЯ ДІЙ В МАЙНОВИХ ІНТЕРЕСАХ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ ЇЇ ДОРУЧЕННЯ

Якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

 

РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, МАЙНА ФІЗИЧНОЇ АБО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі. 

Шкода, завдана
каліцтвом, ін. ушкодженням здоров'я або смертю фізичної	майну
особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується
державою в повному обсязі.	власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища. Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.

 

УСУНЕНЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

2) відшкодування завданої шкоди;

3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

Майнова шкода	-   завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи	відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала
Шкода	-   завдана майну фізичної або юридичної особи
	-   завдана каліцтвом, ін. ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили,	відшкодовується у випадках, встановлених законом

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, ін. ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного

засудження,

-         притягнення до кримінальної відповідальності,

-         застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд,

-         затримання,

-         накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або ін. ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Шкода, завдана особою	-   при здійсненні права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі,	не відшкодовується.
	-   у разі здійснення нею права на самозахист	має бути відшкодована особою, яка її завдала.
	-   способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства	відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

У разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі.

Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності

Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою (яка не досягла 14 років)

Шкода, завдана малолітньою особою		відшкодовується	її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи ін. фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, —	якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за нею.
	під час перебування під наглядомнавчального закладу, закладу охорони здоров'я чи ін. закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею,особи, яка здійснює нагляд за нею на підставі договору,		цими закладами та особою,	якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
	що перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна,		цим закладом
	як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею		батьками (усиновлювачами), опікуном, такими закладами та особами	у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою (у віці від 14 до 18 років)

Неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди,	ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі	її батьками (усиновлювачами) або піклувальником,	якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника		цим закладом

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з

-         використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання,

-         використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та ін. речовин,

-         утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо,

-         що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та ін. осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

 

Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну,

-         відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо)

-         відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

 

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Шкода, завдана внаслідок
недоліків товарів	ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром	недоліків робіт (послуг),
підлягає відшкодуванню
за вибором потерпілого, продавцем або виготовлювачем товару		їх виконавцем.