Поезія першої половини ХХ ст.
Тема 29. Микола Зеров. Аналіз поезії «Київ – традиція»
Тема: відтворення історії міста Києва від найдавніших часів до початку ХХ століття; оспівування Києва як могутнього державного й культурного центру України.
Ідея: утвердження незнищенності стародавнього Києва, його культури та духовності.
Жанр: сонет
Вид лірики: громадянська лірика.
Художні засоби:
Персоніфікація — персоніфікується образ Києва, Данпарштадта
Іронія — і в наші дні зберіг ти чар-отруту; в тобі розбили табір аспанфути; кують, і мелють, і дивують світ
Епітети: войовничі готи, голосний і юний Тичина, давній міт, сонячні комуни
Метафори: животворив душею, «Плуга» вів, лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота
Фразеологізми: теревені плів, байки складав
У сонеті М. Зеров змальовує Київ як місто з тисячолітньою історією, згадує окремі сторінки історії. Київ був бажаною здобиччю для багатьох воїнів. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, місто залишається потужним культурним центром, у якому панує свобода творчості: М. Зеров згадує футуристів і П. Тичину, митців — протилежних за світовідчуттям. Національне відродження поет-класик пов’язує з новаторством Павла Тичини, котрий сприймається автором як «голосний і юний», що «животворив душею давній міт (міф)», прокладаючи своєю поезією шлях у майбутнє.
Київ — традиція (1923)
Ніхто твоїх не заперечить прав.
Так, перший світ осяв твої висоти,
До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав.
Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота,
Про тебе теревені плів Ляссота І Левассер
Бонплан байки складав.
І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.
Тут і Тичина, голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І «Плуга» вів у сонячні комуни.