Підготовка до ЗНО з всесвітньої історії

1. Річ Посполита

Шляхетська демократія. На межі ХV–ХVІ ст. у Польщі завершилось оформлення станової монархії. У країні діяв двопалатний сейм, який включав верхню палату (Сенат) і нижню палату (Посольська Ізба). До Сенату входили представники вищого духовенства та магнатів, а до Посольської Ізби – депутати обрані на сеймиках (з’їздах місцевої шляхти). Головну роль у сеймі відігравала шляхта, яка могла впливати на короля. Королівська влада була виборною. У 1530 р. король Сигізмунд І (1506–1548) провів обрання і коронацію свого дев’ятилітнього сина Сигізмунда Августа. Це викликало обурення у шляхти, оскільки суперечило традиції, адже нового короля можна було обирати лише після смерті його попередника. У короля Сигізмунда ІІ Августа (1548–1572) теж виник конфлікт із шляхтою, але йому довелося піти на поступки, оскільки потрібні були гроші для ведення війни, які отримати можна було лише за згоди шляхти. Після смерті Сигізмунда ІІ Августа, останнього з династії Ягеллонів, польським королем став французький принц Генріх Валуа (1573–1574), який прийняв «Генріхові артикули» . Вони передбачали обов’язкові вибори короля, обмежували право короля наймати війська, оголошувати війну.

Люблінська унія 1569 р. Кревська унія 1385 р. не привела до повного об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського. У 1569 р. польський король Сигізмунд ІІ Август (1548–1572) скликав у Любліні сейм польських і литовських магнатів і шляхти. На сеймі була укладена Люблінська унія, яка затверджувала об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського в єдину державу – Річ Посполиту (польськ. – республіка). Обидві сторони зберігали традиційні органи влади й суду, власне військо та скарбницю. Спільними для них були сейм, грошова система, зовнішня політика.

Зовнішня політика. У 1525 р. останній магістр Тевтонського ордену (давній ворог Польщі) перетворив землі ордену на герцогство й присягнув польському королю Сигізмунду І (1506–1548). У Лівонській війні (1558–1583) з Московським царством король Стефан Баторій (1576–1586) також приєднав більшу частину володінь Лівонського ордену. На поч. ХVІІ ст. виникло нове протистояння, Річ Посполита відкрито підтримала самозванців на царський престол, а в 1609 р. почала війну проти Москви. Польські війська захопили російську столицю. Лише завдяки народному повстанні 1612 р. вдалося вигнати польських загарбників із Москви. Але сама війна закінчилась укладанням у 1618 р. Деулінського перемир'я. Згідно з ним до Польщі відходили Смоленська і Чернігово-Сіверська землі.У 1617–1629 рр. за короля Сигізмунда ІІІ (1587–1632) Річ Посполита вела війну зі Швецією. Сейм відмовлявся давати гроші на її ведення. У підсумку Польща втратила частину Лівонії, Швеція встановила свій контроль над найбільшим польським морським портом – Гданськом. У 1620 р. почалася війна з Туреччиною. Завдяки перемозі поляків та українських козаків в Хотинській битві 1621 р. наступ турків вдалося зупинити.

Культура Польщі. Відомим польським письменником був Міколай Рей (1505–1569), він першим почав писати свої твори не латиною, яка тоді була літературною мовою, а польською. Йому належить відомий вислів: «Поляки не гуси, свою мову мають». Вершиною польської літератури доби Відродження є творчість Яна Кохановського (1530–1584). Його улюбленим жанром були фрашки – невеликі сатиричні вірші. Найвизначнішим пам’ятником польської архітектури став створений на початку ХVІ ст. Вавельський королівський палац у Кракові. Роль культурного центра відігрівав Краківський університет.

2. Московська держава

Правління Івана ІV Грозного. Після смерті князя Василя ІІІ в 1533 р. трон успадкував його трирічний син Іван ІV (1533–1584). Оскільки він був ще малим, то його матір Олена Глинська виконувала обов’язки регента. Але через п’ять років вона померла, тоді бояри почали відкриту боротьбу за владу в країні. Лише у 1547 р. Іван ІV прийняв титул «царя», що було вперше в російській історії. При царі було створено Виборну раду, до якої входило найближче оточення правителя. Була створена система приказів – органів центрального управління, прототип сучасних міністерств.

У 1549 р. був скликаний перший Земський собор – станово-представницький орган на зразок західноєвропейських парламентів. У 1550 р. Земський собор прийняв Судебник – новий збірник основних законів держави. Того ж року почало формуватися регулярне військо – стрілецькі полки. Була створена й дворянська гвардія царя – «виборна тисяча».

У 1552 р. до Московського царства було приєднане Казанське ханство, а в 1556 р. – Астраханське ханство. Владу московського царя також визнала Велика Ногайська Орда. Московське царство брало участь в Лівонській війні (1558–1583), яка закінчилась його поразкою.

У 1560 р. Виборна рада була розпущена, а деякі її лідери обвинувачені в зраді й заарештовані. У 1565 р. цар раптово обвинуватив бояр у всіх бідах держави і вирішив покинути престол. Бояри почали його просити, щоб він цього не робив, на що він погодився, але вони мали піти на поступки. Усі землі були поділені на дві частини – «земщину», якою управляла Боярська дума і «опричнина» – землі, що безпосередньо належали цареві. Запровадженням опричнини Іван ІV хотів послабити боярський вплив у державі. Засобом боротьби став терор. Бояр, землі яких входили в опричнину, позбавляли володінь і виганяли в земщину. Часті розправи розхитали військову систему Росії. У 1571 р. кримський хан Девлет-Гірей спалив Москву. За жорстоку політику Іван ІV отримав прізвисько Грозний. У 1572 р. цар розігнав опричнину й почав переслідувати самих опричників. У 1584 р. Іван ІV Грозний помер.

«Смутний час». Після смерті Івана ІV на престол зійшов його хворобливий син Федір (1584–1598). Але насправді Московським царством управляв  боярин Борис Годунов, який у 1598 р., після смерті бездітного Федора, був проголошений царем (1598–1605). У 1601 р. в державі почався  голод, який тривав три роки. У всіх бідах звинувачували Годунова. В той час в Речі Посполитій з’явився чернець Григорій Отреп`єв, який оголосив себе сином Івана ІV царевичем Дмитром. Самозванець увійшов в історію під ім’ям Лжедмитрія І. У 1604 р. Лжедмитрій пішов на Москву. Так почався «смутний час» в державі. В грамоті московської влади французькому королю від 1615 р. писалось: «…і помислив був той злодій Гришка з поляками патріарха Московського і бояр і воєвод і всяких чинів людей лутших побити, а Московську державу під корону Польську прилучити, а нашу православну християнську щиру віру грецького закону розорити». Проте вже згодом Лжедмитрія І було вбито. Після смерті Годунова на престолі опинився боярин Василій Шуйський (1606–1610). Незабаром з’явився новий Лжедмитрій ІІ, який отримав прізвисько «Тушинський злодій», через те, що його військо стояло у селі Тушино. Василій Шуйський звернувся по допомогу до Швеції, яка і помогла зупинити Лжедмитрія ІІ. Але в Росію вторгся польський король, Шуйського було скинуто з престолу, а влада перейшла до Боярської думи із семи осіб, через що період її правління отримав назву «Семибоярщина» (1610–1613). Лише народне ополчення 1612 р., яке очолювали Кузьма Мінін і Дмитро Пожарський, змогло звільнити Москву від польських інтервентів.

Воцаріння династії Романових. У 1613 р. Земський собор обрав царем 16-річного Михайла Романова (1613–1645). Смутний час закінчився. Життя в країні почало стабілізуватися. У 1645 р. новим царем став Олексій Михайлович (1645–1676). У 1649 р. був прийнятий новий кодекс законів – Соборне уложення, яке запровадило у державі кріпосне право. У 1653 р. був останній раз скликаний Земський собор. У 1648 р. почалася Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Хмельницький шукав сильного союзника, а тому звернувся по допомогу до Московського царя. В 1653 р. Земський собор вирішив прийняти козаків під свій захист. 8 січня 1654 р. на Переяславській раді було прийнято рішення про входження України до складу Росії, остання ж згодом почала війну проти Речі Посполитої. Війна тривала з перемінним успіхом. Цареві вдалося відвоювати Смоленськ, але українські землі були розколоті по Дніпру. До Московської держави відійшла Лівобережна Україна. У 1670 р.  на Дону спалахнуло повстання донських козаків під проводом отамана Степана Разіна. Але повсталі не змогли об’єднати всі свої сили в єдине військо, тому царська армія їх розгромила. В 1671 р. Степан Разін був страчений.

Культура. У 1564 р. відбулося заснування книгодрукування в Росії. Іван Федоров видав у Москві першу друковану книгу «Апостол». Важливою подією також було видання першої друкованої історичної праці Інокентія Гізеля «Синопсис». Він містив історію Русі з найдавніших часів. Розвивалась архітектура. У селі Коломенському була побудована церква Вознесіння. Вершиною російської архітектури ХVІ ст. стала побудова Покровського собору (храм Василія Блаженного) на Червоній площі в Москві, зведений на честь узяття Казані.

Мал. 1. Церква Вознесіння у Коломенському	Мал. 2. Покровський собор у Москві (храм Василія Блаженного)

 

Основні терміни, поняття, імена

Основні дати:

1547 р. – московський князь Іван ІV прийняв титул «царя».
1549 р. – перший Земський собору Московському царстві.
1550 р. – прийняття Судебника.
1558–1583 рр. – Лівонська війна.
1564 р. – заснування книгодрукування у Росії.
1565–1572 рр. – період опричнини у Московському царстві.
1569 р. – Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.
1573 р. – утвердження у Речі Посполитій династії Валуа.
1573 р. – «Генріхові артикули».
1584 р. – смерть Івана ІV Грозного.
1604 р. – похід Лжедмитрія І на Москву.
1610–1613 рр. – «Семибоярщина».
1612 р. – народне ополчення у Москві. Звільнення міста від польських інтервентів.
1613 р. – обрання царем Михайла Романова.
1617–1629 рр. – війна Польщі зі Швецією.
1621 р. – Хотинська битва поляків і українських козаків з турками.
1649 р. – прийняття нового кодексу законів у Московському царстві – Соборного уложення.
1653 р. – скликання останнього Земського собору.
1670 р. – повстання Степана Разіна.