ДАВНІЙ ЄГИПЕТ.
1. ДАВНІЙ ЄГИПЕТ
1. Природно-географічні умови
Давній Єгипет розташовувався в дельті найдовшої річки світу – Ніл. Ця територія була досить родючою і придатною для життя, навідміну від навколишніх пісків великої пустелі Сахари. Найменування "Єгипет" дали греки, самі ж єгиптяни називали свою країну Та-Кемет – «чорна земля». Часті розливи Нілу залишали за собою родючі ґрунти, які легко можна було обробляти. Зрошувальне землеробство було основним заняттям єгиптян. У країні розвивалась різні ремесла: ковальство, ткацтво, склярство та ін.
2. Об'єднання Єгипту
Єгипет складався з 42 областей – номів. В один ном входило місто та навколишні села і поля. На чолі кожного ному стояв номарх – місцевий управитель. Наприкінці ІV тис. до н. е. утворилися дві сильні держави: Нижній Єгипет (Дельта Нілу), цар якого носив червону корону і Верхній Єгипет (Південний), цар якого носив корону білого кольору. В 3100 р. до н. е. цар Верхнього Єгипту Міна завоював Нижній Єгипет і утворив єдину сильну державу зі столицею у Мемфісі.
Мал. 1. Зображення на барельєфі обєднання Нижнього і Верхнього Єгипту. Два царі зав'язують вузол.
3. Влада і суспільство
Уся влада в Давньому Єгипті належала фараону, який вважався сином бога сонця Амона на Землі. У країні було багато знаті та жерців, що складали найсильнішу панівну групу. Управління державою здійснювалось через велику кількість чиновників. Найбільша верства - селяни, не втручалися у державні справи, а лише сплачували податки. Крім того використовувалась праця рабів. Влада фараона передавалася у спадок по жіночій лінії, і мала династичний характер. Династія – це правителі, які належать до одного й того самого роду, які успадковують владу один після одного. Таким чином, Єгипет став державою. Держава – система керування суспільством заснована на певних законах і правилах, обов’язкових для всіх громадян.
Мал. 2. Єгипетське суспільство.
4. Розквіт Давнього Єгипту
В період Середнього царства (2050–1750 рр. до н. е.) у Єгипетській державі зберігалась стабільність. Країна не зазнавала значних змін. Проте у ХVІІ ст. до н. е. Єгипет був завойований кочовиками гіксосами, які правили понад 130 років. У ХVІ ст. до н. е. фараон Яхмос розбив гіксосів і вигнав їх з країни. В Єгипті почався період розквіту – Нове царство (1580–1085 рр. до н. е.). Столицею держави стало місто Фіви. За фараона Тутмоса ІІІ кордони Єгипту збільшилися втричі. У 1503 р. до н. е. він рушив на завоювання Сирії і Палестини, які йому вдалося підкорити. Також Тутмос ІІІ завоював Фінікію, дійшов до берегів річки Євфрат.
5. Реформи Ехнатона та правління Рамзеса ІІ
Ехнатон. У ХІV ст. до н. е. фараоном став Аменхотеп ІV. Він почав боротьбу із жерцями бога Амона. Аменхотеп замість Амона висунув на перше місце серед богів Атона. Себе фараон оголосив єдиним сином Атона і змінив своє тронне ім’я на Ехнатон. Його новою столицею стало місто Ахетатон. Проте після смерті Ехнатона у 1347 р. до н. е. жерці поновили свій вплив і культ Амона. Столицею знову стало місто Фіви.
Рамзес ІІ. Фараон Рамзес ІІ Великий правив у ХІІІ ст. до н. е. За нього Єгипет значно зміцнів. В країні було побудовано величний храм богові Птаху, храмовий комплекс Абу-Сімбел. Рамзес ІІ вів часті війни проти хетів. Йому вдалося повернути під свій контроль Південну Сирію, Фінікію та Палестину. У 1280 р. до н. е. між хетами і Рамзесом ІІ була укладена мирна угода. Після Рамзеса Єгипет поступово втрачає свою міць і розпадається. У 525 р. до н. е. він був завойований персами і перестав існувати, як самостійна держава.
6. Культура Давнього Єгипту
Релігія. У давньоєгипетській міфології - багато богів, кожен з яких був покровителем того чи іншого явища. Часто вони зображувались у вигляді тварин, які вважались священними. Важливе місце у віруваннях єгиптян посідав потойбічний світ, а особливо суд Озіріса. Єгиптяни вірили, що душу померлого приводив на суд у підземне царство бог Анубіс, після чого бог Озіріс зважував душу на терезах справедливості. Праведники залишалися жити в царстві Озіріса, а грішників пожирало страшне чудовисько. Крім того єгиптяни вірили, аби зберегти безсмертя потрібно було зберегти тіло померлого. Саме тому у Давньому Єгипті поширення набуло мистецтво муміфікації. Тіло померлого бальзамували, обмотували в бинти і клали в саркофаг.
Мал. 3. Давньоєгипетські боги.
Писемність. Стародавні єгиптяни мали свою писемність – ієрогліфи, які вважали священними. Вперше їх зміг розшифрувати у 1821 р. французький вчений Жан-Франсуа Шампольйон. Писали єгиптяни на папірусі, який виготовляли з очерету, а також на стелах в храмах тощо. Не всі люди Єгипту були письменними, тому в державі славилися писарі, їх справа вважалася священною.
Мал. 4. Єгипетські ієрогліфи.
Архітектура. Єгипетська архітектура була досить розвинутою. Першими архітектурними спорудами були гробниці та храми. Сьогодні вражають свою величчю піраміди у Гізі, які були збудовані у ІІІ тис. до н. е. Відомими пам’ятками Давнього Єгипту є: піраміди фараонів Хеопса, Хефрена і Мікерена (єдине із 7-ми чудес світу, яке збереглось до наших днів), Сфінкс, храм цариці Хатшепсут (ХV ст. до н. е), гробниця фараона Тутанхамона (ХІV ст. до н. е.), де було виявлено багато скарбів, храмовий комплекс Абу-Сімбел (ХІІІ ст. до н. е) та багато ін.
Мал. 5. Великі піраміди в Гізі (єдине із чудес світу, яке зберіглось до наших днів).
 |
 |
|
Мал. 6. Золота маска Тутанхамона. |
Мал. 7. Храмовий комплес Абу-Сімбел. |
Наукові знання. Єгиптяни мали свій землеробський календар, який складався із 12 місяців. Він був пов'язаний з розливами Нілу. Єгиптяни знали, що вода до Нілу буде прибувати тоді, коли на небі з’явиться зоря Сіріус. Великою точністю відзначаються математичні розрахунки побудови пірамід та храмів. Саме у Давньому Єгипті зародилась геометрія (тоді це була наука про вимірювання землі). Розвивалась медицина, оскільки бальзамуючи померлих, єгиптяни вивчали будову тіла людини.
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
ІV тис. до н. е. - обєднання Верхнього і Нижнього Єгипту.
2050–1750 рр. до н. е. - період Середнього царства.
1580–1085 рр. до н. е. - період Нового царства.
ХІV ст. до н. е. - реформа Ехнатона.
1280 р. до н. е. - мирна угода між хетами і Рамзесом ІІ.
525 р. до н. е. - завоювання Єгипту персами.