ПЕРЕДНЯ АЗІЯ.
1. ПЕРЕДНЯ АЗІЯ
1. Найдавніші держави Дворіччя
З південних схилів Кавказьких гір беруть свій початок дві великі річки – Тигр і Євфрат, які впадають у Перську затоку. Долину цих річок греки називали Месопотамією (давньогрецькою – Межиріччя). Перші жителі тут з’явилися у VІІІ тис. до н. е. На півдні Дворіччя оселилися шумери, які мали свою писемність – клинопис. Вони заснували державу Шумер. На півночі і в середній течії Тигру та Євфрату розселилися народи, які утворили державу Аккад. Поступово селища Межиріччя перетворилися в міста-держави: Ур, Урук, Ларса, Вавилонія, Лагаш, Шумерське царство та ін.
Мал. 1. Клинопис.
Сильна централізована влада у Месопотамії сформувалася вперше в ХХІV ст. до н. е., коли столицею Шумеру стало місто Урук. У 2330 р. до н. е. Шумер був захоплений царем Аккаду Саргоном. На початку ХХІІ ст. до н. е. в Південному Межиріччі утворилася сильна влада міста Ур, яка і правила об’єднаною державою. Проте вже наприкінці ХХІ ст. до н. е. Шумер та Аккад занепали. Натомість зміцніло місто-держава Вавилон («Баб-Ілу» – «Ворота Божі»), яке набирає могутності у ХVІІІ ст. до н. е. за правління царя Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.). Він зміг підкорити собі Ассирію та інші землі. Прославився цар своїми законами, які увійшли в історію як «Закони Хаммурапі». Вони впорядкували стосунки між верствами суспільства. Закони складалися із 282 статей, де зазначалися міри покарання за різні злочини. Основне заняття жителів Месопотамії - землеробство. Тому у Вавилоні була добре розвинена іригаційна система, за допомогою якої зрошували поля. Влада царя існувала у формі деспотичної монархії. Поширеним було багатобожжя, головним богом вважався Бел-Мардук. У центрі Вавилона височів присвячений йому храм-вежа – зикурат.
Мал 2. Дворіччя в давнину.
2. Ассирія
На північ від Вавилонії виникла держава Ассирія. У ХVІІІ ст. до н. е. вона була завойована царем Хаммурапі, а в ХVІ ст. до н. е. - підкорена державою Мітанні. Лише у ХІV ст. до н. е. ассирійці звільнилися з-під влади чужоземців. Значного розвитку Ассирія досягла в ХІІ ст. до н. е. за правління Тіглатпаласара І (1115–1077 рр. до н. е.). Після цього в державі почався період занепаду. Однак в ІХ ст. до н. е. Ассирія знову почала набирати силу. Саме на VІІІ–VІІ ст. до н. е. припадає її розквіт. У VІІІ ст. до н. е. Ассирія завоювала Сирію, Ізраїльське царство та Фінікійські міста. Зміцненню держави сприяли реформи Тіглатпаласара ІІІ (745–727 рр. до н. е.). Була створена регулярна армія, озброєна залізною зброєю. У військо входили: колісниці, кіннота і піхота. Замість пограбувань, над захопленими територіями ставились намісники, що дозволило створити централізовану владу. Столицею Ассирії було місто Ніневія. За Саргона ІІ Ассирія підкорила собі все Дворіччя, Єгипет у дельті Нілу, держави Східного Середземномор’я. Але поневолені народи не хотіли коритися ассирійцям. У VІІ ст. до н. е. вавилоняни об’єдналися з іншими народами і розгромили Ассирію - перегородили річку Тигр і спрямували її води на столицю. У 612 р. до н. е. Ніневія була захоплена, а могутня Ассирія знищена.
3. Нововавилонське (Халдейське) царство
За правління ассирійського царя Ашшурбанапала (669–631/629 рр. до н. е.) Ассирія почала розпадатися. На той час у Вавилонії царську владу захопили халдеї. В 612 р. до н. е. цар Набопаласар разом з іншими ассирійськими силами зруйнував столицю Ассирії – Ніневію, і звільнив вавилонян від ассирійського панування. За Навуходоносора ІІ (605–562 рр. до н. е.) Вавилон досяг найвищого розквіту. Цар зміг захопити Сирію, Палестину та Іудею. Тоді ж відбулася колосальна перебудова Вавилона. Було споруджено головні Ворота богині Іштар і Алея Процесій. Дивовижний вигляд мали висячі сади Семіраміди. Проте у середині VІ ст. до н. е. на Халдейське царство рушили перські війська на чолі з Кіром ІІ, який у 539 р. до н. е. захопив Вавилон.
Мал. 3. Ворота богині Іштар.
4. Фінікія
На східному узбережжі Середземномор'я знаходилась давня країна Фінікія. Найбільшими містами держави були Тір, Сидон, Бібл. Фінікійці славилися як чудові мореплавці, енергійні купці, пірати і колонізатори. Місто Бібл було центром торгівлі лісом і папером. Давньогрецький історик Геродот повідомляє, що фінікійці перші у 600 р. до н. е. здійснили подорож навколо Африки. У чужих землях фінікійці засновували свої колонії. Найбільшою з них був Карфаген на півночі Африки, закладений у 825 р. до н. е.
5. Ізраїльсько-Іудейське царство
На південь від Фінікії розташовувалась Палестина, яка у давнину називалася Ханаан. Близько ІV тис. років тому давні єврейські племена почали завойовувати Палестину. Євреї жили великими родами й сім'ями. На чолі кожного роду стояв вождь – патріарх. У ХV ст. до н. е. Палестина стала Єгипетською провінцією, а євреї - рабами. У Біблії згадується як у 1250 р. до н. е. фараон Рамзес ІІ відпустив останніх на батьківщину. За легендою їх звільнив пророк Мойсей. Релігія у євреїв було монотеїстичною, вони вірили в одного бога Яхве (Єгова). В ХІ ст. до н. е. цар Саул об'єднав племена євреїв і заснував у північній частині Палестини Ізраїльське царство. Водночас у південній частині виникло Іудейське царство, яке заснував цар Давид. Коли Саул помер Давид у 1004 р. до н. е. об'єднав дві держави і утворив Ізраїльсько-Іудейське царство. Найбільшої слави та могутності воно досягло за царя Соломона (964–933 рр. до н. е.). У 960 р. до н. е. він спорудив основну святиню євреїв – храм Яхве (Єрусалимський храм). Для впорядкування правління державою Соломон поділив країну на 12 округів і постави на чолі кожного із них намісника. Усі землероби приписувались до своїх общин. Вони були зобов’язані відбувати трудову повинність на «царських роботах», крім того в країні використовувалася праця рабів. У 933 р. до н .е., після смерті Соломона, держава розпалася на дві частини – Ізраїль, зі столицею в Самарії, та Іудею, зі столицею в Єрусалимі. У VІІІ ст. до н. е. Ізраїльське царство розгромлене Ассирію. Іудейське царство проіснувало до VІ ст. до н. е., після чого було завойоване вавилонським царем Навуходоносором.
Мал. 4. Близький Схід у давнину.
6. Перська держава
У середині VІ ст. до н. е. вождь одного з перських племен Кір ІІ оголосив себе царем. Він захопив лідійську столицю Екбатану і заснував Перську державу Ахеменідів. Вона існувала з 550 до 330 р. до н. е. За короткий час Кір ІІ підкорив Вірменію, Лідійське царство в Малій Азії та Вавилонське царство. Проте у 529 р. до н. е., під час походу проти масагетів, Кір ІІ зазнав поразки й загинув у битві. Найвидатнішими із Ахеменідів вважається цар Дарій І (522–486 рр. до н. е.). У 515 р. до н. е. Дарій розділив державу на сатрапії – області. Їхні управителі – сатрапи – мали повну владу в окрузі. Вони відповідали за господарство, збирали податки із населення. В державі були побудовані гарні широкі дороги, вимощені камінням. Перси мали чотири резиденції: Екбатани, Пасаргади, Сузи та Персеполь. Дарій І здійснив похід на скіфів, але в 512 р. до н. е. він був розбитий і повернувся назад. У 492 р. до н. е. Дарій вирушив захопити Грецію, але похід закінчився невдало. У 490 р. до н. е. перське військо зазнало поразки від греків у Марафонській битві. Незважаючи на це, персам вдалося створити велику імперію. Перська держава простягалася від Іонічного узбережжя до Індії, від Чорного моря до Єгипту. Занепад Персії почався за правління Дарія ІІІ Кодомана (336–330 рр. до н. е.). Уся Перська держава у 330 р. до н. е. була завойована македонським царем Александром.
Мал. 5. Перське царство
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
ХХІ ст. до н. е. - занепад Шумеру і Аккаду.
1792–1750 рр. до н. е. - правління царя Хаммурапі.
ХІ ст до н. е. - утворення Ізраїльсько-Іудейського царства.
825 р. до н. е. - заснування фінікійцями Карфагену.
612 р. до н. е. - зруйнування столиці Ассирії Ніневії.
550-330 рр. до н. е. - існування Перської держави Ахеменідів.
539 р. до н. е. - захоплення Вавилону перським царем Кіром ІІ.
490 р. до н. е. - Марафонська битва.