Трудові ресурси та зайнятість населення

1 Трудові ресурси та зайнятість населення Reconstruction

Найбільш активною частиною населення є трудові ресурси. Це - населення у працездатному віці (чоловіки 16-60 років та жінки 16-55 років), крім інвалідів І і ІІ груп, а також підлітки та пенсіонери, які працюють. Нижня межа працездатного віку - 16 років, верхня - визначається віком виходу на пенсію. Трудові ресурси є основною продуктивною силою суспільства, одним з головних чинників його територіальної організації. Але позаяк одні і ті самі трудові і ресурси в різних умовах можуть виробляти різну кількість продукції з неоднаковою якістю, тим самим по різному впливаючи на соціально-економічний розвиток регіону; можливості людей щодо праці можуть бути різними в умовах неоднакових виробничих відносин. Тому поряд з поняттям “трудові ресурси” вживають термін “трудоресурсний (або працересурсний) потенціал”. Під останнім розуміють поряд з трудовими ресурсами можливості людей до праці. Працересурсний потенціал визначається як кількістю та якістю (статево-віковий, професійний склад) трудових ресурсів, так і особливостями соціально-економічного розвитку території, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, матеріальними і духовними потребами населення регіону, екологічними особливостями її діяльності. Людей із їх знаннями, професійною підготовкою і навичками до праці ще називають “трудовим капіталом” або “людським капіталом”.

це населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг. Сюди відносять осіб зайнятих економічною діяльністю та категорію населення, що шукає роботу (безробітні).

Все ширше у науковій літературі та у практиці поширюється термін “економічно активне населення”. Ним позначають населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг.До складу економічно активного населення відносяться люди, які зайняті господарською діяльністю, що приносить прибуток, та категорію населення, що шукає роботу (безробітні). Звідси випливає, що економічно неактивне населення включає людей, які зайняті в домашньому господарстві, учнів та студентів, осіб, що не шукають роботи і не бажають працевлаштуватись.

Зайняте населення - це особи, що займаються економічною діяльністю з метою отримання доходу. Сюди належать особи, що працюють за наймом та самозайняті особи. Учнів та студентів працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва і військових строкової служби до зайнятого населення не відносять. Вони разом з пенсіонерами та з категорією населення, яка в силу певних причин чи обставин не шукає роботу, відносять до економічно неактивного населення.

Усе зайняте населення ще називають робочою силою, або самодіяльним населенням. За методикою ООН самодіяльне населення поділяється на такі категорії:

1) підприємці, які володіють засобами виробництва і користуються найманою працею;

2) дрібні власники, орієнтовані на сімейну працю;

3) члени сімей власників засобів виробництва, які працюють без фіксованої заробітної плати;

4) наймані робітники і службовці;

5) люди, які не мають визначених місць у суспільному виробництві.

Населення, яке не належить до самодіяльного, відноситься до т.з. “утриманців”.

Величина і структура працересурсного потенціалу, особливості його розміщення значною мірою впливають на галузеву і територіальну структуру господарства, процес природокористування. В тих регіонах, де трудових ресурсів не вистачає, розміщують трудодефіцитні виробництва, а там, де їх надлишок – трудомісткі. До трудових ресурсів тяжіють виробництва легкої промисловості, точного машинобудування, вирощування технічних та овочевих культур та ін. Певні вимоги до статевого складу ресурсів висувають галузі важкої промисловості (чоловіча праця), легкої і харчової промисловості, сфери послуг (переважно жіноча праця). Високі вимоги до кваліфікації працівників постають у приладобудуванні, електро- і радіотехнічній промисловості, літако- і ракетобудуванні та ін.

Особливо значна роль трудових ресурсів у розвитку господарства густозаселених регіонів, які недостатньо забезпечені трудовими ресурсами: тут вони визначають провідний розвиток трудомістких галузей в структурі господарства, значною мірою обумовлюють потужність і структуру потоку продукції, яка вивозиться за межі даної території, розвиток виробництв внутрішньорегіонального значення та ін.

Актуальним питанням на сьогоднішній день є рівень зайнятості населення країни. Він визначається як відношення кількості зайнятого населення віком 15-70  років до загальної кількості населення цього віку.

Все більшого поширення у світі набуває таке негативне соціальне явище як безробіття. Це перевищення кількості бажаючих працювати над кількістю робочих місць. Особи, віком від 15 до 70 років, які зареєстровані або не зареєстровані у державній службі зайнятості, які не мають роботи, шукають роботу та готові працювати за наймом або на власному підприємстві належать до безробітних. Відношення кількості безробітних віком 15-70 років до всього економічно активного населення називають рівнем безробіття.