Підготовка до ЗНО з всесвітньої історії

Друга світова війна стала наймасштабнішим військовим зіткненням за всю історію людства, наслідки цієї війни ми до сьогодні відчуваємо. Саме переможці Другої світової війни сформували сучасну політичну карту світу.

1.    Початок Другої світової війни. Воєнні дії на початковому етапі війни (вересень 1939 р. – червень 1941 р.)

Періодизація війни. Друга світова війна поділяється на 5 періодів: перший період ( 1 вересня 1939 р. – 21 червня 1941 р.) охоплює події з початку війни до нападу Німеччини на СРСР; другий ( 22 червня 1941 р. – 18 листопада 1942 р.) – період тяжких оборонних боїв для Червоної армії, який закінчився її контрнаступом під Сталінградом. Третій період був визначальним ( 19 листопада 1942 р. – 5 червня 1944 р.), після перемоги під Сталінградом і на Курській дузі розпочався наступ радянських військ і витіснення ворога з території СРСР. Західні союзники здобули перемогу в Африці та на Сицилії. Відкриттям Другого фронту в Європі розпочався четвертий період (6 червня 1944 р. – 9 травня 1945 р.), для якого був характерний наступ радянської армії на всіх напрямках і розгром нацистської Німеччини. П’ятий період ( 10 травня 1945 р. – 1 вересня 1945 р.) завершився розгромом і капітуляцією мілітаристської Японії.

Напад Німеччини на Польщу. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу за планом «Вайс», розробленим ще в квітні 1939 р. Гітлер в цій кампаній задіяв 62 дивізії, зокрема 7 танкових. Вермахту протистояло 1 млн 750 тис. польських солдат, які проте поступались німцям своїм технічним оснащенням, лише 9 рот легких танків і 500 літаків застарілих конструкцій. Незважаючи на це, поляки мужньо чинили опір агресорам, проте ситуації кардинально змінив вступ Червоної армії 17 вересня 1939 р. на територію Польщі, СРСР згідно таємного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа зайняв терени Західної України та Західної Білорусі і водночас вступив у Другу світову війну.

                     

Мал. 1. Напад німців на Польщу.

Мал. 2. Спільний парад Вермахту і РСЧА в Бресті.

Вже 28 вересня німці взяли Варшаву.Того ж таки 28 вересня між СРСР та Німеччиною було підписано договір «Про дружбу і кордон», згідно якого Люблінське та частина Варшавського воєводства були включені до сфери впливу Німеччини, а Литва передається СРСР.Таким чином, до складу Німеччини відійшло 48,6 % території Польщі, де проживало 69,9%  її населення, а до СРСР – 51,4% територій та 30, 1% її населення.

Включення Північної Буковини, Бессарабії та країн Прибалтики до складу СРСР. Продовжуючи займати території, які були передбачені таємним протоколом до пакту про ненапад, СРСР в 1940 р. висунув ультиматум Румунії та в червні цього ж року анексував територію Бессарабії та Північної Буковини, на основі яких було утворено нову союзну республіку – Молдавську РСР. Восени 1939 р. радянське керівництво нав’язало країнам Прибалтики «договори про взаємну допомогу», за цими договорами радянські війська розміщувались в Литві, Латвії та Естонії. Це дозволило створити там коаліційні уряди, які були повністю підконтрольні Москві. А вже 3 – 6 серпня 1940 р. VII сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову про входження проголошених Литовської РСР, Латвійської РСР, Естонської РСР до складу СРСР.

Радянсько-фінська війна. Отримавши карт-бланш на дії в Прибалтиці, після підписання пакту Молотова-Ріббентропа, СРСР розпочав  тиск на Фінляндію. Насамперед, Москва запропонувала Гельсінкі здати на 30 років порт Ханко, віддати острів Рибачий та перенести лінію радянсько-фінського кордону на північ від Ленінграда в обмін на територію в Карелії, але фіни відхилили цю пропозицію. Виходячи з цього, 30 листопада 1939 р. СРСР розпочав агресію проти Фінляндії, що тривала 103 дні. Зі сторони СРСР було задіяно 960 тис. бійців, зі сторони Фінляндії – 400 тис. На початковому етапі війни, фіни мужньо захищали свою державу, утримуючи ініціативу, але вже в лютому 1940 р. Червона армія прорвала лінію оборони фінів.

Мал. 3. Карикатура на радянсько-фінську війну.

У березні 1940 р. була підписана мирна угода, за якою СРСР отримав півострів Ханко, нова лінія кордону встановлювалась по лінії 1809 р. Водночас, такі досягнення не були виправданими. Агресія проти незалежної Фінляндії підірвали міжнародний авторитет СРСР, його було виключено з Ліги Націй як країну-агресора. Більше того, «Мала війна» проти Фінляндії, показала слабкість Червоної армії, а людські втрати становили – 70 тис. вбитими, 176 тис. пораненими та обмороженими. Фінляндію змогла зберегти свою незалежність, маючи сусідом такого агресора як СРСР.

2.    Окупація Німеччиною європейських країн.

Вже 3 вересня, Велика Британія та Франція, пов’язані з Польщею двосторонніми гарантійними угодами оголосили війну Німеччині, але не поспішали розпочинати воєнні дії. Це дозволило Гітлеру розпочати агресію проти Данії та Норвегії 9 квітня 1940 р. Данію було захоплено, через годину після вторгнення, король підписав капітуляцію, нацисти втратили двох солдатів.У Норвегії гітлерівці зустріли потужний опір, але до 14 квітня вони зуміли захопити більшу частину країни, до влади було поставлено лідера місцевих фашистів Відкуна Квіслінга, розпочався рух Опору. Продовжуючи кампанію на Заході, 10 травня дивізії вермахту розпочали вторгнення до Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, це дозволило німцям обійти французьку «лінію Мажино», 17 травня нацисти захопили Брюссель.

Розгром Франції. 14 травня 1940 р. німці прорвали оборону французів під Седаном, що дозволило їм вже 5 червня розпочати наступ на Париж, а через 9 днів столицю Франції було взято. 22 червня 1940 р. маршал А. Петен підписав акт про перемир’я з Німеччиною. Окупація поширилась на найрозвиненіші північні регіони, а також на Атлантичне узбережжя. Територія, яка не підлягала військовій адміністрації перейшла під владу уряду маршала А. Петена, резиденція, якого знаходилась в невеличкому містечку Віші.
16 липня 1940 р. Гітлер  підписав план захоплення Великої Британії під кодовою назвою «Морський лев». Розпочалось активне авіаційне бомбардування Лондона німецькими літаками.

Мал. 4. Карикатура: "Франція підписує капітуляцію".

Агресія Німеччини на Балканах. Балкани завжди були місцем зіткнення інтересів великих держав, через їхнє особливе геополітичне розташування, яке дозволяло здійснювати вплив як на Західну та Центральну Європу, так і на Туреччину та СРСР. Тому Гітлер не міг не приділити їм належної уваги, безперечно тут враховувались інтереси Італії.
У квітні 1941 р. Німеччина та Італія разом з сателітами – Угорщиною, Румунією, Болгарією напали на Югославію та Грецію, 17 квітня Югославія капітулювала.

Мал. 5. Карта.Європа 1941-1942 рр.

Територію Югославії було розділено, нацисти активно спекулювали на національному питанні, були утворені «незалежні» держави – Сербія, Хорватія. 29 квітня капітулювала Греція, також було захоплено острів Крит. Це дозволило країнам Осі повністю контролювати Балкани.  Таким чином, влітку 1941 р. лише Швейцарія, Швеція та Ірландія зберегли повний нейтралітет.

3.    Воєнні дії в 1941 – 1942 рр.

План «Барбаросса». Вже 18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 про воєнні дії проти СРСР – план «Барбаросса». Остаточно затверджено план було після відмови Сталіна приєднатись до Троїстого пакту. План «Барбаросса» ґрунтувався на теорії тотальної та блискавичної війни, яка була вже відпрацьована у попередніх кампаніях. Відповідно планувався наступ трьох ударних угруповань на трьох стратегічних напрямках. Група армій «Північ» (командувач генерал-фельдмаршал В. Леєб) наступала зі Східної Пруссії на Псков, Ленінград, з метою знищити радянські війська в Прибалтиці, захопити порти. Група армій «Центр» (командувач генерал-фельдмаршал Ф. Бок) повинна була завдати удар по флангах радянських військ у районі Білостока, з’єднатись в районі Мінська й продовжити наступ на Москву. Група армій «Південь» (командувач генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт) мала наступати через західну Україну на Харків, Донбас і Крим.

Напад Німеччини на СРСР. 22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. Гітлер зосередив проти СРСР більшу частину своїх збройних сил (5, 5 млн солдат), союзниками німців виступили Фінляндія, Німеччина, Румунія та Італія. Сили Червоної армії, розташовані в західних округах становили 166 дивізії та 9 бригад (близько 2, 7 млн. чоловік).
Раптовість удару Німеччини дозволила в перший день війни знищити 66 радянських аеродромів та вглибитись на територію СРСР до 50 км.

             

Мал. 6. Німецько-радянський фронт 1941-1942 рр.    Мал. 7. Карикатура на напад Німеччини на СРСР.                                                 

Створення антигітлерівської коаліції. Напад Німеччини на СРСР започаткував нову форму міжнародного діалогу між СРСР та Заходом. Вже 16 липня 1941 р. в Москві було підписано угода між урядами СРСР та Великої Британії про спільні дії проти Німеччини. 2 серпня 1941 р. відбувся обмін нотами між СРСР та США щодо продовження на рік радянсько-американської торгової угоди, більше того США активно постачали СРСР воєнної техніки та стратегічної сировини, відповідно до закону про ленд-ліз.
Вже в січні 1942 р. було підписано Декларацію Об’єднаних Націй у Вашингтоні, ця подія започаткувала створення антигітлерівської коаліції.

Розвиток подій на радянсько-німецькому фронті. У липні-серпні на радянсько-німецькому фронті розгорнулись масштабні кампанії, нацисти зустрічали опір Червоної армії, вже 16 липня група армій «Центр» захопила Смоленськ, але потужні контрудари радянських військ  змусили гітлерівців вперше в ході Другої світової війни перейти від наступу до оборони.
Група армій «Південь» продовжувала наступ на Київ, який героїчно оборонявся Південно-Західним фронтом, проте опір захисників було зламано, а столицю України захоплено.
Не менш героїчною виявилась оборона Одеси, яка тривала з 5 серпня по 16 жовтня, 4-а румунська армія, яка атакувала Одесу боєздатність втратила повністю і була виведена в Румунію на доукомплектування. Оборона Севастополя тривала 250 днів, Крим надовго cкував танки Манштейна, які рвались на Кубань та Кавказ. Дії групи армії «Північ» були досить успішними, але захопити Ленінград з ходу не вдалося. Блокада міста тривала близько 900 днів, місто піддавалося тотальному артобстрілу та авіаударам.

Московська битва. Наступ ворожих військ на Москву розпочався 30 версеня 1941 р., згідно з операцією «Тайфун». Танки агресора захопили Вязьму та Орел. 15 листопада розпочався новий наступ на Москву. Німці були за 25-30 км від столиці Радянського Союзу. Але люті морози та успішний контрнаступ Червоної армії 5-6 грудня  відкинув ворога від столиці.

Війна на Тихому океані та в Північній Африці. 7 грудня 1941 р. Японія атакувала американську військово-мосрьку базу Перл-Харбор (о. Охау), американці втратили 19 військових кораблів, 272 літаки і понад 3 тис. вояків. 8 грудня США та Велика Британія оголосили Японії війну. Японці розпочали масовий наступ в Південно-Східній Азії, але передислокація морських сил Британії та США з Атлантики до Тихого океану, змінили перевагу Японії, встановилась відносна рівновага. В Північній Африці італійці намагались захопити Кенію та Судан, намагаючись встановити контроль над Суецьким каналом, але їх розбили англійці. Тому сюди було кинено видатного полководця генерала Е. Роммеля, який утримував ініціативу країн Осі в Північній Африці аж до поразки під Ель-Аламейном в листопаді 1942 р.

4.    Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух Опору. Воєнні дії в 1943 р.

На захоплених територіях Німеччина та її союзники встановили «новий порядок» - режим нещадного терору та насильства. Суть цього порядку полягала до ліквідації незалежності та суверенітету, усіх демократичних і соціальних здобутків поневолених країн, нещадної економічної експлуатації та свавілля окупантів, расової дискримінації, переслідування та фізичне винищення євреїв, циган та інших не гідних, з точки зору нацистської ідеології, права на існування.

План «Ост» передбачав повну тотальну колонізацію СРСР та країн Східної Європи, знищення мільйонів людей та перетворення частини з них на слуг вищої раси.
Новий порядок також передбачав адміністративні зміни. Польща була перетворена на німецьке генерал-губернаторство, Чехія та Югославія розділені, Богемія та Моравія перетворені на протекторати. Словаччина стала «незалежною» державою. У країнах БеНіЛюксу та Данії були поставлені маріонеткові уряди. Особливло цікавим було становище Франції. Окупанти зберегли коллаборантський режим Віші на на півдні країни.

На території СРСР було утворено було створено рейхскомісаріати «Україна» та «Остланд» (Прибалтика і частина Білорусі). Західноукраїнські землі включені до польського генерал-губернаторства. Буковина і частина Південно-Східної України були передані Румунії. Економіка поневолених країн працювала на загарбників. Мільйони людей було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Лише з СРСР до Рейху було вивезено близько 5 млн юнаків і дівчат. Як уже зазначалось новий порядок супроводжувався фізичним знищенням єврейського народу, голокост. З 1942 р. запарцювали фабрики смерті – концтабори, найвідоміші з них – Освенцим, Дахау, Бухенвальд. Загалом до концтаборів потрапили 18 млн осіб, з яких 12 були знищені.

Рух Опору. «Новий порядок» нацистів викликав потужний протест поневолених народів, які розпочали підпільну боротьбу. У Франції проти окупантів активно боролась «Вільна Франція» Шарля де Голля, яка в 1943 р. трансформувалась в Французький комітет національного визволення, який став урядом Франції. Антифашистський рух в Югославії представляла Народно-визвольна армія Йосипа Броз Тіто. У північній Італії керівництвом руху Опору здійснювали комітети національного визволення, які складались з демократичних сил. Особливого розмаху набув рух Опору в Польщі, де діяла Армія Крайова та армія Льодова. На території України та Білорусі діяли партизанські загони, які контролювались Москвою, а також Українська Повстанська Армія, яка боролась за самостійну соборну Україну.

Сталінградська битва. Навесні 1942 р. німецьке командування розпочало наступ на півдні. Гітлеру необхідні були нафта. Битва за Сталінград розпочалася 17 липня 1942 р. Узяття міста супротивником означало б не тільки втрату одного із промислових центрів, але й перервало б важливі транспортні артерії, що зв’язували центр країни з південними регіонами. На Сталінград наступала 6 німецька армія під командуванням генерала Ф. Паулюса. Період з липня до листопада 1942 р. у радянській історичній літературі називають оборонним. Місто захищали 62-а (командарм В. І. Чуйков) і 64-а (командарм М. С. Шумілов) армії. У цей період німецькі війська здійснили понад 700 атак на позиції радянських військ. За 4 місяці боїв відбірні німецько-фашистські війська втратили під Сталінградом до 700 тис. солдатів й офіцерів, понад 1000 танків, 2000 гармат і мінометів, 1400 літаків. У середині листопада 1942 р. війська супротивника були змушені припинити наступ.

Бої в Сталінграді завершили оборонний період Великої Вітчизняної війни. Стійкість і мужність захисників Сталінграда дозволили радянському командуванню до середини листопада досягти загальної переваги сил над німецько-фашистськими військами й перейти до розгрому супротивника. Відповідно до плану «Уран», розробленому Г. К. Жуковим, передбачалося силами Південно-Західного (М. Ф. Ватутін), Донського (К. К. Рокоссовський) і Сталінградського (А. І. Єрьоменко) фронтів оточити й знищити німецькі війська між Волгою і Доном. У ході операції «Уран», що розпочалася 19 листопада 1942 р., було оточене угруповання військ супротивника чисельністю 330 тис. чоловік.

Усі спроби гітлерівців деблокувати оточені армії були відбиті частинами Другої гвардійської армії під керівництвом Р. Я. Маліновського. 2 лютого 1943 р. залишки оточеного угруповання (90 тис. солдатів й офіцерів) на чолі з фельдмаршалом Ф. Паулюсом здалися радянським військам. Перемога під Сталінградом поклала початок докорінному перелому у Великій Вітчизняній війні.

Курська битва. Улітку 1943 р. гітлерівці спробу¬вали перехопити стратегічну ініціативу. Провівши тотальну мобілізацію (якій підлягали усі чоловіки від 16 до 65 років і жінки від 17 до 45 років), Гітлер зміг поповнити величе¬зні людські втрати й різко (на 70 % за рік) збільшити випуск військової техніки, у тому числі нових зразків. План операції «Цитадель», розроблений гітлерівським командуванням, передбачав оточення й знищення радянських військ у районі Курського виступу і тим самим відкрити дорогу на Москву. Радянській розвідці вдалося встановити точну дату початку німецького наступу – 5 липня 1943 р. Представниками Ставки Г. К. Жуковим і А. М. Василевським було ухвалене рішення навмисними оборонними діями вимотати частини супротивника, що наступали, а потім перейти в контрнаступ.

За сім днів завзятих боїв німцям удалося вклинитися в лінію оборони радянських військ усього лише на 8–12 км. Перелом у битві наступив у ході знаменитого зустрічного танкового бою під Прохоровкою, у якому по обидва боки брало участь 1200 танків. Розпочатий контрнаступ частин Червоної Армії, у якому взяли участь п’ять фронтів, завершився цілковитою перемогою. Війська звільнили Бєлгород, Орел і Харків. Ворог був відкинутий далеко від Москви, почалося звільнення Білорусії, від німців були очищені Донбас і Лівобережна Україна. Під час боїв за Дніпро, що розгорнулися, радянські війська звільнили Київ і частину Правобережної України. Битва на Курській дузі й звільнення більшої частини України означали завершення докорінного перелому у Великій Вітчизняній війні.

Тегеранська конференція. 28 листопада – 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася перша зустріч «Великої трійки» – Й. В. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта й У. Черчілля. Конференція прийняла ряд дуже важливих узгодже¬них документів. Було визначено початок операції «Оверлорд» у Нормандії – в травні 1944 р. Щодо повоєнної долі Німеччини Рузвельт знову ви¬сунув «проект Моргентау» – про розчленування Німеч¬чини на 5 держав. Черчілль пропонував з частин Німеч¬чини й сусідніх країн створити Дунайську федерацію. Сталій висловився проти, виступаючи за єдину, демокра¬тичну й миролюбну Німеччину. Вирішили ще повернути¬ся до цієї проблеми.

Мал. 8. Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчилль на Тегеранській конференції.

«Велика трійка» обмінялася думками про Польщу. Ра¬дянський Союз пропонував установити західні кордони Польщі по річках Одеру й Нейсе, а східну – по «лінії Керзона». Питання про уряд Польщі залишилося відкритим. Сторони в принципі домовилися про передання Радянському Союзові областей Кенігсберга й Мемеля, а також частини італійського військово-морського флоту. Радянська делегація в таємному протоколі зазначи¬ла, що після капітуляції Німеччини СРСР вступить у вій¬ну проти Японії.

5.    Воєнні дії в 1944 – 1945 рр.

Наступальні операції Червоної Армії.  На початку 1944 р. протягом 10 зимових і весняних наступальних операцій Червона армія повністю зняла 900 денну блокаду Ленінграда, оточила й узяла у полон корсунь-шевченківське угруповання супротивника, звільнила Крим і більшу частину України. Група армій «Південь» була розгромлена. У ході літньої кампанії була проведена операція («Багратіон») зі звільнення Білорусії. Напередодні операції, 20 червня, білоруські партизани паралізували залізничне сполучення в тилу ворога. Удалося дезінформувати супротивника про майбутній хід операції. Радянські війська вперше забезпечили собі панування в повітрі.

Радянські війська прорвали оборону супротивника, звільнили Вітебськ, Могильов, а потім Мінськ. До середини липня розгорілися бої за Вільнюс, почалося звільнення Прибалтики. У результаті наступів Карельського й Прибалтійського фронтів гітлерівці зазнали нищівної поразки в Прибалтиці. Група армій «Центр» була розгромлена. До кінця 1944 р. від окупантів була звільнена майже вся територія СРСР (у кордонах на 22 червня 1941 р.), знищено понад 2,6 млн. солдатів й офіцерів супротивника, значна кількість його військової техніки. Під ударами Червоної Армії фашистський блок розпався. Вийшла з війни Фінляндія. У Румунії був повалений режим Антонеску й новий уряд оголосив війну Німеччині.

Перенесення воєнних дій у Східну Європу. Восени 1944 р. окупанти бу¬ли вигнані з території СРСР. Почалося звільнення країн Європи – Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Чехословаччини – від фашистів. Радянський уряд офіційно заявив, що вступ Червоної Армії на територію інших країн викликаний необхідністю повного розгрому збройних сил Німеччини й не має на меті зміну політичного устрою цих держав або порушення їх територіальної цілісності. Разом з радянськими військами у звільненні своїх країн взяли участь чехословацький корпус, болгарська армія, Народно-визвольна армія Югославії, Перша й Друга армії Війська Польського, кілька румунських частин і з’єднань. (Нав’язування країнам Східної Європи радянської моделі соціалізму почало здійснюватися не раніше 1948–1949 рр. уже в умовах «холодної війни».)

Найбільшими операціями в Європі стали: Вісло-Одерська, Східно-Прусська, Бєлградська, Яссько-Кишинівська. Внесок Червоної Армії у звільнення Східноєвропейських країн важко переоцінити. Тільки в боях на польській землі загинуло понад 3,5 млн. радянських солдатів. Червона Армія відіграла істотну роль у порятунку міста-музею Кракова. Щоб зберегти пам’ятники Будапешта, Командувач Першого Українського фронту І. С. Конєв прийняв рішення не бомбити місто. У ході осіннього наступу 1944 р. Червона армія просунулася до Вісли, захопивши три плацдарми на лівобережжі. У грудні на радянсько-німецькому фронті настав затишок, і радянське командування почало перегрупування сил.

Відкриття Другого фронту в Європі. Строки й місце відкриття другого фронту були визначені ще на Тегеранській конференції 1943 р. Керівники країн антигітлерівської коаліції — Рузвельт, Черчілль і Сталін – домовилися почати широкомасштабну десантну операцію на півночі й півдні Франції. Було також вирішено, що одночасно радянські війська почнуть наступ у Білорусії, щоб перешкодити перекиданню німецьких сил зі Східного фронту на Західний. Командувачем об’єднаних союзницьких сил став американський генерал Д. Ейзенхауер. На території Англії союзники почали зосереджувати війська, озброєння, військову техніку.

Два місяці союзники проводили відволікаючі маневри й 6 червня 1944 р. зненацька для німців здійснили висадку 3 повітрянодесантних дивізій у Нормандії. Одночасно через Ла-Манш рушив флот з військами союзників. Почалася операція «Оверлорд». Висадка союзницьких військ у Франції стала найбільшою десантною операцією за всю історію війн. В операції взяло участь 2,9 млн. солдат союзників, яких підтримували близько 7 тис. літаків й 1200 бойових кораблів. Головним завданням було створення плацдарму, на якому могли б розгорнутися основні війська. Такий плацдарм був створений. Радянські війська, відповідно до домовленості, почали операцію «Багратіон» на білоруському напрямку. Таким чином, другий фронт був відкритий. Він став одним з найважливіших театрів Другої світової війни й наблизив її завершення.

Мал. 9. Операція "Оверлорд".

Ялтинська конференція. Рузвельт, Черчілль та Сталін зустрілися на конференції в Ялті (4-11 лютого 1945 p.). Головним питанням була координація військових зусиль та узгодження воєнних планів до безумовної капітуляції Німеччини. «Велика трійка» узгодила практично усі питання щодо Німеччини. Було вирішено знищити її збройні сили, покарати воєнних злочинців, ліквідувати нацистську партію, скасувати гітлерівські закони та установи, змусити Німеччину сплачувати репарації. Для втілення цих рішень союзники домовилися окупувати Німеччину. Кожній з трьох держав, а також Франції, надавалися свої зони окупації: східна частина Німеччини -СРСР, північно-західна - Англії, південно-західна - США.

Обговорювалося також польське питання. Було вирішено, що східний кордон Польщі проходитиме по «лінії Керзона», а на заході та півночі вона отримає «суттєве прирощення території». Польський тимчасовий уряд вирішено було реорганізувати та ввести до його складу демократичних діячів з самої Польщі та з еміграції. В ході Ялтинської конференції Сталін, Рузвельт та Черчілль уклали таємну угоду: Радянський Союз обіцяв вступити у війну з Японією не пізніше як через три місяці після закінчення війни в Європі за умови збереження попереднього становища Монгольської Народної Республіки, передання СРСР Південного Сахаліну та Курильських островів, створення радянської воєнно-морської бази в Порт-Артурі (Китай). Важливе місце в роботі Кримської конференції було відведено обговоренню питання про створення Організації Об'єднаних Націй. Глави трьох великих держав ухвалили проект Статуту цієї міжнародної організації. Було вирішено включити до числа її фундаторів Україну й Білорусію.

Воєнна поразка та капітуляція Німеччини. Останнім центром опору нацистської Німеччини був Берлін. На берлінський напрям на початку квітня гітлерівське командування стягнуло основні сили, утворивши велике угруповання: майже 1 млн вояків, понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3,3 тис. бойових літаків. Щоб швидко розгромити берлінське угруповання.

Верховне головнокомандування радянських збройних сил зосередило в складі трьох фронтів – 1-го Білоруського (командувач маршал Г. Жуков), 2-го Білоруського (командувач маршал К. Рокоссовський), 1-го Українського (командувач маршал І. Конєв) – 2,5 млн вояків і величезну кількість військової техніки. У ході грандіозної за масштабами та напруженням Берлінської операції 1945 p., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали відчайдушний опір гітлерівських військ. 28 квітня берлінське угруповання було розділене на три частини. 30 квітня взято рейхстаг2, над яким розвідники 150-ї стрілецької дивізії лейтенант О. Берест і сержанти М. Єгоров і М. Кантарія встановили прапор Перемоги у війні з нацистською Німеччиною. Того ж дня А. Гітлер покінчив життя самогубством, а 1 травня розпочалася капітуляція Берлінського гарнізону.

1 травня 1945 р. німецьке військове командування запропонувало розпочати перемовини про перемир’я. 2 травня боротьба за Берлін закінчилася повною перемогою радянських військ. 8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлсгорсті представники німецького командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали Акт беззастережної капітуляції Німеччини. Капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції.

Потсдамська конференція. Після завершення війни в Європі 17 липня – 2 серпня 1945 р. відбулася Потсдамська конференція. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, CШA репрезентував Г. Трумен, який став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу представляв В. Черчілль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, – К. Еттлі. На конференції було вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація та демократизація.

Було прийнято систему чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією; визначено нові польські кордони на заході та сході; вирішено питання про передання СРСР Кенігсберга та області; про розподіл флоту Німеччини союзниками; про передання воєнних злочинців Міжнародному військовому трибуналові2; про заснування Ради міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод із Німеччиною та її союзниками. Щодо Німеччини, то, за рішеннями конференції, вона залишалася єдиною державою. Ішлося про те, щоб у майбутньому провести в країні загальні вибори та підписати з Німеччиною мирний договір, а до того часу владні функції.

На конференції розглядалися також проблеми репарацій. Із загальної суми — 20 млрд доларів – 50 % мав отримати Радянський Союз. Ці кошти було вирішено компенсувати за рахунок промислового устаткування, яке вивозилося з Німеччини до СРСР. Домовились і про репатріацію військовополонених, які перебували в різних зонах. Отже, на Потсдамській конференції були закладені основи повоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу.

Розгром Японії. Велика Британія та США, ведучи війну проти Японії, надавали величезного значення участі в ній СРСР. Вступ Радянського Союзу у війну на Далекому Сході вважався союзниками по антигітлерівській коаліції обов’язковим. Оскільки в Японії, а також у Китаї, Маньчжурії та Кореї перебували значні сили японських сухопутних військ, уряди Великої Британії та США вважали, що для перемоги їм буде необхідно воювати не менше 18 місяців від часу капітуляції Німеччини, а тому війна може тривати до 1947 р.

У Потсдамі Й. Сталін підтвердив готовність СРСР розпочати бойові дії проти Японії через три місяці після закінчення війни в Європі. 5 серпня 1945 р. СРСР заявив про денонсацію пакту про нейтралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. розпочав бойові дії. Ще 6 серпня 1945 p., за два дні до передбачуваного вступу СРСР у війну проти Японії, з важкого бомбардувальника американських ВПС була скинута атомна бомба на м. Хіросіму, а 9 серпня 1945 р. така ж доля спіткала м. Нагасакі. Це призвело до загибелі понад 100 тис. мирних жителів, а 375 тис. дістали поранення та опіки. Було декілька причин такої акції з боку уряду США: збереження життів американських вояків; помста за Перл-Харбор; попередження Сталіну. Радянські війська під командуванням О. Василевського завдали основний удар по японській Квантунській армії, яка дислокувалась у Маньчжурії та налічувала 1 млн вояків.

14 серпня японський уряд ухвалив рішення про капітуляцію, але Квантунська армія продовжувала чинити опір. У результаті успішних бойових дій Червоної армії японські війська були розгромлені, а 1 вересня 1945 р. радянський десант висадився на південні острови Курильського пасма. Наприкінці серпня 1945 р. американські війська окупували Японські острови. 2 вересня 1945 р. в Токійській бухті, на борту американського корабля «Міссурі» в присутності представників країн, що брали участь у війні проти Японії, відбулася церемонія підписання Акта бззастережної капітуляції Японії. Акт капітуляції Японії підписали представники японської сторони та генерал армії США Дуглас Макартур. Капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.

Мал. 10. Підписання Акту про капітуляцію Японії.

Таким чином, закінчення Другої світової війни розпочало новий період історію, поразка Німеччини та її сателітів і перемога СРСР і західних союзників призвели до кардинальних змін у міжнародних відносинах та долях народів. СРСР і США як головні переможці перетворились на наддержави, які відразу розпочали запеклу конкуренцію у всіх сферах, їхнє суперництво протягом другої половини ХХ ст. визначало хід історії цілих народів, світ ставав біполярним.