Загальна характеристика господарства

4. Галузева і територіальна структура господарства

Світове господарство має галузеву і територіальну структури.

Галузева структура відображає поділ господарства на якісно відмінні компоненти — галузі або їх групи — і показує основні пропорції між ними. Виділяють великі (комплексні) галузі господарства (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, торгівлю та ін.), які об’єднують у більші групи (сфери чи сектори) або ж членують на вужчі галузі, підгалузі і виробництва.

Основними сферами господарства є сфера матеріального виробництва (куди входять промисловість, сільське господарство, лісове господарство, будівництво, рибальство) і сфера послуг (транспорт, зв’язок, охорона здоров’я, освіта, наука, фінансово-кредитна діяльність, управління та ін.).

У структурі господарства економічно розвинених країн різко переважає сфера послуг (60–70% і більше у виробництві ВВП). У структурі більшості постсоціалістичних, нових індустріальних і нафтодобувних країн обидві сфери господарства сягають близько 50% або ж та чи інша дещо переважає. Натомість, слаборозвинені країни мають низький і дуже низький відсоток сфери послуг (близько 30%). Загалом у світовому господарстві в останні десятиліття частка сфери послуг зростає, а сфери матеріального виробництва зменшується.

Інший підхід до галузевої структури господарства передбачає встановлення співвідношення між трьома секторами економіки: первинним (сільське і лісове господарство, рибальство, мисливство), вторинним (промисловість, будівництво) і третинним (галузі сфери послуг). У результаті цього виділяють постіндустріальну, індустріальну й аграрну структури господарства. Постіндустріальна структура характеризується дуже високою часткою третинного сектора (понад 60%) і дуже низькою — первинного (менше 5%), індустріальна (індустріально-аграрна) — високою часткою вторинного сектора (40–50% і більше) і відносно високою — первинного (10–20%), аграрна (аграрно-індустріальна) — високою часткою первинного сектора (до 50% і більше) і низькою — вторинного. Загальна тенденція сучасного світового господарства — зростання кількості країн з індустріально-аграрною структурою (внаслідок індустріалізації аграрних країн) та поступове наближення їх структури до постіндустріального типу. Проявом такої тенденції є, наприклад, розширення географії нових індустріальних країн (в Азії, Латинській Америці, Африці), «доростання» до постіндустріального типу економік країн Південної і Центральної Європи, Ірландії, Сінгапуру.

Відбуваються також суттєві структурні зрушення в окремих сферах і галузях світового і національних господарств. Наприклад, у сфері матеріального виробництва багатьох країн, що розвиваються, зменшується частка сільського господарства, натомість, зростає частка промисловості. У структурі самої промисловості існує стійка тенденція до підвищення частки обробної промисловості й пониження частки добувної. Різко виділилися провідні галузі, тісно пов’язані з науково-технічним прогресом, — машинобудування, хімічна промисловість та енергетика, частка яких зростає найвищими темпами. Водночас усередині цих галузей відбувається перерозподіл підгалузей і виробництв за значенням і питомою вагою. Так, у машинобудуванні зростає частка наукомістких і трудомістких галузей і виробництв (зокрема електроніки), тоді як понижується питома вага матеріаломістких.

У результаті інтенсифікації сільського господарства в його структурі, як правило, зростає частка тваринництва. У структурі транспорту підвищується частка автомобільного, трубопровідного й повітряного транспорту, тоді як знижується — залізничного і внутрішнього водного.

Основними компонентами територіальної структури світового господарства є національні господарства окремих країн та різні за величиною регіональні міжнародні економічні об’єднання (Європейський Союз — ЄС, Асоціація держав Південно-Східної Азії — АСЕАН, Північноамериканська зона вільної торгівлі — НАФТА та ін.). Формування і розширення таких об’єднань — характерна риса сучасної територіальної структури світового господарства (наприклад, склад ЄС у найближчій перспективі зросте з 15 до 25 учасників). Серед основних тенденцій її розвитку — надзвичайно високі й тривалі темпи росту національних економік країн Східноазіатського регіону (Китаю, нових індустріальних країн).