Промисловість

1 Промисловість

Промисловість – це провідна галузь господарства, яка об’єднує підприємства, що  виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Структуру промисловості відображає рис. 1.

Структура промисловості

Рис. 1. Структура промисловості

 

Промисловість включає в себе ряд міжгалузевих комплексів:

  • паливно-енергетичний;
  • металургійний;
  • машинобудівний;
  • хімічний;
  • лісовий;
  • будівельної індустрії;
  • виробництва непродовольчих товарів;
  • виробництва продовольчих товарів.

Паливна промисловість – це одна із галузей паливно-енергетичного комплексу, яка забезпечує основні галузі промисловості енергоносіями, а електроенергетику – сировиною (рис. 2).

Паливно-енергетичний комплекс – це сукупність галузей паливної промисловості та електроенергетики.

Структура паливної промисловості

Рис. 2. Структура паливної промисловості

Ресурсною базою паливної промисловості є паливні ресурси, які, в основному, приурочені до чохлів давніх та молодих платформ, а також до крайових гірських прогинів.

Вугільна промисловість - одна із галузей паливно-енергетичного комплексу. Вона включає підприємства з видобування, збагачення та брикетування кам'яного та бурового вугілля. 

Нафтова промисловість представлена нафтодобувною та нафтопереробною підгалузями. Нафту у її первинному натуральному вигляді не спалюють. Спершу її переробляють на нафтоперегінних заводах на гас, мазут, бензин, а також машинні масла, мастильні матеріали, гудрон, вазелін. Відходи нафтопереробної галузі використовують як паливо для котелень, а також як сировину для хімічної промисловості.

Газова промисловість здійснює видобування, транспортування, зберігання та перероблення природного газу. Видобуток природного газу тісно пов'язаний із його транспортуванням, оскільки до місць його видобутку необхідно підвести газопровід. Газ використовується як паливо в різних галузях господарства, а також як сировина для одержання різних хімічних продуктів. Він виступає основною сировиною для металургійної, хімічної промисловості та підприємств житлово-комунального господарства.

Електроенергетика – це галузь господарства, яка за допомогою різних типів електростанцій виробляє електроенергію та передає її на відстань лініями електропередач. Вона включає також теплові мережі, котельні та інші об'єкти. Найбільш поширені теплові і гідравлічні електростанції. Серед теплових електростанцій розрізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі. За видом використовуваної енергії виділяють 4 типи елктростанцій:

  1. Теплові - це електростанції, які працюють на твердому, рідкому та газоподібному паливі (вугілля, мазут, природний газ, торф, сланці);
  2. Атомні  - це електростанції, які використовують як паливо збагачений уран або інші радіоактивні елементи;
  3. Гідравлічні - електростанції, які використовують  відповідні гідроресурси. Їх поділяють на гідроелектростанції, гідроакумулятивні та припливні електростанції;
  4. Електростанції, які використовують альтернативні джерела енергії. Найбільш поширеними з них є сонячні і вітрові.

В останні роки спостерігається тенденція до об’єднання електростанцій в енергосистеми. Енергосистеми – це сукупність підприємств, які виробляють, транспортують та розподіляють електроенергію між споживачами. В основі їх створення лежить територіальний принцип.

Металургійна промисловість представлена чорно. та кольоровою металургією. Структуру металургійного комплексу зображено на рис. 3.

Структура металургійного комплексу

Рис. 3. Металургійний комплекс (school.xvatit.com)

Чорна металургія - це одна із галузей металургійного комплексу, яка займається видобутком руд чорних металів, виплавкою чавуну та сталі, виробництвом феросплавів та прокату. Сировинною базою чорної металургії є залізні та марганцеві руди, коксівне вугілля, флюсові вапняки, вогнетривкі глини та природний газ. На розміщення підприємств чорної металургії впливає ряд чинників, зокрема:

  • сировинна база (чорна металургія - це надзвичайно матеріаломістка галузь, тому сировина в більшості випадків є визначальним чинником розміщення підприємств даної галузі);
  • джерела електроенергії та води;
  • трудові ресурси;
  • розвинена транспортна мережа.

Кольорова металургія - галузь промисловості, яка включає виробництво кольорових металів та їх сплавів (алюмінію, магнію, титану, міді, нікелю, кобальту, олова, сурми, ртуті та ін.), рідкісних і дорогоцінних металів. Супутньою продукцією кольорової металургії є хімічні сполуки, мінеральні добрива, будівельні матеріали і т. д. За фізичними властивостями і призначенням кольорові метали умовно діляться на 4 групи:

1) основні, до яких відносяться важкі (мідь, свинець, цинк, олово, нікель), легкі (алюміній, магній, титан, натрій, калій та ін.), малі (вісмут, кадмій, сурма, миш'як, кобальт, ртуть);

2) легуючі (вольфрам, молібден, тантал, ніобій, ванадій);

3) благородні (золото, срібло, платина з платиноїдами);

4) рідкісні і розсіяні (цирконій, індій, таллій, германій, селен та ін.).

У зв'язку з великою різноманітністю рудної сировини і технологічних процесів, а також широкою номенклатурою продукції кольорова металургія є багатогранною і складною галуззю промисловості. На відміну від інших корисних копалин вміст більшості кольорових і рідкісних металів у рудах украй низький. Для одержання 1 т кольорового металу видобувається і переробляється від сотень до десятків тисяч тонн сировини. Кольорова металургія належить до найбільш енергомістких галузей промисловості. Особливо енергомісткими є електроліз алюмінію (16-18 тис, кВт·год електроенергії на 1 т алюмінію) і магнію, виробництво титану та ін. До паливомістких відносяться виробниц­тво нікелю (50-55 т умовного палива на 1 т готової продукції), глинозему із нефелінової сировини, чорнової міді та ін. Роль кольорової металургії в сучасній економіці посилюється в зв'язку з розвитком електроніки, ядерної техніки, приладобудівної промисловості, створенням нових конструкційних матеріалів. Від­буваються істотні зміни в структурі самої галузі: різко зростає випуск легких і рідкісних металів, напівпровідників, особливо чистих; спеціальних матері­алів і прецизійних сплавів. Виробництво більшості видів кольорових металів багатостадійне, що сприяє територіальному розриву стадій (добування, зба­гачення, виплавка чорнового матеріалу, рафінування).

Машинобудування - одна із провідних галузей промисловості, яка здійснює випуск різноманітних машин та устаткування для всіх галузей господарства та населення. 

Структура машинобудівного комплексу

Рис. 4. Структура машинобудівного комплексу

Усі галузі машинобудування поділяються на три групи:

  • металомісткі (виробництво ескаваторів, устаткування для металургії, локомотивобудування, вагонобудування);
  • трудомісткі (приладобудування, електротехнічне машинобудування);
  • наукоємні (точне, аерокосмічне, електронне машинобудування).

Хімічна промисловість - це галузь промислословості, яка займається переробкою мінеральної вторинної сировини та випуском хімічної продукції. Промисловість має багату сировинну базу: нерудні корисні копалини (калійна та кам'яна солі, фосфорити, апатити, сірка), паливні мінеральні ресурси (нафта, природний газ, сланці, вузілля, озокерит), деревина, вода, повітря, виробничі відходи.

У структурі хімічної промисловості виділяють три великі групи галузей: гірночохімічна (видобуток мінеральної сировини)основна хімія (виробництво кислот та мінеральних добрив) та промисловість органічного синтезу (виробництво пластмас, синтетичних смол, каучуку, хімічних волокон).

 Лісова промисловість об'єднує підприємства заготівельної, деревообробної, целюлозно-паперової та лісохімічної галузей. На розміщення підприємств даної галузі впливає ряд чинників: сировинний (підприємства деревообробної, лісохімічної та гідролізної промисловості), транспортний, енергетичний (целюлозно-паперова), споживчий (меблева), водний (целюлозно-паперова), трудовий.

Целюлозно-паперова промисловість спеціалізується на виробництві технічного, побутового паперу, паперової та картонної тари, картону та шпелер. При розташуванні підприємств даної галузі враховують декілька чинників, зокрема наявність сировини, водних ресурсів та енергоресурсів.

Лісохімічна промисловість працює на основі відходів лісозаготівлі та деревообробки, тому підприємства даної галузі тяжіють до районів лісозаготівлі. Продукцією лісохімії є кормові дріжджі, синтетичні смоли, оцтова кислота, скипидар, оліфа, каніфоль.

Промисловість будівельних матеріалів - галузь, яка матеріали, вироби, деталі та конструкції для всіх видів будівництва. Основною сировиною промисловості будівельних матеріалів є корисні копалини, такі як: мергель, вапняк, доломіти, глина, пісок, крейда. Структура будівельно-індустріального комплексу зображена на рис. 5.

Структура будівельно-індустріального комплексу

Рис. 5. Структура будівельно-індустріального комплексу

Фактори розміщення підприємств галузі:

  • сировинний (підприємства з видобутку і первинної обробки піску, гравію, щебеню, виробництва цементу, вапна, гіпсу, стінових матеріалів);
  • споживчий (виробництво залізобетонних конструкцій, будівельного і віконного скла, шиферу).

Легка промисловість - галузь, яка займається виробництвом споживчих товарів, що задовольняють потреби населення у взутті, одязі, тощо. Вона складається з таких основних галузей:

  • текстильна;
  • швейна;
  • взуттєва;
  • шкіряна;
  • хутрова;
  • галантерейна;
  • трикотажна;
  • шовкова;
  • бавовняна;
  • лляна.

Розміщення підприємств галузі зоорієнтовано, в основному, на споживачів та на трудові ресурси. Підприємства лляної та вовняної промисловості орієнтовані на сировину.

Харчова промисловість - це галузь, підприємства якої займаються виробництвом продуктів харчування, парфумерно-косметичної продукції та супутних товарів. До підприємств галузі відносять такі підгалузі: борошномельно-круп'яну, хлібопекарську, макаронну, кондитерську, цукрову, молочну, м'ясну, олійно-жирову, рибну, плодоовочеву, маслоробну, тютюнову, спиртову, виноробну, пивоварна, підгалузь безалкогольних напоїв, тощо. Основними принципами розміщення підприємств галузі є:

  1. Близькість до споживача (хлібопекарська, кондитерська, молочна);
  2. Близькість до джерел сировини (цукрова, олійна, рибна, спиртова, маслопереробна).