Світове господарство

10. Міжнародні економічні зв'язки

Зовнішньоекономічні зв’язки — це система господарських і торгово-економічних відносин між країнами світу. Вони є невід’ємною сферою розвиненого товарного виробництва, яке історично вийшло за межі задоволення потреб окремих країн.

Найстарішою і найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля, яка для конкретної країни характеризується експортом (вивозом товарів), імпортом (ввозом), зовнішньоторговим обігом (сума вартості експорту та імпорту), торговим балансом (різниця між ними).

Темпи зростання зовнішньої торгівлі у світі значно випереджають темпи приросту виробництва в цілому. Сумарний експорт товарів і послуг тепер перевищує 5 трлн. дол., або більше 1/5 світового валового продукту. Під впливом НТР великі зміни відбуваються в товарній структурі світової торгівлі: постійно зростає частка продукції обробної промисловості (зараз сягає 4/5), а особливо машинобудування.

У міжнародну торгівлю залучені всі країни і регіони світу, однак у різній мірі. Більше 70% усього її обігу припадає на економічно розвинені країни Заходу, у т. ч. понад 45% — на країни Західної Європи. Перша п’ятірка найбільших «торгових»країн світу (США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія) концентрує понад 2/5 всього світового зовнішньоторгового обігу. При цьому торговий баланс у США вже тривалий час від’ємний, тоді як в Японії і Німеччині він постійно додатний.

Поступово зростає частка в зовнішній торгівлі країн, що розвиваються (насамперед завдяки новим індустріальним країнам Східної Азії і Латинської Америки), а також Китаю. Натомість зменшилась питома вага країн Східної Європи і колишнього СРСР (частка України в світовому експорті — 0,2%).

До інших форм зовнішньоекономічних зв’язків належать кредитно-фінансові відносини, науково-технічні зв’язки, надання міжнародних послуг, спільне підприємництво тощо.

Міжнародні кредитно-фінансові відносини проявляються у наданні позик і кредитів, в експорті та імпорті капіталу. У післявоєнний період відбулися зміни в географії і структурі міжнародних капіталовкладень. Якщо раніше до 70% прямих інвестицій було спрямовано з розвинених країн у колонії, напівколонії та залежні країни, де вони вкладалися в основному в добувну промисловість і плантаційне сільське господарство, то сьогодні приблизно така ж частка всіх капіталовкладень йде з розвинених країн у розвинені (взаємопереплетення їх економік) і спрямовується в галузі обробної промисловості. В останній час сформувалися нові фінансові центри світового значення в Південно-Західній Азії («нафтодоларові»країни) і Східній Азії («чотири дракони»). Найбільшими експортерами капіталу є США, Японія, Великобританія, Німеччина.

До міжнародних науково-технічних зв’язків належить обмін науково-технічною інформацією, технічними, комерційними і виробничими знаннями і досвідом («ноу-хау»), торгівля патентами, ліцензіями; обмін новітньою технологією; підготовка спеціалістів за рубежем, а також здійснення спільних наукових розробок і проектів (наприклад, у сфері дослідження космосу, охорони навколишнього середовища, охорони здоров’я).

Надання міжнародних послуг включає транспортні послуги (обслуговування транзитних перевезень, обслуговування і фрахт морських суден), будівельні послуги, послуги у сфері інженерного проектування, зв’язку, реклами, інформації, орендні операції та ін.

До міжнародних економічних відносин належить також міжнародний туризм і міжнародні міграції робочої сили. Кількість людей, що здійснюють міжнародні туристські поїздки, щорічно зростає і перевищує 500 млн. чол. Прибутки країн від міжнародного туризму оцінюються в 425 млрд. дол. Найбільше туристів прибуває в Європу (325 млн.), а серед країн — у Францію (60 млн.), США, Іспанію, Італію, Китай.