Світове господарство
7. Основні райони розміщення: хімічної, лісової і деревообробної, легкої, харчової промисловості
Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру. Вона включає майже двісті взаємопов'язаних виробництв із широкою номенклатурою продукції. За дуже спрощеною схемою хімічну промисловість можна поділити на промисловість (хімію) органічного синтезу та основну хімію. Особливістю хімічного виробництва є те, що на одних і тих же підприємствах може використовуватись сировина як органічного, так і неорганічного походження, домінування безперервних технологічних процесів, кінцева продукція яких може теж бути вихідною сировиною або складником для інших хімічних виробництв. Для розвитку і розміщення хімічної промисловості дуже важливим чинником є наявність сировинної бази. Вона дуже розмаїта: вугілля, коксівний природний газ, нафта, супутні нафтові гази, солі (кухонна або калійна), природна сірка, сірчаний колчедан, газові відходи чорної та кольорової металургії тощо.
Чимало галузей хімічної промисловості потребують значної кількості палива та енергії. Наприклад, для виробництва синтетичного каучуку на базі ацетилену необхідно 15 тис. кВт/год, а фосфору - до 20 тис. кВт/год на 1 т продукції.
Найбільш повно хімічна промисловість представлена у розвинених країнах світу. Сім її представників (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Канада та Італія) виробляють понад три четвертих хімічної продукції світу. Домінують США, які є найбільшим виробником наукомістких видів хімічної продукції. За виробництвом хімічних волокон США займають перше місце у світі (понад 1/4 світового виробництва).
Хімічна промисловість у країнах "третього світу" має свою специфіку. Ці країни потенційно володіють багатими ресурсами - нафтою, природним газом, фосфоритами, природною сіркою та ін., однак свої можливості вони не використовують. А промисловість, що існує, майже повністю зорієнтована на експорт. На базі попутних газів нафтовидобутку або відходів переробки нафти збудовано чимало підприємств, що виробляють мінеральні добрива, зокрема, у районі Перської затоки, в Індонезії, Венесуелі, Чилі, на острові Тринідад.
Потужний комплекс нафтохімічних підприємств представлений заводами Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Ірану. Вони свою продукцію переважно експортують.
Країни, що розвиваються, не забезпечують себе необхідними продуктами хімічної промисловості, за винятком мінеральних добрив і побутової хімії. Не вистачає у цих країнах ліків, отрутохімікатів, якісних барвників, синтетичних волокон. Вся ця та інша хімічна продукція завозиться із розвинених країн світу.
Лісова і деревообробна промисловість включає галузі видобувної і обробної промисловості, а саме: лісозаготівельну, лісопильну, деревообробну, лісохімічну, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку деревини тощо.
Характер сировинної бази лісозаготівельної промисловості за останнє десятиріччя докорінно змінився. Він полягає у розширенні плантацій насаджень, які замінили природні лісомасиви. Якщо десять років тому власною деревиною себе забезпечувала тільки Німеччина (за рахунок штучних насаджень), то тепер це роблять ще й Франція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і Австралія.
Близько однієї п'ятої світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Великими виробниками деревини є також Китай, Бразилія, Швеція, Японія, Фінляндія, Франція, Танзанія, Німеччина, Колумбія, Румунія, Ефіопія. У світі особливо високим є попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яка широко використовується для меблевої промисловості і внутрішніх упорядкувальних робіт. Вологі тропічні широколистяні ліси дають зараз майже 50 % деревини, що заготовляється у світі.
Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд. м3 деревини. Половина її використовується як паливо, а решта - на промислові цілі: для отримання пиломатеріалів, целюлози, паперу, а також використовується як будівельний матеріал. Обсяги лісозаготівель щорічно зростають на 50 млн. м3. Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд. м3.
У загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % - на листяні породи. Хвойні ліси переважають у помірних широтах.
Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. У першу "десятку" виробників входять США, Канада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Франція, Швеція, Фінляндія. Переважна більшість із названих країн - представники північного лісового поясу.
Майже половину целюлози у світі виробляють США і Канада. Також значне виробництво у Японії, Швеції, Фінляндії, Китаї, Росії, Бразилії. Лідерами за виробництвом паперу і картону у світі є США, Японія, Китай, Канада, Німеччина, Фінляндія, Швеція, Франція, Італія, Республіка Корея. Але на першому місці за кількістю виробництва паперу і картону в розрахунку на одного жителя знаходиться Фінляндія, за ними - Швеція, Канада, Норвегія.
Країни, що розвиваються, в останні роки на світовий ринок виходять з широколистяною деревиною у вигляді круглого лісу, пиломатеріалів, фанери (Малайзія, Бразилія, Індонезія, Філіппіни, Папуа-Нова Гвінея, Кот-д'Івуар, Габон, Камерун).