Північна Америка

1. Північна Америка

Площа суходолу - 24,2 млн. км². Населення - 530 млн. осіб (2012). Найвища точка над рівнем моря - г. Мак-Кінлі, 6194 м. Найнижча точка від рівня моря - Долина Смерті - 86 м. Найдовша річка - Міссісіпі з Міссурі, 6420 км. Найбільше озеро -- Верхнє. Найбільший острів - Гренландія.

За площею Північна Америка є третім материком в світі. Він розташований повністю у північній та західній півкулях.

Північна Америка омивається трьома океанами: з заходу - водами Тихого океану, зі сходу - Атлантичного, а з півночі - Північного Льодовитого. Істотний вплив на природу материка мають теплі і холодні морські течії, що проходять біля його берегів: Гольфстрім, Лабрадорська, Каліфорнійська.

Вузьким Панамським перешийком Північна Америка зв'язана з Південною Америкою, а від Євразії материк відокремлений Беринговою протокою.

Крайніми точками материка є:

• північна - мис Мерчисон (73° пн. ш., 95° зх. д.);
• південна - мис Мар'ято (8° пн. ш., 81° зх. д.);
• західна  - мис Принца Уельського (66° пн. ш., 168° зх. д.);
• східна - мис Сент-Чарльз (53° пн. ш., 56° зх. д.).
  Берегова лінія сильно порізана.

Великі моря, що омивають береги Північної Америки, - це Карибське, Берингове, Бофорта, Баффіна. Найбільшими затоками є: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска. Найбільші півострови: Лабрадор, Флорида, Юкатан, Каліфорнія, Аляска. Найвідоміші острови біля берегів материка: Гренландія (найбільший в світі), Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Великі та Малі Антильські, Алеутські.

Історія відкриття Північної Америки дуже тривала. Задовго до офіційного її відкриття Христофором Колумбом у 1492 р., тут побували вікінги, можливо й фінікійці, китайці, африканські мандрівники. Після плавань Колумба почалася колонізація материка іспанцями, а згодом англійцями та французами. Північні частини материка були відкриті лише у XVIII ст. після плавань Вітуса Беринга та Олексія Чірікова. Великий внесок у їх вивчення зробили Генрі Гудзон, Олександр Маккензі, Руаль Амундсен.

Залежно від геологічної будови у Північній Америці виділяються північна та центральна рівнинні частини, що лежать на давній Північноамериканській платформі, та західна і східна - гірські, які розміщені у поясах складчастості.

Рівнини материка є різними за абсолютною висотою. Вони сформовані на давній Північноамериканській платформі. На півночі, на Канадському щиті, сформувалася Лаврентійська височина, яка має абсолютні висоти 500-700 м. Тут поширені корисні копалини магматичного походження: залізні, мідні, нікелеві, уранові руди. У центрі, на плиті платформи, простягайся Центральні (200-500 м) та Великі (1200-1700 м) рівнини. В осадовому чохлі платформи відомі поклади кам'яного та бурого вугілля, нафти, природного газу.

Південно-східне узбережжя займають низовини з абсолютною висотою до 200 м. Найбільшою з них є Примексиканська. Ці території утворилися на молодій платформі з потужним осадовим чохлом. Тому тут залягають великі запаси нафти, природного газу, фосфоритів.

На заході Північної Америки знаходиться великий пояс складчастості, який відповідає у рельєфі другій за довжиною гірській системі світу - Кордильєрам. Це високі гори, які сформувалися у мезозойську та альпійську епохи горотворення. Найвища точка - г. Мак-Кінлі (6194 м). Гори є сейсмічно активними, в них є багато діючих вулканів. Кордильєри являють собою кілька паралельних хребтів, між якими високо припідняті плато, найбільшим за площею серед яких є Великий Басейн. У зв'язку з активним вулканізмом, Кордильєри відомі великими покладами магматичних порід: мідних, поліметалевих, уранових руд, самородної сірки, срібла, золота.

На сході материка тягнуться низькі гори Аппалачі, їх найвища точка ледь перевищує 2000 м. Аппалачі - давні гори: вони сформувалися у палеозойську еру.

Велика протяжність Північної Америки з півночі на південь визначає різноманітність її клімату, який сформувався внаслідок дії суми кліматотвірних чинників.

Північний тропік перетинає материк у південній частині, тому Сонце на його території буває у зеніті лише на півдні. Північне полярне коло торкається Північної Америки на півночі. За ним спостерігаються полярний день та полярна ніч. Кількість сонячної радіації збільшується з півночі на південь, тому в такому ж напрямку збільшуються і температури повітря.

На клімат материка впливають постійні впри - північно-східні пасати, що дмуть з тропіків до помірних широт. Вони приходить з Атлантичного океану, тому несуть вологу погоду у південну частину континенту. На клімат середньої частини материка впливає інший постійний вітер - західне перенесення. Цей вітер приходить з Тихого океану, тому несе вологі повітряні маси. Але Кордильєри затримують західне перенесення, то впливає на перерозподіл опадів: багато опадів одержують прибережні райони до гір, за горами опадів випадає значно менше.

В центральній частині Північної Америки між двома гірськими системами Кордильєр та Аппалачів виникає "алея торнадо". Торнадо - атмосферні вихори з величезною швидкістю руху повітря. Вони викликають великі руйнування. Торнадо формуються на рівнинах при зустрічі холодних та теплих повітряних мас, що легко проникають сюди у зв'язку з відсутністю перешкод.

На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі - вологу. Тому мало зволоженим є південно-західне узбережжя (через холодну Каліфорнійську течію). Навпаки добре зволоженими є північно-східні береги через теплу Аляскинську течію.

Північна Америка лежить в межах всіх кліматичних поясів північної півкулі, крім екваторіального. Найбільш різноманітні кліматичні умови формуються у субтропічному та помірному поясах. В них зволоження та річні амплітуди коливань температур змінюються від узбережжя вглиб материка.

Північна Америка багата на внутрішні води. Тут протікає одна з найбільших річок земної кулі - Міссісіпі (місцеві індіанці називають її "Великою рікою") з притокою Міссурі, розташоване найбільше прісноводне озеро Землі - Верхнє. Північноамериканські льодовики поступаються за площею тільки льодовикам Антарктиди. В Північній Америці є великі райони боліт та значні запаси підземних вод.

Поверхневі води на території материка розподілені дуже нерівномірно. На заході річкова система розвинута слабо, в деяких регіонах відсутня зовсім. На південному сході річкова сітка густа. Більшість річок належить до басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Переважно це рівнинні річки, які мають широкі та глибокі долини, їх живлення - дощове або снігове.

До річок басейну Атлантичного океану належать Міссісіпі та річка Святого Лаврентія.

Маккензі - найбільша річка басейну Північного Льодовитого океану, бере початок з Великого Невільничого озера. Живлення річки снігове та ґрунтове. Маккензі замерзає більш, ніж на півроку.

Річки Колумбія та Колорадо належать до басейну Тихого океану. Вони мають льодовикове живлення і повноводні влітку. Річка Колорадо створює найбільший в світі каньйон, що є результатом глибинної річкової ерозії. Його максимальна глибина - близько 2 тис. м.

Великі озера Північної Америки є найбільшою прісноводною озерною системою світу. Походження улоговин озер остаточно не з'ясоване. Припускають, що це - тектонічні западини, розширені давнім льодовиком. П'ять значних за розмірами озер (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо) зв'язані між собою, а через річку Святого Лаврентія з'єднані з Атлантичним океаном. Велике Солоне відноситься до безстічних. Озера Ері та Онтаріо сполучаються річкою Ніагарою (з індіанської перекладається як "гримуча вода"), на якій знаходиться всесвітньо відомий Ніагарський водоспад.

Ніагарський водоспад

У Північній Америці є гірські та покривні льодовики. Гірські льодовики вкривають вершини Кордильєр, покривні знаходяться у Гренландії (12% криги світу) та островах Канадського Арктичного архіпелагу.

На рівнинах природні зони змінюються за законом широтної зональності, тобто він екватора до полюсів. В Північній Америці можна чітко помітити таку закономірність лише на півночі материка. В центральній частині природні зони змінюються від узбережжя вглиб материка, що пояснюється зміною клімату від морського до континентального у цьому ж напрямі. Така закономірність має назву природна секторність.

На півночі сформувалися арктичні пустелі в умовах арктичного (тобто холодного та сухого) клімату. Ґрунти відсутні. Тут ростуть мохи, лишайники, водорості. Тварини живуть переважно у воді чи біля неї: білий ведмідь, тюлені, моржі. На узбережжях є "пташині базари".

В умовах субарктичного клімату сформувалася зона тундри - заболочених безлісих просторів. Ґрунти - тундрово-глеєві та торфово-болотні. Серед рослин переважають мохи, лишайники, карликові дерева (полярна верба, карликова береза), ягідні чагарники (чорниця, журавлина, морошка). Тваринами тундри є: вівцебик, олень- карібу, песець, вовк, лемінг, біла куріпка, біла сова, вівцебик, заєць-біляк.

На південь тундра переходить у лісотундру та тайгу. Тайгою називають зону хвойних лісів. В Північній Америці вона сформувалася двома смугами: на Лаврентійській височині та на тихоокеанському узбережжі. Клімат помірний. Ґрунти підзолисті. Ростуть: чорна і біла ялина, американська модрина, сосна, ялиця, секвоя. Серед тварин тайги відомі: канадська рись, вовк, лисиця, лось, олені-вапіті, ведмідь-грізлі, чорний ведмідь барібал.

На східному узбережжі материка в умовах мусонного помірного клімату виникла зона мішаних і широколистяних лісів. Ґрунти тут сірі та бурі лісові. Рослини: хвойні та листяні породи. Серед листяних поширені цукровий, червоний і сріблястий клени, бук, дуб, липа, дикі яблуні, груші, вишні. Тварини: ведмідь-барібал, олень, дикобраз, бурундук, скунс, єнот-полоскун.

На південь від мішаних лісів тягнуться перемінно-вологі ліси. Клімат тут субтропічний мусонний. Ґрунти - червоноземи та жовтоземи. Ростуть карликові пальми, магнолії, вічнозелені види дубів. Живуть черепахи, алігатори, дикі індички, папуга, колібрі.

Центральні та Великі рівнини займає зона степів, яка має місцеву назву "прерії". Вона сформувалася в умовах континентального помірного та субтропічного клімату. На чорноземах ростуть ковила, бізонова трава, полин, тонконіг. Живуть гризуни (ховрах, хом'як, миша, тушканчик, байбак), змії, ящірки, лисиця, степовий вовк койот, бізон.

Пустелі у Північній Америці лежать на високогірних плато в тропічному поясі. Ґрунти тут сіро-бурі. Головними рослинами є кактуси, солянки, полин. В тваринному світі переважають змії, ящірки, черепахи.

В Кордильєрах та Аппалачах спостерігається висотна поясність зміни природних комплексів.

У Північній Америці проживає майже 460 млн. осіб, що складає 7 % населення світу. Середня щільність населення близько 19 осіб/км². Населення розміщене вкрай нерівномірно через природні умови. Майже незаселеними є північна (внаслідок суворих кліматичних умов) та західна (Кордильєри) частини материка Найбільша густота населення (100 осіб/км²) спостерігається на східному узбережжі та на Антильських островах.

За історичними ознаками населення материка можна поділити на корінне і прибуле. Корінними жителями Північної Америки є представники монголоїдної раси - ескімоси, алеути, індіанці. Серед прибулого населення найбільше нащадків англійців, французів, іспанців (європеоїдна раса) та нащадки рабів з Африки (негроїдна раса). Для расового складу материка є типовим наявність мішаних рас, а саме метисів (монголоїди з негроїдами), мулатів (європеоїди з негроїдами), самбо (монголоїди та негроїди).

На сучасній політичній карті Північної Америки виділяють 37 країни, 23 з них є суверенними державами. Найбільшими за площею є Канада (столиця Оттава), США (столиця Вашингтон), Мексика (столиця Мехіко). Переважна більшість держав Північної Америки - це країни, що розвиваються. США і Канада є високорозвиненими країнами "великої сімки".